Постанова № 29649130, 27.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 15/5005/5378/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Павлоградської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р.у справі господарського суду№ 15/5005/5378/2012 Дніпропетровської областіза позовомфізичної особи-підприємця Ялинич Людмили МиколаївнидоПавлоградської міської радипропоновлення договору оренди землі від 27.08.2008 р. та визнання частково недійсним рішення Павлоградської міської ради від 02.08.2011 р. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Ялинич Л.М.; Савченко С.А., дов. ВВК № 616270 від 15.04.2008 р.;відповідача: Ялинний О.І., дов. № б/н від 02.01.2013 р.;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 р. фізична особа-підприємець Ялинич Людмила Миколаївна (далі - Підприємець) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнення позовних вимог (т. 2., а. с. 119-124), просила:

- зобов'язати Павлоградську міську раду (далі - Рада ) поновити на строк з 27.08.2011 р. по 27.08.2014 р. два договори оренди земельних ділянок від 27.08.2008 р., укладені між Радою та Підприємцем про надання в строкове платне користування земельних ділянок площею 0,014 га та 0,007 га для розширення та реконструкції торговельного павільйону під магазин, які знаходяться за адресою: м. Павлоград, вул. Озерна, зареєстровані у Павлоградському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 27 серпня 2008р. №040811300391 та №040811300392 відповідно;

- визнати недійсними п. 8.3 та п. 8.4 рішення Ради від 02.08.2011 р. №231-10/VІ.

Позовні вимоги Підприємець, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду землі", обґрунтовував тим, що між сторонами було укладено два договори оренди земельних ділянок. У визначені договорами строки Підприємець в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до Ради із заявами про продовження строку дії договорів, долучивши до них проекти додаткових угод про продовження строку дії вказаних договорів, однак рішенням Ради від 02.08.2011 р. №231-10/VІ йому було відмовлено в продовженні строку дії договорів оренди. При винесенні вищезазначеного рішення Рада не врахувала позитивні висновки компетентних органів щодо об'єкта оренди, а також значні матеріально - технічні і фінансові витрати, які були зроблені Підприємцем, в тому числі і на користь міста, що свідчить про належне виконання орендарем умов договору.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2012 р. (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги Підприємця задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р. (колегія суддів: Білецька Л.М., Верхогляд Т.А., Тищик І.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2012 р. залишено без змін.

Рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Підприємцем у позовній заяві та уточненнях до неї.

Рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р. і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Підприємцю у задоволенні позовних вимог. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. 13 Конституції України, ст. ст. 21, 319 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 12, 116, 124, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 6, 33 Закону України "Про оренду землі" та положення постанов пленуму Вищого господарського суду України.

Підприємець скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслав до Вищого господарського суду України своє заперечення на касаційну скаргу Ради, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р. - без змін. Викладені у запереченні вимоги Підприємець обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

У судовому засіданні 20.02.2013 р. оголошувалась перерва до 27.02.2013 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі рішення Ради від 27.08.2008 р. № 666-34/V між Радою та Підприємцем було укладено два договори оренди земельних ділянок від 27.08.2008 р., відповідно до яких Підприємцю надано в строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки по вул. Озерній (біля заводу Продтоварів) в м. Павлоград загальною площею 0,014 та 0,007 га для розширення та реконструкції торгівельного павільйону під магазин (далі - Договори ). Державну реєстрацію договорів проведено 27.08.2008 р. за №040811300391 та №040811300392 відповідно;

- у відповідності до пунктів 3 Договорів на земельних ділянках знаходиться торгівельний павільйон;

- пунктами 7 Договорів передбачено, що їх укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк за умови дотримання вимог даного договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- за умовами пунктів 30 Договорів їх дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який їх було укладено;

- заявами від 23.06.2011 р. Підприємець звернувся до Ради з проханням продовжити дію Договорів № 040811300391 і № 040811300392 від 27.08.2008 р. з передачею земельних ділянок в оренду на 3 роки;

- одночасно, Підприємцем до Ради були подані заяви від 23.06.2011 р. з пропозицією укладення додаткових угод про продовження дії договорів оренди земельних ділянок від 27.08.2008 р. зареєстрованих за № 040811300391 та за № 040811300392 на земельні ділянки площею 0,0140 га та 0,0070 га та долучено відповідні проекти додаткових угод;

- листом від 13.07.2011 р. за № 23/4072 Рада повідомляла Підприємця про те, що питання продовження строку дії договору оренди земельної ділянки по вул. Озерна (р-н магазину АТБ) загальною площею 0,014 га буде розглянуте на сесії Ради;

- 02.08.2011 р. Радою прийнято рішення № 231 - 10/VI "Про продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок", пунктами 8.3 та 8.4 якого, Підприємцю відмовлено в продовжені строку дії договорів оренди земельних ділянок № 040811300391 та № 040811300392 від 27.08.2008 р. на підставі голосування депутатів на сесії Ради, договори оренди земельних ділянок площею 0,014 та 0,007 га на вул. Озерна (р-н магазину АТБ) видані Підприємцю, зареєстровані за № 040811300391 та № 040811300392 від 27.08.2008 р., вирішено вважати такими, що втрачають чинність з 27.08.2011 р.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємця про зобов'язання Ради поновити на строк з 27.08.2011 р. по 27.08.2014 р. спірні Договори оренди землі місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" виходив із того, що позивач виконував умови спірних Договорів належним чином, має переважне право перед іншими особами на укладення договорів оренди землі на новий строк. У відповідності до вимог наведеної статті та п. 7 Договорів ним додержано порядок та терміни звернення до Ради із заявами та проектами додаткових угод про продовження строку дії Договорів. В свою чергу Рада, замість направлення листа-повідомлення із запереченнями прийняла рішення від 02.08.2011 р. № 231 - 10/VI про відмову Підприємцю у поновлені Договорів, яким порушила його права, та які підлягають захисту у судовому порядку.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною першою ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює права власника від імені українського народу, є прийняття рішення.

Абзацом другим пункту 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" (в редакції від 16.01.2013 р.) роз'яснено, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Абзацом першим пункту 2.16 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію. Якщо на час звернення до суду з відповідним позовом не подано доказів прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, вимоги позивача про зобов'язання такого органу укласти договір оренди задоволенню не підлягають.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємця в частині зобов'язання Ради поновити на строк з 27.08.2011 р. по 27.08.2014 р. два договори оренди земельних ділянок від 27.08.2008 р., місцевий господарський суд, порушив передбачену Конституцією України виключну компетенцію органу місцевого самоврядування.

Частиною першою ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2012 р. у частині зобов'язання Ради поновити спірні Договори оренди землі підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

При цьому зазначені судові акти у частині задоволення позовних вимог Підприємця про визнання недійсними п. 8.3 та п. 8.4 рішення Ради від 02.08.2011 р. №231-10/VІ мають бути залишені без змін з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини десятої ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Порядок поновлення договору оренди землі врегульований ст. 33 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4 ст. 33). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5 ст.33).

На підставі матеріалів справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що Підприємець має переважне право перед іншими особами на укладення Договорів оренди земельних ділянок на новий строк, ним додержано порядок та терміни звернення до Ради із відповідними заявами та проектами додаткових угод про продовження строку дії Договорів. Однак Рада розглянувши зазначені заяви, на підставі голосування депутатів на сесії Ради, 02.08.2011 р. прийняла рішення № 231-10/VI пунктами 8.3 та 8.4 якого відмовила Підприємцю у поновленні спірних Договорів оренди земельних ділянок.

Між тим, як вбачається з наведених вище положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі", зокрема частин 3, 4 вказаної статті, нею передбачено певний порядок погодження проекту додаткової угоди, перевірку його на відповідність вимогам закону, узгодження з орендарем (за необхідності) істотних умови договору та залежно від наявності або відсутності заперечень до такого проекту.

Як правильно зазначено апеляційним господарським судом, у спірному рішенні Ради не зазначено причин та мотивів відмови у поновленні Договорів на новий термін, не вказано, які ж конкретно обставини стали підставою для відмови, не наведено посилання на норми закону, які стали підставою для такої відмови. При цьому, посилання Ради на нецільове використання земельної ділянки були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги Ради зазначеного вище не спростовують.

Таким чином, місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, та надано належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарських судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними п. 8.3 та п. 8.4 рішення Ради від 02.08.2011 р. №231-10/VІ, колегія суддів Вищого господарського суду України визнає правомірним та обґрунтованим.

Оскільки колегія суддів Вищого господарського суду України розглянувши касаційну скаргу Павлоградської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р. у даній справі, частково задовольнила її та частково скасувала названу постанову і рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2012 р., Вищий господарський суд України відповідно до підпункту 11 частини першої ст. 11111, з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України повинен здійснити новий розподіл судових витрат. У зв'язку з частковим задоволенням позову з Ради на користь Підприємця підлягає стягненню 20,20 грн. судових витрат за подання апеляційної та касаційної скарг при первісному розгляді справи, а також на користь спеціального фонду Державного бюджету України 214,60 грн. недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Павлоградської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2012 р. у справі № 15/5005/5378/2012 в частині визнання недійсними пунктів 8.3 та 8.4 рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (10 сесії VІ скликання) від 02.08.2011 р. № 231-10/ VІ залишити без змін.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2012 р. про задоволення позовних вимог про зобов'язання Павлоградської міської ради поновити на строк з 27.08.2011 року по 27.08.2014 рік два договори оренди земельних ділянок від 27 серпня 2008 року, зареєстровані у Павлоградському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 27 серпня 2008р. №040811300391 та №040811300392 відповідно - скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити фізичній особі-підприємцю Ялинич Людмилі Миколаївні у задоволенні даних позовних вимог.

Стягнути з Павлоградської міської ради (вул. Леніна, 95, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400, код ЄДРПОУ - 33892721) на користь фізичної особи-підприємця Ялинич Людмили Миколаївни (вул. Цілинна, 9, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400, ідентифікаційний номер - 1898300185) 20 (двадцять) грн. 20 коп. судових витрат за подання апеляційної та касаційної скарг при первісному розгляді справи.

Стягнути з Павлоградської міської ради (вул. Леніна, 95, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400, код ЄДРПОУ - 33892721) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 26077922, рахунок: 31211254700007, банк: ГУ ДКУ у м. Києві, код банку: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" з символом звітності 254) 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп. недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський