Рішення № 29629046, 19.02.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1295/13-ц

2/201/777/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого суддіДемидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» про захист прав споживачів та зобовязання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі договору дарування від 09 січня 2009 року вона є власницею 44/100 частини квартири АДРЕСА_1. У грудні 2009 року між нею та відповідачем укладено договір на отримання послуг з теплопостачання. З моменту отримання квартири у власність позивач здійснює оплату за надані послуги. Незважаючи на це, відповідачем було нарахована заборгованість по платі за послуги теплопостачання за період з жовтня 2002 року по грудень 2008 року. Відповідач постійно включає зазначену заборгованість у рахунки на оплату послуг та погрожує припинити теплопостачання. У 2011 році Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська винесено судовий наказ про стягнення з позивача заборгованості, проте вказаний судовий наказ було скасовано. Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просить визнати дії МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 948, 20 грн. за період з жовтня 2002 року по грудень 2008 року неправомірними; визнати безпідставним нарахування ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 487, 97 за період з жовтня 2002 року по грудень 2008 року; зобовязати відповідача здійснити перерахунок заборгованості станом на 01 листопада 2012 року та стягнути в відповідача 2000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково в частині неправомірності нарахування заборгованості, стосовно відшкодування моральної шкоди заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі договору дарування частини квартири від 09 січня 2009 року ОСОБА_1 є власником 44/100 частини квартири АДРЕСА_2 /а.с.7-9/. Згідно вказаного договору дарування переоформлений особистий рахунок № 9-1542996 на ОСОБА_1 Позивач здійснює оплату за надані послуги теплопостачання в повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій та розрахункам заборгованості за період з січня 2009 року по жовтень 2012 року /а.с.36-43, 13-14/. Станом на 01 січня 2009 року сума заборгованості за надання послуг з теплопостачання складала 4 948, 20 грн. /а.с.47-48/. Вказана заборгованість була включена відповідачем у рахунки на оплату послуг з теплопостачання, які направлялись позивачу /а.с.15-35/.

Відповідно до ст. 725 ЦК України договором дарування може бути встановлений обовязок обдарованого вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не предявляти вимог до третьої особи про виселення тощо).

У договорі дарування від 09 січня 2009 року про будь-які обовязки вчинити певні дії, зокрема, щодо погашення заборгованості за комунальні послуги перед МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі», у договорі не вказано.

В жовтні 2011 року відповідач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача суми боргу по оплаті за теплопостачання в розмірі 6 831 грн. 09 коп. за період з 22 жовтня 2003 року по 01 вересня 2010 року /а.с.45/. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2012 року судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості скасовано /а.с. 46/.

В січні 2011 року позивач звернулася до відповідача з завою про перерахунок заборгованості за теплову енергію, на що їй було відмовлено в звязку з тим, що квартира була подарована разом з боргом у сумі 4 948, 20 грн. /а.с.47-48/.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, крім іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України однією з підстав виникнення зобовязання є договори, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються порушеними, якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець навязує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушуються принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне дії МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» щодо нарахування позивачу заборгованості у розмірі 4 948, 20 грн. за період з жовтня 2002 року по грудень 2008 року визнати неправомірними та зобовязати відповідача здійснити перерахунок вказаної заборгованості; визнати безпідставним нарахування ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 487, 97 грн. за період з жовтня 2002 року по грудень 2008 року.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так незаконними діями відповідача дійсно позивачу була завдана моральна шкода, а саме позивачу постійно направлялись рахунки з зазначенням суми заборгованості за період з жовтня 2002 року по грудень 2008 року та неодноразові повідомлення про припинення теплопостачання, в звязку з чим позивач вимушена була витрачати свій час для зясування обставин справи, отримання консультацій у фахівців, звернення до відповідача для захисту порушених прав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат та враховуючи результат розгляду справи, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, враховуючи, той факт, що позивач при подачі позову до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі закону України «Про захист прав споживачів» суд вважає за необхідне стягнути з МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» на користь держави 114 грн. 70 коп. в рахунок оплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 948, 20 грн. за період з жовтня 2002 року по грудень 2008 року неправомірними та зобовязати міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» здійснити перерахунок вказаної заборгованості.

Визнати безпідставним нарахування ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 487, 97 грн. за період з жовтня 2002 року по грудень 2008 року.

Стягнути з міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32082770) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) спричинену моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Стягнути з міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32082770) на користь держави судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя С.О. Демидова