Постанова № 29650250, 11.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/15224/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 12 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представника позивача - Шаповалова Ю.І.,

представників відповідача - Петров А.Г., Чирикіна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Транспортні системи України" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується із висновками актів перевірок податкового органу на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, адже факт наявності господарсько-правових відносин між ПАТ «ТСУ» та ТОВ «НК Родоніт» підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, що складалися в період квітня, листопада 2011 року, платіжними дорученнями, які підтверджують факт оплати грошових коштів за договором, тощо. Отримане паливо було реалізоване іншим суб'єктам господарювання, які його використали під час власної господарської діяльності.

Крім того, позивач вказує, що податковим органом невірно застосовано та вільно трактовано норми цивільного законодавства, що застосовуються під час визнання угод недійсними. На підставі викладеного просили задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи адміністративного позову, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не погодився із адміністративним позовом та надав письмові заперечення (т.2 а.с. 56-60), де вказав що не погоджується із доводами адміністративного позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що складений відповідачем за результатами перевірки акт та його висновки не мають будь - яких правових наслідків для позивача оскільки він лише підтверджує факт проведення перевірки, є носієм інформації про виявлені податковим органом порушення законодавства. Крім того, відповідач вказує, що при проведенні перевірки позивачем не надані документи, які є складовою частиною комплекту перевізних документів, а надані документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти доводів адміністративного позову, просили відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон".

Суд, заслухавши свідка, представників сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» (Далі за текстом,- ПАТ «Транспортні системи України») зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 17.08.1995 за № 12661200000014494 (т. 1 а.с. 9-10) та є юридичною особою. Відповідно до протоколу № 1/2011 від 04.04.2011 Публічне акціонерне товариство «Донецькавтотранс» перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» (т.2 а.с. 37-46) Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС з 09.09.1994 року за № 445. Відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 03.12.07 №и100080517 позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідач,- Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (Далі за текстом, -ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС), є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС були проведені документальні позапланові невиїзні перевірки ПАТ «Транспортні системи України» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «НК Родоніт» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та з 01.11.2011 по 31.11.2011, складено акти перевірок від 17.07.2012 № 253/22-2/20366606 (т.1 а.с. 52-67), від 17.07.2012 № 250/22-2/20366602 (т. 1 а.с. 39-51) та встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено значення рядка 24 Декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 134726 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ у сумі 37112 грн. та занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 209525 грн. за листопад 2011 року.

На підставі висновків актів перевірки Відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 31.07.2012 № 0002272340 та від 31.07.2012 № 0002252340 (т.1 а.с. 36-37)

Як вбачається із позовної заяви, в обґрунтування неправомірних дій відповідача в частині складання актів документальних позапланових невиїзних перевірок позивач посилається на обставини не дослідження та не відображення в актах товарно - транспортних накладних, які складалися при транспортуванні нафтопродуктів та невірного застосування ревізорами - інспекторами норм цивільного законодавства України.

Відповідно до ст. 83.1 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вбачається із змісту актів перевірки, працівниками податкового органу при проведенні перевірки використовувалися письмові пояснення, договори, податкові та видаткові накладні, копії реєстрів бухгалтерських рахунків, платіжні доручення, декларації з податку на додану вартість, інформація із баз даних податкового органу та товарно - транспортні накладні. При цьому в акті перевірки від 17.07.2012 № 253/22-2/20366602 податковим органом детально описані товарно - транспортні накладні надані позивачем та їм надана оцінка з боку податкових інспекторів. Отже посилання позивача в частині невикористання податковим органом при проведенні перевірки всіх документів, у тому числі товарно - транспортних накладних є хибним.

Реалізація органами ДПС контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, здійснюється шляхом проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

При цьому визначення сум платнику податків, що підлягають сплаті до бюджету, відповідно до ст. 58 ПК України, здійснюється органом ДПС шляхом надіслання (вручення) платнику податків податкового повідомлення-рішення.

Платник податків, який вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, для їх захисту, відповідно до п. 1 ст. 6 КАС України, має право звернутися до адміністративного суду.

Суд зазначає, що по-перше, акт перевірки це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом, по-друге, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання перевірку якого проведено породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Акт перевірки, та дії відповідача, вчинені при його складанні у даному випадку, не породжують для позивача певних правових наслідків, а висновки цього акту не мають обов'язкового характеру для позивача.

Вчинені податковим органом дії щодо відображення в актах перевірки певних обставин, складання та вручення актів невиїзних документальних перевірок не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття друга, пп. 1 п. 2 ст. 17 КАС України).

З наведених норм права випливає, що платник податків на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

В адміністративному позові позивачем не наведено жодних правових норм, які б порушив відповідач під час складання актів перевірок та спірних податкових повідомлень - рішень, внаслідок чого йому була завдана шкода яка породжує настання будь - яких юридичних наслідків, а тому суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог в частині визнання неправомірними дій ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС щодо складання висновків актів документальних позапланових невиїзних перевірок від 17.07.2012 № 253/22-2/20366606 та від 17.07.2012 № 250/22-2/20366602.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.07.2012 № 0002272340 та від 31.07.2012 № 0002252340, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ПАТ «Транспортні системи України» (Покупець) та ТОВ «НК Родоніт» (Продавець) був укладений Договір № 17 від 06.04.2011 (т.1 а.с. 147) відповідно до положень якого Постачальник зобов'язується передати в узгоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі нафтопродукти, асортимент, кількість і ціна яких зазначена у видаткових накладних. Відповідно до п. 2.1 Договору якість постачаємих нафтопродуктів повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватися паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу - виробника.

Вказаний Договір підписаний директором ТОВ «НК Родоніт» Красниковою Н.М. та головою правління ПАТ «ТСУ» ОСОБА_8. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Договір № 17 був укладений 06 квітня 2011 року, при цьому, відповідно до Протоколу № 1/2011 загальних зборів акціонерів ПАТ «Донецькавтотранс» від 04 квітня 2011 року назву товариства змінено на ПАТ «Транспортні системи України», відкликано з 04 квітня 2011 року членів правління, зобов'язано відділ кадрів внести зміни до штатного розкладу товариства шляхом виключення посади члена правління та Голови правління із штатного розкладу. За вказане рішення проголосувало 99,99% голосів акціонерів. (т.2 а.с. 44)

Наступним питання було запропоновано обрати Генеральним директором Товариства ОСОБА_6 з 05 квітня 2011 р. строком на 5 років. Вирішили обрати Генеральним директором Товариства ОСОБА_6 з 05 квітня 2011р. строком на п'ять років. За вказане рішення проголосувало 99,989% акціонерів.

Як вбачається із Статуту ПАТ «Транспортні системи України» (нова редакція) державну реєстрацію змін до установчих документів проведено державним реєстратором 06.04.2011 року за № 12661050026014494 (т. 2 а.с. 11)

Отже на час укладення Договору № 17 від 06.04.2011 ОСОБА_6 не мав повноважень на підписання цього Договору у якості голови правління. (Цивільний кодекс)

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано до суду накладні, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні за період квітень, листопад 2011 року. (т. 1 а.с. 68-195) На підтвердження подальшої реалізації придбаних нафтопродуктів контрагентам, позивач надав копії видаткових накладних, виписаних на адресу ТОВ «Север-Авто», ТОВ «Авто-Експрес», ТОВ «Горлівське АТП», ТОВ «Енакіївське АТП», ПАТ «Костянтинівське АТП 11409».

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 ст.2 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд констатує, що з наданих позивачем первинних документів (накладних, видаткових накладних) неможливо встановити місце складання документи, особу, яка склала вказані документи. Крім того відсутні П.І.Б. осіб, які видали та прийняли товар, що унеможливлює їх ідентифікацію як посадових осіб підприємства.

У відповідності до листа від 02.06.2011 № 742/11/13-11 складеного з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на таке.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Враховуючи природу транспортування ТМЦ, у вигляді нафтопрдуктів, суд звертає увагу на те, що у даних спірних правовідносинах, що склалися необхідно врахувати приписи до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496 (Далі,- Інструкції № 281).

Відповідно до п.п. 5.4.2, 5.4.3 п. 5.4 Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом Інструкції № 281, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

При цьому, в матеріалах справи не міститься відповідних актів про прийняті нафтопродукти. Не було також надано актів про прийняті нафтопродукти і під час проведеної перевірки.

До того ж представник позивача у судовому засіданні пояснила, що такі акти в ПАТ "Транспортні системи України" взагалі не складаються.

Згідно п.п. 7.5.6 п.7.5 Інструкції № 281,- відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Згідно описової частини акту перевірки зазначено, що до перевірки не надано первинні документи від постачальника, в яких зазначались би показники питомої ваги, температурного режиму (як то паспорт якості) та на підставі яких підприємство може проводити оприбуткування ПММ в літрах по регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно п.п. 7.5.8 п. 7.5 Інструкції № 281,-у ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Також позивачем не надано до суду доказів оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

До того ж до перевірки не надано сертифікатів відповідності, паспортів якості за формою № 11-НК, які є обов'язковими супроводжувальними документами.

Проте наданий представником відповідача сертифікат неможливо ідентифікувати. До того ж представник позивача не надав жодних вмотивованих пояснень з цього приводу.

На підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності поширюється дія Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих i використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями), згідно до якої всі товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи i цінні папери відпускаються суб'єктам господарювання або передаються безоплатно лише за довіреністю одержувачів.

При цьому, бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Судом було запропоновано позивачу надати до суду журнал реєстрації довіреностей, а також довіреностей на підтвердження подальшого використання ТМЦ у власній господарській діяльності.

Проте, позивач на вимогу суду не надав до суду відповідного журналу реєстрації довіреностей, на підставі яких було отримано придбані ТМЦ та самі довіреності на підтвердження подальшого використання ТМЦ у власній господарській діяльності.

Вищезазначені обставин, також свідчать про обґрунтованість висновків актів перевірок щодо порушень встановлених з боку ПАТ «Транспортні системи України», оскільки відсутні первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій у відповідності до вимог п. 2 ст. 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1 п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704.

Свідок ОСОБА_7, у судовому засіданні пояснив суду, що він є фізичною особою-підприємцем. Між ним та були фінансово-господарські взаємовідносини з приводу надання ним останньому транспортних послуг. Зазначив, що його транспортом, він та водії, які працювали у нього, зокрема транспортували нафтопродукти на ПАТ «Транспортні системи України» по місту Донецьку та Донецькій області.

Завантаження нафтопродуктів відбувалось у місті Донецьку, проте, куди саме вони транспортувалися та на території яких господарських одиниць проводилось розвантаження не зміг пояснити.

Оскільки, на питання головуючого, свідок не зміг надати однозначних відповідей, а під час надання пояснень плутався у своїх поясненнях, суд критично відноситься до пояснень наданих свідком та не бере їх до уваги.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що із наданих до суду позивачем товарно-транспортних накладних вбачається, що підпис ОСОБА_7 не співпадає із його підписом, що міститься у присязі та розписці свідка, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, за наслідками проведеного судом аналізу товарно-транспортних накладних

за період 1 квітня 2012 року (водій ОСОБА_7) наявний факт розвантаження ТМЦ в один день у м. Донецьку та місті Слов'янську одним автомобілем за дві окремі поїздки (том 1 а.с. 69, 72).

Отже, є суперечливими обставини фактичного здійснення перевезення значної кількості вантажів у конкретні дати та зміст товарно-транспортних накладних.

Позивачем, на підтвердження доказів подальшого використання придбаних ТМЦ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, було надано роз'яснення не приймати до уваги договори № 12/2011 від 30.03.2011 року, № 13/2011 від 30.03.2011 року,

14/2011 від 30.03.2011 року, 15/2011 від 30.03.2011 року, у зв'язку із тим, що вони втратили чинність. При цьому було надано інші договори № 11-АЄО від 01.04.2011 року, № 11-ЕН від 01.04.2011 року, № 11 ГОР від 01.04.2011 року, № 12-СА від 01.04.2011 року, № 11-КОН від 01.04.2011 року (том 2 а.с. 127).

Суд звертає увагу на ту обставину, що у договорі № 11-АЄО від 01.04.2011 року Постачальником вказано ПАТ «Донецькавтотранс», зазначений договір скріплений печаткою ПАТ «Транспортні системи України» (оригінал договору було надано представником позивача у судове засідання) в той час як зміна назви згідно Статуту відбулася 06.04.2011 року (том 2 а.с. 144-147).

Отже вказані договори викликають у суду сумніви щодо їх достовірності.

На думку суду, вищезазначені обставини у сукупності свідчать про імітацію господарської діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, позивачем не надано доказів подальшого використання придбаних ТМЦ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників такої операції, у зв'язку із імітацією купівлі товару в особи, яка його не продавала.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Отже, оскільки позивачем не доведено суду обставин реальності здійснення господарських операцій, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків актів перевірок та відповідно прийнятих на їх підставі спірних рішень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач довів правомірність спірних рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Транспортні системи України" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- відмовити повністю.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 11 лютого 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі 16 лютого 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.