Рішення № 29633567, 26.02.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 р. Справа № 923/163/13-г

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Дудар І.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Науково-технічного комплексу "Інститут електрозварювання ім.Є.О. Патона" НАН України, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Каховський завод електрозварювального устаткування", м. Каховка Херсонської області

про: стягнення 16 286 грн. 42 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - представник Дулепов А.В. дов. від 22.06.2012 р.

Науково-технічний комплекс «Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона» НАН України (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» (відповідач) основного боргу в сумі 12 990 грн., 3% річних в сумі 958 грн. 17 коп., інфляційні збитки в сумі 1 155 грн. 12 коп. та пені в сумі 1 183 грн. 13 коп.

Позивач не направив свого представника в судове засідання, надіслав заяву, в якій просив розглянути справу без участі його представника.

Відповідач позовні вимоги визнав частково та зазначив, що на дату розгляду справи ним сплачено суму основного боргу в розмірі 12 990 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 05 травня 2003 року було укладено договір № 27-1/с (далі договір) за умовами якого (п.1.1) відповідач надає для експонування зразки продукції відповідно з додатком № 1, що є невід'ємною частиною договору, а позивач забезпечує участь відповідача у постійно діючій виставці.

Згідно п. 3.1. оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно п. 3.2. договору, сторонами визначено вартість послуг за один місяць в розмірі 482 грн. 40 коп.

За умовами п. 3.3. договору, відповідач здійснює розрахунки один раз в квартал відповідно акту виконаних робіт.

На виконання умов договору, позивач належним чином виконав зобов'язання щодо послуг по організації та розміщенню продукції на виставці.

Судом встановлено, що відповідач зобов'язання за договором виконав лише частково, не розрахувавшись за актами здачі-приймання № ОУ-0000101, ОУ-0000153, ОУ-000029, ОУ-0000209, ОУ-0000040, у зв'язку з чим, має заборгованість перед позивачем в розмірі 12 990 грн.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір про надання послуг, згідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Після звернення позивачем до суду відповідач перерахував позивачу суму основного боргу в розмірі 12 990 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 331 від 21.02.2013 р. та суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп. що підтверджується платіжним дорученням № 332 від 21.02.2013 р., у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні в сумі 1 155 грн. 12 коп. та 3% річних в сумі 958 грн. 17 коп.

Здійснивши перевірку правильності зазначених нарахувань, суд дійшов висновку. що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в частині стягнення інфляційних та 3% річних.

Відповідно до пункту 4.2. договору, у разі затримки оплати послуг, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 1 183 грн. 13 коп. пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що на підставі зазначених норм та умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу до сплати 1 183 грн. 13 коп. пені.

Судовий збір відповідачем вже сплачений на користь позивача відповідно до платіжного доручення № 332 від 21.02.2013р., тому стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Пушкіна, 109, код ЄДРПОУ 00213993) на користь науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона» НАН України (03680, м. Київ, вул. Боженка, 11, код ЄДРПОУ 30179417 ) 3% річних у розмірі 958 грн. 17 коп., інфляційні збитки в розмірі 1 155 грн. 12 коп., пеню в розмірі 1 183 грн. 13 коп.

3. Провадження у справі в частині стягнення 12 990 грн. припинити.

4. Наказ видати.

Повне рішення складено 27.02.2013 р.

Суддя В.П.Ярошенко