Рішення № 29625368, 25.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2013 р. Справа № 911/19/19/13-г

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ;

до Комунального підприємства Володарської селищної ради «Володарка», смт. Володарка, Київська область;

про стягнення 173461,75 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Жигадло І.Б. (довіреність № 266/10 від 14.12.2012 р.);

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі – позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Володарської селищної ради «Володарка» (надалі – відповідач) про стягнення 173461,75 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1321ТЕ-17 від 14.10.2010 року, в порушення умов якого, відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений природний газ протягом жовтня – грудня 2010 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 143688,69 грн. У зв’язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 9683,35 грн. індексу інфляції, 9308,75 грн. три проценти річних з простроченої суми та 10780,96 грн. пені, а всього загальна сума позову складає 173461,75 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.01.2013 року порушено провадження у справі № 911/19/19/13-г та призначено розгляд справи на 23.01.2013 року.

У судове засідання 23.01.2013 року представники позивача та відповідача, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 03.01.2013 року не виконали.

Ухвалою від 23.01.2013 року суд відклав розгляд справи на 04.02.2013 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних документів.

Присутній у судовому засіданні 04.02.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 04.02.2013 року представник відповідача не з’явився, письмовий відзив на позов не подав, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Ухвалами від 04.02.2013 року та від 18.02.2013 року суд відкладав розгляд справи відповідно на 18.02.2013 року та на 25.02.2013 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних документів.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання черговий раз не з’явився, письмовий відзив на позов не подав, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством Володарської селищної ради «Володарка» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено Договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1321ТЕ-17.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно п. 1.2. договору, постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 185 тис. куб. м. Обсяги закупівлі газу можуть бути змінені залежно від реального фінансування видатків та рівня оплат (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До оплати за 1000 куб. м. природного газу – 1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ – 1309,20 грн.

У відповідності з п. 4.1. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 10.1. цей договір набирає чинності з дати підписання повноважними представниками сторін та скріплення їх підписами та печатками і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято 168,693 тис. куб. м. природного газу, загальною вартістю 220852,88 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії актів приймання-передачі природного газу (оригінали оглянуті судом у судовому засіданні) від 31 жовтня 2010 року на суму 53948,21 грн., від 30 листопада 2010 року на суму 60327,94 грн. та від 31 грудня 2010 року на 106576,73 грн. Вказані акти підписані повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Проте, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань за отриманий природний газ розрахувався лише частково в сумі 77164,19 грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 143688,69 грн.

На день розгляду справи заборгованість за отриманий природний газ в сумі 143688,69 грн. відповідачем не погашена.

У відповідності з приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 143688,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення повної оплати за поставлений протягом січня – квітня 2011 року природний газ (копії платіжних доручень або будь-які інші докази розрахунків за отриманий природний газ).

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 143688,69 грн., а відтак, заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 10780,96 грн. пені, нарахованої за період з 25.06.2012 року по 25.12.2012 року (за шість місяців з дня виникнення обов'язку щодо остаточної оплати за поставлений природний газ).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 умов цього договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов’язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов’язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 10780,96 грн. за період з 25.06.2012 року по 25.12.2012 року згідно з розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 9683,35 грн. за період з грудня 2010 року по березень 2012 року та 3% річних – 9308,75 грн., розрахованих за період з 21.11.2010 року по 25.12.2012 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, та задовольняє їх за розрахунками позивача, які додані до позовної заяви.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Володарської селищної ради «Володарка» (09300, Київська область, Володарський район, смт. Володарка, провулок Перемоги, 3, код 35450817) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 143688 (сто сорок три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 69 коп. – основного боргу, 9683 (дев’ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 35 коп. – індексу інфляції, 9308 (дев’ять тисяч триста вісім) грн. 75 коп. – три проценти річних, 10 780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 96 коп. – пені, 3 469 (три тисячі чотириста шістдесят дев’ять) грн. 24 коп. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути на підставі рішення Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 76 коп., перераховану на підставі платіжного доручення № 1349 від 24.12.2012 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 911/19/19/13-г.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.02.2013 р.

Суддя Т.П. Карпечкін