Постанова № 29652300, 12.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2013 р. (16:49) Справа №801/427/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2320 про визнання дій протиправними та спонукання до виконання певних дій і стягнення заборгованості.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Військової частини А2320, в якому просив суд поновити строк звернення з адміністративним позовом до адміністративного суду; визнати дії командування військової частини А2320 протиправними в частині не проведення відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. внаслідок неврахування до його грошового забезпечення зазначених надбавок; зобов'язати командування військової частини А2320 провести відповідний перерахунок грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та стягнути з Військової частини А2320 суму заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. внаслідок неврахування до його грошового забезпечення зазначених надбавок, стягнення провести за рахунок фонду грошового утримання військовослужбовців; визнати, що зазначений перерахунок сум грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року є грошовим забезпеченням, недоотриманним під час виконання мною обов'язків несення військової служби у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р., а тому згідно з п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України суму податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат, отриманих у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямувати виключно на виплату йому рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Позов мотивовано тим, що до 13 грудня 2008 року ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу на прокурорських посадах у військовій прокуратурі Сімферопольського гарнізону ВМС України, під час проходження якої у порушення Указів Президента України №173 від 23.02.2002 року та №398 від 05.05.2003 року відповідач неправильно нараховував та не в повному обсязі виплачував йому грошове забезпечення та грошову допомогу, про що йому стало відомо лише 02 січня 2013 року після отримання листа командира Військової частини А2320.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити на підставі поданих письмових заперечень.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, ї права, та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з лютого 1995 року по 13 грудня 2008 року проходив службу у військовій прокуратурі Сімферопольського гарнізону.

Під час проходження служби у військовій прокуратурі Сімферопольського гарнізону ОСОБА_1 перебував на грошовому забезпеченні військової частини А2320. В період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року позивачу не нараховувались та не виплачувались надбавки передбачені Указами Президента України від 23.02.2002 №173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та від 05.05.2003 № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу», які діяли до 01 січня 2008 року та втратили чинність відповідно до Указу Президента України від 18 грудня 2007 року №1234/2007, про що свідчить лист за вих. №3 від 02 січня 2013 року за підписом тво командира військової частини А2320 та з якого вбачається, що відповідно до листа Генеральної прокуратури України і Міністерства Оборони України вих. № 11/1/1-18-654 від 03.05.2006 р. та Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" для осіб офіцерського складу військових прокуратур не передбачена виплата таких надбавок (а.с.14).

У поданих до суду письмових запереченнях представник відповідача, як на підставу для відмови у задоволені позову ОСОБА_1, також посилався на лист Генеральної прокуратури України і Міністерства Оборони України вих. № 11/1/1-18-654 від 03.05.2006 р. та Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 „Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Однак з таким твердженням відповідача погодитися не можна виходячи з наступного.

Указом Президента України від 23.02.2002 № 173 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" та Указом Президента України від 05.05.2003 № 389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України та Управління державної охорони України за безперервну службу" були запровадженні надбавки, які були встановленні та отримувались позивачем під час проходження служби, до вступу в дію постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

Згідно частини 1 та 2 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, обсяг прав позивача в частині отримання надбавок, які нараховувалася та виплачувалася раніше не може бути звуженим із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Окрім цього, вказаною постановою Кабінету Міністрів України не обмежується чинність Указів Президента України від 23.02.2002 № 173 та від 05.05.2003 № 389, а тому передбачені цими Указами Президента України надбавки повинні були нараховуватися та виплачуватись ОСОБА_1

Що стосується посилання відповідача на спільний лист Генеральної прокуратури України і Міністерства Оборони України вих. № 11/1/1-18-654 від 03.05.2006 р., то даний лист відображає позицію Генеральної прокуратури України та Міністерства Оборони України щодо тлумачення існуючих норм, та він не може бути документом діючого законодавства і не тягне за собою ніяких правових наслідків.

За таких обставин, дії відповідача Військової частини А2320 щодо не проведення відповідного перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р. внаслідок неврахування до його грошового забезпечення зазначених надбавок є протиправними, у зв'язку з чим відповідача має бути зобов'язано провести відповідний перерахунок та виплату вищевказаного грошового забезпечення.

Згідно п. 22.7 ст. 22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", який був чинним у період виконання позивачем обов'язків несення військової служби та п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України, який набрав законної сили з 01 січня 2011 року, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Виходячи з наведеного, суд вважає також обґрунтованою позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання зазначеного перерахунку сум грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року грошовим забезпеченням, недоотриманим під час виконання ним обов'язків несення військової служби у період з 01.04.2006 р. по 01.01.2008 р., а тому згідно з п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України суму податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат, отриманих у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямувати виключно на виплату йому рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Позивач у своєму позові також просить поновити йому строк звернення до адміністративного суду з даним позовом та при цьому зазначає, що про порушення своїх прав з боку відповідача йому стало відомо лише 02 січня 2013 року після отримання ним вищевказаного листа за вих. №3 від 02 січня 2013 року за підписом тво командира військової частини А2320, який залучено до матеріалів справи.

Інших доказів, які б спростовували вищевказане твердження позивача відповідачем до суду не надано, а тому суд вважає, що позивачем не пропущено, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Під час судового засідання, яке відбулось 12 лютого 2013 року, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України повний текст постанови складено 18 лютого 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії командування військової частини А2320 протиправними в частині не проведення ОСОБА_1 відповідного перерахунку грошового забезпечення за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та невиплати суми заборгованості, яка виникла у період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року внаслідок неврахування до його грошового забезпечення зазначених надбавок.

Зобов'язати командування військової частини А2320 провести відповідний перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року та стягнути з Військової частини А2320 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості, яка виникла у період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року внаслідок неврахування до його грошового забезпечення зазначених надбавок, стягнення провести за рахунок фонду грошового утримання військовослужбовців.

Визнати, що зазначений перерахунок сум грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 р. і 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року грошовим забезпеченням, недоотриманим під час виконання ним обов'язків несення військової служби у період з 01 квітня 2006 року по 01 січня 2008 року, а тому згідно з п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України суму податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород і інших виплат, отриманих у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямувати виключно на виплату ОСОБА_1 рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет