Постанова № 29647532, 11.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/17419/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представника позивача - Фролова-Гутарова І.А., Томашевська О.С.,

представника відповідача - Фатьянов Р.О., Килимник В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302200 (вих. № 10130) від 07.12.2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», звернулось до суду з позовною заявою до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій відповідача по зменшенню ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1648865,00 гривень та нарахуванню штрафних санкцій у розмірі 580988,00 гривень, скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302200 (вих. № 10130) від 07.12.2012 року.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання: ТОВ «Укртехпоставка», дослідження реальності їх здійснення та повноти відображення обліку за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, встановлені порушення та складено акт № 631/22-1/37014600 від 22.11.2012 року.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302200 (вих. № 10130) від 07.12.2012 року, що є предметом оскарження у даній справі.

Не погоджується із спірним податковим повідомленням - рішенням, оскільки висновки акту перевірки щодо порушень встановлених з боку відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях (том 1, а.с. 79-83), просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі. За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідачем визначено, що доводи адміністративного позову не спростовують встановлених порушень з боку позивача.

Вважають висновки акту перевірки документально обґрунтованими і такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення, таким, що прийнято правомірно.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (Далі - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»), - є юридичною особою та згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, - Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (Далі,- Добропільська ОДПІ Донецької області ДПС), є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Добропільська ОДПІ Донецької області ДПС, за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання: ТОВ «Укртехпоставка», дослідження реальності їх здійснення та повноти відображення обліку за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, встановлені порушення та складено акт № 631/22-1/37014600 від 22.11.2012 року (Далі за текстом, - акт перевірки) (том 1, а.с. 13-40).

Акт перевірки підписаний уповноваженими особами позивача із запереченнями.

Заперечення позивача, податковим органом залишено без задоволення (том 1, а.с. 42-46).

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302200 (вих. № 10130) від 07.12.2012 року, (Далі за текстом,- спірне рішення) (том 1, а.с. 41).

Спірним рішенням на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 109.2 ст. 109, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (Далі,-ПКУ) за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1648865 гривень, та визначено штраф на суму 580988,00 гривень за деклараціями :

№ 9005055682 від 20.07.2011 року за звітний період червень 2011 року на 486891,00 гривень, штраф 1,00 гривень;

№ 9006967905 від 19.08.2011 року за звітний період липень 2011 року на 520593,00 гривень штраф 260297,00 гривень;

№ 9007574215 від 16.09.2011 року за звітний період серпень 2011 року на 641381,00 гривень, штраф 320690,00 гривень.

Згідно висновків акта перевірки з боку ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» завищено податковий кредит в 2011 році на суму 1648865,00 гривень, у тому числі червень 2011 року на 486891,00 гривень, липень 2011 року на 520593,00 гривень, серпень 2011 року на 641 381,00 гривень (том 1, а.с.39).

Дійсною документальною перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідності первинних документів нормам законодавства, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій та повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» з ТОВ «Укртехпоставка» по ланцюгу постачання з ТОВ «ЛФК» «Сапсан», ПП «Промостар», ТОВ «Фобас», за період з 01.06.2011 по 31.08.2011 року (том 1, а.с.39).

Проте, суд не погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

В обґрунтування висновків акту перевірки податковим органом покладено обставини невірно заповнених ТОВ «Укртехпоставка» товарно-транспортних накладних, відсутність у ТОВ «Укртехпоставка» укладених договорів з перевізниками спеціалізованих транспортних засобів, сумніви щодо фактичного здійснення перевезення значної кількості вантажів у конкретні дати, особисте підписання директором ТОВ «Укртехпоставка» Ісаєнко О.В., угод, податкових та видаткових накладних, окремих товарно-транспортних накладних, ненадання первинних документів, які можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій за перевіряємий період, придбання продукції за цінами, які значно перевищують ринкові, а також причетність ланцюга постачання з ТОВ «ЛФК» «Сапсан», ПП «Промостар», ТОВ «Фобас» у взаємовідносинах між «ДТЕК Добропіллявугілля» з ТОВ «Укртехпоставка».

Суд не погоджується із позицією податкового органу покладеною в обґрунтування висновків акту перевірки, щодо причетності ланцюга постачання ТОВ «Укртехпоставка» з контрагентами з ТОВ «ЛФК» «Сапсан», ПП «Промостар», ТОВ «Фобас», до взаємовідносин між «ДТЕК Добропіллявугілля» з ТОВ «Укртехпоставка», з наступних підстав.

Інформація бази даних податкового органу, використана під час проведення перевірки, а також покладена в обґрунтування висновків акту, на думку суду, не є належним доказом при їх формуванні, оскільки ніяким чином не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Така думка суду узгоджується із позицією ВАСУ, яка викладена в постановах від 20.09.2012 року у справі № К 9991/574/12, № К 9991/5991/11, № 9991/24891/11.

При цьому, у акті перевірки не наведено відомостей із посиланням на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків, які б свідчили про причетність ланцюга постачання ТОВ «Укртехпоставка» з контрагентами з ТОВ «ЛФК» «Сапсан», ПП «Промостар», ТОВ «Фобас», до взаємовідносин між «ДТЕК Добропіллявугілля» з ТОВ «Укртехпоставка».

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

У відповідності до листа від 02.06.2011 № 742/11/13-11 складеного з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на таке.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначена думка суду, у цій частині, узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 складеного з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Позиція податкового органу, якій суд надає оцінку, також суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Наведена правова позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також суд не погоджується з позицією податкового органу щодо придбання ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» продукції за цінами, які значно перевищують ринкові, оскільки відповідачем не зазначено правових норм, які саме у даному спірному випадку передбачають відповідальність платника податків.

До того ж приписами ст. 67 Господарського кодексу України (Далі, - ГКУ),-визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Що стосується обставин невірно заповнених ТОВ «Укртехпоставка» товарно-транспортних накладних а також надання товарно-транспортних накладних не у повному обсязі, суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з твердженням податкового органу щодо виключності товарно-транспортної накладної як документа, що підтверджує факт надання транспортних послуг, оскільки зазначене не передбачено приписами ПКУ, а також Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Окрім цього, типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТН затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95.

Відповідно до пп. б) п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ № 731 від 28.12.1992, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Оскільки наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, його дія не розповсюджується на підприємства, що не входять в сферу управління Міністерства транспорту України.

Враховуючи, що позивач та сторони з якими укладено договори не входить в сферу управління Міністерства транспорту України, застосування товарно-транспортної накладної за формою №1-ТН для підприємства не є обов'язковим.

За таких обставин відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для невключення витрат з придбання ТМЦ до складу податкового кредиту, оскільки зазначене включення здійснено на підставі інших документів, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають її вимогам.

Що стосується ненадання первинних документів, які можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій за перевіряємий період, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Висновки акту перевірки були сформовані на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку наданих ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» до податкового органу під час проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Укртехпоставка» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що за наслідками зазначеної перевірки, податковим органом складено довідку № 101/23-1/370014600 від 02.12.2011 року, за висновками якої зазначено про документальну обґрунтованість реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Укртехпоставка», їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Також звіркою ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Укртехпоставка».

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на запит податкового органу від 16.09.2011 року № 16058/10/15-213, було надано документи, пов'язані із формуванням податкового кредиту по податковим накладним ТОВ «Укртехпоставка» за період липень 2011 року, а саме ксерокопії договору № 04/4-120 від 15.02.2011 року, додаткових угод, податкових накладних. На запит податкового органу від 20.10.2011 року № 17980/10/23-113 ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» також було надано весь обсяг документів пов'язаних по взаємовідносинам із ТОВ «Укртехпоставка» за період серпень 2011 року.

Обставини надання документів у повному обсязі на зазначені запити, також підтверджується довідкою № 101/23-1/370014600 від 02.12.2011 року.

При цьому, податковим органом не надано доказів витребування у ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів, які б мали значення для прийняття спірного рішення.

Суд також наголошує на тому, що при проведенні перевірки, за наслідками якої прийнято спірне рішення, податковий орган використав той же обсяг первинних документів бухгалтерського та податкового обліку що і під час перевірки за наслідками якої складено довідку № 101/23-1/370014600 від 02.12.2011 року, хоча перевіряємий період за довідкою № 101/23-1/370014600 від 02.12.2011 року (з 01.06.2011 по 31.08.2011) дещо відрізняється із перевіряємим періодом за актом перевірки (з 01.04.2011 по 30.09.2011), але все ж таки висновки проведених перевірок є діаметрально протилежними.

Згідно п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зар. в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, -

довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків;

акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, податковий орган, повторно використавши вищезазначений обсяг первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», факти виявлених порушень встановив суб'єктивно, не у повній мірі, - всупереч зазначеному Порядку, та відповідно висновки акту перевірки обґрунтував на своїх припущеннях.

Суд також не погоджується із позицією податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Укртехпоставка» укладених договорів з перевізниками спеціалізованих транспортних засобів, з підстав викладених судом у мотивувальній частині стосовно принципу індивідуалізації відповідальності.

Стосовно сумнівів податкового органу щодо фактичного здійснення перевезення значної кількості вантажів у конкретні дати, особисте підписання директором ТОВ «Укртехпоставка» Ісаєнко О.В., угод, податкових та видаткових накладних, окремих товарно-транспортних накладних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно описової частини акту перевірки, не встановлено взаємовідносини суб'єкта господарювання, що перевіряється, з платниками, установчі документи свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.

Згідно ч. 5. ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Відповідно до ст.626 Цивільного Кодексу України, договір - це «домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

Тобто вказаний документ не фіксує фактичне здійснення господарської операції, та не є первинним документом, цей документ визначає прийняття сторонами відповідних прав та зобов'язань у процесі реалізації договору.

Відповідно, укладений договір, у випадку, якщо він не визнаний у судовому порядку недійсним, суд бере до уваги, як підставу для здійснення сторонами у господарських операцій.

Як встановлено вище, матеріали справи не містять судових рішень за якими будь-який договір, укладений позивачем з підприємствами постачальниками у спірних правовідносинах був визнаний недійсним.

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.15 цього положення,- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 2.16 цього положення,- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно ст. 1 Закону України,- «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Реальність господарських операцій, підтвердження фактичного транспортування та зберігання товару, на виконання достовірності вчинених правочинів, що стосуються спірних правовідносин, а також дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, у вигляді правомірності формування податкового кредиту, підтверджується наданими суду відповідними договорами, та додатковими угодами укладеними між ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» із ТОВ «Укртехпоставка», специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, податковими деклараціями із додатками № 5, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, книгою реєстрації довіреностей, відомістю про списання матеріалів (том 1 а.с. 102- 250, том 2 а.с. 1-250, том 3 а.с. 1-250, том 4 а.с. 1-250, том 5 а.с. 1-244)

Суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом згідно акту перевірки не встановлено обставин невідповідності поставлених ТМЦ, реквізитам зазначеним у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються спірних відносин.

При цьому документи, наявні в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Отже, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом при проведенні перевірки правомірності формування податкового кредиту не зазначено про відсутність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких позивач набуває зазначеного права, а також не зазначено про їх витребування у суб'єкта контролю.

Представниками відповідача у судовому засіданні з цього приводу не надано жодних вмотивованих пояснень, а також доказів витребування документів.

Таким чином, оскільки акт перевірки, складений податковий органом, не містить інших обставин покладених в обґрунтування його висновків, суд, з урахуванням вищевикладеного приходить до висновку про їх необґрунтованість.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності спірного рішення.

Як вбачається із наведених норм ст. 58 ПКУ, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Оскільки відповідач не довів суду правомірність підстав нарахування позивачу податкових зобов'язань, суд приходить до висновку про скасування спірного рішення.

Що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача по зменшенню ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1648865,00 гривень та нарахуванню штрафних санкцій у розмірі 580988,00 гривень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ,- документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПКУ,- у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 58.2 ст. 58 ПКУ,- податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України,- завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 6 КАС України,- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначене право визначає міру можливої поведінки будь - якої особи, яка на власний розсуд визначає спосіб захисту свого права. Тобто, особа може захистити право, яке на її думку порушено, будь - яким способом, встановленим чинним законодавством.

За змістом зазначених статей будь - яка особа не обмежена в своєму праві на звернення до суду за захистом, але саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. За для того, щоб судовий захист був наданий, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно - правових відносинах.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, оскільки приписами ПКУ, податковий орган наділено правом зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість а також правом відповідного нарахування штрафних санкцій, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій податкового органу неправомірними.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 2146,00 гривень.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій відповідача по зменшенню ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1648865,00 гривень та нарахуванню штрафних санкцій у розмірі 580988,00 гривень, скасування податкового повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000302200 (вих. № 10130) від 07.12.2012 року, - задовольнити частково

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000302200 (вих. № 10130) від 07.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» судовий збір у розмірі 2146,00 гривень ( дві тисячі сто сорок шість) гривень шляхом їх безспірного списання із рахунку Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби.

В іншій частині заявлених позовних вимог, відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 11 лютого 2013 року.

Постанова виготовлена в повному обсязі 16 лютого 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.