Рішення № 29651251, 28.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.13 Справа№ 914/122/13

За позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львівдо відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львівпро: стягнення 11 129, 37 грн.,Суддя О.Долінська При секретарі Вашкевич Н.

За участю представників: прокурора: Леонтьєва Н.Т. - прокурор м. Львова, посвідчення №005508, видане 24.09.2012 р. дійсне до 24.09.2017 р.,позивача: Ваверчак Б.П. - дов. №4-25-14 від 02.01.2013 р.,відповідача:не з'явився. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурором Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 11 129, 37 грн. Ухвалою від 11.01.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2013р.

В позовній заяві прокурор Шевченківського району м. Львова для забезпечення позову в цій справі просить на підставі ст. ст. 66,67 ГПК України накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача, що еквівалентні сумі позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У випадку звернення до суду із заявою про забезпечення позову, з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Прокурором не обґрунтовано та не підтверджено доказами, наявність фактичних обставин, які б свідчили, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Із заяви про забезпечення позову та долучених до неї документів не вбачається, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації тощо). Припущення про існування можливості, що незастосування заходів може утруднити або зробити неможливим подальше виконання рішення господарського суду, не є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

Беручи до уваги вище викладене, суд ухвалою від 12.02.2013 р. відмовив прокурору в задоволенні забезпечення позову.

Позовні вимоги у справіобґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору №148 П/Т від 01.04.2011 р. про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів своєчасно та в повному обсязі не оплачував сплату щомісячні авансові внески, як збір за місця для паркування транспортних засобів внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у сумі 11 129,37 грн. за період з 01.04.2011 р. по грудень 20111 р. та з січня по жовтень 2012 р. включно.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 28.02.2013 р. представник прокуратури з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання 28.02.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання 28.02.2013 р. представник відповідача не з'явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що належним чинном був повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається із поштового конверту з написом „по закінченні терміну зберігання". Витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявна в матеріалах справи), однак поштовим відділенням повернуто до суду поштовий конверт з написом „по закінченні терміну зберігання".

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.02.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

01.04.2011 р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №148 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів. Термін дії договору до 31.12.2013 р.

Відповідно до умов п.1.2. даного Договору замовник (позивач у справі) надає виконавцю (відповідачу у справі) у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на АДРЕСА_2 площею 218,5 кв.м. згідно з планом майданчика для паркування (план майданчика для паркування знаходиться в матеріалах справи). Позивач свої зобов'язання по Договору виконав.

Згідно з п. 2.2.6 даного Договору, виконавець зобов'язується забезпечити сплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі 1 665,43 грн. до 30 числа кожного місяця (у лютому до 28/29 числа) включно.

Пункт 2.2.1. цього Договору, вказує на те, що виконавець зобов'язується організувати роботу майданчика для паркування транспортних засобів на АДРЕСА_2 починаючи з 01.04.2011 р.

Відповідач своїх договірних зобов'язань щодо сплати щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів з квітня по грудень 2011 р. та з січня по жовтень 2012 р. не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 11 129,37 грн. Це підтверджується і підписаним та завіреним печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 26.12.2012 р., згідно якого заборгованість відповідна належала до сплати позивачу становить 11 129,37 грн.

На день розгляду справи заборгованість у сумі суму 11 129,37 грн. відповідачем не погашена, доказів оплати заборгованості суду не представлено. Відповідач відзиву не подав, у визначеному законом порядку не заперечив проти заявленого позову.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами у справі укладено договір про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів №148 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів від 01.04.2011 р.

Заборгованість відповідача перед позивачем по несплаті щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі по 1 665,43 грн. щомісячно по договору №148 П/Т від 01.04.2011 року про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів з квітня по грудень 2011 р. та з січня по жовтень 2012 р. становить суму 11 129,37 грн. Сума боргу підтверджується і підписаним та завіреним печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 26.12.2012 р.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив суму заборгованості перед позивачем, доказів сплати боргу суду не подав на час прийняття рішення. Прокурор і представник позивача ствердили в судовому засіданні, що заборгованість відповідача не погашена. А відтак, суд прийшов до висновку, що позовні вимогиє підставними документально обґрунтованими і такими, що підлягаюьб до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 625, ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок,1, ідентифікаційний код 34814670) 11 129,37 грн. заборгованості.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України 1 720,5 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.03.2013 р.

Суддя Долінська О.З.