Рішення № 29660710, 25.02.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2013 р. Справа № 918/108/13-г

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Іванівка Славутського району Хмельницької області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Рівне

про стягнення 301 984,00 грн.

Суддя Кочергіна В.О.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_3 - на підставі довіреності б/н від 02.11.2010 року

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прозивач звернувся до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Рівне 301984грн. заборгованості. У позовній заяві позивачем також заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ( в тому числі грошові суми), що належать відповідачу та заборони його відчуження в межах суми боргу та судових витрат.

Ухвалою суду від 28.01.2013р. порушено провадження у справі №918/108/13-г та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 11.02.2013р. Цією ж ухвалою у клопотанні позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

11.02.2013р. за результатами судового засідання розгляд справи відкладено на 25.02.2013р.

Суть спору:

Позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні 25.02.2013р. наполягають на задоволенні позовних вимог. Просять суд стягнути з відповідача 301 984,00 грн. заборгованості по оплаті за поставлений товар та відшкодувати судові витрати по справі. Наголошують, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором купівлі-продажу №09/053 від 01.10.2009р., накладними №364 від 06.07.2010р., №38 від 02.09.2010р., рахунком №364 від 06.07.2010р., рахунком №38 від 02.09.2010р.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - АДРЕСА_1.

Ухвала суду від 28.01.2013р. про порушення провадження у справі та ухвала суду від 11.02.2013р. про відкладення розгляду справи направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - АДРЕСА_1, однак повернуті до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Судом враховується, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а разі ненадання суду відповідної інформації-за адресою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності відповідача відповідно до ст.75 ГПК України за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.10.2009р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Продавець), що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Покупець), що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію укладено договір купівлі-продажу №N-09/053.

За умовами договору Продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність Покупця сантехнічні вироби та меблі для ванної кімнати для використання її у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити відповідну грошову суму за таку продукцію (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору загальна кількість продукції, її дольове співвідношення ( асортимент) за видами, розміром визначаються у видаткових накладних і в погоджених Продавцем заявках Покупця в тому числі в усній формі, що додаються до цього Договору і є його невід'ємними частинами. Кількість продукції Сторони встановили у грошовому вираженні- чотириста п'ятдесят тисяч гривень. Асортимент і кількість продукції на кожну партію встановлюється Сторонами у погоджених ними письмових або усних заявках, специфікаціях.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється окремими партіями. Продавець відвантажує продукцію на адресу Покупця за договірними цінами, що обумовлені на дату отримання продукції.

Продавець, за 10 календарних днів, письмово повідомляє Покупця про зміну ціни листом, телеграмою, факсом, електронним зв'язком або телефоном з належною письмовою фіксацією Продавцем телефонної розмови у відповідному журналі, або в усній формі. (п.2.4 договору).

Пунктом 6.1 визначено, що перехід до Покупця права власності на продукцію, що поставляється за договором, відбувається після повної оплати коштів Продавцю за отриманий товар.

Згідно п. 7.1 оплата продукції Покупцем здійснюється по передплаті або по факту одержання продукції на складі Продавця.

Відповідо до пукту 7.2 договору форма розрахунків: безготівкова, готівкова, банківським переказом або внесенням Покупцем готівки в касу Продавця.

Згідно п. 8.2 договору продукція вважається прийнятою по кількості і якості - згідно з кількістю і якістю одиниць, зазначених у видатковій накладній та підписаній обома сторонами.

Відповідно до п. 11.1 договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє по "31" грудня 2009 року, включно.

За приписами п. 11.2 договору якщо жодна із сторін не заявить про свій намір щодо розірвання договору за один місяць до закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на один рік.

Пунктом 11.4 договору визначено, що одна із сторін мас право розірвати даний договір, сповістивши про це другу сторону не менше, ніж за 14 (чотирнадцять) днів до строку, що передбачає розірвання, В частині розрахунків договір вважається розірваним за умови повної оплати суми коштів за одержані товари, роботи, послуги.

Договір підписано сторонами.

Згідно накладних на видачу № 364 від 06.07.2010р. на суму 160 239 грн. 00 коп., № 38 від 02.09.2010р. на суму 141 745 грн. 00коп. позивач передав, а відповідач прийняв продукцію - сантехнічні вироби та меблі для ванної кімнати на загальну суму 301984грн. Для оплати вартості переданого товару позивачем надано рахунок на оплату № 364 від 06.07.2010р. на суму 160 239 грн. 00 коп. та рахунок на оплату №38 від 02.09.2010р. на суму 141 745.

Відповідач своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару не виконав. В матеріалах справи відсутні докази погашення заявленої до стягнення заборгованості або докази в підтвердження спросутвання факту передачі - прийняття товару на зазначену суму.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому судом враховується, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012, постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором купівлі- продажу виконав належним чином. Наявні в матеріалах справи накладні на видачу товару № 364 від 06.07.2010р. на суму 160 239 грн. 00 коп., № 38 від 02.09.2010р. на суму 141 745 грн. 00коп. містять усі необхідні реквізити встановлені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доказів в підтвердження виконання взятого на себе за договором купівлі-продажу зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідачем до матеріалів справи не долучено, суму заявлену до стягнення не спростовано та не оспорено. Також відповідачем не спростовано факту передання товару на зазначену суму.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення 301 984грн. 00 коп. заборгованості по оплаті за поставлений товар є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрат по оплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 6039грн. 68коп. покладаються на відповідача.

Судом враховується, що під час подання позовної заяви позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову. Підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову у розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати. До поданої заяви позивачем не було долучено доказів сплати судового збору. У інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"" від 23.05.2012 № 01-06/704/2012 зазначено, що господарський суд повинен розглянути заяву про вжиття заходів забезпечення позову й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

За результатами розгляду заяви про забезпечення позову, суд, ухвалою від 28.01.2013р. відмовив у задоволенні останньої. З огляду на що, витрати по оплаті судового збору за подачу заяви про вжиття заходів забезпечення позову в сумі 1720грн. 50коп. стягуються з позивача.

Керуючись ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Іванівка Славутського району Хмельницької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Рівне про стягнення 301 984,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 301 984грн. (триста одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні) заборгованості, 6039грн. 68коп. (шість тисяч тридцять дев'ять гривень 68коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 1720грн. 50коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50коп.) судового збору для зарахування в доход Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір", рахунок №31212206783002, одержувач: УДКСУ у м.Рівне (код ЄДРПОУ - 38012714), банк одержувача: ГУ ДКCУ у Рівненській області, МФО: 833017, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Рівненської області, код ЄДРПОУ 03500111.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 01.03.2013р.

Суддя Кочергіна В.О.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (30074, АДРЕСА_3);

3 - позивачу рекомендованим (АДРЕСА_2);

4 - відповідачу рекомендованим (33027, АДРЕСА_1).