Постанова № 29649345, 26.02.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року Справа № 823/109/13-а

10 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: не з'явився;

представника відповідачів: Левенець А.М. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олекс - Груп» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олекс Груп» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.10.2012 року №0004652301 та №0004662301.

Позов обґрунтований тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності господарських взаємовідносин між позивачем з його контрагентом та фіктивності господарських операцій. Фактичною підставою для констатації податковим органом обставин заниження підприємством податку на прибуток та податку на додану вартість стали господарські операції між ТОВ «Олекс Груп» та ПП «Сервітекс» щодо отримання послуг по друку, поклейці та демонтажу постерів у травні, червні 2011 року. На виконання зазначених послуг виписані податкові накладні та складені акти виконаних робіт, що є підтвердженням виконання ПП «Сервітекс» зобов'язань. Дані послуги прийняті позивачем та відображені у податковому обліку. Крім того, відсутні будь-які судові рішення про встановлення факту нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентом. Робота ПП «Сервітекс» виконана, а податкові накладні оформлені з додержанням вимог податкового законодавства, отже наведене свідчить про те, що зміст укладених правочинів між позивачем та його контрагентом відповідає дійсним намірам сторін, а самі господарські операції є такими, що мають реальний наслідок.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання яким просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та зазначила, що вищевказані правочини є нікчемними з огляду на те, що господарські операції між позивачем та ПП «Сервітекс» не спричинили настання реальних правових наслідків, так як документи, що надані на перевірку не містять конкретизації щодо наданих послуг в частині де здійснено друк постерів, де вони розміщувались та в подальшому демонтувались, позивачем не надано на перевірку договорів, які регулюють взаємовідносини між позивачем та контрагентом, крім того, надані на перевірку документи складенні з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому такі документи не мають юридичного навантаження і не дають позивачу права на формування податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд дійшов наступного.

Відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Олекс Груп» з питань проведення господарських взаємовідносин з приватним підприємством «Сервітекс» за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 року, результати якої оформлені актом від 2409.2012 року №235/22-14/36262531.

За висновками вказаного акту позивачем порушено вимоги п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 53715 грн. та вимоги п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 46708 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0004652301, яким визначено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем на суму 46708 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 23354 грн., а також прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 року №0004662301, яким визначено грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем на суму 53715 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 26858 грн.

Висновок відповідача про порушення позивачем Податкового кодексу України мотивовано наявністю взаємовідносин з ПП «Сервітекс».

При проведенні перевірки позивача відповідачем використано матеріали акту, складеного ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 07.03.2012 року №14/3-23-80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Сервітекс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2009 року по 31.07.2011 року. Вказаним актом перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Сервітекс» господарських операцій через відсутність майна, та інших матеріальних ресурсів, що необхідні для здійснення господарських операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень та транспортних засобів тощо. Крім того, за висновком спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ міліції встановлено, що підписи на досліджених документах виконані не директором ПП «Сервітекс», а іншою невідомою особою.

З огляду на дані обставини, податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Сервітекс».

В ході документальної перевірки позивача встановлено, що позивач отримував послуги від ПП «Сервітекс» по друку, поклейці та демонтажу постерів на загальну суму 280250 грн. Дану господарську операцію позивачем включено до валових витрат за травень та червень 2011 року.

По факту надання позивачу зазначених послуг ПП «Сервітекс» виписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-000315 від 11.05.2011 року, №ОУ-000326 від 20.05.2011 року, №ОУ-000334 від 25.05.2011 року, №ОУ-000346 від 31.05.2011 року, №ОУ-000446 від 10.06.2011 року, №ОУ-000452 від 17.06.2011 року, №ОУ-000459 від 25.06.2011 року, №ОУ-000467 від 30.06.2011 року та податкові накладні: №6 від 11.05.2011 року, №30 від 20.05.2011 року, №45 від 25.05.2011 року, №53 від 31.05.2011 року, №266 від 10.06.2011 року, №267 від 17.06.2011 року, №268 від 25.06.2011 року, №269 від 30.06.2011 року.

Крім того, відповідно до відомостей акту перевірки позивача вбачається, що ТОВ «Олекс-Груп» проводило розрахунки з ПП «Сервітекс» за послуги, оформлені вище переліченими актами здачі-приймання робіт (надання послуг), в готівковій формі у сумі 278650 грн.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом визначається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з приписами п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), що визначено пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій позивачем.

Підпунктом 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, повну або скорочену назву, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по - батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Однак, суд звертає увагу на те, що без фактичного здійснення господарської операції первинні документи не мають юридичну силу, що випливає з аналізу положення статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, де зазначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З викладеного вбачається, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі реального здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.1995 року (далі - Положення), встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1. Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході розгляду справи встановлено, що у наданих позивачем актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не зазначено, які саме постери та рекламні листівки були поклеєні, місце їх розміщення, перелік монтажних робіт, місце їх виконання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутні прізвища та ініціали представників ПП «Сервітекс», які підписали акти, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку виконавця робіт. Таким чином вказані акти не відповідають вимогам статті 9 вказаного вище Закону.

Отже, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

Враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд ухвалою від 20.02.2012 року зобов'язав позивача надати докази на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Сервітекс», проте позивачем не надано жодного документа.

Крім того, не надано доказів, що вказані у актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) послуги відносяться до видів діяльності, які має право здійснювати ПП Сервітекс».

Також не надано суду жодного доказу в спростування твердження відповідача, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, сировина, матеріали, що в свою чергу підтвердить можливість виконання відповідної господарської діяльності.

Підсумовуючи наведене, суд приходить висновку, що доводи позивача не спростовують складеного висновку відповідача щодо безпідставного включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та заниження зобов'язання з податку на прибуток, а отже і протиправності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд в силу ч. 1 ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладених обставин справи суд приходить до висновку, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, зокрема з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів фактичного надання послуг.

В разі відсутності належно підтвердження факту надання послуг контрагентом позивача, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток чи податкового кредиту з податку на додану вартість навіть при наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

З огляду на викладене, позивачем порушене податкове законодавство України з метою безпідставно набути право на податкову вигоду у вигляді формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Гаращенко