Рішення № 29624680, 18.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р.Справа № 5023/5969/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Міністерства охорони здоров"я України в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України (м. Київ) до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік" (м. Харків) про стягнення 67172,79 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кисельов В.Ю., довіреність №01.05.20-01/16 від 14.01.13 р.;

відповідача - Коваленко О.О., довіреність №69 від 07.11.12 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Міністерство охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 67082,79 грн., у тому числі, 48491,29 грн. суми нарахованої пені та 18681,50 грн. 7% штрафу. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №198/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти, укладеного між сторонами 03 жовтня 2011 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1609,50 грн. судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні 18.02.13 р. підтримав позов в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, проти клопотання відповідача про зменшення розміру позовних вимог у частині стягнення неустойки (пені та штрафу) за договором №198/21-24 від 03.10.11 р. на 75 відсотків заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.02.13 р. визнав позов частково в сумі 59923,77 грн.та просить зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення неустойки.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.10.2011 року Міністерство охорони здоров'я України (замовник) та ПАТ "Фармстандарт Біолік" (постачальник) на підставі проведених конкурсних торгів уклали договір № 198/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти.

Умовами договору №198/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 03.10.2011 р. визначено, що постачальник зобов'язується поставити товар, замовник оплатити товар за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВ 2301270 "Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики", відповідно до специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною (п. 12.1. розділу 12 договору).

27.12.11 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №198/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 03.10.2011 р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 від 27.12.11 р., сторони внесли до договору №198/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 03.10.2011 р. такі зміни: Пункт 1.1 викладено в такій редакції: "Замовник зобов'язується здійснити 100% попередню оплату за товар, зазначений в специфікації (додаток 1), а постачальник поставити замовнику такий товар на умовах цього договору.

Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою 2301270 "Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики".

Товар постачається уповноваженому підприємству замовника ДП "Укрвакцина" (далі - Уповноважене підприємство), з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров"я."

Пункт 4.1. викладено в такій редакції: "Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, наведений в реквізитах постачальника на підставі рахунка на попередню оплату товару."

Пункт 4.2. викладено в такій редакції: "Попередня оплата здійснюється замовником протягом 3 (трьох) робочих днів після надання постачальником рахунку на попередню оплату товару."

Пункт 5.1. викладено в такій редакції: "Постачальник протягом 90 (дев"яносто) календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDР - м. Обухів (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад Уповноваженого підприємства за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова 66-А, у відповідності до узгодженого Графіку поставки (додаток 2)."

Додатковою угодою №1 від 27.12.11 р. сторони також змінили п. 10.1 договору, відносно строку дії договору, зокрема "10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року. В частині зобов'язань щодо попередньо сплаченого товару цей договір продовжується на строк 90 календарних днів, але в будь якому випадку діє до повного виконання зобов'язань, пов'язаних з поставкою товарів."

Графік поставки також був змінений додатковою угодою №1 від 27.12.11 р., відповідно до якої він був викладений у новій редакції. Відповідно до нового Графіку поставки, товар постачається протягом 90 календарних днів з моменту передоплати.

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату товару в розмірі 266878,50 грн., відповідно до умов договору, та кошти на рахунок відповідача поступили 29.12.11 р., що підтверджується копією платіжного доручення №1790 від 28.12.11 р.

Судом встановлено, що поставку товару ПАТ "Фармстандарт-Біолік" здійснило, згідно з видаткової накладної №120833 від 22.08.2012 р., на суму 72912,00 грн., чим здійснило прострочення поставки товару на 177 календарних днів включно.

Наступну поставку зазначеного товару відповідач, згідно видаткової накладної №120860 на суму 142795,80 грн., здійснив 30.08.2012 р.

Відповідно видаткової накладної №120869 на суму 20344,80 грн., відповідач здійснив поставку 01.09.2012 р.

Відповідно видаткової накладної №120900 на суму 20344,80 грн., відповідач здійснив поставку 11.09.2012 р.

Судом також встановлено, що відповідач завершив постачання товару позивачу 17.09.2012 р., відповідно до видаткової накладної №120917 на суму 1352,40 грн.

Відповідно до укладеного між Міністерством охорони здоров'я України та ДП "Укрвакцина" МОЗ України договору-доручення від 04.05.2012 року №30/21-24, що був укладений на виконання наказу МОЗ України від 07.04.2011 року №197, ДП "Укрвакцина" МОЗ України забезпечує контроль за виконанням постачальниками своїх договірних зобов'язань та забезпечує участь у претензійно-позовній роботі у разі недотримання постачальниками умов договорів.

Відповідно до п. 1.1. наказу МОЗ України від 03.04.2012 року №235 ДП "Укрвакцина" МОЗ України забезпечує супровід укладення договорів про закупівлю, контроль за виконанням постачальниками своїх договірних зобов'язань та участь у претензійній та позовній роботі у разі недотримання постачальниками умов договорів.

На підставі наказу МОЗ України від 03.04.2012 року №235 та укладеного між ДП "Укрвакцина" та МОЗ України 04.05.2012 року договору-доручення № 30/21-24, з додатковою угодою №1 до нього, ДП "Укрвакцина" МОЗ України здійснює претензійно-позовну роботу, а тому виступає у якості представника Міністерства охорони здоров'я України перед третіми особами.

ДП "Укрвакцина" МОЗ України надіслало відповідачу претензію №01.05.20-09/809 від 15.08.2012 року, оскільки постачання товару не відбулось до 15.08.2012 року, нарахувавши штрафні санкції за прострочення постачання на 164 календарних дні у сумі 62449,57 грн.

Також ДП "Укрвакцина" МОЗ України за прострочення постачання товару на суму 193966,50 грн. додатково на 19 календарних днів нарахувало штрафні санкції на суму 3685,36 грн. та надіслало відповідачу претензію №01.05.20-09/878 від 12.09.2012 року з урахуванням штрафних санкцій за прострочення постачання товару на 13 календарних днів.

Судом встановлено, що Міністерство охорони здоров'я України виконало свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач Публічне акціонерне товариство "Фармстандарт-Біолік" в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору №198/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти, прострочило постачання товару по договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.

Тому суд вважає, що першим днем прострочення поставки товару відповідачем за договором №198/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 03.10.2011 р. є 29.03.12 р.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

П. 7.2 договору №198/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти сторони передбачили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктами та 5.1. та 5.2. договору (в тому числі з причин, якщо поставку не було прийнято з підстав, зазначених у п.7.2. цього договору) постачальник, сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки товару на склад одержувача і прийняття його одержувачем, а за прострочення понад 30 (тридцяти) календарних днів з постачальника стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (неприйнятого) одержувачем товару.

За змістом Закону від 22 листопада 1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений у договорі розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-114гс11; постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2011 р. у справі № 3-121гс11).

Позивачем зроблений розрахунок пені в розмірі 48491,29 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі 16902,57 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7%, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% в сумі 18681,50 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Згідно п. З ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки воно не обґрунтоване та не підтверджене документально.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м. Харків, Дзержинський р-н., Помірки; код ЄДРПОУ 09173452; р/р 26004996106648 у філії ПАТ "ПУМБ" у м. Харків; МФО 350385) на користь Міністерства охорони здоров"я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7; код ЄДРПОУ 00012925; р/р 35213067000021 в ДКСУ, МФО 820172) штраф у розмірі 18681,50 грн. та пеню у розмірі 16902,57 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м. Харків, Дзержинський р-н., Помірки; код ЄДРПОУ 09173452; р/р 26004996106648 у філії ПАТ "ПУМБ" у м. Харків; МФО 350385) на користь Міністерство охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7; код ЄДРПОУ 21508100; р/р 26004200130007 в Київській філії ПАТ "Чорноморський банк розвитку і реконструкції", МФО 380203) судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 25.02.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.