Ухвала суду № 29631322, 06.10.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2010 р.

справа № 2а-5915/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Кожана М.П. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову : Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року

за позовом: Виробничо-торгівельного товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман», м. Новоукраїнка Кіровоградської області,

до: Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

12 травня 2009 року Виробничо-торгівельне товариство з обмеженою відповідальністю «Лиман»(надалі по тексту –ВТ ТОВ «Лиман») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Новоукраїнському районі Кіровоградської області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішеня, винесені відповідачем, а саме:

- №0000662310/0 від 14.05.2008 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85837,54 грн., штрафних санкцій в сумі 42918,77 грн., а всього 128756,31 грн.;

- №0000672310/0 від 14.05.2008 р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2004 року в сумі 70833,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ВТ ТОВ «Лиман»зазначає наступне. Оскаржувані повідомлення-рішення були винесені за наслідками перевірок з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за квітень 2004 року та правовідносин з ТОВ «Агромакс», за наслідками яких складено акти №17/23-10/32874214 від 25.04.2008 року та №18/23-10/32874214 від 25.04.2008 року відповідно. Проте, правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за вказані в акті перевірки періоди, вже була перевірена відповідачем раніше - в 2005 році, що знайшло своє відображення у відповідних актах, а тому винесення оскаржуваних рішень є безпідставним, в тому числі, і з огляду визначення податкових зобов'язань після закінчення 1095 днів.

Відповідач заперечував проти задоволення позову в зв’язку з тим, що, зустрічними перевірками за третім ланцюгом не підтверджено податковий кредит, відображений позивачем у декларації з ПДВ за квітень та за липень 2004 року. Відповідач, посилаючись на підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначив,що підставою виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є обов'язкова наявність сплати платником податку в звітному періоді відповідних сум податку до Державного бюджету України, а право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ до Державного бюджету України, а тому відповідачем донараховано позивачу ПДВ за квітень 2004 року в сумі 85 837,54 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2004 року в сумі 70 833,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року позов ВТ ТОВ «Лиман»задоволено в повному обсязі:

- скасовано податкове повідомлення-рішення №0000662310/0 від 14.05.2008 р., винесене відповідачем, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85 837,54 грн., штрафних санкцій в сумі 42 918,77 грн., а всього 128 756,31 грн.;

- скасоване податкове повідомлення-рішення №0000672310/0 від 14.05.2008 р., винесене відповідачем, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2004 року в сумі 70 833,00 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано посиланнями на норми ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також тим , що позивач обґрунтовано сформував показники податкового кредиту з ПДВ.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції від 10.09.2009р. у даній справі відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену вище постанову. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає наступне.

При вирішенні питання щодо відшкодування з бюджету сум ПДВ ДПІ проводила позапланові документальні перевірки та керувалась наказом ДПА України від 24.04.03 року № 196/ДПС «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам», п.8.3 якого передбачено проведення в ході документальних перевірок заявленого до відшкодування ПДВ зустрічних перевірок основних постачальників (до виробника або імпортера товарів, робіт, послуг).

Підпунктом 4.1 п.4 акту № 5/23-10/32874214 від 21.01.2005 року, складеного за результатами позапланової документальної перевірки BT TOB «Лиман»щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 25.03.2004 року по 01.10.2004 року вказано, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, яке перевіряється, керівником податкового органу вживаються заходи щодо проведення позапланової документальної перевірки відповідно до ст. З Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000662310/0 від 14.05.08р. відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що ним надсилалися запити до податкових органів для проведення зустрічних перевірок контрагентів по перепродажу зерна гречки до виявлення виробника. В результаті цього отримані відповіді податкових органів щодо постачальників по третьому ланцюгу, згідно з якими: одним з постачальників (ТОВ «Рубікон») провести зустрічну перевірку неможливо в зв’язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, щодо іншого (ПП «Спайк плюс») –отримано довідку, якою підтверджено, що ПП «Спайк плюс»є посередником, а безпосередніх постачальників даної продукції не вказано. Також не підтверджено зустрічними перевірками ПДВ визначений податковими накладними, виписаними ПП «Емір-сервіс», оскільки провести зустрічну перевірку немає можливості так, як невідоме фактичне місцезнаходження директора ПП «Емір - сервіс»та фінансово - господарських документів підприємства.

Таким чином, відповідач вважає, що зустрічними перевірками не підтверджено податковий кредит, відображений позивачем у декларації з ПДВ за квітень 2004 року (з врахуванням коригування).

Також відповідач посилається на п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку.

Відлік терміну 1095 днів проводився відповідачем з моменту отримання відповідей на надіслані запити.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000672310/0 від 14.05.2008 року відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що сума ПДВ 70 833,00 грн., що відкоригована в липні 2004 року, не сплачувалась до бюджету в складі податкового зобов’язання в жодному з періодів, не приймала участі у формуванні податкового кредиту, оскільки сума повернутої попередньої оплати не є придбанням товару (робіт, послуг), отже не може розглядатися як така, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Обґрунтовуючи зазначене, відповідач посилається на п.1.8 статті 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зазначає, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, а також те, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг).

Посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та дослідив докази, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду.

Представники сторін до суду не прибули, про час та місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, що має місце внаслідок реорганізації Державної податкової інспекції у Новоукраїнському районі Кіровоградської області та Добровеличківської міжрайонної державної податкової інспекції у Новоукраїнську міжрайонну державну податкову інспекцію. Клопотання підтверджено належними доказами (наказом Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 10 березня 2010 року №92). Клопотання відповідача є таким, що відповідає ст.55 КАС України, у зв’язку з чим підлягає задоволенню. На підставі викладеного колегія суддів ухвалила здійснити процесуальну заміну відповідача. Відповідачем у справі вважати Новоукраїнську міжрайонну державну податкову інспекцію.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

З 29 грудня 2004 року по 21 січня 2005 року Державною податковою інспекцією в Новоукраїнському районі проведено документальну перевірку ВТ ТОВ «Лиман»з питання правильності обчислення сум податку на додану вартість за березень, квітень, липень та вересень 2004 року, за результатами якої було складено акт №5/23-10/32874214 від 21.01.2005 р.

Під час проведення перевірки встановлено, що від'ємне значення в декларації з ПДВ за квітень 2004 року в сумі 221 734,00 грн. (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 03.11.2004 року) сформовано позивачем без порушень, опис господарських операцій, первинних документів та назви контрагентів викладено в акті. Також відповідачем встановлено завищення податкового кредиту за липень 2004 року в сумі 253,00 грн., а тому податковим органом зменшено від'ємне значення з ПДВ за даний період до 80274,00 грн. З огляду на відсутність спору в частині форми складення податкових накладних, беззаперечності доказів оплати позивачем отриманих товарів, дані обставини перед судом сторонами не доказувались.

З 26 січня 2005 року по 09 лютого 2005 року відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку ВТ ТОВ «Лиман»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 25.03.2004 року по 01.10.2004 року, за результатами якої було складено акт №5/23-10/32874214 від 21.01.2005 р. відповідно до змісту якого підтверджено відсутність порушень вимог чинного законодавства з боку позивача при формуванні податкового кредиту за квітень та за липень 2004 року.

З 21 квітня 2008 року по 23 квітня 2008 року відповідачем проведено документальну перевірку ВТ ТОВ «Лиман»з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за квітень 2004 року, за результатами якої було складено акт №17/23-10/32874214 від 25.04.2008 р.

Під час перевірки встановлено, що ВТ ТОВ «Лиман»мало взаємовідносини ПП «Віталмар Агро»на підставі договору № SV - 030/04 від 14.03.2004 року, відповідно до змісту якого позивач придбав гречку 3-го класу, що підтверджується податковими накладними, виданими ПП «Віталмар Агро»на загальну суму 1 794 834,00 грн. в т.ч. ПДВ 298 999,20 грн., що підтверджується податковою накладною №123 від 16.04.2004 р. та податковою накладною №123/1 від 16.04.2004 р. Факти отримання позивачем товару, та здійснення розрахунку в повному обсязі підтверджено позивачем банківською випискою та не заперечується відповідачем.

Також, під час даної перевірки встановлено, що позивачем на підставі договору поставки від 31 березня 2004 року №01 придбана у ПП «Емір-Сервіс»продукція деревини на суму 51 437,41 грн. в т.ч. ПДВ - 8 572,34 грн., що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними. Оплату за продукцію здійснено на користь ПП «Емір-Сервіс»в безготівковій формі на його розрахунковий рахунок в повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку та не заперечується відповідачем.

Податок на додану вартість за вищевказаними операціями включено до податкового кредиту за квітень 2004 року в сумі 307 571,54 грн. (298 999,20 грн. + 8 572,34 грн.).

В акті перевірки №17/23-10/32874214 від 25.04.2008 р. податковим органом зазначено, що зустрічними перевірками на рівні третього ланцюга постачальників не підтверджено податковий кредит, відображений в декларації з податку на додану вартість за квітень 2004 року в сумі 307 571,54 грн., а тому податковий кредит за квітень складає 75 412,46 грн. (382 984,00 грн. - 307 571,54 грн.).

За результатами перевірки ДПІ в Новоукраїнському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000662310/0 від 14.05.2008 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85 837,54 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 42 918,77 грн., всього - 128 756,31 грн.

З 21 квітня 2008 року по 23 квітня 2008 року відповідачем проведено документальну перевірку ВТ ТОВ «Лиман»з питання правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за липень 2004 року, за результатами якої було складено акт №18/23-10/32874214 від 25.04.2008 р.

Під час перевірки встановлено, що ВТ ТОВ «Лиман»мало договірні взаємовідносини з ТОВ«Агромакс»на підставі договору № 27 від 16.04.2004 року, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність ТОВ «Агромакс»гречку 3-го класу.

На підставі п.5.1. договору №27 від 16.04.2004 року позивач 20.04.2004 року отримав попередню оплату від ТОВ «Агромакс»в сумі 1 717 500,00 грн. в т.ч. ПДВ - 286 250,00 грн. та виписав податкову накладну № 1 від 20.04.2004 року, що вказано в акті перевірки та не заперечується сторонами. Податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 286250,00 грн. включено до податкової декларації за квітень 2009 року.

На підставі додаткової угоди №2 від 23.04.2004 року до договору №27 від 16.04.2009 р. позивачем відповідно до платіжних доручень №241 від 07.07.2004 р. та №279 від 22.07.2009 р. було повернуто ТОВ «Агромакс»- 425 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 70 833,33 грн.

В зв'язку з цим позивачем складено розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №1 від 20.04.2004 року, №4 від 07.07.2004 року та №5 від 22.07.2004 року, відповідно до змісту яких податкове зобов'язання з податку на додану вартість позивача зменшилося на 70 833,33 грн.

Відповідач вважає, що сума податку на додану вартість в розмірі 70 833,33 грн., що відкоригована в липні, не сплачувалась до бюджету в складі податкового зобов'язання в жодному з періодів, не приймала участі у формуванні податкового кредиту, оскільки сума повернутої попередньої оплати не є придбанням товару (робіт та послуг), отже не може розглядатися як така, що включається до розрахунку бюджетного відшкодування та підлягає відшкодуванню з бюджету, а тому податковим повідомленням-рішенням №0000672310/0 від 14.05.2008 р. позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2004 року з податку на додану вартість в сумі 70833,00 грн.

З висновками відповідача не можна погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит в квітні 2004 року на підставі належно оформлених податкових накладних виданих йому контрагентами, а також на підставі документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з придбання товару та перерахування коштів.

Порядок складення та правильність оформлення податкових накладних відповідачем не заперечується, будь-яких висновків стосовно відсутності господарських операцій з контрагентами акт перевірки не містить.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що непідтвердження на рівні третього ланцюга постачальників податкового кредиту, як підстава для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходиться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який не мав взаємовідносин із платником, що сформував цей податковий кредит.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що всі контрагенти ВТ ТОВ «Лиман»та позивач в період виписки податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість та були юридичними особами, не обмеженими будь-яким чином щодо здійснення описаних вище господарських операцій, а тому відповідно до вимог п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Невиконання контрагентами постачальників позивача зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне тільки їх відповідальність та негативні наслідки, а не позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку в третій ланці ланцюга господарських операцій права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена позиція також узгоджується з позицією Верховного суду України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000662310/0 від 14.05.08р. судом першої інстанції встановлено, що TOB «Лиман»за липень 2004 року заявлялось до відшкодування з бюджету суми ПДВ згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ від 03.11.2004р. № 13498 в сумі 80 527,00 грн. Заявлена до відшкодування сума 80 527,00 грн. складається з податкового кредиту в сумі 9694 грн. та від’ємного значення податкового зобов’язання в сумі 70 833,00 грн., яке виникло в зв’язку з поверненням коштів TOB «Агромакс»(пл. дор. № 241 від 07.07.04р. на суму 380 000 грн., в т.ч. ПДВ 63 333,33 грн. Відповідно до розрахунку № 4 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 від 20.04.04 р. та пл. дор .від 22.07.04р. № 279 на суму 45 000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 7500,00 грн., відповідно до розрахунку № 5 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 від 20.04.04р.).

Зазначені кошти були отримані TOB «Лиман»від TOB «Агромакс»20.04.04р. на підставі п. 5.1 договору № 27 від 16.04.2004 року в рахунок попередньої оплати за зерно гречки платіжним дорученням № 1 в сумі 1 717 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 286 250,00 грн., 29.04.04р.

На підставі додаткової угоди № 2 від 23.04.2004 року до договору № 27 від 16.04.2009 року BT TOB «Лиман»було повернуто TOB «Агромакс»в сумі 425 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 70 833,33 грн.

Дії позивача не суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість», у п. 4.5 ст.4 якого передбачало, що у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

У відповідності до п.7.7.1. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої на підставі цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоду, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу про обов'язок повністю сплачувати податкове зобов'язання звітного періоду без урахування п.7.7.1. Закону, а тому посилання відповідача на безпідставність коригування показників податкового зобов'язання в бік зменшення в зв'язку з поверненням попередньої оплати є безпідставним.

Правомірність дій позивача також підтверджується наступним.

З 29 грудня 2004 року по 21 січня 2005 року Державною податковою інспекцією в Новоукраїнському районі проведено документальну перевірку ВТ ТОВ «Лиман»з питання правильності обчислення сум податку на додану вартість за березень, квітень, липень та вересень 2004 року, за результатами якої було складено акт №5/23-10/32874214 від 21.01.2005 р.

Під час проведення перевірки встановлено завищення податкового кредиту за липень 2004 року в сумі 253,00 грн. Інших порушень у названому періоді не виявлено. Перевірка проводилась з урахуванням уточнюючого розрахунку від 03.11.2004р.

Доводи податкової, викладені в акті перевірки від 25.04.2008р., стосовно того, що позивач не мав права корегувати показники податкової звітності, оскільки таке коригування потягло за собою виникнення бюджетного відшкодування, не приймаються колегією суддів до уваги як такі, що суперечать нормам Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно норм ст. 15 Закону 2181-ІІІ, передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки уточнюючі розрахунки було подано позивачем 03.11.2004 року, а правильність нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивачем в квітні та липні 2004 року перевірено відповідачем у січні 2005 року, то обрахунок 1095 днів повинен був рахуватись з 04.11.2004 року. Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем не було дотримано строків, визначених пп. 15.1.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову у суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року –без змін.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі 20.07.2011 р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: М.П. Кожан

Суддя: О.А. Проценко