Рішення № 29626831, 15.02.2013, Любомльський районний суд Волинської області

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 0310/3045/2012

Провадження № 2/163/4/13

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Любомль 15 лютого 2013 року

Любомльський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Мосієвича І.В.,

при секретарі Кузьміній Т.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Рівненської дирекції ВАТ НАСК «Оранта» Фурманюка С.В.,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ Національної акціонерної страхової компанії НАСК «Оранта» в особі Рівненської дирекції ВАТ НАСК «Оранта» м.Рівне вул.Міцкевича, 14, суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,-

встановив:

У суд з позовом звернувся ОСОБА_1, до Відкритого акціонерного товариства Національної страхової компанії «Оранта» в особі Рівненської дирекції про стягнення 102000 грн. страхового відшкодування і судових витрат та до суб'єкта ВАТ НАСК «Оранта» підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 8953 грн. витрат пов'язаних з похованням батька позивачів - ОСОБА_7 31649,66 грн. та 51000 грн. моральної шкоди завданої смертю батька позивача та судових витрат.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 біля 04 год. ОСОБА_8, керуючи мікроавтобусом, що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі - ОСОБА_4 марки «Фольксваген ЛТ- 35» реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснюючи перевезення пасажирів за маршрутом Київ - Рівне на ділянці автомобільної дороги Київ - Чоп на 312 км. + 900 м. вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої окремі пасажири були смертельно травмовані. Серед загиблих був батько позивача та третьої без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_7.

Перевізником та ВАТ НАСК «Оранта» в особі Рівненської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» укладено Договір № 80 між ПП ОСОБА_4 обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті від 11.12.2009 року, предметом якого є обов'язкове страхування пасажирів при перевезенні їх транспортним засобом «Фольксваген ЛТ- 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.06.1996 року «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті».

У зв'язку із загибеллю пасажира цього транспортного засобу, батька позивача ОСОБА_7, у вище згаданій дорожньо-транспортній пригоді, настав страховий випадок, передбачений п. 1.2. цього Договору страхування. Проте, після неодноразових звернень позивача ОСОБА_1, який є спадкоємцем усього майна ОСОБА_7, жодних страхових відшкодувань РОД ВАТ НАСК «Оранта» не здійснено, письмових відомостей про неможливість їх здійснення не надано. Пізніше було повідомлено, що передані документи та заява були втрачені (загублені). Лише після письмових звернень до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Генеральної прокуратури України Департаментом врегулювання збитків ВАТ НАСК «Оранта» позивачу було надіслано лист від 17.07.2012 року № 09-02-09/17907 (копія додається), яким у виплаті останньому страхового відшкодування відмовлено з причини відсутності серед наданих позивачем документів страхового поліса або документа, що його замінює (квитка). Проте, факт його перебування підтверджується актом про нещасний випадок невиробничого характеру №1 від 30.12.2009 року та вироком у кримінальній справі № 1/105/10 Гощанського районного суду Рівненської області.

Позивач, посилаючись на вимоги ст.1187 ЦК України та Постанову Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», просить стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 витрати пов'язані з похованням загиблого в розмірі 8953 грн.. Також, ОСОБА_1 просить стягнути з останньої шкоду завдану смертю батька за період з ІНФОРМАЦІЯ_3 по 30.10.2012 року в розмірі 31649,66 грн. (розрахунок а.с.8-9) виходячи з розміру середньомісячного заробітку батька з вирахуванням частки, яка припадала на позивача, а саме 50%, посилаючись на ст.1200 ЦК України та обґрунтовуючи свої вимоги тим що є інвалідом дитинства на даний час та на день загибелі батька ніде не працював і перебував на його утриманні.

Крім майнової шкоди, позивач, як син загиблого також зазнав моральної шкоди, внаслідок втрати рідної людини, що призвело до стресового стану та погіршення здоров'я, яку просить стягнути в розмірі 51 000 грн. з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4., посилаючись при цьому на вимоги ст. 1167 ст.1168 ЦК України.

Під час розгляду справи позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог у якій збільшено розмір позовних вимог, у зв'язку з продовженням строку інвалідності позивача до листопада 2013 року (01.01.2010 - 30.10.2013 року), вимоги щодо стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 шкоди завданою смертю ОСОБА_7, зазначивши суму 44630,02 грн. (розрахунок а.с.58-59), що підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 0108277 згідно якої інвалідність позивачу встановлена строком до листопада 2013 року.

При цьому, позивач подав заяву про залучення до участі у справі третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог - ОСОБА_1, який є сином загиблого ОСОБА_7, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5.

Позивач та третя особа на стороні позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримали повністю посилаючись на наведені в заяві доводи, докази та розрахунки.

Відповідач по справі - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 подали заперечення проти позову, в якому позов визнали в частині вимог, що стосуються відповідача ВАТ НАСК «Оранта», проте не визнали вимог, щодо відшкодування відповідачкою витрат позивача на поховання ОСОБА_7 обґрунтовуючи це тим, що позивачем не надано документів, які підтверджували б, що даний транспортний засіб перебуває у її власності і вона має до нього будь-яке відношення, не наведено доводів позивачем, що відповідач є особою, яка завдала відповідну йому шкоду, а також в матеріалах позовної заяви не має доказів її вини в смерті батька позивача.

Відповідач по справі - Відкрите акціонерне товариство Національна страхова компанія «Оранта» в особі її Рівненської дирекції ВАТ НАСК «Оранта» Фурманюк С.В., у своїх запереченнях та в судовому засіданні позов не визнали, обґрунтувавши це тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт настання страхового

випадку (на основі сплати страхового платежу), внаслідок якого настає обов'язок страховика здійснити страхову виплату, у зв'язку з відсутністю страхового поліса або документа, що його замінює (квитка), якого позивачем при зверненні до страхової компанії не було надано, і якщо загиблий ОСОБА_7 купував квитка не через касу автовокзалу або водій не вибив квиток касовим апаратом, у НАСК «Оранта» відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування (загиблий не буде вважатись застрахованою особою).

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що згідно паспорта серії НОМЕР_6 виданого 31.10.2003 року позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Любомль Волинської області.

Відповідно посвідчення серії НОМЕР_7 від 10.01.2008 року ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи.

Згідно свідоцтва про народження батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був ОСОБА_7.

Згідно виписок з акту огляду МСЕК № 050501 №002313 № 023616 №0068276 ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства третьої групи, якому протипоказана праця з психоемоційним навантаженням, інвалідність встановлена до листопада 2012 року.

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 13.01.2010 року стверджено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Антопіль Рівненського району Рівненської області батька ОСОБА_7

З акту №1 «Про нещасний випадок невиробничого характеру», який складала та проводила розслідування відповідач ОСОБА_4, вбачається, що ОСОБА_7 загинув внаслідок ДТП за участю автомобіля «Volkswagen LT35» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Антопіль Рівненського р-ну Рівненської області.

Згідно свідоцтва №1474 від 05.12.2011 року про право на спадщину за законом спадкоємцем усього майна громадянина ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є його син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається із заяви поданої на ім'я директора страхової Національної страхової компанії «Оранта», відповідач звертався 28.03.2012 року до вище вказаної компанії з проханням вказати причину відмови виплат по страховому випадку, що відбувся ІНФОРМАЦІЯ_3.

Із відповіді на вищевказану заяву від 17.07.2012 року №09-02-09/17907 вбачається, що рішення щодо виплати (відмови) страхового відшкодування за подію, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_3 буде прийнято після надання до НАСК « Оранта» страхового поліса або документа, що його замінює, отже виплачувати страхове відшкодування без представлення квитка НАСК « Оранта» відмовлялась.

Із акту № 0000003 здачі прийняття робіт від 30.12.2009 року, накладної №43 від 30.12.2009 року, видаткової накладної №ТА- 00531 від 30.12.2009 року, видаткової накладної № АА-01146 від 30.06.2010 року вбачається, що позивачем на поховання батька були витрачені наступні кошти: витрати на транспортування загиблого - 1000 грн.; витрати на обрядові предмети - 2065 грн., витрати на поминальний обід -888 грн., витрати на спорудження надгробного пам'ятника -5000 грн. усього в загальній сумі 8953 грн.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_7 у 2009 році отримав заробіток в розмірі 14704, 17 грн.

Відповідно до довідки від 25.09.2012 року №2173 на день смерті ОСОБА_7 в АДРЕСА_1, були зареєстровані : ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1. ОСОБА_10,

З копії вироку Гощанського районного суду Рівненської області від 19.11.2010 року вбачається, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 біля 04 год. керуючи мікроавтобусом «Volkswagen LT35» реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі - ОСОБА_4, виконуючи перевезення пасажирів за маршрутом Київ - Рівне на ділянці автомобільної дороги Київ - Чоп на 312 км.+ 900м. вчинив дорожньо-

транспортну пригоду, внаслідок якої окремі пасажири, серед яких був ОСОБА_7, були смертельно травмовані.

Згідно повідомлення від 01.02.2013 року з УДАІ УМВС України у Волинській області власником мікроавтобуса «Фольксваген ЛТ- 35» реєстраційний номер НОМЕР_1 на день смерті ОСОБА_7 була відповідач по справі ОСОБА_4

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його виплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно п.6 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті від № 959 від 14.06.1996 року, яке буле чинне на момент укладення договору страхування розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно умов договору обов'язкового особистого страхування пасажирів (надалі -застраховані особи) ПП ОСОБА_4 транспортний засіб «Фольксваген ЛТ-35 н.з.НОМЕР_1, від нещасних випадків на транспорті № 80 від 11.12.2009 року, відповідач НАСК «Оранта» РМВ РОД взяла на себе зобов'язання при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату. Страхова сума на кожну застраховану особу становить 51000 грн.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язків ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого в результаті ДТП, є шкода (в тому числі моральна), пов'язана з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, із смертю потерпілого.

Таким чином на підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення страхового відшкодування з ВАТ НАСК «Оранта» в особі НАСК «Оранта» Рівненської обласної дирекції підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 51000 грн. При цьому, не беруться до уваги заперечення та доводи представника страхової компанії, про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки позивачем не було надано квиток, документ що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення пасажирських перевезень, тому що вказаний документ з об'єктивних причин під час ДТП, що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_3 в речах загиблого та при огляді місця події знайдено не було, а тому дана обставина береться судом до уваги при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Як стверджено вироком Гощанського суду Рівненської області від 19.11.2010 року та листа №24 від 01.02.2013 року ВРЕР Любомльського та Шацького районів Волинської області про те, що на автомобіль «Фольксваген ЛТ-35» р.н. НОМЕР_1 15.07.2005 року було видано тимчасовий талон на право керування за завою власника на громадянку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживаючу в м.Рівне, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9, що спростовує доводи та заперечення відповідачки ОСОБА_4 та її представника, що вищевказаний автомобіль не належав останній на відповідній правовій підставі ІНФОРМАЦІЯ_3 під час ДТП, у зв'язку з чим, вона не повинна нести цивільну відповідальність про відшкодування шкоди, а водій ОСОБА_8. Тому позовні вимоги в частині стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 витрат пов'язаних з похованням загиблого ОСОБА_7 в розмірі 8953 грн., котрі підтвердженні документально підлягають повному задоволенню.

В своїй постанові №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду справ за позовами про відшкодування шкоди» Пленум Верховного суду України роз'яснив, що не вважається, володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Як вбачається з матеріалів справи зокрема вироку суду від 19.11.2010 року, ОСОБА_8 перебував в трудових відносинах з відповідачкою ОСОБА_4.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частина 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлені у судовому засіданні фактичні обставини свідчать про те, що позивачу, була заподіяна певна моральна шкода у зв'язку зі смертю його батька, який проживав однією сім'єю з ОСОБА_1, яка виразилися у його душевних стражданнях та втратами немайнового характеру. Таким чином, суд враховує характер та обсяг душевних страждань, які зазнав позивач і приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог останнього в розмірі 25000 грн., в частині стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності відповідачки ОСОБА_4 моральної шкоди.

Згідно вимог ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується інвалідам на строк їх інвалідності.

Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Відповідно ст.1202 ЦК України шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Після чергового переогляду 30.10.2012 року строк інвалідності позивачу продовжено до листопад 1213 року, що стверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0108277, (а.с.61).

Таким чином, враховуючи, що за період з ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата загибелі потерпілого Устенка) по 30.10.2013 року (дата закінчення строку інвалідності) позивача ОСОБА_1, шкода завдана смертю батька позивача, становить 50% прибутку ОСОБА_7, обчисленого згідно розрахунку середньомісячного заробітку (доходу ОСОБА_7) за вищевказаний період становить (89260 : 2 = 44630,02 грн.) (а.с.8-10,57-60), а тому на підставі досліджених та перевірених доказів які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вимог закону, вказана шкода в розмірі 44630,02 підлягає стягненню повністю з відповідача, суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4.

Беручи до уваги вищенаведене, позов ОСОБА_1 до ВАТ Національної акціонерної страхової компанії НАСК «Оранта» в особі Рівненської дирекції ВАТ НАСК «Оранта» м.Рівне вул. Міцкевича, 14 та суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати стягнути з відповідачів відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 213, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. 988, 1200, 1167, 1168, 1187 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути ВАТ Національної акціонерної страхової компанії НАСК «Оранта» в особі Рівненської дирекції ВАТ НАСК «Оранта» м.Рівне вул.Міцкевича, 14, в користь ОСОБА_1 51000,00 (п'ятдесят одну тисячу) гривень страхового відшкодування.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_4, (і.п.н. НОМЕР_4), 8953,00 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) гривні витрат пов'язаних з похованням батька позивача ОСОБА_7, 44630,02 (сорок чотири тисячі шістсот тридцять) гривень 02 копійки шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_7 та 25000,00 (двадцять п'ять тисяч) гривень моральної шкоди завданої смертю батька позивача ОСОБА_7.

Стягнути з ВАТ Національної акціонерної страхової компанії НАСК «Оранта» в особі Рівненської дирекції ВАТ НАСК «Оранта» м.Рівне вул. Міцкевича, 14, в користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 510,00 (п'ятсот десять) гривень.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_4, (і.п.н. НОМЕР_4), в користь держави 785 (сімсот вісімдесят п»ять) гривень 83 копійки судового збору.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а уразі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: суддя І.В. МОСІЄВИЧ