Рішення № 29651282, 21.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2013 р. Справа № 911/269/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "ІРПІНЬВОДОКАНАЛ",

08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-А

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧАНСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОТАРИ",

08292, Київська область, м. Буча, вул. Кірова, 84

про стягнення 135 730,06 грн.

за участю представників:

позивача - Пронько С.П. (довіреність від 19.02.2013 № 444);

відповідача - Панайірджи Т.О. (довіреність від 01.10.2012).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "ІРПІНЬВОДОКАНАЛ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧАНСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОТАРИ" (далі - відповідач) про стягнення 135 730,06 грн., з яких: 131 262,07 грн. - основний борг, 3 724,80 грн. - пеня, 743,19 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги згідно договору від 01.02.2011 № 25 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднані мережі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2013 прийнято до провадження справу, розгляд справи призначено на 07.02.2013.

07.02.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2267 від 07.02.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов визнається частково, з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 07.02.2013 оголошувалась перерва на 19.02.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

19.02.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3110 від 19.02.2013) позивачем подано заяву, в якій зазначалось про часткову сплату відповідачем суми боргу.

У судовому засіданні 19.02.2013 оголошувалась перерва на 21.02.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

21.02.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3216 від 21.02.2013) позивачем подано клопотання про зменшенням розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 29 000,00 грн. у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми основного боргу.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 106 730,06 грн., з яких: 102 262,07 грн. - основний борг, 3 724,80 грн. - пеня, 743,19 грн. - 3% річних.

У судовому засіданні 21.02.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у частині заявлених до стягнення пені та 3% річних.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.02.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнїх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Комунальним підприємством "Ірпіньводоканал" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бучанський завод склотари" (далі - абонент) укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до системи комунальної каналізації через приєднання мережі від 01.02.2011 № 25 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийом стічних вод в систему каналізації, а абонент, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання здійснювати своєчасну оплату наданих постачальником послуг на умовах, визначених Договором (пункти 1.1, 1.3 Договору).

Обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною Договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення Договору. Загальний обсяг поставлених за Договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод. Згідно з пунктом 2.2.1 Договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Умовами пунктів 2.3.1, 2.3.3, 2.3.4 Договорів визначено, що постачальник щомісячно направляє абоненту розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії Договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно в безготівковому порядку у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахунку, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5 (п'ятого) числа наступного місяця, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Як вбачається з матеріалів справи, тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлені рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 06.02.2012 № 20.

Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий термін, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (пункт 7.1. Договору). Враховуючи відсутність в матеріалах справи такої заяви, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 7.1. Договору, дію Договору продовжено на спірний період, з 02.02.2012 по 02.02.2013.

Як свідчать матеріали справи, позивачем зобов'язання за Договором виконані належним чином. Так, за період з серпня по грудень 2012 року позивачем надано послуги з водопостачання та водовідведення загальною вартістю 148 337,59 грн., що підтверджується довідками та актами здачі - прийняття робіт за період з серпня по грудень 2012 року, які підписані уповноваженим представником відповідача та засвідчені печаткою (копії наявні в матеріалах справи, Т. 1, а.с. №№ 10-19).

Суд дійшов висновку, що акти здачі-прийняття робіт, що наданні позивачем є належними та допустимими доказами на підтвердження надання послуг з водопостачання та водовідведення за Договором.

Про належне виконання позивачем зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору.

Для оплати відповідачем вартості послуг, що надані протягом спірного періоду, позивачем виставлено відповідачу рахунки: від 10.08.2012 № 5986 на суму 157 075,52 грн. (включаючи борг за попередній місяць), від 05.09.2012 № 6903 на суму 82 237,05 грн. (включаючи борг за попередній місяць), від 09.10.2012 № 7738 на суму 103 118,27 грн. (включаючи борг за попередній місяць), від 08.11.2012 № 8520 на суму 116 009,17 грн. (включаючи борг за попередній місяць), від 12.12.2012 № 9819 на суму 139 262,07 грн. (включаючи борг за попередній місяць).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач, в порушення свого грошового зобов'язання, не оплатив надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період за Договором.

Таким чином, на час подання позову вартість неоплачених послуг з водопостачання та водовідведення за Договором за період з 01.08.2012 по 01.01.2013 становить 131 262,07 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача, позивачем надано в матеріали справи оригінал банківської довідки від 06.02.2013 № 163/35, яка підписана уповноваженою особою банківської установи та скріплена відбитком її печатки, про те, що за період з 10.01.2013 по 06.02.2013 кошти від відповідача на рахунки позивача не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, яке відповідачем не виконане.

Позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог у частині основного боргу, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем під час розгляду справи заборгованості в розмірі 29 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням. У зв'язку з відповідністю вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тим, що заяву підписано уповноваженим на те представником позивача, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, у даному провадженні розглядаються остаточні позовні вимоги про стягнення з відповідача 106 730,06 грн. заборгованості, з яких: 102 262,07 грн. - основний борг, 3 724,80 грн. - пеня, 743,19 грн. - 3% річних.

З огляду на матеріали справи, доводи представників сторін та аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Частиною статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 102 262,07 грн. боргу з оплати послуг, що надані, а, відтак, позовна вимога про стягнення основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі пункту 4.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 3 724,80 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 3 724,80 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 743,19 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних за період прострочення з 06.09.2012 по 06.01.2013 та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 743,19 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 102 262,07 грн. основного боргу, 3 724,80 грн. пені та 743,19 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Разом з тим, приписами частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" від 25.08.2011 № 01-061175/2011 сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених, зокрема, у частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (зменшення позивачем розміру позовних вимог). Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі, й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем згідно платіжного доручення від 11.01.2013 № 18 у розмірі 580,00 грн., пов'язаний зі зменшенням позовних вимог, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, а решта судового збору у розмірі 2 134,60 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЧАНСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОТАРИ" (08292, Київська область, м. Буча, вул. Кірова, 84, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30530431) на користь Комунального підприємства "ІРПІНЬВОДОКАНАЛ" (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03362471) 102 262 (сто дві тисячі двісті шістдесят дві) грн. 07 коп. основної заборгованості, 743 (сімсот сорок три) грн. 19 коп. 3% річних, 3 724 (три тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 80 коп. пені та 2 134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 60 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Комунальному підприємству "ІРПІНЬВОДОКАНАЛ" (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03362471) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., що сплачений за платіжним дорученням від 11.01.2013 № 18.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.02.2013.

Суддя С.О. Саванчук