Постанова № 29626102, 18.02.2013, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 0316/967/12

Провадження № 2-а/169/1/13

Категорія: 5.5

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року смт.Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Тітівалова Р.К.,

при секретарі Веремчук Л.Ю.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Овсієнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Луківської селищної ради Турійського району Волинської області, виконавчого комітету Луківської селищної ради Турійського району Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до Луківської селищної ради Турійського району Волинської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що 19 березня 1997 року позивач ОСОБА_1, як військовослужбовець, разом з членами своєї сім'ї отримав постійний ордер на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. У 2004 році в зв'язку з переведенням на нове місце служби знявся з реєстраційного обліку та переїхав разом з сім'єю в м. Теребовлю, а потім - в м. Стрий Львівської області, де й проживає на даний час і житла не отримав. У 2010 році позивач ОСОБА_4 після закінчення навчання зареєструвала своє місце проживання за вищевказаною адресою в смт. Луків. Вказуючи, що відповідач незаконно відмовляє їм у приватизації житла, просили визнати дії посадових осіб Луківської селищної ради незаконними та зобов'язати уповноважені органи Луківської селищної ради провести приватизацію квартири АДРЕСА_1.

28 січня 2013 року позивачем ОСОБА_4 подано клопотання про зміну і доповнення позовних вимог, відповідно до якого вона просила визнати дії посадових осіб Луківської селищної ради неправомірними та зобов'язати уповноважені органи Луківської селищної ради провести приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4

Ухвалою Турійського районного суду від 06 лютого 2013 року до участі в даній справі залучено виконавчий комітет Луківської селищної ради Турійського району як другого відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_2 позов підтримали із підстав, викладених у позовній заяві, та з урахуванням доповнених ОСОБА_4 позовних вимог просили його задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 у дане судове засідання не з'явилася, хоча про час і місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку була повідомлена, подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

Представник відповідачів у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідачами жодних рішень з приводу приватизації спірної квартири по суті не приймалося, а на засіданні виконавчого комітету селищної ради 24 жовтня 2012 року було лише вирішено звернутися до суду із позовом про визнання позивача ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою, у зв'язку з тим, що остання не проживає у ній і не користується нею за призначенням, на неодноразові пропозиції проживати у квартирі вона відмовлялася, що свідчить про втрату інтересу до спірного житла та створює можливість надати квартиру іншим мешканцям смт. Луків, які потребують поліпшення житлових умов.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло, з яким кореспондується обов'язок держави створити умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Підстави і порядок безоплатного надання державою житла громадянам врегульовано Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року (далі - Положення).

Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону).

За змістом ч. 1 ст. 8 Закону приватизація квартир (будинків) здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Аналогічно зазначені положення Закону передбачені і врегульовані в п.п. 13, 14 Положення.

Згідно з п.п. 2 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження щодо розподілу та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, відноситься до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради (ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Судом встановлено і це відповідає фактичним обставинам справи, що позивачу ОСОБА_1, як військовослужбовцю, 19 березня 1997 року відповідачем виконкомом Луківської селищної ради було видано постійний ордер на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 4). На підставі вказаного ордера останній разом із сім'єю, а саме: дружиною ОСОБА_5, дочками ОСОБА_6 і ОСОБА_4, вселився у зазначену квартиру.

Військове містечко № 29, до складу якого входив і будинок АДРЕСА_1, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 925-р від 06 вересня 1999 року передано з державної власності у власність територіальної громади смт. Луків Турійського району Волинської області (а.с. 72).

Передачу майна колишнього військового містечка було закріплено у відповідних актах обстеження і прийому-передачі будівель, споруд і території, які затверджені уповноваженими на те особами, зокрема, головою селищної ради, командиром в/ч А 0208 м. Ковель та заступником командувача військ протиповітряної оборони України, начальником управління будівництва і розквартирування (а.с. 67-71).

У 2004 році в зв'язку з переведенням ОСОБА_1 на нове місце служби сім'ю ОСОБА_1 було знято з реєстраційного обліку в смт. Луків і вони переїхали в м. Теребовлю, а потім - в м. Стрий Львівської області, де позивач ОСОБА_1 зареєстрований і проживає на даний час.

Відповідно до довідки Луківської селищної ради № 36/1.9/2-13 від 28 січня 2013 року на даний час житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі селищної ради (а.с. 56).

Позивач ОСОБА_4 після одруження взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_4, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб (а.с. 7).

З паспорта громадянина України НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4 11 серпня 2011 року Турійським РВ УМВС України у Волинській області, вбачається, що місце проживання останньої з 06 липня 2010 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Відповідно до довідки Луківської селищної ради № 1065 від 24 жовтня 2012 року місце проживання позивача ОСОБА_4 зареєстроване за вищевказаною адресою в смт. Луків, однак фактично вона там не проживає (а.с. 9).

У ході судового розгляду справи, зокрема, з пояснень позивачів та їхнього представника, встановлено, що ОСОБА_4 дійсно не проживає постійно у квартирі і не проводить ремонт приблизно з жовтня 2011 року у зв'язку з тим, що відповідач відмовляє у наданні дозволу на її приватизацію, а фактично після одруження проживає з чоловіком ОСОБА_8 у Радивилівському районі Рівненської області, де також має постійне місце роботи.

З інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 88-94).

24 жовтня 2012 року позивач ОСОБА_4 звернулася до голови селищної ради з заявою, в якій просила дати дозвіл на приватизацію спірної квартири (а.с. 12).

З протоколу засідання виконавчого комітету Луківської селищної ради, яке відбулося 24 жовтня 2012 року, вбачається, що заява позивача ОСОБА_4 щодо приватизації квартири обговорювалася членами виконавчого комітету, однак будь-якого рішення по суті вказаної заяви прийнято не було, а вирішено звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою, оскільки остання фактично не проживає в ній (а.с. 58-66).

Після 24 жовтня 2012 року засідання виконавчого комітету відбувалися 15 листопада і 12 грудня 2012 року, 09 січня 2013 року, однак на жодному з них рішення з приводу безоплатної передачі чи відмови в такій передачі в порядку приватизації ОСОБА_4 вищевказаної квартири не приймалося (а.с. 57).

Наведені обставини представник відповідачів в судовому засіданні не заперечувала.

Таким чином відповідач виконавчий комітет Луківської селищної ради в даному випадку всупереч вищенаведеним нормам закону, не розглянувши по суті заяву ОСОБА_4, допустив бездіяльність, чим порушив і не виконав покладений на нього, як на орган державної влади, ст. 19 Конституції України обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, і не прийняв відповідно до вимог ст.ст. 30, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідне рішення, як орган місцевого самоврядування, до повноважень якого і відноситься питання розподілу та надання житла, що належить до комунальної власності.

У ч. 1 ст. 8 КАС України закріплено принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких обставин справи, відповідно до вказаних вище норм матеріального права та враховуючи характер спірних правовідносин, з метою реалізації завдань і дотримання принципів адміністративного судочинства, оцінивши докази, наявні у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 підставний та підлягає до часткового задоволення, оскільки в даному випадку відповідачем виконкомом Луківської селищної ради не було вирішено у спосіб та строки, встановлені законом (не пізніше місяця з дня одержання заяви), по суті подану позивачем заяву, а тому бездіяльність відповідача є протиправною і його слід зобов'язати розглянути на черговому засіданні відповідно до вимог закону заяву ОСОБА_4 про передачу їй у приватну власність квартири АДРЕСА_1.

Позов ОСОБА_4 в частині зобов'язання відповідачів провести приватизацію квартири саме на її ім'я суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути задоволені, оскільки суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання органу місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення стосовно конкретної особи, а вирішення даного питання відноситься до виключної компетенції виконавчого комітету селищної ради, як колегіального органу, і процедура його вирішення врегульована відповідними нормативно-правовими актами.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими і такими, що до задоволення не підлягають, оскільки він не проживає у спірній квартирі, його місце проживання у ній не зареєстроване, жодного фактичного чи правового відношення до квартири на даний час не має і будь-яких його прав відповідачами порушено не було, а покликання ОСОБА_1 на те, що бездіяльністю відповідачів порушено його право на переоформлення особового рахунку на квартиру не стосуються предмету даного позову і не ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи представника позивачів про те, що спірна квартира належить до житлового фонду Міністерства оборони України, а не комунальної власності територіальної громади не підтверджуються жодними доказами і спростовуються розпорядженням Кабінету Міністрів України № 925-р від 06 вересня 1999 року та актами обстеження і прийому-передачі будівель, споруд і території військового містечка № 29, відповідно до яких житловий будинок, у якому знаходиться спірна квартира, передано з державної власності у власність територіальної громади смт. Луків Турійського району Волинської області.

Крім того такі доводи не узгоджуються з фактичними діями позивачів, оскільки із заявою про передачу квартири у власність (приватизацію) вони зверталися саме до відповідача як до органу місцевого самоврядування, до повноваження якого відповідно до закону відноситься питання розподілу та надання житла, що належить виключно до комунальної власності.

Згідно з ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів відповідно до вимог ст.ст. 70-71 КАС України на спростування вищевказаного представником відповідачів суду надано не було і в матеріалах даної справи такі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 70, 71, 158, 159, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Луківської селищної ради Турійського району Волинської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_4 про передачу їй у приватну власність квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати виконавчий комітет Луківської селищної ради Турійського району Волинської області розглянути на черговому засіданні відповідно до вимог закону заяву ОСОБА_4 про передачу їй у приватну власність квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

В позові ОСОБА_1 до Луківської селищної ради Турійського району Волинської області, виконавчого комітету Луківської селищної ради Турійського району Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий