Ухвала суду № 29647027, 07.08.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р.

справа № 2а-865/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-865/10/0470 за адміністративним позовом Повного товариства «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»до Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Повне товариство «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення, прийняті Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби 15.10.2009 року за № 0002991701/0, від 16.11.2009 року за № 0002991701/1, від 09.12.2009 року за № 0002991701/2, якими визначено суму податкового зобов’язання із податку з доходів фізичних осіб на суму 3 437,79 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 6 875,58 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача про те, що при укладанні договору позики ломбард виконує функції, покладені на податкового агента Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо сплати вказаного податку з доходу, отриманого позичальником в обмін на передане ним в заставу рухоме майно.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено –спірні податкові повідомлення-рішення скасовані. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах ломбард не виконує функції податкового агента, тому нарахування податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за ломбардними операціями, по яких не були повернуті позики, є протиправним.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт наполягає на помилковості висновків суду при прийнятті оскарженої постанови, оскільки при укладенні договору позики ломбард виконує функції податкового агента в частині нарахування та сплати позичальнику доходу. У податковому періоді, в якому закінчилась дія договору позики при невиконанні позичальником його умов щодо викупу закладених речей, у такого позичальника, як платника податків, виникає оподатковуваний дохід у вигляді одержаної у власність грошової суми, яка підлягала поверненню. Цей дохід і має бути оподатковуваний відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

До суду апелянт, належним чином повідомлений, уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

Представники позивача у судовому засіданні просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, в період з 14.09.2009 року по 02.10.2009 року службовими особами Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську проведено планову виїзну перевірку Повного товариства «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складений Акт № 4714/32/22/20307730 від 07.10.2009 року (а.с.9-32). Перевіркою, у тому числі, встановлено, що за перевіряє мий період на поточні рахунки Повним товариством «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»від Державної скарбниці України надійшли грошові кошти від реалізації цінностей заставленого майна фізичних осіб, що не виконали зобов’язання фінансових договорів на суму 22 918,63 грн., з яких ломбард, як податковий агент, не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 3 437,79 грн., що є порушенням п.п. 8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст. 8, п.п. «а»п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Дніпродзержинську прийнято податкове повідомлення-рішення № 00029991701/0 від 15.10.2009 року, яким Повному товариству «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»визначено суму податкового зобов’язання із податку з доходів фізичних осіб на суму 3 437,79 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 6 875,58 грн. За результатами розгляду скарг Товариства відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.11.2009 року за № 0002991701/1, від 09.12.2009 року за № 0002991701/2.

Суд першої інстанції прийшов до висновку щодо спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у зв’язку із помилковим застосуванням законодавства, що регулює спірні відносини.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду і зазначає, що фінансові кредити та кошти, отримані від продажу не викупленого з під застави, майна Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” не включені до складу загального оподатковуваного доходу фізичних осіб. Підпунктом 4.3.23 Закону встановлено, що фінансовий кредит є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики, не розглядається як оподатковуваний дохід фізичної особи, яка одержала таку позику. Відповідно до норм пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у визначених законом випадках протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Таким чином, з метою визначення об'єкту оподаткування податком з доходів фізичної особи, Законом встановлено загальний принцип, згідно з яким, формування вказаних доходів відбувається за рахунок збільшення активів платника податку шляхом одержання ним у власність вартості матеріального і нематеріального майна (що мають вартість) або будь-яких коштів, нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом. В окремих випадках Законом встановлено особливості визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, зокрема, при здійсненні платником податку операцій з інвестиційними активами, операцій з надання нерухомості в оренду, операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням, операцій з продажу об'єктів рухомого та нерухомого майна, при отриманні дивідендів, виграшів та призів, благодійної допомоги, іноземних доходів.

При здійсненні операцій, пов'язаних з наданням фінансових кредитів фізичним особам під заставу майна, що можуть здійснюватись, зокрема ломбардами, кредитними спілками, банками, Законом не встановлено особливостей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, отже вказаний об'єкт оподаткування за спірними операціями визначається на загальних підставах.

Згідно ст.1 Закону України “Про заставу”, в силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди належать до фінансових установ, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Згідно з нормами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з нормами статті 4 (підпункт 4.3.23, пункту 4.3) Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" кошти, виплачувані ломбардами фізичним особам у вигляді фінансового кредиту (основна сума кредиту), не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, не підлягають відображенню в річній податковій декларації таких осіб, тобто не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України у ломбардів позика під заставу є закладом, який передається заставодавцем лише у володіння ломбарду, а за самим заставодавцем зберігається право користування і розпорядження предметами застави (стаття 586 Цивільного кодексу України), тобто власник закладених речей не втрачає права власності на них. Також згідно зі статтею 589 Цивільного кодексу України ломбард у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, лише набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Тобто, ломбард як протягом дії договору застави (закладу), так і після його закінчення не є власником закладених речей. Він тільки має право володіти закладеними речами протягом дії договору застави, а при не викупі таких речей (невиконанні договору заставодавцем) лише набуває право звернути на заставлені речі стягнення в рахунок погашення заборгованості заставодавця.

При цьому ломбард у спірних операціях не виступає посередником при реалізації заставленого майна, оскільки за своєю правовою природою спірні відносини не є відносинами доручення, де ломбарду доручається реалізувати майно заставодавця, а лише звернути стягнення на заставлене майно в порядку реалізації механізму забезпечення виконання зобов’язання заставодавця по поверненню суми позики.

Вказана правова позиція узгоджується із визначенням правового статусу ломбарду, наведеного у пункті 1.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням від 25.04.2005 №3981 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та зареєстрованого і Міністерстві юстиції України 24.05.2005 за №565/10845 у якому зазначено, що ломбард - це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду; фінансовий кредит ломбарду - надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент.

При цьому, вказаним положенням не передбачено право ломбарду здійснювати продаж об’єктів рухомого майна за його посередництвом. Тому відповідачем безпідставно до спірних відносин застосовується положення пп. 12.3. ст..12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо визначення позивача податковим агентом за спірними операціями.

Згідно ст.25 Закону України “Про заставу”передбачені правові наслідки перевищення суми, вирученої від реалізації предмета застави над сумою боргу, а саме обов'язок повернення надлишку отриманих сум з урахуванням витрат ломбарду. Статтею 24 цього ж закону передбачені і правові наслідки в разі недостатності суми, отриманої від реалізації предмета застави.

Актом перевірки факти перевищення сум реалізації над сумою боргу не зафіксовані, а тому висновки відповідача про наявність у ломбарду залишку коштів по договорам застави для повернення заставодавцям і достатніх для відрахування податкового податку не підтверджуються матеріалами перевірки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надана фізичній особі сума позики за відповідним договором, зобов'язання щодо повернення якої забезпечується заставою певної речі такої фізичної особи, на протязі дії відповідного договору є сумою позики і залишається такою сумою позики навіть у разі її неповернення. При зверненні ломбардом стягнення на заставлене майно такої фізичної особи, кошти, що були надані фізичній особі у якості позики під заставу, залишаються неповерненою ломбарду сумою позики, і під час здійснення стягнення на заставлене майно в дохід фізичної особи - позичальника не трансформуються та значення свого не змінюють.

Підпунктом 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”передбачено у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Отже, як вбачається з приписів діючого законодавства України, при надані ломбардом суми коштів фізичній особі у якості позики, нарахування або утримання податку з доходів фізичних осіб не передбачено, у разі неповернення позики утримання ломбардом із фізичної особи відповідного податку є неможливим, а тому нарахування несплаченого ломбардом як податковим агентом податку з доходів фізичних осіб по ломбардним операціям, за якими не були повернуті позики, є неправомірним.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими по справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби –залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі № 2а-865/10/0470 за адміністративним позовом Повного товариства «Очкур і компанія ломбард «Наше діло»до Дніпродзержинської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень –залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова