Постанова № 29658853, 26.02.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/274/13-а

26 лютого 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О. при секретарі судового засідання Чередняку В.В.,

за участю: :

представника позивача - Лукянчука С.М.,

представника відповідача - Столярець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз А"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз А" з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 року №0248691541, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах" у сумі 13357,50 грн., з яких: 10686,00 грн. - за основним платежем; 2671,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкового зобов'язання на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року внаслідок включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною незареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що збільшення грошового зобов'язання позивача по податку на додану вартість на суму 10686,00 грн. визначено податковим органом на підставі віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковій накладній підприємця ОСОБА_3 №1 від 03.08.2012 року на загальну суму 64116,00 грн., в тому числі податку на додану вартість у сумі 10686,00 грн., яка є помилковою. Позивач стверджує, що вірними є дві податкові накладні за №1 та №2 від 03.08.2012 року кожна окремо на суму 32058,00 грн., у тому числі на суму податку на додану вартість по кожній 5343,00 грн., на загальну суму 64116,00 грн., в тому числі податку на додану вартість у сумі 10686,00 грн., про що повідомлялось податковий орган в запереченнях до акту камеральної перевірки від 16.10.2012 року за №64, які не враховані податковим органом, чим, як стверджує позивач, порушено право позивача на подання уточнень для усунення порушень виявлених за результатами проведення камеральної перевірки. При цьому позивач пояснює, що помилка виникла при заповненні реєстру податкових накладних, тому позивач провів виправлення зазначеної помилки методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку відповідно до Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002. Зазначене виправлення позивач провів після подачі електронної копії реєстру до податкового органу, однак виправити відповідну помилку у електронному реєстрі, зі слів позивача, не міг, оскільки програмою формування та передачі електронної звітності це технічно не передбачено, а коригування помилкових записів у реєстрі не призводить, як стверджує позивач, до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів. Оскільки законодавством встановлено обов'язок реєстрації продавцем товару податкових накладних на суму податку на додану вартість, яка перевищує 10000,00 грн. за кожною податковою накладною, позивач вважає висновки податкового органу про неправомірне включення до податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними на суму податку на додану вартість по кожній що не сягає 10000,00 грн., безпідставними. Позивач зазначає, що після проведення відповідних уточнень в реєстрі податкових накладних за серпень 2012 року загальна сума в декларації за звітний податковий період не змінилась, операції, здійснені позивачем, підтверджені відповідними первинними документами, отже, відповідачем неправомірно виключено з податкового кредиту та визначено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 10686,00 грн. та нараховано штрафні санкції, тому оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Вказав, що не заперечує проти того факту, що податкова накладна №1 від 03.08.2012 року на загальну суму 64116,00 грн., в тому числі податку на додану вартість у сумі 10686,00 грн., була виписаною та не реєструвалася контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних, однак вона є помилковою, тому вважає, що порушення норм податкового законодавства відсутнє, а допущення контрагентом помилки, яка є виправленою на даний час, не може позбавляти платника права на формування податкового кредиту. Тому просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, подав письмові заперечення, у яких пояснив, що податковий орган визначив позивачу суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 10686,00 грн. за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, якою виявлено включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2012 року податку на додану вартість у сумі 10686,00 грн. по податковій накладній, що не була зареєстрована контрагентом в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що відсутність факту реєстрації податкової накладної не дає покупцю права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду роздруківку витягу з електронної копії відповідного реєстру податкових накладних та пояснив, що факт реєстрації у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних позивача єдиної податкової накладної №1 від 03.08.2012 року на загальну суму 64116,00 грн., в тому числі податку на додану вартість у сумі 10686,00 грн., та віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковій накладній №1 від 03.08.2012 року на суму 64116,00 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, є порушенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. Таким чином, визначивши позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за результатом камеральної перевірки та виявленого порушення податкового законодавства, податковий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений податковим законодавством, натомість позивач не скористався правом, наданим пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, та не додав до податкової декларації за серпень 2012 року заяву із скаргою на постачальника, який не здійснив реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Разом з тим, як показав представник відповідача, позивач не з'явився на ознайомлення та підписання акта перевірки, про що складено акт, а заперечення на акт перевірки подав із пропущенням встановленого Податковим кодексом строку. З таких підстав, вважає висновки податкового органу обґрунтованими, а оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість та нараховано штрафні (фінансові) санкції, правомірним.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз А" є юридичною особою, що зареєстрована виконавчим комітетом Рівненської міської ради Рівненської області 08.11.2010 року, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Рівне з 09.11.2010 року.

У жовтні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз А" у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року, за результатами якої складено акт №634/15-200/37382330 від 04.10.2012 року.

На підставі акту перевірки органом державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 року №0248691541, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 10686,00 грн. - за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2671,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки, в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення покладено висновки відповідача про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI внаслідок включення до податкового кредиту серпня 2012 року податкової накладної №1 від 03.08.2012 року на суму 664116,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 10686,00 грн., отриманої від підприємця ОСОБА_3, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів або послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено судом, у серпні 2012 року позивач уклав з підприємцем ОСОБА_3 (продавець) договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції українського походження урожаю 2012 року на суму 64800,00 грн. (в тому числі ПДВ 10800,00 грн.) +/-5%.

За даним договором позивач придбав ячмінь у кількості 35,62 тонн на загальну суму 64116,00 грн., яку сплатив 03.08.2012 року згідно платіжного доручення від 03.08.2012 року №615 на суму 64116,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

При цьому, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, контрагент надав позивачу податкову накладну від 03.08.2012 року №1 на суму 64116,00 грн. (у тому числі ПДВ 10686,00 грн.), яку позивач вніс до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року, а податок на додану вартість у сумі 10686,00 грн. включив до складу податкового кредиту за серпень 2012 року, що відобразив у податковій декларації за відповідний період.

Так, в силу положень, закріплених у абз.1, 2, 7 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно частини 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Відповідно до норм, закріплених у абзаці 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, позбавлення права на формування податкового кредиту у разі не здійснення контрагентом реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних було передбачуваним наслідком для позивача, який прямо визначений Податковим кодексом України, для запобігання якому платнику надано право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних, що закріплене у абзаці восьмому пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Поряд з цим, абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що в разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивач не скористався наданим законом правом на додання скарги до податкової звітності, що надало б право на включення суми податку за такою податковою накладною до складу податкового кредиту. Представник позивача при цьому пояснив, що не скористався правом, наданим Податковим кодексом України, оскільки провів виправлення помилки та повідомив про це податковий орган подавши заперечення до акту перевірки 16.10.2012 року за вих. №61.

Як встановлено пунктом 86.7. статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджувалось представником позивача у судовому засіданні, позивач надав податковому органу заперечення до акта перевірки за вих. №61 від 16.10.2012 року, які подав 16.10.2012 року, що підтверджується відміткою про отримання податковим органом. За таких обставин, позивачем порушено встановлений Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI строк у п'ять робочих днів для подання заперечень до акта перевірки, що доведено відміткою оператора поштового зв'язку про відправлення 05.10.2012 року та отримання 08.10.2012 року, що спростовує твердження позивача про отримання примірника акта перевірки 10.10.2012 року. Проте, листом від 18.10.2012 року відповідач надав відповідь позивачу на заперечення від 16.10.2012 року за вих. №61, у яких зазначив про порушення строку подання заперечень та констатував факт порушення податкового законодавства.

Суд відхиляє твердження позивача, що існування двох податкових накладних з розбивкою суми податку на додану вартість на частини, за якими не встановлено обов'язку реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі, що виявилось після проведення перевірки податковим органом, оскільки інше не стверджувалось позивачем, є підставою для звільнення від сплати податку та відповідальності, встановленої Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI виходячи з такого.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року №3609-VI, що набрав чинності з 01.08.2011 року, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доповнено новим абзацом, відповідно до якого реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Таким чином, податкова накладна від 03.08.2012 року №1 на суму 64116,00 грн. (у тому числі ПДВ 10686,00 грн.) повинна була бути зареєстрована у Єдиному реєстрі не пізніше 23.08.2012 року.

Однак, як було встановлено під час перевірки та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні зазначена податкова накладна від 03.08.2012 року №1 не була зареєстрована контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом встановленого законодавством строку, у зв'язку з чим виникли розбіжності у податковій звітності позивача, що виявлено податковим органом та зафіксовано актом перевірки від 04.10.2012 року №634/15-200/37382330. При цьому, на момент проведення перевірки не було виявлено існування двох податкових накладних від 03.08.2012 року №1 та №2 на суму 32058,00 грн. кожна замість однієї податкової накладної на суму 64116,00 грн. в тому числі податку на додану вартість 10686,00 грн.; пояснень по даному факту або заперечень до акта перевірки у встановлений законодавством строк не надано.

Отже, позивачем при віднесенні до складу податкового кредиту серпня 2012 року суми податку на додану вартість по накладній, що не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, порушено вимоги статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. Таким чином, позивач не мав права на віднесення податку на додану вартість у сумі 10686,00 грн. по такій податковій накладній до податкового кредиту.

Пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тому, податковим органом застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання, яка склала 2671,50 грн. (10686,00 грн. х 25 / 100 = 2671,50 грн.).

За таких обставин, суд, на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 року №0248691541 діяв у межах повноважень і у спосіб, визначений законом, вірно визначив суму податкового зобов'язання та застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за заниження суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у податковій декларації за серпень 2012 року.

За наведених обставин позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 лютого 2013 року.