Постанова № 29660457, 12.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2013 року № 826/933/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Крупічко Ю.Ю., за участю представників сторін:

від позивача: Бухарєв С.В. (дов. від 08.02.2013р. №1/2)

від відповідача: Макаренко В.А. (дов. від 17.01.2013р. №745/9/10-034)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігла» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.02.2013 року в 14год. 54хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трігла» (далі по тексту також - Позивач) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС (надалі також - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000392210, №0000402210 від 27.09.2012р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті Відповідачем в порушення п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам Позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трігла» з питань дотримання своєчасності та повноти нарахування і сплати податку на прибуток та податку на додану вартість гри взаємовідносинах з ПП «Антре Едвертайзінг» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія» за період з 01.01.10 по 31.12.11, за результатом якої складено акт від 14.09.12 №695 /22-10/19021476 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Трігла» вимог п.п.7.2.1, пп.7.2.3, нп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97) та вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого, товариством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 151 834,0 грн., в т.ч.: за грудень 2010 року - 58 757,0 грн., за березень 2011 року - 90513,0 грн., за квітень 2011 року - 2564,0 грн.; п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (далі за текстом - Закон України №334) в результаті чого, товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 500336,0 грн., в т.ч. по періодах: за IV квартал 2010 року на суму 73 446,0 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 426 890,0 грн.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Трігла» здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП «Антре Едвертайзінг» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія», в результаті чого, ТОВ «Трігла» віднесено до складу витрат за 4 кв. 2010 року та за 1 квартал 2011 року витрати в розмірі 2 001 344,31 грн., в тому числі: за 4 квартал 2010 року на суму 293 785,48 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 1 707 558,83 грн. та до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 151 834,0 грн. в т.ч. за грудень 2010 року - 58 757,0 грн., за березень 2011 року -90513,0 гри., за квітень 2011 року - 2564,0 грн.

В акті перевірки зазначено, Відповідачем отримано лист від ДПС в Одеській області №2391/11/09-0011 від 18.05.12 (вх. в ДПІ №2368/7 від 25.05.12) з доданими документами, зокрема: постановою старшого слідчого з особливо важливих справ СУ ДПС в Одеській області капітана міліції Балахтіна І.М. від 15.05.12 про призначення документальної позапланової перевірки фінансово господарської діяльності ТОВ «Трігла» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Антре Едвертайзінг» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія» за період з 01.01.10 по 31.12.11, копією протоколу допиту свідка від 28.09.12 гр. ОСОБА_5, копією протоколу допиту обвинуваченого від 16.02.12 гр. ОСОБА_6, постановою про порушення кримінальної справи від 09.09.11 старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області молодшого радника юстиції Федюка О.Т. стосовно гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_8

На підставі вказаних документів встановлено, що організована злочинна група під керівництвом працівника правоохоронного органу - заступника начальника слідчого управління ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3, в складі ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в 2010-2011 з корисливих мотивів, з метою сприяння реально-діючим підприємствам в ухиленні від сплати податків, транзиту та незаконному переведенню у готівку безготівкових грошових коштів, організували створення (придбання) 11 фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «Першаміська будівельна компанія», ТОВ «Болівар», ПП «Антре Едвертайзінг», ТОВ «Реконструкція», ТОВ «УММК», ТОВ «ВСТК», ПП «Алмаст сервіс профі», ТОВ «ЛХВР 2010», ПП«Восторгстрой», ТОВ «СК Пальміра», ТОВ «Гражданпромспецпроект» , які увійшли до складу «конвертаційного центру».

Під прикриттям вищезазначених підприємств документально оформляли неіснуючі операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого такі документи передавали замовникам «послуг» (реально діючим суб'єктам господарювання) для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток. Для надання таких «послуг» контрагенти перераховували на поточні рахунки фіктивних підприємств грошові кошти, які в подальшому знімалися готівкою у банківських установах та поверталися клієнтам за виключенням частини коштів в якості винагороди організаторів злочину.

За фактом створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Болівар» та ТОВ «Перша міська будівельна компанія» Генеральною прокуратурою України 03.06.11 порушено кримінальну справу №051201100110 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України. В діях гр. ОСОБА_6 вбачаються ознаки злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

Так, встановлено, що в період з 2010-2011рр. з метою ухилення від сплати податків та незаконного переведення у готівку безготівкових грошових коштів, службові особи ТОВ «Трігла» за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншими членами ОЗГ, здійснювали перерахування грошових коштів на поточні рахунки ПП «Антре Едвертайзшг», ТОВ «Перша міська будівельна компанія» з призначенням платежу «придбання товару, робіт, послуг».

З урахуванням викладеного перевіркою Відповідачем зроблено висновок, що договори та домовленості укладені ТОВ «Трігла» з ПП «Антре Едвертайзінг та ТОВ «Перша міська будівельна компанія», в порушення вимог ч.5 т.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та є нікчемними, з огляду на що, ТОВ «Трігла», в порушення вимог п.п.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №іб8/97-ВР, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 ПКУ занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 151 834,0 грн. та п. 1.32 ст. 1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334 занижено податок на прибуток на загальну суму 500336,0 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.09.12 №0000392210 на 500336,0 грн. податку на прибуток і 18363 грн. штрафної санкції, №0000402210 на 151834,0 грн. ПДВ і 14690 грн. штрафної санкції.

Частиною 1 статті 55 ГК України передбачено: суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ст. 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Стаття 626 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст.92 Цивільного кодексу України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності перешкоджає настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі зумовлює його недійсність; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсність їх взаємних обов'язків та вимог.

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу для письмових правочинів юридичних осіб, а саме вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплені печаткою.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст.215 ЦК є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, з правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 26 вересня 2006 року №06/53, слідує, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Поняття «інтереси держави» полягає в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, які визначають соціально-економічні основи Держави та суспільства (рішення Конституційного Суду України по справі № 1-1/99 від 8 квітня 1999 року).

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 08.10.04 №15 визначено, що ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами.

Пунктом 1 статті 216 ЦК визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Відповідно до ст. 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 № 168/704 передбачено, що первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам," встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ із змінами і доповненнями бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.2., п 5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.97 №233/2037 зі змінами та доповненнями (далі за текстом - Порядок №165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 Порядку №165 визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та-скріплюються печаткою платника податку-продавця.

Відповідно до п.5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168/97 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт «(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.11 підрозділу 10 розділу XX ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу.

Відповідно до п. 123.1 статті 123 ПКУ передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, дослідивши матеріали адміністративної справи, виходячи із імперативних приписів податкового законодавства України, суд прийшов до висновку про те, що вищезгадані правочини між Позивачем та ПП «Антре Едвертайзінг» і ТОВ «Перша міська будівельна компанія», є такими, що укладені з недотриманням істотних умов, що встановлені Цивільним кодексом України для правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігла» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000392210, №0000402210 від 27.09.2012р., - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.А. Качур