Постанова № 29648938, 28.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 5019/528/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіДерепи В.І. - доповідача,суддів:Грека Б.М., Палія В.В.,розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Рівнетеплоенерго"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2012 рокуу справі за заявою про№5019/528/11 ТзОВ "Рівнетеплоенерго" визнання наказу таким, що не підлягає виконанню частковоза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доТзОВ "Рівнетеплоенерго"про та за зустрічним позовомстягнення заборгованості про визнання недійсними пунктів 7.10, 9.3 договору №1-06/09-1860 ТЕ-28 від 30.10.2009 року,за участю представників сторін:

позивача: Мацегоріна А.О.

відповідача: Москаля Я.О.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 14219032,55 грн. заборгованості, з яких 11714858,64 грн. сума основного боргу, 1177325,86 грн. інфляційних, 413942,99 грн. 3% річних та 912905,06 грн. пені за договором на постачання природного газу №1-06/09-1860 ТЕ-28 від 30.10.2009 року.

5 квітня 2011 року відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсними пунктів 7.10, 9.3 договору №1-06/09-1860 ТЕ-28 від 30.10.2009 року та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні стягнення пені в сумі 912905,06 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 31 травня 2011 року в даній справі, яке вступило в законну силу, первісний позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11714858,64 грн. основного боргу, 1177325,86 грн. інфляційних, 413942,99 грн. 3% річних, 912905,06 грн. пені, судові витрати. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

У жовтні 2012 року ТзОВ "Рівнетеплоенерго", в порядку ст. 117 ГПК України, звернулось до господарського суду Рівненської області з заявою від 10.10.2012 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який набрав чинності 04.06.2011року та на Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №984 від 08.08.2011 року. Обґрунтовуючи цю обставину, боржник послався на рішення створеної ним Комісії з питань списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, оформлене Протоколом №1 від 05.09.2011 року про списання ухваленої до стягнення суми заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій в розмірі 2504173,91 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2012 року (суддя Мамченко Ю.А.) заяву ТзОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково. Визнано наказ господарського суду Рівненської області №5019/528/11 від 29.11.2011 року таким, що не підлягає виконанню щодо стягнення з відповідача на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суми 11714858,64 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року вказану ухвалу господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2012 року в частині відмови про визнання наказу місцевого господарського суду Рівненської області від 29.11.2011 року на суми 912905,06 грн. пені, 1177325,86 грн. інфляційних, 413942,99 грн. 3% річних таким, що не підлягає виконанню та прийняти нове рішення про визнання наказу місцевого господарського суду Рівненської області від 29.11.2011 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 912905,06 грн. пені, 1177325,86 грн. інфляційних, 413942,99 грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх судових інстанцій було встановлено, що 29 листопада 2011 року на примусове виконання вказаного рішення місцевого господарського суду в даній справі був виданий відповідний наказ.

Задовольняючи частково заяву відповідача за основним позовом про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню на суму 11714858,64 грн., місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 09.08.2011 року відбулося погашення відповідачем за основним позовом заборгованості з різниці в тарифах по населенню в сумі 11714858,66 грн. за укладеним договором №1860ТЕ-28 від 30.10.2009 року.

Відповідно до ч.1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

У відповідності до ч.2 ст.117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Частиною 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Тобто частина 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачає право суду вчинити такі процесуальні дії:

- виправити помилку допущену при його оформленні або видачі наказу;

- визнати наказ таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок боржника по сплаті суми основного боргу на суму 11714858, 64 грн. за вказаним вище рішенням відсутній, а тому спірний наказ місцевого господарського суду від 29 листопада 2011 року в даній справі, згідно ч.4 ст.117 ГПК України, слід вважати таким, що не підлягає виконанню.

04.06.2011 року набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12 травня 2011 року.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону, його дія поширюється, на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Пунктом 2.5 вказаного Закону передбачено, що списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №894 затверджений Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію. Даний порядок визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів.

Пунктом 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011 року передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом №1 від 05.09.2011 року, затвердженого засіданням Комісії з питань списання заборгованості за природний газ та електричну енергію відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12 травня 2011 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №894, відповідачем було списано заборгованість за укладеним договором №1-06/09-1860 ТЕ-28 від 30.10.2009 року по сплаті 1177325,86 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 413942,99 грн. 3% річних, 912905,06 грн. пені (т.2, а.с. 20).

Листом №01-02/2001 від 15 вересня 2011 року вказаний протокол комісії, акти звірки заборгованості були передані позивачеві (т.2, а.с. 37).

Тобто, суд вважає, що на час прийняття оскаржуваних судових рішень 5 вересня 2011 року комісією відповідача було списано заборгованість з суми пені, штрафних та фінансових санкцій в сумі 2504173,91 грн., які були стягнуті рішенням місцевого господарського суду Рівненської області від 31.05.2011 року в даній справі.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання спірного наказу місцевого господарського суду від 29.11.2011 року в даній справі таким, що не підлягає виконанню на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постанови Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011 року з посиланням на п.7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011 року, оскільки п.7 цього Порядку не обмежує ні права суду, ні дію п.2.2 ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", яким встановлені умови списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій.

Приймаючи ухвалу від 18 жовтня 2012 року про визнання наказу місцевого господарського суду Рівненської області від 29.11.2011 року в даній справі таким, що не підлягає виконанню на суму 11714858,64 грн., місцевий господарський суд в резолютивній частині ухвали ніяким чином не вирішив питання про визнання наказу таким, що підлягає виконанню щодо стягнення сум інфляційних, пені та річних.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, на зазначені порушення уваги не звернув, що визнати законним та обгрунтованим не можна.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала місцевого господарського суду, як прийняті без врахування всіх фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального права не можуть залишитись без змін і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо визнання наказу таким, що підлягає виконанню в частині стягнення сум інфляційних, пені та річних.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТзОВ "Рівнетеплоенерго" задовольнити частково.

Скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2012 року щодо не вирішення питання про визнання наказу таким, що підлягає виконанню в частині стягнення сум інфляційних, пені та річних та направити справу в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду. В решті частині ухвалу та постанову залишити без змін.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Грек Б.М.

Палій В.В.