Рішення № 29638075, 23.01.2013, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/9145/12

Провадження № 2/204/482/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кононенко О.М.

при секретарі Кудлач Ю.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Максименко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності за нею на прибудови А?-1 (приміщення 1-1) загальною площею 24,9 кв.м. ( вважати по житловому будинку літ. А-1: загальну площу: 74,7 кв.м; житлову площу: 41,2 кв.м); гараж літ. Е, площею 15,5 кв.м, з оглядовою ямою; погрібу під А?-1 , ганку а, за адресою: АДРЕСА_1. В обгрунтування заявлених вимог посилалася на те, що рішенням Красногвардійської районної ради народних депутатів від 25.05.1990 року №257/9 було встановлено за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. А-1 по АДРЕСА_1 та прийнято його експлуатацію. Цим же рішенням встановлено право власності на житловий будинок літ. В-1 за сином позивачки, ОСОБА_5. Закріплено за домоволодінням АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 431 кв.м, а також затверджено акт ідеальних часток і визнано за ОСОБА_1 - 57/100, а за ОСОБА_5 - 43/100 частки від усього домоволодіння. На підставі зазначеного рішення було видано свідоцтво про право власності на це домоволодіння від 21.08.90 року та проведено реєстрацію в ДМБТІ (реєстрова книга №535-90). З метою поліпшення умов проживання в своїй частині домоволодіння, ОСОБА_1 власними силами та за власні кошти в кінці 1990-го року та на початку 1991 року було здійснено будівництво гаражу, прибудови з погребом та ганком. В лютому 2002 року ОСОБА_5 помер, його спадкоємцям ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в червні 2012 року отримали свідоцтва про право на спадщину, згідно яких кожен отримав у власність по 1\4 частці майна спадкодавця, що складалося із 43/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. В травні цього року КП «МБТІ» було проведено технічну інвентаризацію з виготовленням технічного паспорту на домоволодіння по вул..Татарській, 52В, в якому зазначені дані про самочинне будівництво.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 доводи і вимоги викладені в позовній заяві підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Дніпропетровської міської ради за довіреністю Максименко С.М. в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила справу розглянути у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Красногвардійської районної ради народних депутатів від 25.05.1990 року №257/9 було за ОСОБА_1 встановлено право власності на житловий будинок літ. А-1 по АДРЕСА_1 прийнявши його в експлуатацію з кількістю кімнат - 3, жилою площею 40,9 кв.м., корисною - 49,3 кв.м., за ОСОБА_5 встановлено право власності на житловий будинок літ. В-1, літню кухню Б, гараж Д по АДРЕСА_1, прийнявши його в експлуатацію з кількістю кімнат - 1, житловою площею 18 кв.м., корисною - 27,3 кв.м. За вказаним домоволодінням закріплено земельну ділянку площею 431 кв.м., а також затверджено акт ідеальних часток і визнано за ОСОБА_1 - 57/100, а за ОСОБА_5 - 43/100 частки від усього домоволодіння (а.с.15). На підставі зазначеного рішення було видано свідоцтво про право власності від 21.08.90 року за ОСОБА_5 на 43\100 частини вказаного домоволодіння та проведено реєстрацію в ДМБТІ за № 535-90 (а.с.22).

З метою поліпшення умов проживання в своїй частині домоволодіння, ОСОБА_1 власними силами та за власні кошти в кінці 1990-го року та на початку 1991 року було здійснено будівництво гаражу, прибудови з погребом та ганком.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

В лютому 2002 року ОСОБА_5 помер (а.с.21), його спадкоємцям ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в червні 2012 року були видані свідоцтва про право на спадщину, згідно яких кожен отримав у власність по 1\4 частці майна спадкодавця, що складалося із 43/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.19).

25.05.2012 року КП «МБТІ» було проведено технічну інвентаризацію з виготовленням технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_1, в якому зазначені дані про самочинне будівництво. 20.07.2012 року видано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську, де вказано, що спірне домоволодіння має дані про самочинне будівництво, а саме: А?-1, а - прибудова з погребом та ганком, Е - гараж з оглядовою ямою (а.с.5-14).

01.11.2012 року між ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 (діяв від імені ОСОБА_8.) з одного боку та ОСОБА_1, з іншого, уклали між собою договір купівлі-продажу 129/400 частки домоволодіння, відповідно до якого продавці передали у власність позивачки 129/400 частки домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23-24). Вказаний договір посвідчений нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №2415, а також 19.11.2012 року зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.24 на звороті).

На звернення позивачки Дніпропетровська міська рада 22.10.12 року рекомендувала звернутися до суду з питанням узаконення самочинного будівництва ( а.с.29).

Частина 3, 5 ст. 376 ЦК України зазначає, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як було вище зазначено, земельна ділянка за місцем розташування будинку та здійснення самовільного будівництва використовується для обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель та була передана у постійне користування.

Згідно заяви ОСОБА_10, власника домоволодіння розташованого по АДРЕСА_2, вбачається що остання не заперечує проти узаконення позивачкою побудованих прибудов та та гаражу. Підпис ОСОБА_10 завірено головою квартального комітету №42 17.09.2012 року (а.с.17).

З урахуванням наведеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_1 право власності на прибудови прибудови А?-1 (приміщення 1-1) загальною площею 24,9 кв.м. ( вважати по житловому будинку літ. А-1: загальну площу: 74,7 кв.м; житлову площу: 41,2 кв.м); гараж літ. Е, площею 15,5 кв.м, з оглядовою ямою; погрібу під А?-1 , ганку а, за адресою: АДРЕСА_1., оскільки враховуючи, що самовільне будівництво здійснено на відведеній для цієї мети земельній ділянці та не створює перешкод сусідам у користуванні їхніми садибами, суд вважає, що визнання права власності не суперечитиме закону і не порушить прав, свобод та інтересів інших осіб.

Керуючись ст. ст. 375, 376 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на прибудови А?-1 (приміщення 1-1) загальною площею 24,9 кв.м. ( вважати по житловому будинку літ. А-1: загальну площу: 74,7 кв.м; житлову площу: 41,2 кв.м); гараж літ. Е, площею 15,5 кв.м, з оглядовою ямою; погрібу під А?-1 , ганку а, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. М. Кононенко