Ухвала суду № 29645115, 28.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 р.

Справа № 2а/1570/10484/2011

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства

« Одеський завод поршневих кілець» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ВАТ “Одеський завод поршневих кілець”, звернувся до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.11.2011р. №0005752301 та №0005762301, посилаючись на те, що відповідач без жодного запиту стосовно невідповідності договірних цін рівню звичайних цін, донарахував грошове зобов’язання з податку на прибуток з посиланням на начеб - то звичайні ціни та за процедурою встановленою п.1.20.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Також, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0005762301 винесено відповідачем безпідставно з посиланням на те, що ним завищено податковий кредит по господарським відносинам з ПП “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “ВОЛОДИМИР-В”, ПП “ОПТИМАСНАБ” та ТОВ “МЕТАЛОНГ-ІНВЕСТ” оскільки за інформацією податкового органу підприємства були припиненні та зняті з обліку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року – позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення- рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 21.11.2011р. №0005752301 та №0005762301.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Малиновському районі м. Одесі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 01.10.2012 року –скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 28.09.2011р. по 14.11.2011р. працівниками ДПІ у Малиновському районі м.Одеси та ДПА в Одеській області було проведено планову виїзну перевірку ВАТ “Одеський завод поршневих кілець” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. За результатами зазначеної

перевірки складено акт №289/23-213/00235878-5074 від 18.11.2011р.(Т.1 а.с.9-53)

Перевіркою ВАТ “Одеський завод поршневих кілець”встановлено порушення, зокрема:

- п.п.7.2.1 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення всього на суму ПДВ 76074грн., у тому числі: за липень 2010 року у сумі 18333грн., за серпень 2010 року у сумі 17 521грн., за грудень 2010 року у сумі 17 889грн., за березень 2011 року у сумі 22 331грн.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 30591грн., у тому числі: в 2 кварталі 2010 року на суму 10240грн., в 3 квартал 2010року на суму 13199грн., в 4 кварталі 2010року на суму 5498грн., в 2 кварталі 2011року на суму 1654грн.

- п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 17941грн. у т.ч.: в травні 2010року на суму 2790грн., в червні 2010року на суму 3334грн., в липні 2010року 961грн., в серпні 2010року на суму 9125грн., в вересні 2010року на суму 1547грн., в жовтні 2010року на суму 881грн., в листопаді 2010року на суму 2303грн.

На підставі акта перевірки №289/23-213/00235878-5074 від 18.11.2011р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийняло податкові повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0005752301 та №0005762301 (а.с.8, 57)

Згідно податкового повідомлення-рішення №0005752301 ДПІ у Малиновському районі м.Одеси визначено позивачу грошове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 30591грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 7235грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0005762301 ДПІ у Малиновському районі м.Одеси визначено позивачу грошове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 97015грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 18672грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено що у перевіряємий період ВАТ “Одеський завод поршневих кілець”здійснював виробництво та реалізацію поршневих кілець та запчастин до двигунів внутрішнього згорання. ВАТ “Одеський завод поршневих кілець”здійснювало експорт продукції власного виробництва на адресу юридичних та фізичних осіб –нерезидентів згідно зовнішньоекономічних контрактів. Перевіркою встановлені випадки, коли підприємством при реалізації продукції на експорт до складу валових доходів відносились суми виходячи із договірної вартості, в той час як статистична вартість (визначена митним органом) на такі товари являлась значно вищою.

Таким чином, на думку перевіряючих, у порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не включено до складу валового доходу різницю між продажною вартістю продукції власного виробництва та звичайними цінами у розмірі 32 656грн., що призвело до заниження валових доходів у сумі 32 656грн.

Також, у ході перевірки було встановлено, що ВАТ“Одеський завод поршневих кілець”у перевірений період при реалізації продукції за ціною нижчою ніж фактична собівартість на адресу фізичних осіб –не платників податку на прибуток на загальних підставах до складу податкових зобов’язань з податку на додану вартість включались суми виходячи із продажної вартості, що є значно нижчою за фактичну собівартість.

Таким чином, перевіряючи дійшли висновку, що у порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством не включено до складу валового доходу різницю між продажною вартістю продукції власного виробництва та звичайними цінами у розмірі 89706грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження у сумі 30 591грн.

При цьому, п.п.7.4.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно до п.п.7.4.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з абз.1 п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Тобто вказаною нормою передбачена можливість реалізації товару зі знижками, як то було здійснено позивачем.

Відповідно до п.п. 1.20.5-1 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни “справедлива вартість”, “ринкова вартість” та “чиста вартість реалізації”, які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну “звичайна ціна”, визначеного цим Законом.

Згідно з п.1.43 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Відповідно до п.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” об'єкт витрат - це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Відповідно до п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Згідно з п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого, чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

З огляду на викладене, суд вірно зазначив у постанові, що податковим органом було помилково застосовано поняття “собівартість товарів” замість поняття “звичайна ціна”, що не передбачено Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки для доказів обґрунтування “звичайної ціни” можуть використовуватися терміни “справедлива вартість”, “ринкова вартість”та “чиста вартість реалізації”, визначення яких наведене в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що згідно приписів п.1.20.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Однак податковий орган не скористався своїм правом, передбаченим п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, надати запит платнику податку щодо обґрунтованості рівня договірних цін.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необґрунтованість висновків відповідача про порушення ВАТ“Одеський завод поршневих кілець”п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0005752301 є таким, що підлягає скасуванню.

Перевіркою також було встановлено, заниження задекларованих ВАТ “Одеський завод поршневих кілець”за період травень –листопад 2010 року показників зобов’язання з податку на додану вартість у рядку 1 декларацій “Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів” у сумі 17941грн.

Зазначений висновок відповідача є безпідставним у зв’язку із вищезазначеними порушеннями відповідачем порядку визначення податкових зобов’язань із застосуванням звичайних цін.

Як вже було зазначено, у ході перевірки встановлено завищення ВАТ “Одеський завод поршневих кілець”у період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 76074грн., у т.ч. по періодах: за липень 2010 року у сумі 18333грн., за серпень 2010 року у сумі 17521грн., за грудень 2010 року у сумі 17889грн., за березень 2011 року у сумі 22331грн.

Так, перевіркою встановлено, що підприємством зайво відображено у декларації з ПДВ за липень 2010року, за серпень 2010року, за грудень 2010року, за березень 2011року податковий кредит по ПДВ у сумі 76074грн., які виникли внаслідок придбання товару та послуг у постачальників ПП “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “ВОЛОДИМИР-В”, ПП“ОПТИМАСНАБ” та ТОВ “МЕТАЛОНГ-ІНВЕСТ”.

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що ВАТ “Одеський завод поршневих кілець”включено до складу податкового кредиту, віднесені суми ПДВ у розмірі 18333грн. пов’язані з придбанням робіт, щодо демонтажу обладнання з ПП“БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “ВОЛОДИМИР-В”, яке відповідно до автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ з контрагентами не задекларувало податкові зобов’язання та має стан платника –припинено (ліквідовано, закрито), знято з обліку 16.05.2011р. №1/139-10-5549.

Також, у серпні 2011року позивачем до складу податкового кредиту, віднесені суми ПДВ у розмірі 17521грн., пов’язані з придбанням навантажувача у ПП“ОПТИМАСНАБ”, яке відповідно до автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ з контрагентами не задекларувало податкові зобов’язання та має стан платника –припинено (ліквідовано, закрито), знято з обліку 17.02.2011р. №7/529-10-5195. У грудні 2011року та березні 2011року до складу податкового кредиту, віднесені суми ПДВ у розмірі 17889грн. та 22331грн. пов’язані з придбанням чугунка у ТОВ “МЕТАЛОНГ-ІНВЕСТ”, яке відповідно до автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ з контрагентами не задекларувало податкові зобов’язання та має стан платника –визнано банкрутом, знято з обліку 11.10.2011р. №38/5005/12643/2011.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” (який діяв на час зазначених правовідносин та втратив чинність з 01.01.2011р.) податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.

Судом встановлено, що між ВАТ “Одеський завод поршневих кілець” та ПП “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “ВОЛОДИМИР-В”було укладено договір про виконання робіт №12 від 25.06.2010р. (Т.1 а.с.140) та №14 від 20.07.2010р.( Т.1 а.с.135) Згідно умов яких, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов’язання провести будівельно-монтажні роботи в шихтовому дворі заготівельного цеху, який знаходиться на території ВАТ “Одеський завод поршневих кілець” за адресою: м.Одеса, вул.Желябова, 4.

На виконання зазначених договорів ПП “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “ВОЛОДИМИР-В”у липні було виконано демонтаж армованого бетону, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору №14 від 20.07.2010р. та №14 від 25.06.2010р. (Т.1 а.с.137-138, 142-143). У зв’язку із чим ПП “БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “ВОЛОДИМИР-В” було надано позивачу податкові накладні №210701 від 21.07.2010р. на суму ПДВ 8 333,33грн. (Т.1 а.с.139) та №070701 від 07.07.2010р. на суму ПДВ 10 000грн. (Т.1 а.с.144).

Суд вірно зауважив, що висновок податкового органу про припинення юридичної особи ПП“БУДІВЕЛЬНА ФІРМА “ВОЛОДИМИР-В” у травні 2011 року не спростовує надання таких послуг у липні 2010 року та можливості віднесення позивачем суми ПДВ сплаченої у зв’язку із їх придбанням до складу податкового кредиту.

Крім того, між ВАТ“Одеський завод поршневих кілець”та ПП “ОПТИМАСНАБ”було укладено договір поставки навантажувальної техніки №б/н від 27.08.2010р. (Т.1 а.с.128-129) Згідно умов якого продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти й оплатити автонавантажувач Balkanar Rekord.

У вересні 2010 року ВАТ“Одеський завод поршневих кілець” було придбано у ПП“ОПТИМАСНАБ”автонавантажувач Balkanar Rekord, що підтверджується видатковою накладною №2581 від 15.09.2010р. (Т.1 а.с.130); актом приймання –передачі від 15.09.2010р. (Т.1 а.с.131). У зв’язку з чим ПП “ОПТИМАСНАБ”було видано ВАТ“Одеський завод поршневих кілець”податкові накладні №88 від 30.08.2010р. на суму ПДВ 17 520,83грн. та №112 від 03.09.2010р. на суму ПДВ 17 520,83грн. (Т.1 а.с.133-134). На зазначений автонавантажувач ВАТ“Одеський завод поршневих кілець” 11.10.2010р. було отримане відповідне свідоцтво про реєстрацію (т.ІІ а.с.189).

Суд правильно вважає, що отримана податковим органом інформація про припинення 24.02.2011р. юридичної особи ПП “ОПТИМАСНАБ” жодним чином не спростовує отримання ВАТ “Одеський завод поршневих кілець”автонавантажувача від ПП“ОПТИМАСНАБ”у вересні 2010 року та можливості віднесення сплаченої у його вартості суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Також, судом встановлено, що між ВАТ “Одеський завод поршневих кілець”та ТОВ“МЕТАЛОНГ-ІНВЕСТ”було укладено договір поставки №0112/3-10 від 01.12.2010р. (Т.1 а.с.145) На виконання зазначеного договору ТОВ “МЕТАЛОНГ-ІНВЕСТ”у березні 2011 року було поставлено ВАТ “Одеський завод поршневих кілець” чавун та видано податкові накладні №132 від 10.03.2011р. на суму з ПДВ 2010,67грн. (т.1 а.с.152) та №51 від 04.03.2011р. на суму ПДВ 22 120грн. (т.1 а.с.155)

При цьому, отримана відповідачем інформація про припинення 11.10.2011р. юридичної особи ТОВ “МЕТАЛОНГ-ІНВЕСТ”не спростовує поставки ТОВ “МЕТАЛОНГ-ІНВЕСТ” у березні 2011 року позивачу чавуну та можливості віднесення сплаченої у його вартості суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Судом встановлені, що податкові накладні на підставі яких позивачем включено суми ПДВ до податкового кредиту відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що не заперечується в акті перевірки.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті та несуть самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Окрім зазначеного, жодна норма діючого законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

За таких обставин, суд дійшов обгрунтованого висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р. на загальну суму 76074грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства « Одеський завод поршневих кілець» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту її оголошення.

Головуючий:

Судді: