Постанова № 29647433, 28.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2013 року № 826/1127/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1до1. Довганя Олександра Дмитровича першого проректора (з навчальної роботи) Національної академії служби безпеки України, 2. Національної академії служби безпеки України, 3. Служби безпеки Українипровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними діяння першого проректора (з навчальної роботи) Національної академії служби безпеки України Довганя Олександра Дмитровича, які виявились у відмові надати позивачу доступ до публічної інформації, про яку вказувалось у запиті від 26.11.2012; зобов'язати першого проректора (з навчальної роботи) Національної академії служби безпеки України Довганя Олександра Дмитровича надати позивачу інформацію, про яку йшлося у інформаційному запиті від 26.11.2012.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову.

21.02.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.11.2012 позивач звернувся до Служби безпеки України з запитом на інформацію, що подається фізичними особами відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» в якому просив поінформувати з таких питань: чи отримував проректор Національної академії служби безпеки України ОСОБА_3 за весь період проходження військової служби від держави (Служби безпеки України) житло? Якщо отримував, то яке саме житло (службове чи у безстрокове користування) та у якому населеному пункті?

За результатами розгляду вказаного запиту, Національна академія служби безпеки України листом від 30.11.2012 № 29/15-7896 за підписом першого проректора Довганя Олександра Дмитровича повідомила позивачу, що у зв'язку з відсутністю відповідної згоди на поширення вказаної інформації та з урахуванням того, що запитувана інформація не стосується національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, підстав для надання позивачу такої інформації не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

При цьому, статтею 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Як встановлено судом з пояснень представників сторін, Національна академія служби безпеки України фінансується з державного бюджету, при цьому в академії створено житлово-побутову комісію щодо розподілу житлових приміщень, що також підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2012 у справі № 2а-6517/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 проректора Національної академії служби безпеки України, яка набрала законної сили 23.07.2012, тобто академія використовує бюджетні кошти на забезпечення своїх співробітників житловими приміщеннями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що Національна академія служби безпеки України є розпорядником інформації в розмінні п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

За таких умов судом не приймається до уваги посилання представника Служби безпеки України на те, що Національна академія служби безпеки України не є розпорядником вказаної інформації.

Крім того, судом також враховується, що запит надіслано позивачем до центрального управління Служби безпеки України, проте відповідь позивачу надано саме Національною академією служби безпеки України, при цьому представник Довганя Олександра Дмитровича першого проректора (з навчальної роботи) Національної академії служби безпеки України та Національної академії служби безпеки України у судовому засіданні підтвердив, що Довгань О.Д. підписав відповідь на запит позивача як уповноважена на те особа Національної академії служби безпеки України, тобто належним відповідачем у справі є саме Національна академія служби безпеки України, а не Довгань О.Д.

Відповідно до змісту ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", крім відомостей, зазначених у пункті 7 примітки додатка до цього Закону.

Поряд з цим, парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року N 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 20.01.2012 у справі N 1-9/2012 інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, інформацію щодо отримання ОСОБА_3 житла (службового чи у безстрокове користування), яку позивач просив надати на його інформаційний запит від 26.11.2012, не може бути обмежено в силу вимог ч. 5 ст. 6 «Про доступ до публічної інформації», оскільки вона належить до категорії інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, умови отримання цього майна; прізвища, імена, по батькові фізичних, які отримали це майно.

Водночас, запитувана позивачем інформація відповідно до вимог ч. 6 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не належить до інформації з обмеженим доступом з огляду на те, що вона відноситься до категорії інформації, яка вказується декларантом (в даному випадку ОСОБА_3) у відомостях про нерухоме майно (зокрема, житлові будинки, квартири) декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, згідно з додатком до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а саме пунктами 23-28.

При цьому позивачем не запитувались відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, що зазначаються у позиціях 1 і 4, та щодо місцезнаходження об'єкта, що зазначаються у позиціях 2 та 23 - 34, що є інформацією з обмеженим доступом, яка не підлягає оприлюдненню.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що Національною академією служби безпеки України не дотримано сукупності вимог для обмеження доступу до інформації, які передбачено ч. 2 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суд приходить до висновку про протиправність дій Національної академії служби безпеки України щодо відмови надати позивачу доступ до публічної інформації, про яку вказувалось у запиті від 26.11.2012, а відтак, і про необхідність зобов'язання Національної академії служби безпеки України надати позивачу інформацію, про яку йшлося у інформаційному запиті останнього від 26.11.2012.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких умов, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій Національної академії служби безпеки України щодо відмови надати ОСОБА_1 доступ до публічної інформації, про яку вказувалось у запиті ОСОБА_1 від 26.11.2012; зобов'язання Національної академії служби безпеки України надати ОСОБА_1 інформацію, про яку йшлося у інформаційному запиті ОСОБА_1 від 26.11.2012.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності не надання ним публічної інформації на запит позивача.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Крім того, суд приходить до висновку про присудження сплаченого позивачем судового збору у розмірі 34,41 грн. за рахунок Національної академії служби безпеки України, як суб'єкта владних повноважень внаслідок дій якого допущено порушення прав та інтересів позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним дії Національної академії служби безпеки України щодо відмови надати ОСОБА_1 доступ до публічної інформації, про яку вказувалось у запиті ОСОБА_1 від 26.11.2012.

3. Зобов'язати Національну академію служби безпеки України надати ОСОБА_1 інформацію, про яку йшлося у інформаційному запиті ОСОБА_1 від 26.11.2012

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 31,41 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Національної академії служби безпеки України (03022, м. Київ, вул. Трутенка, 22) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко