Ухвала суду № 29644377, 22.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2013 року справа №2а/0570/17786/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Святодух О.Б., з участю представника позивача Чумакова А.В., представників відповідача Смирнової О.І., Крамаренко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року у справі № 2а/0570/17786/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Лазер» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0006021500,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Макіївський завод «Лазер» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0006021500 про донарахування податку на додану вартість у сумі 115 375,00 грн. та штрафних санкції у сумі 28 843,75 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що задовольняючи позовні вимоги, суд посилався на приписи п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України та зазначив, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

При цьому, судом не прийнято до уваги, що за змістом статті 198 ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту податку на додану вартість.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: ПрАТ «МЗ «Лазер» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по контрагенту ТОВ «Азовпрокат» на суму ПДВ 115375,00грн. за липень 2012 року.

Позивач до декларації за серпень 2012 надав заяву про відмову постачальника ТОВ «Азовпрокат» надати податкову накладну.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивач самостійно включив до реєстру отриманих податкових накладних, наданого до декларації за серпень 2012, за п/н 182 неіснуючу податкову накладну №06-15 дата виписки 16.07.2012, дата отримання 31.08.2012 по контрагенту ТОВ «Азовпрокат» ( ІПН 353127205820) на загальну суму 692250,00 грн. сума ПДВ 115375,00грн.

Судом першої інстанції зазначено, що подання платником податку (покупцем) скарги на продавця товару у зв'язку з відмовою видати податкову накладну, є підставою для включення суми до податкового кредиту при наявності лише факту попередньої оплати без фактичної поставки товару.

При цьому судом не враховано, що надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податковим органом до суду надавалась інформація по АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», відповідно до якої контрагент ТОВ «Азовпрокат» з липня 2012 року не декларує будь-які зобов'язання, якій також судом не надана будь-яка оцінка.

Судом першої інстанції не прийняті доводи податкового органу про те, що у платника податку (покупця) виникає право на віднесення до податкового кредиту за першою із подій, але до складу податкового кредиту включаються суми податку, підтверджені податковими на кладними, митними деклараціями або іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції порушено п. 4 ч. 1 ст.7, 11, 86, 159 КАС України, тобто, неповно та не об'єктивно досліджені докази (документи), які є у матеріалах справи.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, позивач перебуває на податковому обліку в Макіївській ОДПІ Донецької області ДПС, як платник податків.

05 грудня 2012 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Макіївський завод «Лазер», щодо включення суми ПДВ до податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Азовпрокат» по декларації за серпень 2012 року, про що складено акт № 7174/15/14310684.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по контрагенту ТОВ «Азовпрокат» на суму ПДВ 115375 грн., в тому числі по періодам липень 2012 року на суму 115 375 грн., так як на підтвердження виконання договірних зобов'язань по договору поставки № 06-15, укладеного між ПрАТ «Макіївський завод «Лазер» (покупець) та ТОВ «Азовпрокат» (постачальник), позивач не надав доказів правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми 115 375 грн., а саме не надав податкову накладну.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0006021500, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 115 375 грн. та застосовано штраф у розмірі 28 843,75 грн.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Азопрокат» (постачальник) було укладено договір поставки № 06-15.

На виконання умов зазначеного договору позивач платіжним дорученням від 16.07.2012 року № 955 сплатив на користь постачальника - 692 250 грн. у тому числі ПДВ -115 375 грн., але ТОВ «Азопрокат» не оформило та не надало позивачу (покупцю) податкову накладну на вказану суму оплати та не поставило продукцію.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається що позивач надав до податкового органу 20 вересня 2012 року податкову декларацію разом з заявою (скаргою) щодо відмови ТОВ «Азопрокат» надати податкову накладну на суму передплати у розмірі 692 250 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про задоволення позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року у справі № 2а/0570/17786/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Макіївський завод «Лазер» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0006021500 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 22 лютого 2013 року, в повному обсязі складена 27 лютого 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок