Рішення № 29638225, 21.02.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-109/2011

Провадження № 2/344/28/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Максимчина Ю.Д.

секретаря Федорак Я.С.

з участю позивача ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача Бойчук Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олбі ІФ" про незаконне звільнення, невиплату розрахункових, невидачу трудової книжки, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач пред'явив позов до відповідача про незаконне звільнення, невиплату розрахункових, невидачу трудової книжки. В процесі розгляду справи позивачем уточненно позовні вимоги та просив про визнання звільнення його за ч.2.ст.41 КЗпП України незаконним та скасування п.8.наказу по ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" від 13.05.08р.( 26.11.08 р.) № 26-к про його звільнення; визнання незаконним те що, після закінчення строку попередження - 14.05.08р. не було оформено наказом по ТзОВ „ОЛБІ - ІФ", звільнення на підставі поданої ним - 30.04.08 р. заяви про звільнення за ст.38 КЗпП України за власним бажанням; визнання незаконним те, що у день розірвання трудового договору між ним та ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" і на його подальші вимоги, не були виплачені розрахункові; визнання незаконним те, що у день розірвання трудового договору між ним та ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" і на його подальші вимоги і не була видана його трудова книжка; зобов'язання ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" невідкладно виплатити йому правильно обчислені, незаконно не виплачені йому на дату незаконного звільнення, розрахункові та зобов'язання ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" невідкладно видати йому незаконно затриману трудову книжку: поновлення його на попередній роботі у ТзОВ „ОЛБІ - ІФ"; зобов'язання відповідача, у день поновлення на роботі, звільнити за ст. 38 КзпП України- за власним бажанням; зобов'язання виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі визначенній розрахунком на дату постановлення рішення, або середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, або середнього заробітку за час до видачі трудової книжки та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням у справедливому розмірі, що дорівнює: по одному середньомісячному заробітку начальника ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" за кожний рік від 14.05.2008 року, від дати порушення права на працю до постановлення рішення.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені уточненні позовні вимоги, з підстав наведених в позовній заяві, просили їх задоволити

Представник відповідача уточнених позовних вимог не визнав, просив в їх задоволенні відмовити.

Вислухавши пояснення сторін по справі, перевіривши письмові докази, суд вважає, що позов слід задоволити частково з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10 вересня 2007 року наказом ТзОВ „ОЛБІ-ІФ" № 61-к. ОСОБА_1 прийнято на постійну роботу на посаду товарознавця з повною матеріальною відповідальністю з окладом згідно штатного розпису.

Як вбачається із заяви від 10.09.2007 року, ОСОБА_1 ознайомлений з умовами праці та оплати праці ( т.1.а.с.-177).

30.04.2008р. ОСОБА_1 подана заява про звільнення з займаної посади за власним бажанням. (т.1.а.с. -19) та 14.05.08р. закінчився строк попередження, встановлений ст.38 КЗпП України за поданою позивачем заявою про звільнення за власним бажанням. Однак, згідно обхідного листа від 14.05.2008 року ( т.1.а.с.- 249) та табелю обліку робочого часу працівників за травень 2008 року ОСОБА_1 перебував на роботі в ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" 13 травня 08 р. (т.1.а.с.- 185), а тому це свідчить про те, що 14.05.08 р. в порушення чинного законодавства звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням не було оформлено ТзОВ „ОЛБІ - ІФ".

Разом з тим, в запереченнях відповідач зазначає, що звільнення ОСОБА_1 не було оформлене вчасно тому що на дату його звільнення за власним бажанням, на 14.05.08р., ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" не провело перевірку маршруту на якому працював ОСОБА_1 Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків від 25.09.2008 року, перевірку маршруту на якому працював позивач „ТзОВ" провело після закінчення строку наданого ним попередження про звільнення за власним бажанням. ( а.с.- 47., т.1.а.с.-217., т.1.а.с.- 218).

Відповідно до п. 12 Постанови №9 Пленуму ВС України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92р. по справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст.38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

В судовому засіданні встановлено, що до закінчення строку попередження до 14.05.08 р. ОСОБА_1 не було порушено його посадових обов'язків товарознавця, тобто ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" повинно було звільнити ОСОБА_1 14.05.08 р. за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно п.8 наказу ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" № 26-к. від 13.05.08р. ОСОБА_1- товарознавця звільнено з роботи 13.05.2008 року згідно п.2.ст.41 КЗпП України (втрата довір"я) ( т.1.а.с.- 20).

Пунктом 2.ст.41 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Поняття вини сторони трудових правовідносин можна визначити, як психічне ставлення до вчинюваної протиправної дії чи бездіяльності, яка полягає у невиконанні чи неналежному виконанні своїх трудових обов"язків та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності. В усіх випадках наявності вини спільним і обов"язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння.

Як роз"яснено в абз. 2 п. 28 Постанови №9 Пленуму ВС України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92р., звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можно зробити висновок, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності - це особи, які одержують їх під звіт.

Ч.2.ст.47 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

26.11.08 р., ОСОБА_1 звернувся до директора ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" з вимогою про видачу йому наказу про його звільнення. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була надіслана копія наказу № 26-к. від 13.05.08р. у листопаді 2008 року в переліку додатків до позовної заяви ОСОБА_1.( т.1.а.с.- 126 ).

Судом встановлено також, що даний наказ виданий з порушеннями Наказу „Мінстату" України № 253 від 09.10.95 р. „Про затвердження типових форм первинного обліку" та п.5.2.4. Статуту ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" а саме: виданий не за встановленою законодавством формою - в наказі відсутні, встановлені законодавством реквізити, в тому числі таки, без яких наказ не може мати юридичної сили: не виданий на кожного працівника окремо, без основного розділу без розрахунку розрахункових без підпису особи яка зробила розрахунок та без підпису ОСОБА_1 під розрахунком розрахункових, що позбавляє цей наказ юридичної сили. ( п.4.1.7. Національного стандарту України „Діловодство й архівна справа Терміни та визначення понять. ДСТУ 2732 : 2004). Також на наказі відсутній підпис позивача про його ознайомлення з ним та ОСОБА_1 не видані розрахункові 13.05.08р.

За змістом ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно матеріалів справи, 26.11.2008 року ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" пред'являло позов до суду про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди ( т.1.а.с.- 237-240., т.1.а.с. 242.- 243) та ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01.06.2009 року дану позовну заяву залишено без розгляду за повторною не"явкою в судове засідання представника позивача ( т.1. а.с. - 244).

За змістом п.3.3., п.3.4. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637, ст.9. Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" єдиним належним доказом, який може підтверджувати факт отримання чи видачі або здачі коштів є первинний обліковий документ - прибутковий або розхідний касовий ордер, який має бути належним чином оформлений, тобто з підписами осіб що видала та що одержала кошти та печаткою. Однак, в матеріалах справи відсутні належним чином оформленого прохідного чи розхідного касового ордеру, за яким: ОСОБА_1 одержав будь які кошти від клієнтів ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" або не здав будь які кошти до каси ТзОВ „ОЛБІ - ІФ".

Також, в запереченні від 03.02.2009 року відповідачем зазначено (т.1.а.с.- 32-33), що підставою для звільнення позивача послугував факт "розкрадання чужого майна" , розрахункові були нараховані вчасно згідно чинного законодавства та керівництвом кошти були забрані на часткове погашення його нестачі. Проте, суд враховує той факт, що сам по собі факт виявлення нестачі не є підставою для визнання вини позивача та звільнення його в зв"язку з цим із роботи за п.2.ст.41 КЗпП України.

Статтею 128 КЗпП України обмежено право власника на відрахування із заробітної плати працівника. Загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 % .

Стаття 127 КЗпП України забороняє проведення відрахувань із заробітної плати якщо такі відрахування не передбачені законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Отже, 13.05.08р. позивачу не видана його трудова книжка, оскільки записи до трудової книжки вносяться лише на підставі наказу про звільнення, до складу якого входить розрахунок розрахункових. Крім того встановлено, що 13.05.08 р. та 14.05.08р. ОСОБА_1 знаходився на роботі ( т.1.а.с.- 185. т.1.а.с.- 149.) та в копіях книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" ( т.2.а.с.- 20-21.) відсутній підпис ОСОБА_1 про одержання ним трудової книжки.

Відповідно до абзацу 6. п.4.1.Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993р, № 58 при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно абзацу 7.п.4.1. даної Інструкції при затриманні видачі трудової книжки з вини власника або УНО, днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. Попередній запис про звільнення, визнається недійсним.

Крім того, відповідно до вимог ст. 34 "Про оплату праці" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати" від 21.02.2001 року №159, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати провадиться у зв"язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.05.08 р. по 20.02.13р. обчислюється з середньої ( середньоденної ) заробітної плати за два останніх місяці роботи до незаконного звільнення ( березень - квітень 2008 р.), відкорегованої на загальний коефіцієнт підвищення посадового окладу - множенням на кількість днів вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 5, п.8 „Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженому Постановою КМ України від 08.02.95 р. № 100, - нарахування виплат, в тому числі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадиться виходячи з середньоденної заробітної плати за два останніх місяці роботи, що передували незаконному звільненню. Кількість днів вимушеного прогулу з 15.05.08 р. по 20.02.13 р., складає : ( 230 днів - 2008 р. + 365 днів - 2009 р. + 365 днів - 2010 р. + 365 днів - 2011 р. + 366 дні - 2012 р. + 51 днів - 2013 р. ) = 1742 днів. Як вбачається з відомості ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 ( т.1.а.с.- 80), посадовий оклад позивача у розрахунковому періоді у березні, квітні 2008 р. складає 700 грн. Заробітна плата яка нарахована позивачу в березні 2008 р. складає - 2550 грн. Заробітна плата, яка мала бути нарахована йому у квітні 2008 р. складає - 2275 грн. Середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді - два останніх місяці роботи, що передували незаконному звільненню ( березень-квітень 2008 р.) складає- ( 2550 грн. + 2275 грн. ) : ( 30 днів у березні + 31 день у квітні ) = 79,10 грн.

Відповідно до п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою КМ України від 02.08.95 р. № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями , передбаченими у колективних договорах ( угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток , заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення .

Згідно ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці ( обсяг робіт). Законом України „Про державний бюджет України на 2013 рік " від 06.12.12 р. № 5515, з 01 січня 2013 р., встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі - 1147 грн. Відповідно до ст. 11 ЗУ „Про оплату праці "мінімальні розмири ставок ( окладів.) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, встановлюються генеральною угодою.

Згідно з Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України та всеукраїнським об'єднанням організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями ( а.с.- 48-49.) тарифні ставка працівника має бути не менше за 120 % від мінімальної заробітної плати. Коефіцієнт збільшення позивача посадового окладу = 1147 грн. ? 1,2 : 700 грн. = 1,9663 разів. Середньоденна заробітна плата, відкоригована на коефіцієнт збільшення посадового окладу дорівнює : 79,10 грн. ? 1,9663 разів = 155,53 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає : 155,53 грн. ? 1742 днів = 270933,26 грн.

Також, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003р. № 1078 „Про затвердження Порядку проведення індексації грошевих доходів населення" середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу має бути проіндексована. Оскільки заробітна плата позивача перевищує прожитковий мінімум на одну працездатну особу, тому індексації підлягає дохід, що дорівнює прожитковому мінімуму. Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на : 2008 рік - з 01січня - 633 грн., з 01 квітня - 647 грн., з 01 липня - 680 грн. з 01.жовтня -701 грн.; 2009 рік. - з 01 січня - 701 грн., з 01листопада - 744 грн.; 2010 рік. - з 01 січня - 869 грн., з 01.квітня - 884 грн., з 01 липня - 888 грн.; з 01 жовтня - 907 грн., з 01.грудня - 922 грн.; 2011 рік - з 01 січня - 941 грн., з 01 квітня - 960 грн., з 01.жовтня - 985 грн., з 01 грудня -1004 грн.; 2012 рік - з 01.січня - 1073 грн., з 01.квітня - 1094 грн., з 01 липня - 1102 грн., з 01.жовтня - 1118 грн., з 01 грудня - 1134 грн.; 2013 рік - з 01 січня - 1147 грн.

Також, згідно розрахунку позивача всього індексація заробітної плати за час вимушеного прогулу з 15 травня 2008 р. по 01.лютого 2013 р. склала : 724,72 грн. ( 2008 р.) + 2412,39 ( 2009 р.) + 4356.19 грн.( 2010 р.) + 6093,39 грн. ( 2011 р.) + 7137,75 ( 2012 р. + 622,82 грн. ( 2013 р.) = 21347,26 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з індексацією складає : 270933,26 грн. + 21347,26 = 292280,52 грн. Отже суд вважає, що слід зобов'язати ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" (32077247) виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з індексацією в сумі 292280 грн. 52 коп.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то позивачем не подано суду доказів, підтверджуючих понесення моральних страждань, тому в цій частині позову слід відмовити.

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

На підставі ст.ст. 41, 47, 95, 116-117, 127, 128. КЗпП України та керуючись ст.ст. 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 за ч.2.ст.41 КЗпП України незаконним та скасувати п.8.наказу по ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" від 13.05.08 р.( 26.11.08 р.) № 26-к, про його звільнення.

Визнати незаконним те що, після закінчення строку попередження - 14.05.08 р не було оформено наказом по ТзОВ „ОЛБІ - ІФ", звільнення ОСОБА_1, на підставі поданої ним - 30.04.08 р. заяви про звільнення за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Визнати незаконним те, що у день розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" і на його подальші вимоги, ОСОБА_1 не були виплачені розрахункові.

Визнати незаконним те, що у день розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" і на його подальші вимоги, ОСОБА_1 і не була видана його трудова книжка Зобов'язати ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" виплатити ОСОБА_1, правильно обчислені, незаконно не виплачені йому на дату незаконного звільнення, розрахункові та зобов'язати ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" видати йому трудову книжку.

Поновити ОСОБА_1 на попередній роботі у ТзОВ „ОЛБІ - ІФ".

Зобов'язати ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з індексацією в сумі 292280 грн. 52 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Стягнути з ТзОВ „ОЛБІ - ІФ" в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів - УДК у м. Івано-Франківську, код за ЄДРПОУ - 37952250 банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 2922 грн. 81 коп. судового збору.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Максимчин Ю.Д.