Рішення № 29625121, 26.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.13 р. Справа № 905/795/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Займак Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Маріуполь

до відповідача: Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м. Маріуполь

про: стягнення заборгованості у сумі 26281,73 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, Донецька область, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м. Маріуполь про стягнення заборгованості у сумі 26281,73 грн., а саме 16633,40 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 644,35 грн., штрафу у розмірі1164,34 грн., пені в сумі 7839,64 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №2 від 15.02.2011 р., видаткові накладні № 67 від 16.09.2011 р., № 72 від 01.10.2011 р., № 71 від 03.10.2011 р., № 74 від 14.10.2011 р., № 75 від 27.10.2011 р., акт звіряння розрахунків станом на 01.06.2012 р., лист № 2759 від 01.06.2012 р., розрахунок ціни позову.

Позивач через канцелярію суду 19.02.2013 р. надав пояснення по справі згідно з якими повідомив, що станом на дату подання позову заборгованість відповідачем не погашена. Згідно до заяви б/н від 19.02.2013 р. просив розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних документів не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання від 05.02.2013 р., 16.02.2013 р.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

15.02.2011 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Маріупольським виправним центром управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №2 (надалі Договір), відповідно до якого Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує продукти харчування загальна кількість, часткове співвідношення, асортимент, сортамент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у Специфікації, що є додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п. 7.1. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк дії Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору та закінчується 31.12.2011 р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від його виконання(п. 7.2. Договору). Означений договір підписаний без зауважень та скріплений печатками сторін.

У відповідності з умовами п. 2.1. Договору Продавець зобов'язується передати Покупцю товар, який має відповідати вимогам до його якості на момент передачі Покупцю, а також протягом строку придатності (гарантійного терміну). Разом з товаром Постачальник повинен передати Покупцю документи, які належать до передачі разом з Товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи та документи, що засвідчують якість товару (гігієнічний висновок, сертифікат кості, сертифікат відповідності, технічний паспорт тощо).

На виконання умов зазначеного договору позивач за період з 16.09.2011 р. по 27.10.2011 р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 16633,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 67 від 16.09.2011 р., № 72 від 01.10.2011 р., № 71 від 03.10.2011 р., № 74 від 14.10.2011 р., № 75 від 27.10.2011 р., належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи (а.с.14-18). Означені накладні містять відмітки про прийняття товару представником відповідача.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Пункт 4.1. Договору передбачає, що оплата здійснюється в розмірі повної вартості Товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах у цьому Договорі. Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 10 днів з дати поставки Товару Продавцем.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію не оплатив.

Згідно наданого відповідачем акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.06.2012 р., заборгованість Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) перед позивачем складає 16633,40 грн.

На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів погашення існуючого боргу в сумі 16633,40 грн. не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 644,35 грн., згідно до приписів ст. 625 ЦК України, штраф у сумі 1164,34 грн., відповідно до п. 2 ст. 231 ГК України

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач за період з 27.09.2011 р. по 27.01.2013 р. на суму 3359,50 грн. основного боргу нарахував відповідачу 3% річних розмірі 143,06 грн., за період з 12.10.2011 р. по 27.01.2013 р. на суму 2700,00 грн. основного боргу нарахував відповідачу 3% річних розмірі 105,19 грн., за період з 14.10.2011 р. по 27.01.2013 р. на суму 1610,00 грн. основного боргу нарахував відповідачу 3% річних розмірі 62,46 грн., за період з 25.10.2011 р. по 27.01.2013 р. на суму 3345,00 грн. основного боргу нарахував відповідачу 3% річних розмірі 126,74 грн., за період з 07.11.2011 р. по 27.01.2013 р. на суму 5618,90 грн. основного боргу нарахував відповідачу 3% річних розмірі 206,90 грн.

Заявлені до стягнення розміри 3% річних суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині.

Так, 3% річних за період з 27.09.2011 р. по 27.01.2013 р. на суму 3359,50 грн. основного боргу становлять 135,02 грн., в іншій частині розрахунок позивача є арифметично вірним.

Таким чином, розмір 3% річних, належних до стягнення з відповідача складає 636,31 грн.

В частині стягнення 3% річних в сумі 8,04 грн. відмовити за неточністю підрахунку.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 7839,64 грн. відповідно до п. 5.2. Договору.

Відповідно до ст.ст. 216 -218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 5.2. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України.

Суд зазначає, що позивачем при проведенні розрахунку пені невірно визначено кількість днів прострочення, що потягло за собою невірне нарахування розміру пені в оспорюваний позивачем період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання.

Згідно з проведеним судом розрахунком за період з 27.09.2011 р. по 27.03.2012 р. на суму 3359,50 грн. основного боргу, 182 днів прострочення, розмір пені становить 259,07 грн., за період з 12.10.2011 р. по 12.04.2012 р. на суму 2700,00 грн. основного боргу, 183 днів прострочення, розмір пені становить 208,72 грн., за період з 14.10.2011 р. по 14.04.2012 р. на суму 1610,00 грн. основного боргу, 183 днів прострочення, розмір пені становить 124,41 грн., за період з 25.10.2011 р. по 25.04.2012 р. на суму 3345,00 грн. основного боргу, 183 днів прострочення, розмір пені становить 257,94 грн., за період з 07.11.2011 р. по 07.05.2012 р. на суму 5618,90 грн. основного боргу, 182 днів прострочення, розмір пені становить 429,90 грн. Загальний розмір пені становить 1280,04 грн.

Таким чином, розмір пені, належної до стягнення з відповідача складає 1280,04 грн.

В частині стягнення пені в сумі 6559,60 грн. відмовити за неточністю підрахунку.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 1164,34 грн. в порядку п. 2 ст. 231 ГК України, суд зазначає наступне.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

За приписами п. 2 ст. 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію зі спірних правовідносин викладено в постановах Верхового Суду України № 20/246-08 (№ 3-88гс11) від 09.04.2012; № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), які в силу статті 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 211336 Маріупольський виправний центр управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) є державною організацією(установою, закладом).

Заявлений до стягнення розмір штрафу 1164,34 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволенним позовним вимогам.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 530, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Маріуполь до Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), м. Маріуполь про стягнення заборгованості у сумі 26281,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) (87527, Донецька область, м. Маріуполь, Іллічівський район, вул.Каменська, буд. 71, код ЄДРПОУ 08563197, МФО 834016, п/р 35225001000381 в ГУДКСУ у Донецькій області) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 16633,40 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 636,31 грн., штраф у розмірі 1164,34 грн., пені у сумі 1280,04 грн., судовий збір у розмірі 1290,55 грн.

В вимогах в частині стягнення 3% річних в сумі 8,04 грн., пені в сумі 6559,60 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бойко І.А.