Ухвала суду № 29639605, 28.02.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц\790-1647-2013 Гол. 1 інст. -Смирнова Н.А.

Справа № 2-2025-1089-2012 доповідач - Ларенок В.І.

Категорія :інші.

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: -Ларенка В.І.

- суддів: -Міненкової Н.О., Бородіна М.М.,

при секретарі: - Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в Лозівському районі Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в Лозівському районі Харківської області, ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» про відшкодування шкоди у зв'язку з професійним захворюванням ,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач ОСОБА_7 звернувся у суд з позовом в якому просив визнати незаконними:

-акт розслідування хронічного професійного захворювання від 13.10.2011 року в частині встановлення пунктами 16, 17, 19 вини ОСОБА_7 у виникненні професійного захворювання, порушення ним ст. 14 Закону України «Про охорону праці» п. 3.3.2 «Инструкции по охране труда производственной санитарии пожарной безопасности для вновь поступающих на работу» та факту нерегулярного застосування ним засобів індивідуального захисту органі слуху;

- постанову відділення виконавчої дирекції Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Лозівському районі Харківської області від 20.12.2011 року № 2027\1027.1\5659 в частині зменшення на 30% одноразової допомоги;

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Лозівському районі Харківської області здійснити донарахування ОСОБА_7 30% одноразової допомоги, встановленої Постановою від 20.12.2011 року № 2027\1027.1\5659, прийнявши за основу визначену у цій Постанові середньомісячну заробітну плату для розрахунку страхової виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що, починаючи з 1975 та по 2001 рік працював на державному підприємстві, а потім відкритому акціонерному товаристві «Лозівський ковальсько-механічний завод» токарем 4 розряду, а з 1 листопада 2005 року перебував у трудових відносинах з закритим акціонерним товариством «Лозівський ковальсько-механічний завод» . Під час чергового періодичного медичного огляду у 2011 році у нього було виявлено підозру на наявність професійного захворювання, у зв'язку з чим Харківським НДІ гігієни праці та пофесійних захворювань йому було встановлено діагноз «нейросенсорна туговухість з легким ступенем зниження слуху 11 ступень» та заборонено працювати в умовах вклинення інтенсивного виробничого шуму. 23 листопада 2011 року обласною медико-соціальною експертною комісією йому було встановлено 15 відсоткову ступінь стійку втрати професійної працездатності, а 13 грудня 2011 року його було звільнено на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконувати роботи стану здоров'я.

При встановленні Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в Лозівському районі Харківської області розміру страхових виплат, розмір одноразової допомоги було зменшено на 30% з підстав наявності у Акті розслідування професійного захворювання інформації про порушення ним законодавства про охорону праці та вимог інструкції з охорони праці.

Позивач стверджував, що таке зменшення одноразової допомоги є незаконним, просив задовольнити його позовні вимоги.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, надали письмові пояснення, в яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» посилався на те, що ОСОБА_7 був особисто присутній під час розслідування хронічного професійного захворювання комісією та на засіданні комісії з охорони праці роботодавця, заперечень з приводу встановлення факту його часткової вини у виникненні професійного захворювання не надавав.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2012 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції представник відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в Лозівському районі Харківської області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому посилається на те, що в 2007 році, при проходженні чергового медичного огляду в Лозівській міській лікарні , згідно запису в талоні оперативного медичного обліку токар ОСОБА_7 «працездатний при застосуванні засобів індивідуального захисту органів чуття - (беруші)». Однак ОСОБА_7 проігнорував рекомендації терапевта лікарні, щодо застосування на робочому місті засобів індивідуального захисту органів чуття (беруші). Про це також свідчить його власне пояснення від 06.10.2011 року, в якому він зазначає: «Средства защити, беруши, применял с 2009 года и применяю по настоящее время». Тобто, своєю ж бездіяльністю, ОСОБА_7 спричинив виникнення в нього захворювання органів слуху, оскільки «беруші» почав застосовувати, вже після встановлення діагнозу в 2009-2010 р.р., а не за рекомендаціями лікаря-терапевта з 19.04.2007 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, - суд першої інстанції виходив з того, що відсутні будь-які доказі порушення позивачем законодавства про охорону праці, не застосування ним засобів індивідуального захисту органів слуху при виконанні трудових функцій, ухилення від проходження інструктажів з питань техніки безпеки праці, медичних оглядів, тощо, та як наслідок, про наявність вини ОСОБА_7 у професійному захворюванні.

Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам та відповідають вимогам ст.ст. 10,11,60,212,213 ЦПК України, ст.ст. 13,14,21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Як вбачається з матеріалів справи, з 1975 року по 2001 рік позивач працював на державному підприємстві «Лозівський ковальсько-механичний завод» токарем 4 розряду, з 21 червня 2004 року на АТ «Лозівський ковальсько-механічний завод», а з 1 листопада 2005 року перебував у трудових відносинах з закритим акціонерним товариством «Лозівський ковальсько-механічний завод» . Під час чергового періодичного медичного огляду у 2011 році у нього було виявлено підозру на наявність професійного захворювання, у зв'язку з чим Харківським НДІ гігієни праці та професійних захворювань до відповідачів надійшло повідомлення про професійне захворювання

№ 168 від 01 вересня 2011 року (за формою П-3).

Відповідачем у справі - ПАТ «ЛКМЗ» було видано наказ за № 340 від 08.09.2011 року «Про створення комісії з розслідування професійного захворювання у токаря ОСОБА_7.».

Комісією з розслідування було складено Акт розслідування від 13 жовтня 2011 року, у пунктах 16, 17, 19 якого зазначено, що ОСОБА_7 нерегулярно застосовував засоби індивідуального захисту органів слуху, порушив ст. 14 Закону України «Про охорону праці» та п. 3.3.2 «Инструкции по охране труда производственной санитарии пожарной безопасности для вновь поступающих на работу», що і стало на думку відповідачів однією з причин виникнення професійного захворювання.

Після затвердження Головним державним санітарним лікарем Лозівського району Акту розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_7 (за формою П-4) та одержання вказаного Акту відповідачем - ТОВ «ЛКМЗ» було видано Наказ від 14 жовтня 2011 року «Про випадок професійного захворювання токаря ОСОБА_7.», у якому викладалися встановлені комісією з розслідування обставин, за яких стало можливим настання страхового випадку, та зазначалося про необхідність вжиття заходів для попередження виникнення подібних випадків у майбутньому.

На запит відділення виконавчої дирекції ФССНВУ у Лозівському районі Харківської області від 29.11.2011 року, комісія з питань охорони праці ПАТ «ЛКМЗ» на своєму засіданні 06.12.2011 року визначила відсоток вини потерпілого ОСОБА_7 у виникненні у нього професійного захворювання у розмірі 30%, відповідно до чого прийняла рішення встановити відсоток зменшення розміру одноразової страхової допомоги ОСОБА_7 у зв'язку зі стойкою втратою працездатності у розмірі 30%.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Лозівському районі Харківської області від 20.12.2011 року № 2027\1027.1\5659 позивачу зменшено на 30% одноразової допомоги.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про охорону праці» рішення комісії з охорони праці має рекомендований характер.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50%.

Тобто підставою для зменшення страхових виплат є висновки комісії з розслідування нещасного випадку та встановлення осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, оскільки на підставі висновків цієї комісії Фондом приймається рішення про зменшення страхових виплат.

Суд першої інстанції у даному випадку дійшов до правильного висновку про незаконність внесення у п.п. 16,17,19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 13 жовтня 2011 року інформації про порушення потерпілим ст. 14 Закону України «Про охорону праці», п. 3.3.2 «Инструкции …» та факту нерегулярного застосування позивачем засобів індивідуального захисту органів слуху, та як наслідок про наявність вини ОСОБА_7 у професійному захворюванні, оскільки відсутні будь-які докази порушення позивачем законодавства про охорону праці, не застосування ним засобів індивідуального захисту при виконанні трудових функцій, ухилення від проходження інструктажів з питань техніки безпеки праці, медичних оглядів, тощо.

Доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачем - ТОВ «ЛКМЗ» суду надано не було.

Твердження представника відповідача ТОВ «ЛКМЗ» про те, що факт порушення ОСОБА_7 законодавства про охорону праці в частині незастосування засобів індивідуального захисту, слід визнати доведеним з підстав лише відсутності заперечень потерпілого ( під час розслідування причин професійного захворювання та визначення ступеню вини самого потерпілого відповідними комісіями ), та власним поясненням від 06.10.2011 року, в якому він зазначає: «Средства защити, беруши, применял с 2009 года и применяю по настоящее время», - не може бути підставою вважати, що в захворюванні є також вина самого потерпілого ОСОБА_7, оскільки відсутні будь-які докази порушення позивачем законодавства про охорону праці, незастосування ним засобів індивідуального захисту при виконанні трудових функцій, ухилення від проходження інструктажів з питань техніки безпеки праці.

Відповідачі не надали суду будь яких доказів про законність Акту розслідування в частині встановлення вини потерпілого, як то - доповідних безпосередніх керівників позивача, наказів про накладення на потерпілого дисциплінарного стягнення, актів реагування органів контролю роботодавця, або державних органів, тощо.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що незаконність висновків в Акті розслідування професійного захворювання тягне за собою й незаконність правових наслідків застосування Акту у вказаної частині при визначенні (зменшенні) розміру одноразової допомоги потерпілому Відділенням виконавчої дирекції ФССНВУ в Лозівсьому районі .

За викладених обставин, на підставі наявних у матеріалах справи доказів та діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про порушення права ОСОБА_7 на своєчасне та в повному обсязі отримання страхової виплати у вигляді одноразової допомоги, передбаченої ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Таким чином суд першої інстанції надав всім доказам оцінку та й прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

У зв'язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка в рішенні суду.

Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України в Лозівському районі Харківської області - відхилити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: