Ухвала суду № 29658607, 26.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/5986/12 26.02.2013 26.02.2013 26.02.2013

Провадження № 22ц/784/329/13 Суддя по 1 інстанції: Гажа О.П.

Категорія:23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Скопенко В.М.,

за участю:

- позивача ОСОБА_2

- представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

товариства з додатковою відповідальністю «Сільгоспгосподарство «Кандибинське»

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2012 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Сільгоспгосподарство «Кандибинське» про стягнення заборгованості по орендній платі,

та зустрічним позовом

товариства з додатковою відповідальністю «Сільгоспгосподарство «Кандибинське» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків,

встановила :

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Сільгоспгосподарство «Кандибинське» (далі-Товариство) про стягнення заборгованості по орендній платі.

Позивач вказував, що належна йому земельна ділянка, загальною площею 11,25 га, перебувала в оренді у відповідача за договором оренди від 28 січня 2006 року, який пройшов державну реєстрацію 1 лютого 2006 року.

За їх взаємною згодою договір оренди було достроково розірвано 8 серпня 2011 року, а 2 лютого 2012 року договір про припинення оренди був зареєстрований в органі Держкомзему.

Неодноразово уточнюючи розмір позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за 2011 рік в сумі 3000 грн., але за мінусом 695 грн. витрат, понесених відповідачем на обробіток його земельної ділянки, площею 2,78 га, тобто всього просив стягнути 2 305 грн.

Не заперечуючи факту невиплати орендної плати за 2011 рік, відповідач посилався на те, що з вини позивача воно понесло збитки у вигляді витрат на обробіток його земельної ділянки, яку після обробітку засівав позивач.

В жовтні 2012 року Товариство звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в сумі 3 574,34 грн., понесених на обробіток належної позивачу земельної ділянки.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 305 грн. заборгованості по орендній платі та 1104,60 грн. судових витрат.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необгрунтованість судового рішення, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольнити їх зустрічний позов.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Правовідносини щодо оренди землі врегульовані ЦК України, Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст.14, 18, 20 Закону).

Відповідно до ст. 13 Закону, за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю, виданого 22 вересня 2004 року, є власником земельної ділянки загальною площею 11,25 га, переданої йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Кандибинської сільської ради Новоодеського району. Межі його земельної ділянки виділені в натурі (а.с.7-8).

28 січня 2006 року між сторонами укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років. Державна реєстрація вказаного договору проведена 1 лютого 2006 року і саме з цього часу договір набрав чинності (а.с.4-5).

Умовами договору оренди (пункти 7-9) передбачено, що орендна плата в обумовленій сторонами грошовій формі 1130 грн. на рік (або сільгосппродукцією, послугами), виплачується відповідачем у ІІІ, ІV кварталі кожного року.

Розмір орендної плати переглядався в залежності від вартості грошової оцінки земельної ділянки і у 2011 році розмір орендної плати за орендовану у позивача земельну ділянку становив 3 000 грн., що визнають обидві сторони (а.с. 28-29).

Орендна плата ОСОБА_2 за 2011 рік не виплачена.

Відповідно до п. 32 договору договір оренди припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою.

За взаємною згодою сторін договір оренди було достроково розірвано 8 серпня 2011 року, а 2 лютого 2012 року договір про припинення оренди був зареєстрований в органі Держкомзему ( а.с. 30).

Крім того, додатковою угодою (а.с.26) сторони обумовили, що ОСОБА_2 компенсує Товариству витрати, понесені на обробіток його земельної ділянки, площею 2,78 га в сумі 695 грн.

8 серпня 2011 року земельна ділянка, загальною площею 11,25 га (у тому числі 2,78 га + 8,47 га), повернута позивачу, що підтверджується Актом приймання - передачі (а.с. 11).

За такого, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заборгованість Товариства по орендній платі за 2011 рік становить 3 000 грн., яку, за вимогою позивача, суд стягнув на його користь лише в сумі 2 305 грн., з урахуванням письмових домовленостей сторін щодо взаємозаліку при розірванні договору оренди.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову Товариства, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з недоведеності позовних вимог.

Обґрунтовуючи свій зустрічний позов, Товариство посилалось на те, що ОСОБА_2 не виділив межі своєї земельної ділянки в натурі, тому вони помилково зорали і належну йому земельну ділянку, на що понесли витрати в сумі 3 574,34 грн.

Водночас, як на правову підставу позову, Товариство посилалось на вимоги ч.1 ст. 28 Закону щодо права орендаря на відшкодування збитків, яких він зазнав внаслідок невиконання орендодавцем умов договору.

Зазначене передбачає наявність вини орендодавця в порушенні зобов'язання.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи та умов договору оренди, винна поведінка орендодавця відсутня.

Доводи Товариства про те, що позивачем не була виділена його земельна ділянка в натурі, є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, земельна ділянка ОСОБА_2 виділена йому в натурі в 2004 році та передана Товариству у 2006 році за договором оренди у відповідності до Акту приймання передачі від 3 січня 2006 року (а.с. 9).

Згідно Акту від 8 серпня 2011 року вона знову повернута позивачу (а.с.11).

Таким чином, висновок суду про необгрунтованість зустрічного позову є вірним.

До того ж, у разі дій орендаря, не передбачених договором оренди, що призвели до зміни стану земельної ділянки, витрати на їх здійснення орендодавцем не відшкодовуються ( ч.4 ст. 28 Закону).

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом не відраховані їх витрати, понесені на сплату податку, не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження сплати податку відповідачем не надано жодного доказу.

Колегія також не вбачає підстав для зміни рішення в частині розподілу судових витрат, оскільки рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст. ст. 88, 84 ЦПК України, а розмір цих витрат, понесених позивачем, підтверджується квитанціями (а.с. 1, 20, 23, 32).

Враховуючи викладене, колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Сільгоспгосподарство «Кандибинське» відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: