Рішення № 29623387, 26.02.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 р.

Справа № 909/87/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі Цюх Г.З., при секретарі судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Медсервіс", Ангарна,26, м.Львів,79052

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" вул.Крайківського,1, м.Івано-Франківськ,76019

про стягнення заборгованості в сумі 883272,46 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Власюк В.В. - представник, довіреність від 12.02.13р.,

від відповідача: Гентош Р.Є. - представник, довіреність від 01.08.12р.,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Медсервіс" (далі Позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 883272,46 грн., в тому числі 748343,88 грн. основного боргу, 112251,58 грн. штрафу, 18897,53 грн. пені та 3779,47 грн. 3% річних.

Представник позивача в засідання суду позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання товару №015 від 04.01.12 щодо оплати поставленого товару.

Представник відповідача визнав основний борг в сумі 748343,88 грн., а в стягненні пені, 3% річних, та штрафу просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі було укладено договір про постачання товару №015 від 04.01.12 (а.с.9-11), предметом якого є постачання виробів медичного характеру.

Факт поставки товару на суму 748343,88 грн. підтверджується наступними видатковими накладними:

від 26.12.2012 №73 на суму 3798 грн.;

від 26.12.2012 №69 на суму 1120 грн.;

від 25.12.2012 №1 на суму 10730 грн.;

від 25.12.2012 №1 на суму 423,08 грн.;

від 24.12.2012 №62 на суму 66850,8 грн.;

від 26.12.2012 №75 на суму 110000 грн.;

від 15.10.2012 №68 на суму 126000 грн.;

від 12.10.2012 №71 на суму 429422 грн.;

Належним чином завірені копії зазначених видаткових накладних містяться в матеріалах справи (а.с.12-19).

Однак, як вбачається з матеріалів справи договірною було поставка товару на суму 70648,8 грн. (видаткові накладні від 26.12.2012 №73 на суму 3798 грн., від 24.12.2012 №62 на суму 66850,8 грн.), а поставка на суму 677695,08 грн. (видаткові накладні від 26.12.2012 №69 на суму 1120 грн.; від 25.12.2012 №1 на суму 10730 грн.; від 25.12.2012 №1 на суму 423,08 грн. від 26.12.2012 №75 на суму 110000 грн.; від 15.10.2012 №68 на суму 126000 грн.; від12.10.2012 №71 на суму 429422 грн.) була позадоговірною, оскільки відсутня посилка (прив"язка) на Договір про постачання товару №015 від 04.01.12.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За змістом ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, чого відповідач не зробив, чим порушив умови укладеного договору.

Відповідно до п.3.1. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця, належної до оплати суми коштів, з моменту отримання товару на протязі 30 календарних днів.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов”язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Стосовно поставки товару на суму 677695,08 грн. (видаткові накладні а.с.13-15, 17-19), суд прийшов до висновку, що в даному спірному випадку між сторонами існують правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, підтвердженням чого є належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Таким чином, видаткові накладні, за якими позивач поставив, а відповідач отримав товар, є підставою виникнення у відповідача обов"язку здійснити розрахунки за отриманий товар.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки, інший строк оплати товару у видаткових накладних сторонами не встановлений, то відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару. Така ж правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Враховуючи вищенаведене та визнання суми основного боргу відповідачем, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 748343,88 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати частково обгрунтованими вимог позивача щодо стягнення пені, штрафу та 3% річних, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.1 договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 15 відсотків від загальної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від несвоєчасно сплаченої суми, що мало місце в даному випадку.

Враховуючи, що договірною була поставка на суму 70648,8 грн., то від цієї суми слід нараховувати пеню, штраф та 3% річних.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З врахуванням вищенаведеного, ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, п.3.1. договору, суд самостійно здійснив перерахунок пені, штрафу та 3% річних, обгрунтований розмір яких становитиме 113,01 грн. пені, 10597,32 грн. штрафу та 22,6 грн. 3 % річних відповідно (розрахунки здійснені судом додаються).

Щодо стягнення решту пені та штрафу слід зазначити наступне:

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину. Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Законодавством передбачено, що сплата штрафних санкцій повинна бути встановлена в договорі, тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення таких повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Оскільки, в даному випадку частково мали місце позадоговірні відносини (позадоговірна поставка), суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення решту пені та штрафу є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити. Також слід відмовити в решті стягнення 3% річних, оскільки зобов"язання по їх оплаті не настало (докази направлення вимоги відповідачу про їх оплату відсутні).

Таким чином, до стягнення підлягає 748343,88 грн. основного боргу, 113,01 грн. пені, 10597,32 грн. штрафу та 22,6 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 17665,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 232, 343 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 547, 549, 612, 614, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Медсервіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" про стягнення заборгованості в сумі 883272,46 грн. - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медсервіс-Галичина" (вул.Крайківського,1, м.Івано-Франківськ,76019, код 33163059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Медсервіс" (вул.Ангарна, 26, м.Львів, 79052, код 36991827) - 748343 (сімсот сорок вісім тисяч триста сорок три) грн. 88 коп. основного боргу, 113 (сто тринадцять) грн. 01 коп. пені, 10597 (десять тисяч п"ятсот дев"яносто сім) грн. 32 коп. штрафу, 22 (двадцять дві) грн. 60 коп. - 3 % річних та 17665 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят п"ять) грн. 45 коп. - судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 28.02.13

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_помічник судді Шунтов О.М. 28.02.13