Ухвала суду № 29644948, 13.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р.Справа № 2а-8555/10/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончаруку А.М.,

за участю представників позивача Попової А.С. та Шестопалової Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служи на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Авто» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служи про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2010 року ТОВ «Н-Авто» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 листопада 2010 року № 0002032301/0.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 28 вересня по 03 листопада 2010 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт від 08 листопада 2010 року за № 8568/23-200/34566110. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2010 року № 0002032301/0, яким у зв'язку з порушенням п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.2 п. 5.3, п. п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 та п. п. 8.4.1, 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 130108 грн. за основним платежем та 154441 грн. за штрафними санкціями. Висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Н-Авто» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 24 листопада 2010 року № 0002032301/0 про визначення ТОВ «Н-Авто» податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 284549 грн..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.2 п. 5.3, п. п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 та п. п. 8.4.1, 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо формування валових витрат та амортизаційних відрахувань. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 28 вересня по 03 листопада 2010 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 08 листопада 2010 року за № 8568/23-200/34566110, в якому зазначено про порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.2 п. 5.3, п. п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 та п. п. 8.4.1, 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 130108 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2010 року № 0002032301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 130108 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 154441 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем на підставі статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані зі сплатою процентів по кредитним договорам.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 1.32 статті 1 названого Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності безпосереднього зв'язку понесених витрат платника податків з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від залучених кредитних коштів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Н-Авто» протягом перевіреного податковим органом періоду укладено кредитні договори з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», АКБ «Форум», АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «УнікКредит».

Кредитні кошти, отримані позивачем від вказаних фінансових установ, витрачено на будування автосалону в м. Миколаєві по вулиці Кірова, 159/1, закупівлю автомобілів, запчастин до них та на придбання у лізинг вантажного автомобілю «Volvo» з надбудовою автомобілеперевізником.

Зазначені витрати безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (роздрібна торгівля автомобілями, посередництво в торгівлі автомобілями, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова та роздрібна торгівля автомобілями, деталями та приладдям - т. 1 а. с. 54).

Із врахуванням викладеного висновок суду першої інстанції щодо правомірного віднесення позивачем витрат, пов'язаних зі сплатою процентів по кредитним договорам, до складу валових витрат, є правильним.

Доводи апелянта стосовно завищення позивачем валових витрат у зв'язку з невірним оформленням операції переведення автомобіля «Nissan X-TRAIL» з категорії «товари» в категорію «основні засоби» та подальшим продажем цього автомобіля фізичній особі ОСОБА_4 спростовуються висновком призначеної судом першої інстанції судово-економічної експертизи, відповідно до якого висновки акта перевірки податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат не підтверджені матеріалами справи та дослідженими первинними документами.

При цьому суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що названий висновок експерта ретельно обґрунтовано в його дослідницькій частині, не спростовано іншими матеріалами справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно поклав цей висновок в основу рішення по справі.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служи залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 18 лютого 2013 року.

Головуючий:

Судді: