Постанова № 29619030, 18.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/296/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М.,

за участю:

представника позивача - Губаренко Ю.М., Алєксєєв Є.О.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальістю "Псьол ЛТД" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000662301/107 від 22.01.2013 року, яким йому донараховано податок на додану вартість в сумі 684 515 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 171 128,75 грн.

Мотивуючи свої вимоги, посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №35/22.2-11/31913519 від 08.01.2013 року щодо порушення ТОВ "Псьол ЛТД" п.п.14.1,14.6, ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 461 686 грн. та за листопад 2011 року в сумі 222 829 грн. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки від 17.09.2012 року №614/3/22-80-35234346 не може бути підставою для визнання фіктивними взаємовідносин позивача з ТОВ «Ространснафтопродукт» в силу відсутності останнього за його місцезнаходженням, оскільки господарські операції, що стали об'єктом оподаткування у відповідному звітному періоді, зі вказаним постачальником нафтопродуктів оформлені належними первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Як на момент перевірки так і на даний час у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутній запис про відсутність ТОВ« Ространснафтопродукт» за його місцезнаходженням, на час здійснення оподаткованих господарських операцій було зареєстрованим платником ПДВ, що надає право позивачу формувати за їх рахунок податковий кредит. Кременчуцькою ОДПІ з перевищенням наданих їй повноважень, за відсутності встановлення обвинувальним вироком судом факту підробки документів та за наявності належним чином оформлених первинних документів, зроблено висновок про фіктивний характер господарських відносин позивача зі вказаним контрагентом та недійсність податкового кредиту ТОВ "Псьол ЛТД". Податкові накладні, виписані у жовтні - листопаді 2011 року внесені до реєстру отриманих податкових накладних. Посилання Кременчуцької ОДПІ на порушення позивачем ст., 203, 215 Цивільного Кодексу України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватись лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку. Відповідач з відповідними позовами до суду не звертався, за результатами їх розгляду рішення відсутні, відтак відсутні і підстави для визнання господарських операцій фіктивними. У діях ТОВ "Псьол ЛТД" відсутні порушення податкового законодавства, тому оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі, разом із поясненнями в обґрунтування позовних вимог та на підтвердження реальності оподаткованих господарських операцій надав суду відповідні первинні документи бухгалтерського обліку.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення . Стверджував про те, що перевіркою встановлено відсутність контрагента позивача, ТОВ «Ространснафтопродукт», за його місцезнаходженням, що , як на думку відповідача, унеможливлює виконання останнім своїх договірних зобов'язань та ставить під сумнів реальність оподаткованих господарських операцій. На підставі встановлених ДПІ у Голосіївському районі м. Києва висновків Кременчуцька ОДПІ стверджує, що діяльність ТОВ «Ространснафтопродукт» має фіктивний характер, укладені правочини є недійсними, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що позбавляє права позивача на формування спірного податкового кредиту. Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки від 17.09.2012 року №614/3/22-80-35234346 не було підтверджено взаємовідносини позивача зі вказаним контрагентом у відповідному звітному періоді. Тому, Кременчуцькою ОДПІ правомірно донараховано ТОВ "Псьол ЛТД" податок на додану вартість в сумі 684 515 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 171 128,75 грн. , а оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення представників осіб, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД" (ідентифікаційний код - 31913519 ) на підставі рішення загальних зборів від 15.02.2010 року є правонаступником ЗАТ «Псьол», яке було зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 20.02.2002 року.

Позивач перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ як правонаступник ЗАТ «Псьол», яке було взяте на облік відповідачем 25.02.2002 року за №6249 , зареєстрований платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №100295367. (т.1, а.с.16).

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Псьол ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, валютного.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки Кременчуцькою ОДПІ складений акт (надалі - Акт перевірки) № 35/22.2-11/31913519 від 08.01.2013 року, у висновках якого, з - поміж іншого, зафіксовано порушення ТОВ "Псьол ЛТД" п.п.14.1,14.6, ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 461 686 грн. та за листопад 2011 року в сумі 222 829 грн. (т. 1, а.с.13-60)

Рішенням відповідача від 22.01.2013 року заперечення ТОВ "Псьол ЛТД" на вказаний акт залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням останнім встановленого законодавством терміну подання таких заперечень.

Кременчуцькою ОДПІ 22.01.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000662301/107 від 22.01.2013 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 684 515 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 171 128,75 грн. (т.1, а.с.12а)

Вказане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось позивачем у порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Кременчуцької ОДПІ, позивач звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.п.14.1,14.6, ст.14, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 461 686 грн. та за листопад 2011 року в сумі 222 829 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ "Псьол ЛТД" фактично не здійснювало придбання нафтопродуктів у ТОВ «Ространснафтопродукт», оскільки, на думку контролюючого органу, такі товари фактично контрагентом позивача не поставлялись, а оподатковані господарські операції полягали лише у їх документальному оформленні, відповідач стверджує про заниження платником податку на додану вартість за відповідні звітні періоди в сумі 684 515грн.

Суд знаходить помилковими висновки податкового органу про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

В ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено укладення між ТОВ "Псьол ЛТД" ( Покупець) та ТОВ «Ространснафтопродукт» (Продавець) договору №18/10 від 18.10.2011 року з додатковими угодами №1, від 19.10.2011 року, №2 від 02.11.2011 року , за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в асортименті, кількості, по цінам, в терміні, відповідно до умов Договору та додатків до нього. (т.1, а.с.72- 80)

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання даної угоди представником позивача надано суду видаткові накладні, податкові накладні, зведений реєстр до підсумкової накладної №19 за жовтень 2011 року, згідно яких придбано за вищевказаним договором нафтопродукти із визначенням їх найменувань, кількості та якості. (т.1, а.с.81-92) Оплата господарських операцій підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями. (т.1 а.с. 93-105)

На підтвердження реальності купівлі нафтопродуктів у ТОВ «Ространснафтопродукт» у відповідному періоді представником позивача було долучено до матеріалів справи видаткові накладні, товаро-транспортні накладні залізничного транспорту, що підтверджує факт транспортування куплених нафтопродуктів у відповідному періоді, надано оформлені залізницею акти відправлення товару, у яких зазначено пунктом відправлення Айвазовська залізнична станція (м. Феодосія) , а пункт призначення - Кагамлицька. (т.1, а.с. 84-85, 89)

Факт отримання позивачем куплених нафтопродуктів, зокрема бензину неетилованого RON 95 підтверджено заявками на адресу ТОВ «Ространснафтопродукт» про відвантаження товару згідно договору поставки №18/10 від 18.10.2011 року, сертифікатами відповідності та паспортами якості, довіреностями на отримання вантажів, що надійшли залізничним транспортом, книгою обліку довіреностей та актами приймання нафтопродуктів за кількістю від 28.10.2011 року, від 30 жовтня 2011 року, від 14.11.2011 року, журналом обліку надходження нафти і нафтопродуктів, прибутковим ордером. (т.1 а.с.148-170, 178 )

Крім того до матеріалів справи представником позивача було долучено докази зберігання куплених нафтопродуктів, зокрема, надано розпорядження «Щодо проведення інвентаризації цінностей та розрахунків» та акти інвентаризації. (т.1 а.с. 171-177 )

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

У ході судового розгляду справи представником позивача надано пояснення стосовно використання купленого товару у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем куплені нафтопродукти, зокрема бензин неетилований RON 95, було поставлено та реалізовано на АЗС ТОВ «Псьол ЛТД», що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, товаро - транспортними накладними, журналами обліку надходжень нафтопродуктів. ( т.1 а.с. 179-250, т.2, а.с.1-72)

З урахуванням зазначеного, позивачем податковий кредит у відповідних звітних періодах сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого ТОВ «Псьол ЛТД» сплачені суми податку на додану вартість, використаний в господарській діяльності позивача і отриманий від контрагента, який був зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товарів у ТОВ «Ространснафтопродукт», подальше використання в господарській діяльності позивача, оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу.

Суд не бере до уваги твердження податкового органу про відсутність контрагента позивача за його місцезнаходженням , що позбавляє права платника податку на формування податкового кредиту в частині взаємовідносин з ТОВ «Ространснафтопродукт» , з огляду на те, що вказаний контрагент знаходиться за своєю юридичною адресою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якому не міститься запису про відсутність останнього за його місцезнаходженням. (т.2, а.с.86-87)

Відтак, суд критично оцінює твердження податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за відповідний звітний період за рахунок сплачених сум ПДВ в ціні господарських операцій з ТОВ «Ространснафтопродукт», оскільки вони ґрунтуються лише на суб'єктивних доводах відповідача.

Безпідставними суд вважає і висновки відповідача щодо фіктивного характеру господарської діяльності ТОВ «Ространснафтопродукт» , яке спрямовує її на надання податкової вигоди третім особам, оскільки вказане податковим органом не підтверджено жодними фактичними доказами.

При цьому суд відкидає доводи відповідача, зазначені в Акті перевірки, з приводу нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Ространснафтопродукт», враховуючи наступне.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентом позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Податкове повідомлення - рішення №0000662301/107 від 22.01.2013 року Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - визнати протиправним і скасувати.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Псьол ЛТД" витрати зі сплати судового збору у сумі 2 294 грн. ( дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні ).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков