Рішення № 29640165, 04.02.2013, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

Справа № 118/5937/12

04.02.2013 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді - Хіневич А.М.

при секретарі - Макаревич О.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з СТзДВ «Гарантія» суму витрат, що були понесені позивачем у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, а також стягнути з ОСОБА_3 суму франшизи.

Позов мотивований тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25.07.2011 р. з вини відповідача ОСОБА_3 було пошкоджено транспортний засіб «ВАЗ 21099» номерний знак НОМЕР_1, яким володів позивач. Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу вартість пошкодженого автомобілю «ВАЗ 21099» становить 19916,17 грн.. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3, як володільця транспортного засобу, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, була застрахована, страхова компанія відповідача ОСОБА_3 повинна відшкодувати спричинену шкоду. Крім того, з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню сума франшизи, розмір якої становить 1000 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з Відповідача СТзДВ «Гарантія» суму витрат на транспортування транспортного засобу з місця ДТП та суму збитків, пов'язаних з проведенням експертизи.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача, повноваження якого були перевірені у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги про стягнення з відповідачів суми заподіяної шкоди, відповідно до заявлених позовних вимог.

Представник відповідача СТзДВ «Гарантія» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, стверджував, що сума шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в результаті пошкодження автомобілю позивача відшкодована винною особою ОСОБА_3, у зв'язку із чим було закрито кримінальну справу, а тому підстав для її повторного відшкодування не має. Крім того, представник відповідача стверджував, що позивач пропустив строк для звернення з вимогами про відшкодування спричиненої шкоди до страхової компанії, в якій застрахована цивільна відповідальність винної особи, таким чином позивач також втратив право на відшкодування спричиненої йому шкоди.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги до нього про відшкодування суми франшизи визнав, стверджував, що в ході розслідування кримінальної справи за фактом ДТП цивільного позову про відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу позивача, не заявлялося. Ним було відшкодована шкода, спричинена здоров'ю позивача. До страхової компанії, в якій була застрахована його цивільна відповідальність, він звернувся наступного дня після ДТП, але письмового підтвердження він не отримав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, надавши їм оцінку, визначивши юридичну природу спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до ст. 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів, заяв та клопотань, призначення експертиз.

Відповідач не представив суду доказів, які б вказували на наявність підстав визнати представлену позивачем оцінку розміру матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу, проведену експертною компанією «Укравтоекспертиза» необґрунтованою. Судом роз'яснювалося право заявити клопотання про призначення по справі експертизи, але представник відповідача СТзДВ «Гарантія» таким правом не скористувався. Не надав представник відповідача і даних, які б вказували на повне відшкодування позивачу спричиненої з вини відповідача ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25.07.2011 р., через пошкодження транспортного засобу матеріальної шкоди.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст.1187, 1166, 1194 ЦК України , ст. 25 Закону України «Про страхування», та ст.ст.9, 12, 20, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, яка заподіяна неправомірними діями майну фізичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла.

Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності чи інше) володіє транспортним засобом, використання якого утворює підвищену небезпеку. За заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки його володілець відповідає незалежно від наявності вини. Володільцем визнається той власник, чи інший титульний володілець, який одночасно фактично його використовує, зберігає, чи утримує.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного суду України в п.2 «Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Судом по справі встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.01.2012 р. по кримінальній справі №1-0107/167/2012 ОСОБА_3 - відповідач по справі, у зв'язку із примиренням із потерпілим ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності, до якої він притягувався за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, скоєного за наступних обставин. Так, ОСОБА_3 25.07.2011 р. об 11 год. 20 хв. на перехресті Євпаторійського шосе та вул. Л. Українки в м. Сімферополі під час керування автомобілем «Opel Omega» номерний знак НОМЕР_6 внаслідок порушення вимог п.1.5, 2.3 «б», «д», 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, вчинив зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ 21099» номерний знак НОМЕР_1, яким володів ОСОБА_1, що призвело до спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середньої тяжкості. (а.с.6)

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Приймаючи до уваги як доведене винність ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить з того, що ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності постановою суду не з реабілітуючих підстав, можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням цієї особи з потерпілим обумовлена обов'язковим встановленням вини такої особи, як це передбачено вимогами ст.ст.2, 46 КК України.

Отже, суд находить встановленими та доведеними факт дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої були ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а також ту обставину, що саме між винними діями ОСОБА_3 та заподіяною володільцю автомобіля «ВАЗ 21099» з номерним знаком НОМЕР_1 ОСОБА_1 шкодою існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.

З матеріалів справи також встановлено, що цивільна правова-відповідальність ОСОБА_3 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 25.07.2011 р. була застрахована відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія» з встановленим лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50000 грн., сумою франшизи у розмірі 1000 грн., що не заперечувалося сторонами та визнавалося ними у повному обсязі.

Оскільки ніхто з учасників вищенаведених обставин також не оспорював, то такі обставини в порядку ст.61 ЦПК України додаткового доказування не потребують, вважаються судом доведеними і приймаються до уваги.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктами 2,3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» також передбачений обов'язок страховика протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно звіту серії SL №16689 від 25.01.2012 р. «Про оцінку колісного транспортного засобу ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_4», проведеної на заказ ОСОБА_1 за фактом події від 25.07.2011 р., вартість матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу «ВАЗ 21099» з номерним знаком НОМЕР_1, дорівнює 19916,17 грн. (а.с.17-39)

Посилання представника відповідача щодо того, що позивач несвоєчасно звернувся до страховика із вимогою про відшкодування спричиненої шкоди, суд находить необґрунтованими, оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк повідомлення страховика про настання страхового випадку встановлений для особи, з якою укладений таких договір страхування.

Так, п. 33.1.4. ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Що стосується передбаченого ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу» права страховика відмовити у здійсненні страхового відшкодування, на що посилався представник відповідача, то в даному випадку закон вказує на те, що таке право страховика в разі, якщо є невиконання потерпілої або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених вказаним законом, виникає в тому випадку, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Матеріалами справи знайшло підтвердження належними та допустимими доказами факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання.

Що стосується розміру заподіяної шкоди, то на момент звернення потерпілого до страховика у страховика була реальна можливість провести повторну оцінку спричиненої шкоди із залученням інших спеціалістів, зобов'язати позивача надати транспортний засіб для проведення оцінки експертами страхової компанії, а також витребувати з органів ДАІ всю необхідну інформацію щодо події ДТП, обставин, учасників, пошкоджень транспортних засобів, розмірів спричиненої шкоди та її відшкодування, як це передбачено п.33-1.2 ст.33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також ч.4 ст.25 Закону «Про страхування», однак відповідачем не було прийнято будь-яких заходів для цього.

У зв'язку із цим, суд приходить до висновку, що підстав, які б звільнювали страховика на підставі ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу» та ст.26 Закону України «Про страхування» від обов'язку виплати страхового відшкодування не вбачається.

Що стосується посилання відповідача на те, що спричинена майнова шкоди була відшкодована позивачу винною особою в рамках розгляду кримінальної справи, внаслідок чого провадження по кримінальній справі було закрито, то суд находить таки доводи необґрунтованими.

Так, відповідно до ст.275 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960р.) суд розглядає справу тільки щодо підсудних та в межах пред'явленого їм обвинувачення.

З постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.01.2012 р. вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачувався у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, об'єктивна сторона якого полягає у спричиненні потерпілому в наслідок порушення винною особою правил дорожнього руху тілесних ушкоджень.

Спричинення внаслідок порушення правил дорожнього руху шкоди майну потерпілого не є ознакою об'єктивної сторони злочину, винним у якому визнаний ОСОБА_3, спричинення матеріальної шкоди потерпілому не ставилося у провину ОСОБА_3, не входило до предмету доказування у рамках кримінальної справи.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 надав розписку, відповідно до якої в рамках розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України, ним була відшкодована потерпілому лише шкода, спричинена здоров'ю.

Будь-яких доказів, які вказували на те, що відповідач ОСОБА_3 відшкодував потерпілому спричинені внаслідок ДТП матеріальні збитки, представником СТзДВ «Гарантія» не надано, клопотань про витребування таких доказів не заявлено та по справі таких обставин не встановлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем надані належні та достатні докази в обгрунтування позову щодо розміру спричиненної матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП 25.07.2011 р.

Крім того, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми витрат на проведення експертної оцінки у розмірі 600 грн., а також витрат на оплату евакуатора для транспортування транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 300 грн., оскільки такі витрати документально підтверджені, є обґрунтованими, а розмір таких витрат відповідає засадам розумності та справедливості.

Більш того, відшкодування таких витрат передбачено ст.ст.9, 20 Закону України «Про страхування» та ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки таки витрати безпосередньо пов'язані із завданими транспортному засобу позивача пошкодженнями, були вимушеними і є прямими збитками, які зазнав потерпілий внаслідок пошкодження автомобілю.

Таким чином, суд вважає, що по справі були встановлені всі підстави, які передбачають право позивача відповідно до ст.1166 ЦК України, вимагати стягнення збитків зі страховика, а також по справі встановлені всі правові підстави для застосування правил цивільної відповідальності ОСОБА_3 за завдану ним в даному випадку шкоду внаслідок пошкодження автомобіля «ВАЗ 21099» з номерним знаком НОМЕР_7 в сумі, що встановлена при проведені оцінки експертною компанією «Укравтоекспертиза», та становить 21583,17 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог, з яких з ОСОБА_3 підлягає стягненню сума франшизи у розмірі 1000 грн., сплата якої передбачена договором страхування та визнавалася відповідачем ОСОБА_3 у повному обсязі.

Визнання ОСОБА_3 позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до СТзДВ «Гарантія» та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ґрунтується на законі, він доведений документально, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, відповідно до положень ст.ст. 47, 79, 88 ЦПК України, у вигляді витрат на сплату судового збору пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія», ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (ідентифікаційний код 21130899, розташованого за адресою: м. Київ, б-р Лепсе, 4) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 20583 (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 17 коп. - на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 1000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (ідентифікаційний код 21130899, розташованого за адресою: м. Київ, б-р Лепсе, 4) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати у розмірі 203 грн.87 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати у розмірі 10 грн. 73 коп.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя