Постанова № 29658792, 20.02.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р. Справа № 2a-1870/8302/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова О.О.

за участю секретаря судового засідання - Литвиненко М.В.,

предствника позивача - Петренко Н.А.,

представника відповідача - Шаповаленко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Технологічно-конструкторського бюро "Трайдент" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Технологічно-конструкторське бюро „Трайдент" (далі по тексту - позивач, ТОВ ТБК „Трайдент") звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах, в якому просить, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.122), визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 року №0013091503/36653 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 724грн., в тому числі - 25 723 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що 20.04.2012 року була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ ТБК „Трайдент" з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 23.04.2012 року №460/15-319/34452001. Перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2 п.198, п.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у березні 2011 року на суму - 3617грн.; у квітні 2011 року на суму - 3750грн.; у травні 2011 року на суму - 7188грн.; у червні 2011 року на суму - 11168грн. На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 року №0004341503/212131 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 727 грн., в тому числі - 25 723 грн. за основним платежем та 4 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС в Сумській області рішенням від 02.08.2012 року №10911/10/10-105-179/196ск зменшено штрафні (фінансові) санкції на 3 грн. та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 року №0013091503/36653. Підставою для донарахування податкових зобов'язань став висновок органу державної податкової служби про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ „СП „Газкомпресормаш" та ТОВ „Торгово-промислова компанія „Техномашпостач", оскільки зазначені підприємства відсутні за місцезнаходженням, посади директора та бухгалтера обіймають одні й ті самі особи, факт переміщення товару від постачальників до покупця не підтверджений товарно-транспортними накладними. Проте, усі операції між позивачем та вказаними підприємствами є реальними, оплата за придбані заготовки АГ 1500-СО5 120*170 в кількості 7 шт. та заготовки АГ 1500-СО5 120*80*170 в кількості 11шт. здійснена у повному обсязі, ТОВ ТБК „Трайдент" мало на меті використовувати їх у власній господарській діяльності. Тому, на переконання позивача, висновки ДПІ в м. Сумах, зроблені за наслідками проведеної перевірки, є такими, що не відповідають дійсності, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 року №0013091503/36653 є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі із зазначених вище підстав.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, пояснивши, що правочини, укладені між ТОВ ТБК „Трайдент", ТОВ „СП „Газкомпресормаш" та ТОВ „Торгово-промислова компанія „Техномашпостач" не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та суспільства, а тому є нікчемними. Зокрема, під час проведення перевірки були відсутні підтверджуючі документи щодо перевізників товару на всіх етапах його руху, умов зберігання та транспортування товарно-матеріальних цінностей. ТОВ „СП „Газкомпресормаш" та ТОВ „Торгово-промислова компанія „Техномашпостач" безпідставно сформувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям продажу товарів, робіт та послуг по контрагенту ТОВ ТБК „Трайдент" у зв'язку з тим, що підприємством ТОВ „СП „Газкомпресормаш" та ТОВ „Торгово-промислова компанія „Техномашпостач" не надано документів щодо виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість: головних книг, журналів-ордерів та карток відповідних рахунків, податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладних. Правова позиція відповідача у справі викладена в письмових запереченнях (а.с.96-101).

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт документальної невиїзної перевірки ТОВ ТБК „Трайдент" з питань формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень-червень 2011 року від 23.04.2012 року №460/15-319/34452001, в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п.185.1 ст185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2 п.198, п.3 ст.198 Податкового кодексу України, які призвели до заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у березні 2011 року на суму - 3617грн.; у квітні 2011 року на суму - 3750грн.; у травні 2011 року на суму - 7188грн.; у червні 2011 року на суму - 11168грн.(а.с.61-77).

Підставою для донарахування податкових зобов'язань став висновок відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ „СП „Газкомпресормаш" та ТОВ „Торгово-промислова компанія „Техномашпостач", тому в якості доказів реального проведення оподаткованих господарських операцій із вказаними підприємствами представником позивача надані: картка рахунку 63.1 (а.с.7-13), картка рахунку 68.5 (а.с.14-17), податкові накладні (а.с.18, 20, 22,24,26,28, 30,32,34,37, 41, 43, 45, 47, 49,51, 53, 57), акти здачі-прийняття робіт (а.с.19,21,29,31,54,56), видаткові накладні (а.с.23,25,27,33, 35,36,42,44,46,48,50,52,157) , рахунки-фактури (а.с.156, 158, 182, 183, 193-195).

