Ухвала суду № 29649715, 26.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15927/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Лікон" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної подваткової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Лікон» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної подваткової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відпвідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача,доводи сторін,дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ «Лікон» з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення за липень 2012 року, за результатами якої складено Акт від 06.09.2012 року №218/15-314/00910535.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000650700 від 25 вересня 2012 р., яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 488 344,00 грн..

Перевіркою було встановлено порушення п.102.5 ст.02, п.200.1, п.200.4, п.200.6, п.200.7 та п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивач позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 488 344,00 грн. за червень 2008 року в розмірі 447 707,00 грн. та за квітень 2009 року в розмірі 40 637,00 грн.

Відповідач вважає, що ПАТ "Лікон" протягом терміну у 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 488 344,00 грн.

Відповідач зазначив, що, враховуючи загальну позовну давність, встановлену статтею 257 Цивільного кодексу України, тривалістю у три роки, а також відповідно пунктом 102.5 статті 102 ПК України, позивач позбавлений права на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 488 344,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що залишок від'ємного значення, який не приймав участі в розрахунку бюджетного відшкодування, був включений позивачем до рядку 24 податкової декларації.

Однак, відповідач вважає, що суму, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду у розмірі 488 344,00 грн., позивачу необхідно було відобразити у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість наступного звітного податкового періоду.

Крім цього відповідач вказав, що суми, зазначені у рядку 24 декларацій, не можуть у подальшому бути заявленими платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не можуть бути відображені ні в рядку 23.1, ні в рядку 23.2 декларації).

У зв»язку з наведеним ,відповідач дійшов висновку, що, не відобразивши у відповідних рядках декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування, позивач самостійно відмовився від належної йому суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.9 ст. 200 ПК України передбачено, що форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Судом першої інстанції встановлено,що за правилами підпункту 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту Закон № 2181-ІІІ), що діяв на час виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За змістом пункту 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України дано визначення поняттю "надміру сплачені грошові зобов'язання" - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно пп. "б" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту Закон № 168/97-ВР), що діяв у 2008 році, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Як вбачається з вказаних норм законодавства ,вони не передбачають строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишились після бюджетного відшкодування.

З аналізу зазначених норм вбачається, що пунктом 102.5 статті 102 ПК України встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто "переплати", а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення "переплата", тобто такі суми податку на додану вартість не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ в Подільському р-ні м. Києва ДПС неправомірно застосовано строк давності в 1095 днів, встановлений для подачі заяви про відшкодування надміру сплачених податкових зобов'язань до державного бюджету, до порядку включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишились після бюджетного відшкодування та неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.