Постанова № 2964886, 16.10.2008, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

                                                                        копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Категорія статобліку 28                                                                  Справа № 2-а-4737/08   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 жовтня  2008 року                                                             м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді     Верба І.О.

при секретарі              Ромасько Є.В.

за участю представників:

позивача                        Ігнатов А.О.

відповідача                     подав заяву про розгляд справи без його участі

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовомДержавного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

доДержавного казначейства України, м. Київ

прозобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до адміністративного суду із позовом до Державного казначейства України, в якому просило зобов’язати відповідача вчинити певні дії, а саме повернути Позивачу помилково сплачені кошти.

Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 28.05.08 року суд зобов’язав позивача до 21 серпня 2008 року надати уточнення позовної заяви із зазначенням з якого рахунку та на який стягуються кошти, вказати які саме кошти, їх кількість, на підставі чого вони були сплачені, також зазначити, що оскаржуються рішення, дія чи бездіяльність, на захист від яких заявлено вимогу про зобов’язання повернути помилково сплачені кошти.

 30 вересня 2008 року позивач надав уточнення позовних вимог, просив:

- визнати бездіяльність відповідача щодо повернення помилково сплачених коштів протиправною;

- зобов’язати відповідача вчинити певні дії, а саме повернути Державному підприємству «Придніпровська залізниця» помилково сплачені кошти у розмірі 1144, 00 грн. на розрахунковий рахунок №26006000012, відкритий у АБ «Експрес-банк» МФО 306964.

В обґрунтування позовної заяви, з врахуванням уточнень, наведено, що:

-  26.07.07 р. позивачем  на рахунок №26077968 відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва було сплачено державне мито в сумі 1026 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 118 грн. Позовна заява до суду не подавалась.

 - згідно пункту 1 «Положення про Державне казначейство України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1232 Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва підпорядковується Державному казначейству України;

- згідно пункту 14 «Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції Українивід 22 квітня 1993 р. N 15 (далі – Інструкція №15), платіжні доручення були оформлені належним чином, мають підписи та печатку банку;

  - згідно пункту 17 Інструкції №15, повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито. Заява №НЮ-1/206 від 30.01.07 р. з усіма потрібними для вирішення додатками для вирішення питання  була направлена на адресу Управління державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва, після отримання вказаного листа відповідач повинен був перерахувати на розподільчий рахунок позивача помилково сплачене держмито 1144 грн.;

- з урахуванням вказаних вимог законодавства, на відповідача прямо покладено обов’язок, щодо повернення надміру або помилково сплачених до бюджету коштів.  Невиконання  цього обов’язку без законних підстав є бездіяльністю;

- 03.03.08 р. від Головного управління Державного казначейства України в м. Києві надійшов лист №6.1-08/1575 від 21.02.08 р., яким повернуто документи на дооформлення платіжних доручень від 25.07.07 р. №2145, 2146, які не відповідають пункту 3.1. Інструкції №15, згідно якої оригінал платіжного доручення має містити підписи відповідальних осіб платника, скріплені відбитком печатки та дату виконання доручення, яка засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Платіжні доручення від 25.07.07 р. №2145, 2146 містять вищезазначені підписи та печатки банку. Позивачем було використано систему дистанційного обслуговування та розрахунковий документ подавався до банку у електронному вигляді; 

- із посиланням на статтю 50 Бюджетного кодексу України, статтю 5 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито», зазначив що Державне казначейство України володіє адміністративною правосуб’єктністю і може виступати від свого імені відповідачем у адміністративному процесі.

У судовому засіданні позивач наполягав, що він правильно визначив відповідача у справі, та саме його бездіяльність належить суду визнати протиправною.

При цьому, усно пояснив, що в судовому порядку оскаржуються бездіяльність відповідача щодо неповернення сум державного мита у розмірі 520 грн., яке перераховано платіжним дорученням №3113 від 11.10.07 р. для подання касаційної скарги, яка до Вищого господарського суду подана не була, зазначив що 30.01.07 р.  направив пакет документів на адресу Управління державного казначейства у Печерському районі м. Києва, однак отримав від Головного Управління Державного казначейства України у м. Києві лист яким повернуті документи на дооформлення платіжного доручення. Із посиланням на довідку Вищого господарського суду України представник позивача просив позов задовольнити повністю. 

Відповідач проти позову заперечив, направив наступні письмові пояснення:

- повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито, оригіналу довідки або ухвали суду з обов’язковим зазначенням обставин для повного або часткового повернення державного мита, а також оригіналів документів, що підтверджують сплату державного мита;

- оригінал платіжного доручення має містити підписи відповідальних осіб платника податків, скріплені відбитком печатки та дату виконання платіжного доручення, яка засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку;

- відповідач здійснює розрахункове-касове обслуговування розпорядників коштів бюджету, та здійснює платежі виключно за дорученням розпорядників бюджетних коштів;

- Державне казначейство відкриває та веде рахунки на яких обліковуються кошти державного бюджету, передбачені для головних розпорядників бюджетних коштів, у тому числі здійснює переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів з цих рахунків, за рішенням відповідного державного органу, що відповідно до закону має право на його застосування;

- повернення державного мита проводиться органом, що справляє державне мито, відповідач порушень стосовно позивача не допускав, враховуючи це відповідач порушень стосовно позивача не допускав.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку що позовна заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.  

З матеріалів справи виходить, що начальнику Управління державного казначейства у Печерському районі м. Києва 30.01.08 р. за №ЮЮ-1/205 було подано заяву про перерахування держаного мита в сумі 520 грн., сплаченого ДП «Придніпровська залізниця» за  платіжним дорученням №3113 від 11.10.07 р. на розрахунок заявника. Підставою для такої вимоги стала помилкова сплата державного мита у розмірі 520 грн. для подання касаційної скарги по справі №41/155-7/397. До вказаної заяви було додано оригінал довідки Вищого господарського суду України від 21.11.07 р., оригінал платіжного доручення №3113 від 11.10.07 р., засвідчена копія довіреності.

21 листопада 2007 року  Вищий господарський суд України надав довідку №02-12/68, згідно якої довідка видана відповідно до статті 8 декрету КМУ від 21.01.93 р. №7-93 «Про державне мито» на одержання з державного бюджету мита в сумі 520 грн., сплаченого за платіжним дорученням №3114 від 11 жовтня 2007 року, оскільки касаційну скаргу по справі  №41/155-7/397 ДП «Придніпровська залізниця» до Вищого господарського суду України не подавало та по суті касаційна скарга судом не розглядалась.

Платіжним дорученням №3113 від 11.10.07 р. призначення платежу «Документ системи Клиент-банк *;101; Держмито касац скарга по спр №41/155-7/397 за позов до Держ комітету Укр з держ мат резерву» , позивачем сплачено 520 грн.

На платіжному дорученні відсутня печатка платника та підписи відповідальних осіб, мається відбиток штампу «проведено баком 11.10.07 р. із підписом відповідальної особи банку», а також напис «Держмито в державний бюджет зараховано повністю у сумі 420 грн. 00 ком. 11.10.07 р.», який засвідчений підписами Керуючого ДФ АБ «Експрес-Банк» і бухгалтера філії банку із відбитком печатки філії банку.

11.02.08 р. за №6.1.-08/1249 Головне управління Державного казначейства України у м.Києві повідомило про те, що документи, надані до листа від  30.01.08 р. за №ЮЮ-1/205 розглянуті та з підстав відсутності на оригіналі платіжного доручення підписів відповідальних осіб платника, скріплених відбитком печатки, повертаються заявнику.

Позивач посилається на те, що наявність напису на платіжному дорученні, складеному за допомогою електронних засобів не вимагається, і таке доручення є достатнім доказом сплати до бюджету сум державного мита.

Поряд з цим, суд зазначає, що у справі не заперечується факт сплати та надходження до державного бюджету сум держмита, а спір точиться навколо того, чи належним чином оформлено платіжне доручення, чи додержаний позивачем порядок дій, направлених на повернення надміру або помилково сплачених платежів.

Згідно «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976 (далі - Інструкція №22), платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Електронний розрахунковий документ - це документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

За загальним правилом, згідно пункту 3.1. Інструкції №22 «Розрахунки із застосуванням платіжних доручень», платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках. До таких реквізитів відносяться, зокрема, 40). «М. П.» - ставиться відбиток печатки, зразок якої заявлений банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки; 41)«Підписи платника» - ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які вповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці із зразками підписів і відбитка печатки.

Поряд з цим, главою 11 Інструкції №22 передбачено розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування, згідно яких дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Згідно пункту 11.3. Інструкції №22 юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. Позивачем надано договір про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «клієнт-банк» від 16.05.06 р.

 Під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. 

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", але обов'язково цей документ має містити такі з них:

дату і номер;

назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку;

назву та код банку платника;

назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку;

назву та код банку одержувача;

суму цифрами;

призначення платежу;

електронний цифровий підпис;

інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

Правовий статус електронного цифрового підпису та відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису, регулює Закон України «Про електронний цифровий підпис». Відповідно до статті 4 вказаного Закону електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

При цьому, Законом окремо визначено, що використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

З системного аналізу вищенаведених норм, оскільки позивачем для повернення помилково сплаченого державного мита подано оригінал платіжного доручення у паперовій формі, відмітки банку проставлені на паперовому платіжному дорученні, та ту обставину, що позивач не був позбавлений можливості проставили підписи власних відповідальних осіб та відбиток власної печатки, суд дійшов висновку,  що заявлені позивачем обґрунтування позову у цій частині не є достатніми.

Крім того, відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про держане мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством;

2) повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою;

4) скасування в установленому порядку рішення суду;

5) неприйняття Кабінетом Міністрів України у встановлені строки рішення про створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової групи з розгляду уповноваженою особою ініціаторів створення цієї промислово-фінансової групи;

6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Міністерство фінансів України, Головна державна податкова інспекція України, місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції, які проводять ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також своєчасності й повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що його справляють, є органами, що здійснюють контроль за справленням державного мита, відповідно до статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про держане мито».

Згідно пункту 15 «Інструкції про порядок обчислення та справлянні державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції Українивід 22 квітня 1993 р. N 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України  19 травня 1993 р. за N 50, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених статтею 8 Декрету "Про державне мито".

Державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло.

Повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито.

На підставі заяви платника відповідний орган подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом з заявою платника свій висновок (ухвалу суду, господарського суду, в інших випадках - довідку установи, яка справляла мито, - нотаріальної контори, ВВІР, ЗАГСу тощо) про обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі, із зазначенням номера квитанції, суми державного мита та дати його сплати.

Повернення державного мита проводиться за умови, якщо заяву подано до відповідного органу, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Відповідно до пункту 1.2. «Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)», затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за N 1000/7288,  в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 N 119, зі змінами і доповненнями, шляхом оформлення платіжних доручень на підставі відповідних документів, у тому числі виконавчих, податкових, митних та інших державних органів, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Взаємовідносини органів державної податкової служби України, районних (міських) фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби України врегульовані «Порядком взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03 лютого 2005 р. N 58/78/22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2005 р. за N 247/10527.

 Згідно з цим Порядком поверненню з бюджету підлягають:

- сплачені податки, збори (обов'язкові платежі);

- помилково сплачені податки, збори (обов'язкові платежі).

Повернення платнику податку помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється з того бюджету, до якого зараховується у поточному бюджетному році платіж, який підлягає поверненню. 

Повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб), яка може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати.

Заява подається платником податку до органу державної податкової служби України за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі.

Орган державної податкової служби України на підставі даних особових рахунків платників готує висновки (додаток 1), два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету (додаток 2), та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам (додаток 3). Згідно з зазначеними реєстрами орган державної податкової служби України, відповідний районний (міський) фінансовий орган та орган Державного казначейства України проводять приймання-передавання висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).

За платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж п'ять робочих днів від дати отримання заяви платника передає висновки згідно з Реєстром висновків для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України.

За платежами, належними місцевим бюджетам, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж п'ять робочих днів від дати отримання заяви платника передає висновки згідно з Реєстром висновків для погодження відповідному районному (міському) фінансовому органу.

Районний (міський) фінансовий орган у термін не пізніше ніж два робочих дні здійснює погодження отриманих висновків шляхом завірення підписом керівника районного (міського) фінансового органу, засвідченим печаткою, та повертає їх згідно з Реєстром висновків відповідному органу державної податкової служби України.

Орган державної податкової служби України не пізніше ніж наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого районним (міським) фінансовим органом, передає його згідно з Реєстром висновків територіальному органу Державного казначейства України.

Висновки про повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) реєструються органами Державного казначейства України в Журналі обліку висновків.

На підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснюють повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків відповідно до «Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)», затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за N 1000/7288.

Орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів повідомляє орган державної податкової служби України про перерахування сум помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) на рахунки банків та до підприємств поштового зв'язку, уповноважених здійснювати готівкові розрахунки з платниками податків, після чого орган державної податкової служби України у термін не пізніше п'яти робочих днів повідомляє платників податків про можливість отримання належних йому коштів.         З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо відповідача, діючи в порядку передбаченому законодавством, поряд з цим позивачем не виконані вимоги встановленого порядку, що призвело до спірних правовідносин. 

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити. 

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                      (підпис)                                                        І.О. Верба

Постанову складено у повному обсязі 21.10.08 р.

З оригіналом згідно                                                                                         Суддя    І.О.Верба

Постанова не набрала законної сили станом на 21.10.08 р.                        Суддя    І.О. Верба