Постанова № 29658867, 28.02.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/547/13-а

28 лютого 2013 року

15 год. 20хв.

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: не з'явився,

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Прокурора Костопільського району в інтересах держави в особі Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

до

Фермерського господарства "Ватутіна"

про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Костопільського району звернувся до суду в інтересах держави в особі Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби з позовом до Фермерського господарства "Ватутіна" про стягнення податкової заборгованості в сумі 6460,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, однак подав письмове клопотання, яким повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив. Причини неприбуття суду не повідомив та заперечень на адміністративний позов не подав. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача та представника відповідача в судовому засіданні. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.07.2006 року державним реєстратором Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено відомості про відповідача як юридичну особу, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №194291 та копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №118 від 20.07.2006 року (а.с. 33-34). 19.07.2006 року відповідача взято на облік як платника податків в ДПІ у Костопільському районі, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №27/29-02 від 19.07.2006 року (а.с. 35).

Станом на 24.01.2013 року згідно з даними обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по податку на прибуток підприємств в сумі 6460,00 грн., що підтверджується довідкою позивача (а.с. 8) витягом з картки обліку відповідача (а.с. 63-64).

Заборгованість відповідача виникла на підставі: податкових повідомлень-рішень: форми "Р" №0004211530/0/9605/10/15-28 від 21.09.2010 року про накладення на відповідача штрафу в сумі 170,00 грн., яке прийнято на підставі акта про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності №795/15/34508221 від 07.09.2010 року, отримане представником відповідача 28.09.2010 року (а.с. 9-10); форми "Р" №0006271530/0 від 24.12.2010 року про накладення на відповідача штрафу в сумі 170,00 грн., яке прийнято на підставі акта про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності №1170/15/34508221 від 13.12.2010 року, отримане представником відповідача 31.12.2010 року (а.с. 11-12); форми "Р" №0000611530 від 12.03.2011 року про накладення на відповідача штрафу в сумі 1020,00 грн., яке прийнято на підставі акта про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності №140/15/34508221 від 01.03.2011 року, отримане представником відповідача 18.03.2011 року (а.с. 13-16); форми "Р" №0002311530 від 10.06.2011 року про накладення на відповідача штрафу в сумі 1020,00 грн., яке прийнято на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №421/15/34508221 від 30.05.2011 року, отримане представником відповідача 18.06.2011 року (а.с. 55-62); форми "Р" №0003821530 від 05.09.2011 року про накладення на відповідача штрафу в сумі 1020,00 грн., яке прийнято на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №635/15/34508221 від 23.08.2011 року, отримане представником відповідача 09.09.2011 року (а.с. 17-20); форми "Р" №0005811530 від 16.12.2011 року про накладення на відповідача штрафу в сумі 1020,00 грн., яке прийнято на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №915/15/34508221 від 05.12.2011 року, отримане представником відповідача 22.12.2011 року (а.с. 21-23); форми "Р" №0000701530 від 19.03.2012 року про накладення на відповідача штрафу в сумі 1020,00 грн., яке прийнято на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №4/15/34508221 від 05.03.2012 року, отримане представником відповідача 24.03.2012 року (а.с. 24-27); форми "Р" №0002061530 від 18.06.2012 року про накладення на відповідача штрафу в сумі 1020,00 грн., яке прийнято на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №209/15/34508221 від 06.06.2012 року, отримане представником відповідача 25.06.2012 року (а.с. 28-31).

На момент розгляду справи судом заборгованість перед бюджетом по податку на прибуток підприємств на загальну суму 6460,00 грн. відповідачем не погашено.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року №1251-XII (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 9 Податкового кодексу України визначено, що податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків і зборів та справляється на всій території України.

Згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-III (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №2181-III), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З актів перевірок та прийнятих на підставі них податкових повідомлень-рішень вбачається, що відповідача було притягнуто до відповідальності за порушення ним строків подання податкової звітності шляхом накладення штрафів передбачених пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III та ст.120 Податкового кодексу України.

Зокрема підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-III було встановлено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-ІІІ, якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з даними документообігу Рівненського окружного адміністративного суду Фермерське господарство "Ватутіна" в судовому порядку зазначені вище податкові повідомлення-рішення не оскаржувало.

Оскільки сума податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств, визначена відповідачу контролюючим органом та в судовому порядку не оскаржувалась, то вона є узгодженою і підлягає сплаті у встановленому законодавством порядку.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-ІІІ передбачено, що в разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Всупереч цьому, відповідачем не сплачено визначене йому контролюючим органом податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 6460,00 грн.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з вимогами пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону, позивачем було вручено відповідачу першу податкову вимогу №1/122/5893 від 28.05.2009 року на суму 183127,67 грн. та другу податкову вимогу №2/139/7034 від 01.07.2009 року на суму 183021,39 грн. (а.с.31-32), які на час розгляду даної справи відповідачем не погашені і у встановленому порядку ним не оскаржувалися.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі в силу вимог ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з Фермерського господарства "Ватутіна" до Державного бюджету України податкову заборгованість по податку на прибуток підприємств у сумі 6460,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.