Ухвала суду № 29651392, 18.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4972/11/0170/12

18.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 18.07.12 у справі № 2а-4972/11/0170/12

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Керчі" (вул. Години 2 в, Керч, Автономна Республіка Крим,98303)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.12 позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 08.10.10р. №0003451502/0 та від 29.11.10р. №0003451502/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 115548,50грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (АР Крим, м. Керч, вул. Години, 2В, ОКПО 19195199) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим 3,40грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.12, прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що у період з 25.11.10р. по 29.11.10р., посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» за січень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт №1697/15-2/19195199 від 29.11.10р. (а.с. 6), яким встановлено порушення позивачем, вимог п.п.5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.12.10р. №0003451502/0, яким позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого абз. 1 п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000р. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 231097,00грн., застосований штраф у розмірі 50% у сумі 115548,50грн. (а.с. 8).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу до ДПІ в м. Керчі АР Крим.

Рішенням ДПІ в м. Керчі АР Крим від 29.12.10р. у задоволенні скарги позивача було відмовлено (а.с. 11-12).

За результатами розгляду зазначеної скарги, 29.12.10р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003451502/1, яким позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання , передбаченого абз. 1 п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ від 21.12.2000р. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 231097,00грн., застосований штраф у розмірі 50% у сумі 115548,50грн. (а.с. 13).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленнями-рішеннями позивачем було подано повторну скаргу до ДПІ в м. Керчі АР Крим.

За результатами розгляду зазначеної скарги, 11.03.11 р. відповідачем прийнято рішення про залишення без задоволення повторної скарги заявника.

На підставі даних облікової картки платника КРП "ВПВКГ м. Керчі" судом встановлено, що декларацією з податку на додану вартість за січень 2009 року (вх. №2239 від 18.02.09р.) узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 231097,00грн. за терміном сплати до 02.03.09р.

Згідно акту №1697/15-2/19195199 від 29.11.10р. позивач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2009 року за терміном сплати 02.03.09р. в сумі 231097,00грн.

Судом встановлено, що позивачем платіжним дорученням від 30.08.10р. №2234 сплачено 186030,00грн. із призначенням платежу "ПДВ за липень 2010 року", платіжним дорученням від 30.08.10р. №2782 сплачено 134853,00грн. із призначенням платежу "ПДВ за серпень 2010 року", платіжним дорученням від 01.11.10р. №3283 сплачено 175305,00грн. із призначенням платежу "ПДВ за вересень 2010 року" (а.с. 9-10).

Кошти, сплачені позивачем, відповідно до платіжного доручення від 30.08.10р. №2234, у сумі 108399,95грн.; від 30.08.10р. №2782, у сумі 112211,00грн.; від 01.11.10р. №3283, у сумі 10485,97грн., були перераховані відповідачем в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача зі сплати податку на додану вартість за січень 2009 року.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення - рішення, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пп. 17.1.7 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях, згідно з п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Також, судова колегія вважає необхідним зазначити, що аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача, на час виникнення спірних правовідносин, повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, по справі було проведено експертизу, висновки якої долучені до матеріалів справи.

На розгляд експерта поставлені питання:

1) яка сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість узгоджена позивачем у січні 2009 року?

2) яка сума узгодженого податкового зобов'язання сплачена з порушенням граничного терміну сплати?

3) яка сума штрафних санкцій підлягає нарахуванню за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання?

З експертного висновку від 14.06.12р. №149/11 по справі №2а-4972/11/0170/12 (а.с. 88-103) вбачається, що:

- по першому питанню: КРП "ВПВКГ м. Керчі" шляхом подання податкових декларацій самостійно узгодило податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2009 року у сумі 231097,00грн.;

- по другому питанню: податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 231097,00грн., узгоджене КРП "ВПВКГ м. Керчі" шляхом подання податкової декларації за січень 2009 року: в сумі 70000,00грн. сплачено КРП "ВПВКГ м. Керчі" з порушенням встановленого терміну сплати; в сумі 161097,00грн. не сплачено КРП "ВПВКГ м. Керчі" станом на 29.11.10р. (дата складання акту);

- по третьому питанню: станом на 29.11.10р. (дата складання акту) є підстави для застосування до КРП "ВПВКГ м. Керчі" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7000,00грн. за порушення терміну сплати податкових зобов'язань з ПДВ, самостійно узгоджених платником за січень 2009 року.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками експерта, викладеними у Висновку №149/11 судово -економічної експертизи від 14.06.12р., як з такими, що підтверджуються матеріалами справи та обґрунтовані у повному обсязі.

Отже, віднесення відповідачем суми у загальному розмірі 231096,92грн. в рахунок погашення позивачем в порядку календарної черговості попередньої заборгованості зі сплати податку на додану вартість за січень 2009 року є неправомірним, в зв'язку з чим дії податкового органу з нарахування штрафних санкцій в частині цих сум не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для застосовування штрафних санкції на суму податкового зобов'язання, яка фактично не була сплачена позивачем.

Отже, відповідач неправомірно застосував штрафні санкції в розмірі 50% в сумі 115548,50грн. (231097,00грн. х 50%).

Зокрема, відповідно до висновку експерту від 14.06.12р. №149/11, було встановлено, що позивачем податкове зобов'язання за січень 2009 року було самостійно сплачено у розмірі 7000,00грн., у тому числі, 18.03.09р. - 50000,00грн. та 19.03.09р. - 20000,00грн., тобто із затримкою від граничного терміну сплати на 16 та 17 днів відповідно.

Станом на 29.11.10р. (дата складання акту) не погашеними є узгоджені податкові зобов'язання позивача з ПДВ за січень 2099 року (податковий борг) в сумі 161097,00грн.

При встановлені несплаченої суми податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2009 року судовий експерт дослідив всі платежі, що здійснені позивачем за період з 01.01.09р. по 29.11.10р. з урахуванням призначення вказаних платежів.

Таким чином, станом на 29.11.10р. (дата складання акту) є підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у розмірі 10% (затримка 30 днів) від погашеного податкового боргу в сумі 70000,00грн., що складає 7000,00грн.

Судова колегія звертає увагу, що до компетенції адміністративного суду не віднесено втручання у власну компетенцію суб'єкта владних повноважень, що унеможливлює самостійне застосування судом штрафних (фінансових) санкцій відповідно до Закону № 2181.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від №1697/15-2/19195199 від 29.11.10 р. про порушення платником податків вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.12.10р. №0003451502/0 та від 29.12.10р №0003451502/1.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 18.07.12 у справі № 2а-4972/11/0170/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва