Постанова № 29630507, 20.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/17228/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача Сергієнко О.Г.

представника відповідача Костиркіної Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії,17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Кіровоградської митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №901000003/2012/00015 та зобов'язання застосувати режим вільної торгівлі за отриманим сертифікатом СТ-1,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №901000003/2012/00015 та зобов'язання застосувати режим вільної торгівлі за отриманим сертифікатом СТ-1.

Позовні вимоги мотивує наступним:

позивач 11.12.2012року за митною декларацією №901000006/2012/012502 в особі декларанта Пігарєва О.М. шляхом електронного декларування заявив до митного оформлення в режимі імпорту партію гексанового розчиннику нефрас П1-63/75 в кількості 47,402т разом з сертифікатом СТ-1 для застосування режиму вільної торгівлі.

12.12.2012року відповідач карткою №901000003/2012/00015 відмовив у митному оформленні з причини визнання даного сертифікату СТ-1 від 05.12.2012 року № RUUA 2021018590 (1689050) недійсним з посиланням на п.9.1 Правил визначення країни походження товару у СНД та у зв'язку з порушенням п.7.4 та п.8.1 цих Правил.

Позивач зазначив, що контролюючим органом не наведено жодного положення п.9.1 Правил, згідно з якими сертифікат визнаний недійсним. У відповідача не має законних підстав визнавати цей сертифікат відповідно до п.9.1 Правил недійсним у зв'язку з відсутністю такої норми у цьому пункті.

Крім того, позивач зауважив, що ним не було порушено п.7.4 Правил, оскільки кількість товару зазначена у графі 10 не перевищує фактичну на 5 %.

Також, посилання на порушення п.8.1 Правил внесенням у графу 5 «Видано згодом» є безпідставним, оскільки митне оформлення товару, з штампом митниці «Випуск дозволено», здійснено 29.11.2012р., а сертифікат виданий 05.12.2012року, тобто згодом.

Таким чином, сертифікат СТ-1 виданий згодом, оформлений належним чином та дає підприємству право на застосування режиму вільної торгівлі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримаа та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що при митному оформленні митної декларації від 11.12.2012року №2901000006/2012/012502 сертифікат походження форми СТ-1 від 05.12.2012 року № RUUA 2021018590 (1689050) був не визнаний митним органом для цілей надання товару, зазначеному в ньому, режиму вільної торгівлі, у зв'язку з порушеннями при його заповненні пунктів 7.4 Розділу 7 та 8.1 Розділу 8 Правил визначення країни походження товару у СНД, а саме, в графі 5 сертифікату було зазначено «Выдано впоследствие», що суперечить вимогам Правил.

У зв'язку з тим, що позначка митного органу про фактичне вивезення товару датована 05.12.2012р., про що свідчить штамп на залізничній накладній № АС 360369 «Брянская таможня. Вывоз разрешен 05 дек 2012», а сертифікат походження виданий також 05.12.2012р. (графа 12 сертифіката), а не більш пізнішим в порівнянні з датою фактичного вивезення числом, він не вважається таким, що «виданий згодом».

Даний факт став підставою для визнання сертифіката походження форми СТ-l від 05.12.2012 року № RUUA 2021018590 (1689050) недійсним.

Разом з тим, відповідно до графи 10 сертифіката походження «Кількість товару» зазначено «вага нетто 55000 кг», в рахунку-проформі, вказаній в графі 11 сертифіката, кількість товару відповідає 110000 кг, до митного ж оформлення заявлена партія товару в кількості 47 402 кг, що не відповідає даним, зазначеним у сертифікаті. Враховуючи, що в сертифікаті походження зазначений номер вагону (графа 3), заявник на момент отримання сертифікату володів інформацією про фактичну кількість завантаженого в нього товару, проте не зазначив її в графі 10 сертифікату. Зазначена невідповідність не дає підстав для ідентифікації товару, зазначеного сертифікаті походження з заявленим до митного оформлення, що підпадає під ипадок, визначений п.9.1 Розділу 9 «Підстави для невизнання сертифіката форми СТ-1».

У зв'язку з вищевикладеним, митним органом було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №901000003/2012/00015, в якій позивачу роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими передбачено, що відповідно до п.5.4 Правил, стосовно товарів, на які не може бути застосовано режим вільної торгівлі, в подальшому такий режим може бути поновлено за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження (сертифікату СТ-1) до закінчення 12 місяців з дати реєстрації митної декларації в країні ввезення.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 25105958 та діє на підставі статуту.

Кіровоградська митниця у відповідності до ст. 15 Митного кодексу України є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

У відповідності до ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до ст. 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Судом встановлено, що позивачем 11.12.2012року за митною декларацією №901000006/2012/012502 в особі декларанта Пігарєва О.М. шляхом електронного декларування заявивлено до митного оформлення в режимі імпорту партію гексанового розчиннику нефрас П1-63/75 в кількості 47,402т разом з сертифікатом СТ-1 від 05.12.2012 року № RUUA 2021018590 (1689050) для застосування режиму вільної торгівлі.

Згідно статті 286 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N9.4495-VI товари, поміщені у митний режим імпорту, оподатковуються ввізним митом. Ввізне мито нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Відповідно від країни походження, ввізне мито може бути нараховано за преференційними, пільговими та повними ставками Митного тарифу України.

При митному оформленні митної декларації від 11.12.2012року №2901000006/2012/012502 сертифікат походження форми СТ-1 від 05.12.2012 року № RUUA 2021018590 (1689050) був не визнаний митним органом для цілей надання товару, зазначеному в ньому, режиму вільної торгівлі, у зв'язку з порушеннями при його заповненні пунктів 7.4 Розділу 7 та 8.1 Розділу 8 Правил визначення країни походження товару у СНД, а саме, в графі 5 сертифікату було зазначено «Выдано впоследствие», що суперечить вимогам Правил.

12.12.2012року відповідач карткою №901000003/2012/00015 відмовив у митному оформленні товару з причини визнання сертифікату СТ-1 від 05.12.2012 року № RUUA 2021018590 (1689050) недійсним з посиланням на п.9.1 Правил визначення країни походження товару у СНД та у зв'язку з порушенням п.7.4 та п.8.1 цих Правил.

Суд зазначає, що для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (далі Правила).

Відповідно до пункту 2.1 Розділу 2 Правил визначено, що країною походження товару вважається держава-учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил. Правила містять перелік вимог і виключень, за умови виконання яких товар вважається таким, що походить з країни учасниці Угоди або не вважається таким.

Згідно з пунктом 6.1 Розділу 6 Правил для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.

Сертифікат про походження товару - це документ, що свідчить про країну походження товару та виданий органом (організацією), уповноваженим державою-учасницею Угоди відповідно до її національного законодавства.

Розділом 7 Правил визначено вимоги та порядок заповнення сертифікатів про походження товарів форми СТ -1, в тому числі порядок заповнення графи 5 сертифікату, який передбачає внесення за необхідності запису «Видано згодом». Пунктом 8.1 Розділу 8 Правил встановлено випадки, коли сертифікат походження повинен містити зазначений запис.

Так, сертифікат форми СТ -1 може бути виданий після вивезення товару на підставі письмового звернення заявника (декларанта). При цьому заявник (декларант) додатково надає до вповноваженого органу митну декларацію з відповідною позначкою митного органу, що підтверджує фактичне вивезення товару. При цьому позначка митного органу повинна бути датована більш раннім числом, ніж дата видачі сертифіката. У цьому разі в графі 5 сертифіката зазначається «Видано згодом». Таким чином, позначка митного органу на митній декларації або іншому товаросупровідному документі повинна свідчити про фактичне вивезення товару.

Відповідно до положень МК України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон у будь - який спосіб у відповідному напрямку.

Таким чином, запис у графі 5 сертифікату «Виданий згодом», зазначається лише за умови наявності позначки митного органу на митній декларації або іншому товаросупровідному документі, датованій більш раннім числом, ніж дата видачі сертифіката.

Судом встановлено, що згідно штампу на залізничній накладній №АС 360369 «Брянська митниця. Вивезення дозволено 05.12.2012р.» фактичне вивезення товару датовано 05.12.2012року. Сертифікат походження товару СТ-1 від 05.12.2012 року № RUUA 2021018590 (1689050) також датований 05.12.2012р. (графа 12).

З огляду на зазначене, сертифікат не вважається таким, що «виданий згодом».

Також, згідно п.7.4 Розділу 7 Правил в графі 8 «Опис товару» зазначається комерційне найменування товару та інші відомості, що дозволяють провести однозначну ідентифікацію товару стосовно заявленого для цілей митного оформлення.

Разом з тим, відповідно до графи 10 сертифікату походження товару «Кількість товару» зазначена вага нетто 55000кг, в рахунку-проформі, вказаній в графі 11 сертифікату, кількість товару відповідає 110000кг, але до митного оформлення заявлена партія товару в кількості 47402кг, що невідповідає даним, зазначеним у сертифікаті.

Суд зазначає, що в графі 3 «Транспортні засоби та маршрути прямування (наскільки це відомо)» сертифікату зазначений номер вагону, що свідчить про те, що заявник на момент отримання сертифікату володів інформацією про фактичну кількість завантаженого в нього товару, проте не зазначив її в графі 10 сертифікату.

З чого вбачається, що зазначена невідповідність не дає митному орагну підстав для ідентифікації товару, зазначеного в сертифікаті походження, з заявленим товаром до митного оформлення.

Відповідно до п.9.1 Розділу 9 Правил сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого.

З огляду на вищевикладене відповідач правомірно не застосував режим вільної торгівлі та карткою №901000003/2012/00015 від 12.12.2012року відмовив у прийнятті митної декларації №901000006/2012/012502 від 11.12.2012року у зв'язку з порушенням позивачем норм п.7.4, п.8.1 Правил визначення країни походження товару у СНД з посиланням на п.9.1 цих Правил.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність у митного органу законних підстав визнавати сертифікат відповідно до п.9.1 Правил недійсним у зв'язку з відсутністю такої норми у цьому пункті на підставі наступного:

засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Суд зазначає, що п.9.1 Правил передбачає можливість не визнання сертифікату походження товару у разі, якщо відомості, зазначені в сертифікаті, не відповідають декларованим або не дозволяють провести однозначної ідентифікації товару стосовно декларованого.

В картці відмови, яка є предметом оскарження в даній справі, позивачу роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що не передбачено п.9.3 Правил, яким митному органу надано право не визнавати дійсним сертифікат походження товару.

Відповідно до п.5.4. Правил стосовно товарів, на які не може бути застосовано режим вільної торгівлі, в подальшому такий режим може бути поновлено за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження (сертифікату СТ -1) до закінчення 12 місяців з дати реєстрації митної декларації в країні ввезення, що й було зазначено в картці відмовим та чим надано право позивачу усунути зазначені в сертифікаті недоліки.

Даний факт свідчить про те, що митним органом були застосовані наслідки не визнання сертифікату походження товару, як то передбачено п.9.1 Правил, а не п.9.3 Правил, як то зазначає позивач, з чого вбачається, що право позивача на поновлення застосування режиму вільної торгівлі митним органом не порушено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, суд вважає, що відповідачем доведена законність та правомірність прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №901000003/2012/00015.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Кіровоградської митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №901000003/2012/00015 та зобов'язання застосувати режим вільної торгівлі за отриманим сертифікатом СТ-1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Кіровоградської митниці про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №901000003/2012/00015 та зобов'язання застосувати режим вільної торгівлі за отриманим сертифікатом СТ-1 відмовити.

У судовому засіданні 20.02.2013року проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 25.02.2013року.

Суддя Мозговая Н. А.