Рішення № 29647723, 25.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/8/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.13 Справа № 908/452/13-г

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС",

м. Дніпроперовськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРА-СЕРВІС",

м. Запоріжжя

про визнання Договору № 062-10 від 23.07.2010 р. недійсним.

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Ніколенко І. М., на підставі наказу № 108 від 03.06.2011 р.

від відповідача - не з'явився;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРА-СЕРВІС", м. Запоріжжя про визнання Договору № 062-10 від 23.07.2010 р. недійсним.

Ухвалою суду від 04.02.2013 року позовну заяву судом прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справі присвоєно номер провадження 10/8/13. Слухання справи призначено на 25.02.2013 р. о 09-40 год.

25.02.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги викладені в позові.

25.02.2013 р. представник відповідача до суду не з'явився, відзив на адресу суду не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання відповідач був попереджений належним чином. Ухвала про порушення провадження у справі, направлена відповідачу на адресу, зазначену в позові, до суду не повернулася.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 25.02.2013 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

« 23» липня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТЕРА-СЕРВІС» був укладений Договір № 062-10 від 23.07.2010р.

Відповідно до п.п.1.1. Договору продавець продає, а покупець купує металопродукцію. Найменування, кількість і ціна продукції визначаються згідно товарних (видаткових) накладних. Загальна сума договору визначається як загальна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно з товарними (видатковими) накладними (п.2.2. Договору). Загальна сума договору орієнтовано складає 4 000 000,00 грн., у т. ч. ПДВ (п.2.4. Договору).

Датою поставки продукції вважається дата товарної (видаткової) накладної (п.3.5. Договору).

Договір набуває сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2010р. (п.9.7. Договору).

На виконання умов договору, продавець поставив покупцю товар - листи металеві на загальну суму 3 621 858,90 грн., у т.ч. ПДВ - 603 643,15 грн.

За отриманий товар, позивач здійснив оплату у безготівковій формі на поточний рахунок відповідача на суму 3 645 058,25 грн.

З огляду на зазначене вбачається, що всі умови договору щодо поставки товару та її оплати, були виконані сторонами правочину у повному обсязі.

Як зазначає позивач, що при відпрацюванні інформації щодо даного контрагента (ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС») у базах даних, доступних для публічного використання (зокрема, на офіційному порталі Державної податкової служби України), йому стало відомо, що свідоцтво №100292713 про реєстрацію ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» платником податку на додану вартість, було 09.02.2011 анульовано за ініціативою податкового органу у зв'язку із відсутністю ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» за місцезнаходженням.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відносно ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» 02.02.2011 було внесено інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність цього товариства за адресою місцезнаходження, у процесі припинення не перебуває.

Крім того, за інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень податковою службою України іншим юридичним особам, які мали фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС», були донараховані суми податку на додану вартість та податку прибуток із відповідним нарахуванням штрафних санкцій. Такі фінансово-господарські операції між юридичними особами та ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС», за думкою ДПС України, не спричиняють реального настання правових наслідків та здебільше мають характер безтоварних.

Отже, на думку позивача Договір № 062-10 від 23.07.2010р. не спричинив реального настання правових наслідків і є недійсним, виходячи з наступного.

Відповідно д ч. 1. ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1. ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

За вимогами ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ч. 1. ст. 658 ЦК України).

Зі змісту постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. у справі № 0870/1017/12 вбачається, що ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області було складено Акт №706/2320/37167785 від 19.08.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 30.11.2010р.

Зазначеним актом перевірки, зокрема, було встановлено, що ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» відсутнє за юридичною адресою, приховує фактичне місцезнаходження, не сплачує податків, документально не підтверджуються факт транспортування ТМЦ на користь контрагентів - отримувачів ТМЦ, витрати на їх зберігання, операції з придбання та продажу цим товариством товарів (послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Позивач стверджує, що зазначене свідчить про відсутність у ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також про відсутність господарської мети, оскільки правочини були укладені для надання податкової вигоди третім особам, та не здійснювалися в реальному масштабі простору та часу. З огляду на це, ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» виступає як «податкова яма».

Таким чином, позивач звертає увагу суду на те, що у зв'язку з не визнанням з боку податкового органу податкового кредиту та зобов'язання з ПДВ та валових доходів і валових видатків у відповідача по отриманим та відвантаженим товарам, то у ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» і ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціям з придбання та поставки таких товарів в рамках дії оскаржуваного правочину.

Тобто, фінансово-господарська діяльність між позивачем та відповідачем здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу на думку позивача свідчить про не набуття належним чином цивільної право - дієздатності сторонами, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» та ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Отже, Договір № 062-10 від 23.07.2010р., що виконувався між ТОВ «СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС» та ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС», не спричинив реального настання правових наслідків

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до п.1 ст.215 ЦК України „підставою недійсності правочину є держання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Проаналізувавши надані докази та дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:

Правочин, укладений позивачем та відповідачем, відповідає приписам ст. 203 ЦК України, що не спростовується змістом позовної заяви та наданими позивачем доказами. Як в акті перевірки ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, так і в позовній заяві не наводяться докази суперечності спірного правочину Цивільному кодексу України, іншими актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Позивач і Відповідач не надали заперечень щодо вільності їх волевиявлення при укладенні правочину від 23.07.2010 р., підтвердженням чого є передача відповідачем листів металевих позивачу, що підтверджується видатковими накладними та банківськими виписками. Що стосується спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, то вона доводиться вищевикладеними фактичними обставинами та первинними документами, які надані позивачем, а також змістом самої позовної заяви.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій. Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду. Внаслідок вчинення правочину у сторін виникають певні зобов'язання. Зобов'язання відповідно до ст. 509 ЦК України - це правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передані майно, виконані роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Предметом спору у даній справі є правочин вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС", м. Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТЕРА-СЕРВІС", м. Запоріжжя 23.07.2010 р. № 062-10 щодо поставки товару (листи металеві), про недійсність якого заявлено ТОВ "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС", м. Дніпропетровськ.

Позивач жодним чином не обґрунтував та не навів доводів на підтвердження порушення його прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок укладання оспорюваного правочину.

Підставами визнання недійсним правочину поставки № 062-10 від 23.07.2010 р. Позивач зазначає наявність обставин, встановлених ст. ст. 203, 215 ЦК України. При цьому позивачем не зазначено, яким саме вимогам чинного законодавства суперечить оспорюваний правочин.

Що стосується акта перевірки ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області від 19.08.2011 року № 706/2320/37167785 та викладених у ньому висновків щодо нікчемності правочину поставки від 23.07.2010 р. № 062-10, яким було встановлено, що ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» відсутнє за юридичною адресою, приховує фактичне місцезнаходження, не сплачує податків, документально не підтверджується факт транспортування ТМЦ на користь контрагентів - отримувачів ТМЦ, витрати на їх зберігання, операції з придбання та продажу цим товариством товарів (послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Зазначене свідчить про відсутність у ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» необхідних умов для відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також про відсутність господарської мети, оскільки правочини були укладені для надання податкової вигоди третім особам, та не здійснювалися в реальному масштабі простору та часу. З огляду на це, ТОВ «АСТЕРА-СЕРВІС» виступає як «податкова яма», що в силу приписів ст. 228 ЦК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України тягне його недійсність, суд зазначає наступне: законодавство розмежовує види недійсності правочинів: нікчемні - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорюванні - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства мас оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

На час укладання спірного правочину від 23.07.2010 р. стаття 228 ЦК України, яка передбачає правові наслідки і вчинення правочину, що порушує публічних порядок, діяла в наступній редакції: "Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.".

В пункті 18 постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"зазначено, що нікчемними є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина:

2) правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Позивач заперечує укладання ним оспорюваного правочину з метою порушити публічний порядок та всупереч моральним засадам суспільства. Не надано ним таких доказів і щодо мети укладання угоди іншою стороною - ТОВ "АСТЕРА-СЕРВІС". При цьому, суд зазначає, що статтею 207 ГК України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не визначено, як нікчемне, а віднесено до оспорюваних з відповідними правовими наслідками, передбаченими ст. 208 ГК України з урахуванням вини сторін у недійсному зобов'язані.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки ТОВ "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" заперечує як укладання з його боку фіктивного правочину, так і наміру порушити публічний порядок укладанням правочину поставки від 23.07.20010 р. № 062-10, одночасно не надало доказів таких обставин та намірів і щодо іншої сторони угоди ТОВ "АСТЕРА-СЕРВІС"суд не знаходить доведеними та обґрунтованими вимоги про визнання недійсним правочину зазначених у позові підстав.

Обставини, викладені у справі позивачем не були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд в задоволенні позову відмовляє.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРА-СЕРВІС", м. Запоріжжя відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 27.02.2013 р.