Рішення № 29656748, 11.02.2013, Брянківський міський суд Луганської області

Справа № 410/157/13-ц

Провадження № 2/410/208/13

(ЗАОЧНЕ)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2013 року Брянківській міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Крупинської О.Ю.

при секретарі Бахтіній Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Брянка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому посилається на те, що він згідно з рішенням Брянківського міського суду від 09.07.2012 року є власником квартири розташованої за адресою: Луганська область, м. Брянка, МРН «Тополя»АДРЕСА_1, яку придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Після продажу зазначеної квартири ОСОБА_3 знялась з реєстрації, а ОСОБА_2 з реєстрації не знімався, хоча в квартирі не проживає з 2002 року. Після оформлення документів на квартиру позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виписатись з квартири, проте відповідач ухиляється від добровільного оформлення документів. У звязку з реєстрацією у квартирі відповідача, позивач несе додаткові витрати на сплату комунальних послуг за нього. Відповідно до довідки КП «БЖЕО», ОСОБА_2 не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, МРН «Тополя»АДРЕСА_1 з 2002 року. Позивач зазначає, що в зазначеній квартирі ОСОБА_2 не проживає без жодних поважних причин вже більше ніж 10 років, у ній немає його особистих речей, він має постійне місце проживання за іншою адресою і тому має бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням. На підставі викладеного позивач вважає, що реєстрація відповідача у квартирі є перешкодою у здійсненні ним права розпоряджатися зазначеною квартирою та зазначає, що за тимчасовим наймачем зберігається житлове приміщення протягом шести місяців, відповідно до ст. 71 ЖК України, просить суд визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, яке розташоване за адресою: Луганська область, м. Брянка, МРН «Тополя»АДРЕСА_1.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі та пояснив, що рік тому купив у ОСОБА_3, яка є дружиною ОСОБА_2 квартиру, після чого ОСОБА_3 знялась з реєстрації одразу, а її чоловік ОСОБА_2 не знявся з реєстрації та поїхав на заробітки до Росії. Позивач надав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити, а також наполягав на розгляді справи в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання на зявився, зареєстроване місце проживання якого за відомостями адресно-довідкового підрозділу Брянківського МС УДМС України Луганській області від 31.01.2012 року № 46 знаходиться з 02.01.1992 року за адресою: Луганська область, м. Брянка, МРН «Тополя»АДРЕСА_1, але судові повістки про виклик не були вручені відповідачу з причин його непроживання за зазначеною адресою, про що свідчать поштові повідомлення. Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, відповідач викликався в суд через оголошення у пресі (видання Луганської обласної ради «Наша газета» від 06.02.2013 року №18).

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що проживає з відповідачем в одному будинку та зазначив, що дружину відповідача ОСОБА_3 він бачив декілька разів, а самого відповідача ОСОБА_2 не бачив 7 років.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що є другом позивача та за його проханням був присутній при укладенні угоди купівлі-продажу між позивачем і відповідачем, а також зазначив, що позивач купив квартиру влітку 2012 року, після чого дружина відповідача ОСОБА_3 виписалась з квартири, а відповідач зі слів дружини поїхав до Росії і не виписався з квартири.

За згодою позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши і оцінивши докази в справі в їхній сукупності, суд доходить висновку, що позов заявлений обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з паспортом громадянина України серії ЕМ № 627949, виданого 06.06.2000 року Брянківським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народився 05.04.1959 року у м. Брянка Луганської області та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, МРН-4АДРЕСА_2 з 29.03.2007 року (а.с.4-5).

Відповідно до рішення Брянківського міського суду від 09.07.2012 року по цивільній справі № 1206/3279/12, договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Брянка, МРН «Тополя»АДРЕСА_1 укладений 10.05.2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_2 визнано дійсним (а.с.6).

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 18.09.2012 року № 35536201, реєстраційний номер 37646256, номер запису 4275, в книзі 141, виданого комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» м. Брянка, власником квартири, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Брянка, МРН «Тополя»АДРЕСА_1 на підставі рішення Брянківського міського суду від 09.07.2012 року № 1206/3279/12 на праві приватної власності є ОСОБА_1 (а.с.7).

Згідно з записами в домовій книзі, виданій на квартиру, яка розташована за адресою: Луганська область, м. Брянка, МРН «Тополя»АДРЕСА_1, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована у зазначеній квартирі 26.06.2003 року, помилково знята з реєстрації 15.06.2012 року; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований у зазначеній квартирі з 25.09.2001 року (02.01.1992 року) (а.с.8).

Як вбачається з довідки комунального підприємства «Брянківське житлово-експлуатаційне обєднання» від 18.12.2012 року, ОСОБА_2 за адресою реєстрації: Луганська область, м. Брянка, МРН «Тополя»АДРЕСА_1 не проживає з 2002 року (а.с.9).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Відповідно до ст. ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в тому числі шляхом звернення до суду з вимогами про заборону здійснення дій які порушують його право.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зазначені вище докази суд знаходить достовірними, їх обєктивність сумнівів не викликає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, дійсно не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, МРН «Тополя»АДРЕСА_1 з 2002 року, тобто загалом більше 10 років.

На підставі викладеного суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 150 ЖК України, ст. ст. 3, 10, 11, 58-60, 74, 169, 208-209, 212-215, 224-227 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, яке розташоване за адресою: Луганська область, м. Брянка, МРН «Тополя»АДРЕСА_1.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Головуючий суддя: О.Ю. Крупинська