В якості доказу оплати за надані послуги та придбані товари надано протоколи заліку взаємних зустрічних вимог від 31.05.2011 року в сумі 31 933грн.68коп. (а.с.39), від 30.04.2011 року (а.с.55) в сумі 22 497грн.60коп., копія платіжного доручення №1044 від 27.05.2011 року (а.с.158) на суму 23300грн. за заготовку АГ-1500 (а.с.158), звіт про дебетові та кредитні операції (а.с.159).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд керується нормами чинного законодавства, які врегульовують відповідні правовідносини.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Проте, суд звертає увагу, що наявність податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для правильного визначення формування податкового кредиту. Тому під час розгляду даної справи судом досліджено докази щодо підстав формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ „СП „Газкомпресормаш" та ТОВ „Торгово-промислова компанія „Техномашпостач".

Аналізуючи наявні в матеріалах справи документи, суд критично ставиться до протоколів заліку взаємних зустрічних вимог від 31.05.2011 року в сумі 31 933грн.68коп. (а.с.39), від 30.04.2011 року (а.с.55) в сумі 22 497грн.60коп., наданих в якості доказів підтвердження розрахунку за договорами поставки №12 від 04.05.2011 року (а.с.40), №8 від 03.03.2011 року (а.с.59), договорами на виконання послуг №89 від 04.05.2011 року (а.с.38), №82 від 31.03.2011 року (а.с.60), в яких ТОВ ТБК «Трайдент» є боржником, та договорами надання безвідсоткової фінансової позички №48 від 04.05.2011 року (а.с.133), №28 від 12.04.2011 року (а.с.140), в яких позивач є кредитором; оскільки відповідно до п.4.2 договорів поставки №12 від 04.05.2011 року (а.с.40) та №8 від 03.03.2011 року (а.с.59) передбачено, що покупець оплачує кошти за отриманий товар шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок продавця, який вказується у рахунках-фактурах чи в письмовому повідомленні в останній день кожного місяця. Можлива попередня оплата за товар чи проведення взаємозаліку. У разі проведення взаємозаліку сторони складають додаткову угоду чи протокол.

Таким чином, за змістом договорів поставок взаємозалік може мати місце, коли у підприємств утворилася взаємна дебіторська та кредиторська заборгованість, а розрахунок грошовими засобами з яких-небудь причин неможливий. Однак, у даній ситуації не доведено, що позивач мав заборгованість перед ТОВ „СП „Газкомпресормаш", оскільки саме ТОВ ТБК «Трайдент» надало останньому фінансові позики.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, за змістом даної статті взаємозаліку підлягають саме зустрічні позовні вимоги, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Проте, у даному випадку строк виконання зобов'язань за договорами поставки №12 від 04.05.2011 року (а.с.40) та №8 від 03.03.2011 року (а.с.59) на момент складання протоколів заліку зустрічних вимог ще не настав, що вбачається з п.3.1 договорів, згідно яких продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у повному обсязі протягом 2011 року.

П.4.2 договору передбачений порядок сплати коштів за отриманий товар та строк такої оплати - в останній день кожного місяця. Таким чином, останнім днем виконання зобов'язання за договорами поставки №12 від 04.05.2011 року (а.с.40) та №8 від 03.03.2011 року (а.с.59) є останній день грудня 2011 року. Тому вимоги за цими договорами не могли прийматися до взаємозаліку на підставі протоколів від 31.05.2011 року та від 30.04.2011 року (а.с.55), оскільки станом на вказані дати строк виконання як обов'язку продавця передати товар покупцеві, так і обов'язку покупця здійснити оплату за придбані товари, не настав.

Крім того, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили, яким чином сторони договору досягли згоди з приводу строку поставки товару, оскільки у рахунках-фактурах (а.с.156, 158, 182, 183, 193-195) зазначені лише найменування, кількість та ціна товару без визначення терміну, в якій відбудеться конкретна поставка товару покупцеві.

Також суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджений факт наявності боргів, як у позивача, так і у його контрагента ТОВ „СП „Газкомпресормаш", які б утворилися на підставі укладених між ними однорідних договорів з відображенням їх у документах бухгалтерського обліку та звітності, з визначенням звітного періоду проведення взаємозаліку та обґрунтуванням визначеної суми залікових вимог - 31 933грн.68коп. та в 22 497грн.60коп.

Таким чином, суд вбачає, що ніяких дій, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власного капіталу підприємства, не здійснено позивачем, тому відсутні і реальні зміни майнового стану контрагента, і ,як наслідок, відсутні факти реальності господарських операцій.

Щодо транспортування придбаного товару та результатів наданих послуг за укладеними договорами з ТОВ „СП „Газкомпресормаш" та ТОВ„Торгово-промислова компанія„ Техномашпостач", суд вважає наступне.

В якості доказів транспортування заготовок кілець ущільнюючих та пил стрічкових, кілець ущільнюючих, комплекту плит, чохлів та зарядних пристроїв до мобільних телефонів, тощо, представником позивача надані свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та довіреність від 01.11.2010 року на ім'я Кареліна О.В., працюючого директором ТОВ ТБК «Трайдент», щодо розпорядження автомобілем марки GEELY, моделі JL 7162 (а.с.164-165).

Проте, на переконання суду, перелічені документи не є належними доказами у даній справі, оскільки вони свідчать про наявність певних цивільно-правових відносин між власником транспортного засобу - ОСОБА_4 (а.с.164) та ОСОБА_5 як фізичною особою, а не між власником транспортного засобу - ОСОБА_4 та позивачем як юридичною особою.

Суд зазначає, що у судовому засіданні від 16.01.2013 року представником позивача були надані пояснення, згідно яких перевезення здійснювалося за допомогою компанії «Нова пошта», проте, квитанції в підтвердження наданої послуги з перевезення вантажу компанією «Нова пошта» позивачу видано не було.

За таких обставин реального переміщення придбаних товарів та результатів наданих послуг не відбувалося, внаслідок чого господарські операції за договорами фактично не здійснювалися.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно договору на виконання робіт №1101/12 від 11.01.2013 року (а.с.202) ТОВ ТБК „Трайдент" (виконавець) прийняло на себе зобов'язання виконати роботи по заточці пил стрічкових, а ТОВ «Сервіс-Індустрія» (замовник) зобов'язалося прийняти та оплатити виконані роботи. В якості доказів виконання умов договору надані акти виконаних робіт (а.с.203-209).

Також в матеріалах справи містяться копії актів про виконані роботи по заточці пил стрічкових з ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» (а.с.199-201).

Водночас згідно п.1.1 договору на виконання послуг №89 від 04.05.2011 року (а.с.38) позивач - ТОВ ТБК „Трайдент" (замовник) доручив, а ТОВ „СП „Газкомпресормаш" прийняло на себе зобов'язання здійснити заточку пил.

Проаналізувавши асортимент зазначених пил, суд звертає увагу, що асортимент пил, вказаний у договорі на виконання послуг №89 від 04.05.2011 року з ТОВ „СП „Газкомпресормаш"(а.с.38), збігається з асортиментом пил стрічкових, перелічених в актах виконаних робіт згідно договорів позивача з ТОВ «Сервіс-Індустрія» та ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» (а.с.199-209).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні від 20.02.2012 року, позивач був генеральним підрядником за договорами на виконання робіт, укладеними з ТОВ «Сервіс-Індустрія» та ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб», а ТОВ „СП „Газкомпресормаш" виступало субпідрядником по виконанню робіт щодо заточки пил стрічкових, внаслідок чого ТОВ ТБК «Трайдент» отримало економічну вигоду, оскільки ціна заточки пил стрічкових за договорами, укладеними між ним та ТОВ «Сервіс-Індустрія» та ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» є вищою, ніж у договорах, укладених з ТОВ „СП „Газкомпресормаш".

Проте, як вбачається зі змісту вказаних договорів, підрядники зобов'язувалися виконати роботи власними силами і засобами і залучення субпідрядників до виконання робіт не передбачалося, що свідчить про штучне створення умов для набуття права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинні довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього ж Кодексу.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 року №0013091503/36653 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 724грн., в тому числі - 25 723 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є правомірним, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Технологічно-конструкторське бюро "Трайдент" до Державна податкова інспекція у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012 року № 00013091503/36653 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 724грн., в тому числі 25 723грн. - за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 25 лютого 2013 року.