Рішення № 29623369, 10.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.01.13 р. Справа № 5006/49/2/2012

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Займак Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО України», Київська обл., Бориспільський р-н, с.Проліски

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Донецька обл., м. Маріуполь

про: стягнення заборгованості у сумі 96873,70 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Смоленська А.в. за довіреністю № 49 від 16.07.2012 р.

від відповідача: Чайкіна К.О. за довіреністю № 09-18/2861 від 24.12.2012 р.

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО України», Київська обл., Бориспільський р-н, с.Проліски, звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», Донецька обл., м. Маріуполь про стягнення заборгованості у сумі 96873,70 грн., а саме 88800,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 1484,74 грн., індекс інфляції у сумі 88,80 грн., пеню в розмірі 6500,16 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов типового договору на придбання технологічного обладнання № 088ПТ/223 від 24.11.2011 р., специфікацію № 1 від 30.01.2012 р. до договору № 088ПТ/223 від 24.11.2011 р., видаткову накладну №К-002033/018006 від 13.03.2012 р., довіреність № 267 від 13.03.2012 р., претензію-вимогу № 5125 від 28.08.2012 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 12.12.2012 р. у зв’язку з перебуванням на лікарняному судді Бойко І.А. справу №5006/49/2/2012 передано на розгляд судді Огороднік Д.М.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 20.12.2012 р. у зв’язку з виходом з лікарняного судді Бойко І.А., справу №5006/49/2/2012 передано на розгляд судді Бойко І.А.

На підтвердження позовних вимог позивач з супровідним листом надав копії товарно-транспортної накладної № 00-0750 від 13.03.2012 р. та вантажно-митної декларації № 125110002/2012 від 01.03.2012 р. Зазначав, що представником ПАТ «МК «Азовсталь» прийнято товар, про що свідчить підпис у видатковій накладній №К-002033/018006 від 13.03.2012 р.

Представник відповідача у наданому через канцелярію відзиву № 09-9/49 від 09.01.2013 р. проти позовних вимог заперечував. Посилався на ненадання позивачем відповідачу оригіналів документів, зазначених у п. 6.3. договору у зв’язку з чим у відповідача не виникло зобов’язання зі сплати за поставлене обладнання. Зазначив, що фактично продукція по видатковій накладній №К-002033/018006 від 13.03.2012 р. була поставлена на комбінат 16.03.2012 р. про що свідчить штамп «Ввезено» на зазначеній накладній. Також надав власний розрахунок пені, інфляційної складової та 3% річних. Просив зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України у зв’язку зі зниженням фінансових надходжень підприємства.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

24.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАКО України» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (Покупець) був укладений типовий договір на придбання технологічного обладнання № 088ПТ/223 від 24.11.2011 р. (надалі Договір), відповідно до якого Постачальник зобов’язується передати, а Покупець прийняти та оплатити запасні частини та обладнання до спецтехніки на умовах, передбачених цим договором.

Кількість, номенклатура Обладнання зазначається в Специфікаціях, до цього Договору та є його невід’ємною частиною. Означений договір підписаний та завірений печатками сторін без заперечень.

У відповідності з умовами п. 3.2. Договору Постачальник зобов’язується поставити обладнання на умовах поставки, зазначеної в Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретацій комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року. Строки поставки Обладнання зазначаються в Специфікаціях (п. 3.3. Договору).

30.01.2012 року сторони підписали Специфікацію № 1 на поставку продукції до договору № 088ПТ/223 від 24.11.2011 р., відповідно до якої узгодили найменування, кількість та ціну продукції, умови поставки, строк поставки, строк оплати:

- зуб ковша 0№4552 з кріпленням D228HDFU, Metallurgika (Італія) на загальну суму 88800,0 грн. з урахуванням ПДВ;

- обладнання поставляється на умовах поставки DDP- склад ПАО «МК «Азовсталь», відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотемс» в редакції 2000 року;

- строк поставки товару – до 29.02.2012 р. при умові підписання цієї специфікації не пізніше, ніж за 45 календарних днів до зазначеної дати;

- строк оплати Обладнання: 100% по факту поставки протягом 20 банківських днів з дати поставки.

Загальна сума поставки за означеною Специфікацією складає 88800,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору позивач за видатковою накладною №К-002033/018006 від 13.03.2012 р., товарно-транспортною накладною № 00-0750 від 13.03.2012 р., поставив відповідачу зуб ковша 0№4552 з кріпленням D228HDFU, Metallurgika (Італія) на загальну суму 88800,0 грн. з урахуванням ПДВ., з відміткою про отримання представником відповідача за довіреністю № 267 від 13.03.2012 р. означеного товару.

Поставлений згідно зазначених накладних товар прийнято представником ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» без будь-яких зауважень, що підтверджується його підписом на товарно-транспортних накладних, скріплених печаткою підприємства.

Пункт 5.2. Договору передбачає, що оплата за поставлене обладнання буде проводитися протягом строку зазначеного в специфікації, який рахується з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених у п. 6.3. Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору та специфікації, яка є його невід’ємною частиною.

29.08.2012 року позивач намагаючись вирішити спір в досудовому порядку, звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 5125 про сплату наявної заборгованості у розмірі 88800,00 гривень, а також пені та трьох відсотків річних (а.с. 17-18).

За твердженням позивача, наведена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Що стосується доводів відповідача щодо відсутності доказів виникнення у позивача права вимоги, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачено, що відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов’язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції ї встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов’язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10.

Стаття 692 ЦК України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом, у Специфікації № 1 на поставку продукції до договору № 088ПТ/223 від 24.11.2011 р. сторони узгодили строк оплати Обладнання: 100% по факту поставки протягом 20 банківських днів з дати поставки.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов’язання з наступного дня одержання товару оплати цей товар, а у позивача відповідно вимагати оплати.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з цим, непред’явлення продавцем письмової вимоги про оплату в порядку статті 530 ЦК України не позбавляє покупця обов’язку своєчасно розрахуватися за отриманий товар й відповідно не може бути підставою для відмови у позові, оскільки у покупця обов’язок оплатити вартість товару виникає з моменту отримання продукції за товаророзпорядчими документами, тобто де-юре безпосередньо в день отримання товару та товаророзпорядчих документів.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов’язання, яке виникло не підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 ЦК України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов’язку, що не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 27.11.2012 № 6/162, від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011.

Відповідно до частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами поставки позивачем відповідачу товару є первинні документи наявні в матеріалах справи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто документи, що підтверджують факт поставки позивачем товару визначеної вартості та факт прийняття вказаного товару відповідачем.

Визначаючи обґрунтованість доводів позивача про поставку ним товару на загальну вартість 88800,00 гривень, суд виходить з наявних у матеріалах справи первинних документів (товарно-транспортних накладних), що підтверджують вказану обставину.

Пункт 8 Специфікації № 1 на поставку продукції до договору № 088ПТ/223 від 24.11.2011 р. встановлює, що датою поставки рахується дата передачі Продукції представнику Покупця на складі Покупця з відміткою в видатковій накладній.

Отже товар поставлений за видатковою накладною №К-002033/018006 від 13.03.2012 р., товарно-транспортною накладною № 00-0750 від 13.03.2012 р. прийнято на склад відповідача 16.03.2012 р. Таким чином, з урахуванням п. 8 Специфікації № 1 до договору № 088ПТ/223 від 24.11.2011 р., датою поставки товару є 16.03.2012 р.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на вищенаведене, доводи відповідача щодо відсутності зобов’язання зі сплати за поставлене обладнання, ненадання позивачем представникам відповідача документів, зазначених в п. 6.3. Договору, спростовані матеріалами справи.

В порушення умов договору, відповідач поставлену продукцію не оплатив.

На момент прийняття рішення по справі відповідач доказів погашення існуючого боргу в сумі 88800,00 грн. не надав, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1484,74 грн., індексу інфляції у сумі 88,80 грн., пені в розмірі 6500,16 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач за період з 11.04.2012 р. по 30.10.2012 р. на суму 88800,00грн. нарахував відповідачу 3% річних розмірі 1484,74 грн.

Заявлені до стягнення розміри 3% річних суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині.

При розрахунку 3% річних позивачем невірно визначений строк виникнення зобов’язання відповідача оплатити отриманий товар. Виходячи з умов п. 8 Специфікації № 1 на поставку продукції до договору № 088ПТ/223 та первинних документів (товарно-транспортних накладних) товар прийнято на склад відповідача 16.03.2012 р. Таким чином період прострочення необхідно рахувати з 14.04.2012 р.

Таким чином, розмір 3% річних, належних до стягнення з відповідача за період з 14.04.2012 р. по 30.10.2012 р., складає 1455.74 грн.

В частині стягнення 3% річних в сумі 29 грн. відмовити за неточністю підрахунку.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 6500,16 грн. відповідно до п. 7.1. Договору за період з 11.04.2012 р. по 05.10.2012 р.

Пункт 7.2. Договору встановлює, що в разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Обладнання, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

При розрахунку пені позивачем невірно визначений строк виникнення зобов’язання відповідача оплатити отриманий товар. Нарахування пені необхідно здійснювати за період з 17.04.2012 р. по 05.10.2012 р.

Таким чином, розмір пені, належних до стягнення з відповідача за період з 17.04.2012 р. по 05.10.2012 р. складає 6259.67 грн.

В частині стягнення пені в сумі 240,49 грн. відмовити за неточністю підрахунку.

Що стосується заявленого до стягнення індексу інфляції у сумі 88,80 грн. суд зазначає наступне.

Позивач при розрахунку індексу інфляції не врахував Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997).

Зокрема, якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Так, згідно даних та первинних документів (товарно-транспортних накладних) товар прийнято на склад відповідача 16.03.2012 р. За умовами договору та Специфікації до нього – строк оплати Обладнання: 100% по факту поставки протягом 20 банківських днів з дати поставки, тобто, кінцевий термін оплати продукції – 13.04.2012.

Позивач при розрахунку індексу інфляції застосовував індекс інфляції за вересень 2012 р., що не відповідає Рекомендаціям Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

З огляду на вказані Рекомендації, до суми заборгованості повинні застосовуватись індекси інфляції за травень-жовтень 2012р. Сукупний індекс інфляції за зазначений період складає 99%, тобто при розрахунку інфляційних втрат позивач не враховував дефляцію у липні, серпні 2012 р.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в сумі 88,80 грн. задоволенню на підлягають.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України у зв’язку зі зниженням фінансових надходжень підприємства

Згідно приписів ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, приймаючи рішення щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд повинен врахувати не тільки фінансове становище відповідача, а й ступінь його вини у виникненні заборгованості, майнові інтереси позивача. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. Також суд враховує, що на час розгляду справи боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, враховуючи норми чинного законодавства, господарський суд вважає клопотання ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України таким, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 530, 549, 625, 655, 692 , п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО України», Київська обл., Бориспільський р-н, с.Проліски до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» Донецька обл., м. Маріуполь про стягнення заборгованості у сумі саме 88800,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 1484,74 грн., індекс інфляції у сумі 88,80 грн., пеню в розмірі 6500,16 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул.Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО України» (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Проліски, вул.Броварська, 2, код ЄДРПОУ 21665011, відомості про рахунки в установах банків відсутні) заборгованість у розмірі 88800,00 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 1455,74грн., пеню у сумі 6259,67 грн. судовий збір у розмірі 1930,31 грн.

В вимогах в частині стягнення пені у сумі 240,49 грн., 3% річних у сумі 29 грн., індексу інфляції в сумі 88,80 грн. відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2013.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бойко І.А.