Постанова № 29618973, 20.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/17015/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

представника позивача,- Сипало В.Ю., Сергієнко В.А.,

представника відповідача, - Нестреба Н.І., Грищенко А.О.,

представника третьої особи

Відкритого акціонерного товариства

«Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна»,- не з'явився,

представника третьої особи

Приватного акціонерного товариства

«Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська»,- Абдуллаєва К.Г.,

представника третьої особи

Товариство з обмеженою відповідальністю

«Донецьквуглезбагачення»,- Жданова І.М.,

представника третьої особи

Публічного акціонерного товариства

«Шахта ім. О.Ф. Засядька»,- Чернишенко Н.В.,

представника третьої особи

Товариство з обмеженою відповідальністю

«ЦЗФ «Узловська»,- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій незаконними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС», звернулось до суду з позовною заявою до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконними дій Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість при вчиненні господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» та ТОВ «КС «Парадіз» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року,визнання незаконними дій Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби по складанню акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість при вчиненні господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» та ТОВ «КС «Парадіз» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року № 1819/23-311/36276633 від 30.11.2011 та по відображенню у ньому порушень п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач, в обґрунтування вимог адміністративного позову вказав, що відповідачем за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість при вчиненні господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» та ТОВ «КС «Парадіз» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року, були встановлені порушення та складено акт перевірки № 1819/23-311/36276633 від 30.11.2011 року.

Вважає дії по складанню акту перевірки та відображення у ньому порушень п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» незаконними та такими, що порушують права позивача, оскільки відповідач не мав права на призначення та проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, а висновки акту перевірки, які не відповідають дійсним обставинам справи, несуть для нього негативні наслідки.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували з підстав викладених у письмових запереченнях № 1088/10/10.1-13 від 23.01.2013 року (том 1 а.с. 88-91), пояснили суду, що вважають дії податкового органу по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, складанню за її наслідками акту № 1819/23-311/36276633 від 30.11.2011 та відображенню у ньому порушень правомірними та законними.

Просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» (Далі за текстом, - ТОВ «НВП «Промтехнології ВС»), - є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач,- Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (Далі за текстом, - Горлівська ОДПІ Донецької області Державної податкової служби), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у письмових поясненнях. Згідно наданих суду письмових пояснень, зазначив, що за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 господарські відносини Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» з ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» відбувалися на підставі видаткової накладної від 29.06.2010 року № 122 на суму 34 242,00 гривень, згідно рахунку від 10.06.2010 року № 101. Товар оплачено платіжними дорученнями від 22.06.2010 року № 15230, № 15231 (том 1 а.с. 95).

Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник третьої особи Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська» у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у письмових поясненнях. Згідно наданих суду письмових пояснень, зазначив, що між ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» та Приватним акціонерним товариством «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська» 23.04.2009 року було укладено договір купівлі-продажу за № 68/1. У червні 2010 року на підставі цього договору ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» (Продавець) поставило у власність, а Приватне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Вуглегірська» (Покупець) прийняло та оплатило товари промислової групи, що підтверджується видатковими накладними. Умови договору були виконані усіма сторонами в повному обсязі. Просив задовольнити позовні вимоги (том 1, а.с. 123).

Судом встановлено, що Горлівська ОДПІ Донецької області Державної податкової служби 30.11.2011 року, за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість при вчиненні господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» та ТОВ «КС «Парадіз» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року, були встановлені порушення та складено акт перевірки № 1819/23-311/36276633 (Далі за текстом, - акт перевірки).

Згідно висновків акта перевірки,- з боку ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» встановлені порушення:

п. 4.1 ст.4 п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 38783 гривень, у т.ч. по періодах:

з 01.06.2010 по 30.06.2010 року на суму 38783 гривень;

п.п. 7.4.1 п. 7.4 п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 36817 гривень, у т.ч. по періодах:

з 01.06.2010 по 30.06.2010 року на суму 36817 гривень (том 1 а.с.31).

ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» на акт перевірки було подано заперечення. За результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки залишено без змін. (том 1 а.с. 32-45).

Суд погоджується із доводами адміністративного позову, покладеними в обгрунтування вимог, в частині визнання незаконними дій відповідача по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, з наступних підстав.

Щодо відсутності у податкового органу підстав для проведення перевірки, суд зазначає наступне.

27.10.2011 року на адресу позивача надійшов запит податкового органу № 15448/10/23-113 від 27.10.2011 року про надання інформації та копій документів про фінансово-господарську діяльність щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ «КС «Парадіз» та ТОВ «Укрметізбуд ЛТД», по яким виникли розбіжності згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (Далі, - запит) (том 1, а.с. 139).

Правовими підставами формування запиту зазначено п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, п.п. 20.1.2 ст. 20, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 78.1.1 ст. 78 ПКУ.

Згідно вказаного запиту податковий орган просив надати перелік інформації та копії документів:

Господарські угоди, на підставі яких здійснювались фінансово-господарські операції (з додатковими угодами при їх наявності); податкові накладні, отримані (видані) від продавця (покупця) з урахуванням проведених коригувань суми податкових зобов'язань (при їх наявності) .

На вказаний запит ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» надало копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ «КС «Парадіз», ТОВ «Укрметізбут ЛТД», податкових та видаткових накладних, виданих покупцям; господарських угод з покупцями (том 1, а.с. 77).

Суд не погоджується із доводами податкового органу, викладених у запереченнях, щодо ненадання вичерпної інформації на запит Горлівської ОДПІ.

Позиція податкового органу щодо ненадання вичерпної інформації полягає у тому, що ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» надало копії господарських угод без специфікацій, яка є невід'ємною частиною угод, не надані документи, які підтверджують фактичне отримання товару.

Суд звертає увагу на ту обставину, що документи, які підтверджують фактичне отримання товару податковим органом не витребувались, а специфікації до господарських угод позивач мав надати за їх наявності.

Підставою проведення перевірки зазначено наказ № 2038 від 30.11.2011 року.

У наказі № 2038 від 30.11.2011 року підставою для проведення документальної позапланової перевірки зазначено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (Далі,- ПКУ) (том 1, а.с.140 ).

Згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПКУ,- органи державної податкової служби мають право зокрема проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПКУ,- податковий контроль здійснюється зокрема шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п. 78.1.1 ст. 78 ПКУ,- документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 78.2. ст. 78 ПКУ,- обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

При цьому податковим органом не наведено підстав для проведення такої перевірки.

На вимогу суду відповідачем не надано доказів наявності фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідачем також не надано доказів того, що позивач не надав пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня його отримання.

Судом встановлено, що 14.01.2011 року Горлівська ОДПІ Донецької області ДПС за наслідками проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.01.2009 року по 30.09.2010 року, встановлені порушення та складено акт № 48-23-311/36276633.

При цьому вказаним актом не встановлено будь-яких порушень нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «КС «Парадіз», ТОВ «Укрметізбут ЛТД» (том 1 а.с. 141-165).

Згідно п. 81.1. ст. 81 ПКУ,- посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності дій, що стосуються предмету позову в цій частині.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав для призначення та проведення перевірки, суд приходить до висновку про визнання незаконними дій відповідача по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки за наслідками якої складено акт № 1819/23-311/36276633 від 30.11.2011 року.

Що стосується позовних вимог в частині визнання незаконними дій відповідача по складанню акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд вважає обґрунтованими та погоджується із доводами адміністративного позову в частині наявності обставин, які мають правові (негативні) наслідки у вигляді порушення прав та інтересів позивача, у зв'язку із відображенням у акті перевірки порушень з боку ТОВ «НВП «Промтехнології ВС».

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України,- завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 55 Конституції України,- кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд вважає, що у даному спірному випадку, висновки акта перевірки мають вплив на права, обов'язки та інтереси позивача.

Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», № 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Мінюсті 12.01.2011 року за № 34/18772, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Далі,- Порядок № 984).

У відповідності до п. 6.1.,6.2 розділу ІІ Порядку № 984,- висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, - зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Реалізація органами ДПС контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, здійснюється шляхом проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За результатами проведених перевірок, відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, органи ДПС складають акт або довідку такої перевірки, які виписуються посадовими особами органу ДПС та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Податковим кодексом України в пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 визначено, що оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Отже, платник податку до суду може оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу, яке порушує його права.

Акт державного органу - це офіційний письмовий документ, який породжує для суб'єкту контролю певні правові наслідки, направлений на регулювання певних відносин та такий, який має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин, тобто, є юридичною формою рішення суб'єкта владних повноважень.

Згідно п.п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПКУ,- документальна перевірка проводиться, зокрема на підставі отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, податковий орган, виклавши у спірному акті перевірки висновки щодо порушень з боку позивача, може у подальшому використовувати їх в своїх інтересах при проведенні перевірок інших платників податків.

Тому, суд вважає, що у даному спірному випадку, висновки акта перевірки мають вплив на права, обов'язки та інтереси позивача.

З урахуванням того, що висновки акта перевірки містять обставини порушень податкового законодавства, вони у майбутньому можуть бути використані як доказ при проведенні інших перевірок позивача, або його контрагентів та відповідно, у даному спірному випадку вони мають юридичні наслідки.

Разом з тим, висновки акту перевірки, у випадку необґрунтованості, можуть призвести до порушення охоронюваних законами України прав та інтересів позивача, а також до виникнення відповідних обов'язків та негативних наслідків, тому незаконність дій відповідача по складанню акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки може бути предметом розгляду в рамках адміністративної справи.

При цьому суд бере до уваги той факт, що діючим законодавством не встановлений інший порядок судового оскарження дій контролюючих органів.

Стосовно висновків акту перевірки, суд зазначає наступне.

В обґрунтування висновків акту перевірки податковим органом покладено обставини фінансово-господарських взаємовідносин «НВП «Промтехнології ВС» з контрагентами ТОВ «Укрметізбут ЛТД» та ТОВ «КС «Парадіз».

Стосовно фінансово-господарських взаємовідносин «НВП «Промтехнології ВС» з контрагентом ТОВ «Укрметізбут ЛТД» податковий орган вважає, що договором від 25.05.2010 року № 5/25/10 не спричинено реального настання наслідків всупереч п. 5. ст. 203 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 36817 гривень.

Такого висновку відповідач прийшов на підставі відомостей відображених у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України:

ТОВ «Укрметізбут ЛТД» знято з податкового обліку від 21.09.2011 року за № 42/62, стан 14 (визнано банкрутом);

ТОВ «Укрметізбут ЛТД» у додатку 5 до декларації з ПДВ з червень 2010 року не включено до податкового зобов'язання суму 23619,12 гривень по підприємству ТОВ «НВП «Промтехнології ВС»;

основні засоби ТОВ «Укрметізбут ЛТД» відсутні;

значення в рядках 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні;

кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа;

свідоцтво ПДВ анульоване 05.09.2011 року.

Стосовно фінансово-господарських взаємовідносин «НВП «Промтехнології ВС» з контрагентом ТОВ «КС «Парадіз» податковий орган вважає, що договором від 27.05.2010 року № 161 не спричинено реального настання наслідків всупереч п. 5. ст. 203 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 38783 гривень.

Такого висновку відповідач прийшов на підставі відомостей відображених у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України:

ТОВ «КС «Парадіз» знято з податкового обліку від 11.10.2011 року за № 42/78, стан 4 (порушено провадження у справі про банкрутство);

ТОВ «КС «Парадіз» у додатку 5 до декларації з ПДВ з червень 2010 року не включено до податкового зобов'язання суму 13197,60 гривень по підприємству ТОВ «НВП «Промтехнології ВС»;

основні засоби ТОВ «КС «Парадіз» відсутні;

значення в рядках 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «сума амортизаційних відрахувань» декларацій відсутні;

кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа.

Суд не погоджується із позицією податкового органу покладеною в обґрунтування висновків акту перевірки, щодо нікчемності правочинів вчинених у ході фінансово-господарських взаємовідносин «НВП «Промтехнології ВС» з контрагентами ТОВ «Укрметізбут ЛТД» та ТОВ «КС «Парадіз», з наступних підстав.

Інформація бази даних податкового органу, використана під час проведення перевірки, а також покладена в обґрунтування висновків акту, на думку суду, не є належним доказом при їх формуванні, оскільки ніяким чином не відноситься до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Така думка суду узгоджується із позицією ВАСУ, яка викладена в постановах від 20.09.2012 року у справі № К 9991/574/12, № К 9991/5991/11, № 9991/24891/11.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету, і в подальшому за можливі дії порушника.

Податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

У відповідності до листа від 02.06.2011 № 742/11/13-11 складеного з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на таке.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначена думка суду, у цій частині, узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 складеного з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Позиція податкового органу, якій суд надає оцінку, також суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 року у справі 8/140, від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10, від 31.01.2010 у справі № 21-47а-10.

Наведена правова позиція суду цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно описової частини акту перевірки, не встановлено взаємовідносини суб'єкта господарювання, що перевіряється, з платниками, установчі документи свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними.

Згідно ч. 5. ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства;

визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Відповідно до ст.626 Цивільного Кодексу України, договір - це «домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

Тобто вказаний документ не фіксує фактичне здійснення господарської операції, та не є первинним документом, цей документ визначає прийняття сторонами відповідних прав та зобов'язань у процесі реалізації договору.

Відповідно, укладений договір, у випадку, якщо він не визнаний у судовому порядку недійсним, суд бере до уваги, як підставу для здійснення сторонами у господарських операцій.

Як встановлено вище, матеріали справи не містять судових рішень за якими будь-який договір, укладений позивачем з підприємствами постачальниками у спірних правовідносинах був визнаний недійсним.

У відповідності до ч.1,2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.15 цього положення,- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно п. 2.16 цього положення,- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно ст. 1 Закону України,- «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Реальність господарських операцій, підтвердження фактичного транспортування та зберігання товару, на виконання достовірності вчинених правочинів, що стосуються спірних правовідносин, а також дотримання вимог законодавства з питань оподаткування, підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними договорами та прийнятими додатковими угодами, специфікаціями, видатковими накладними, податковими деклараціями, податковими накладними, картками складського обліку матеріалів, приходними ордерами, виписками банку, рахунками, товарно-транспортними накладними, лімітно-заборними картками (том 1 а.с. 46-52, 96-108, 124-126, 166-249, том 2 а.с. 12-70). При цьому наданий обсяг первинних документів свідчить також про подальшу реалізацію ТМЦ.

Реальність подальшої реалізації ТМЦ, придбаних на виконання угод «НВП «Промтехнології ВС» з контрагентами ТОВ «Укрметізбут ЛТД» та ТОВ «КС «Парадіз» також підтверджується описовою частиною акту перевірки.

Таким чином, зазначені обставини також свідчать про суперечливість висновків акту перевірки.

Суд також зазначає про те, що податковим органом згідно акту перевірки не встановлено обставин невідповідності поставлених ТМЦ, реквізитам зазначеним у первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються спірних відносин.

При цьому документи, наявні в матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, надані позивачем та досліджені судом первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Отже, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом при проведенні перевірки не зазначено про відсутність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку із чим встановлені порушення.

Наказом ДПА України від 22.12.2010 року Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Далі,- Порядок № 984).

У відповідності до п.2.3 Порядку № 984 ,- описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином:

2.3.1. Результати невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок групуються за окремими видами податків і зборів (обов'язкових платежів) та у розрізі податкових періодів.

2.3.2. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

2.3.3. Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового, валютного та іншого законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані перевіряючими, а також посадовими особами суб'єкта господарювання.

2.3.4. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

2.3.5. У випадках відсутності податкового обліку або порушення порядку його ведення даний факт фіксується в описовій частині акта.

2.3.6. У разі, якщо невиїзною документальною, виїзною плановою чи позаплановою перевірками не встановлено порушень вимог нормативно-правових актів, які регламентують питання повноти нарахування та своєчасності сплати окремих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, в описовій частині акта відображаються задекларовані показники та робиться відповідний запис щодо невстановлення порушень. При цьому до акта перевірки додаються аналітичні таблиці, які підтверджують задекларовані показники.

Аналізуючи описову частину акта перевірки, суд приходить до висновку про порушення з боку відповідача вимог п.2.3 Порядку № 984 щодо складання акта перевірки.

Порушення податковим органом Порядку № 984, також підтверджується обставинами зазначеними у описовій частині акта перевірки, згідно до якої зазначено, що перевірка проводилась на підставі відомостей відображених в інформаційних базах даних податкової служби.

Суд також не погоджується із висновками акта перевірки з наступних підстав.

Згідно ст. 655 ЦКУ,- За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України (Далі, - ГКУ),- відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Що стосується ознак нікчемності угод укладених позивачем із контрагентом передбачених ст. 215, 203, 228 Цивільного кодексу України, покладених відповідачем в основу висновків акту перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,5 ст. 203 ЦКУ,- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦКУ,- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Відповідно до ст. 228 ЦКУ,- правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд звертає увагу на ті обставини, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», № 2756-VI від 02.12.2010 (набрав чинності 01.01.2011 року) ст.228 ЦКУ доповнено частиною третьою такого змісту : у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст.206 ЦКУ,- усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Дослідженням у судовому матеріалів справи суд не вбачає ознак (підстав) нікчемності правочинів.

Відповідач не зазначив, яким саме чином спірні договори спрямовано на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Доводи відповідача щодо заподіяння шкоди державі у судовому засіданні свого підтвердження не знайшли та спростовуються обставинами, встановленими судом вище.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на ст. 203 ЦК України, оскільки ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

З урахуванням положень ст. 85 ПКУ, щодо обов'язку платника податків надавати податковому органу при проведені перевірки у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, приймаючи до уваги, що податковим органом отримано витребувані документи у повному обсязі, суд вважає дії по складанню акту перевірки відповідачем на підставі даних, що містяться у інформаційних базах, незаконними.

Таким чином, оскільки акт перевірки, складений податковий органом, не містить інших обставин покладених в обґрунтування його висновків, суд, з урахуванням вищевикладеного приходить до висновку про їх необґрунтованість.

Отже, враховуючи необґрунтованість висновків акту перевірки, які в свою чергу порушують охоронювані законами України права та інтереси позивача, а також створюють відповідні обов'язки та негативні наслідки, суд приходить до висновку про незаконність дій відповідача по складанню акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 32,19 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35,41-42,47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143. 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання дій незаконними, - задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби по призначенню та проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість при вчиненні господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» та ТОВ «КС «Парадіз» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року,

Визнати незаконними дії Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби по складанню акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість при вчиненні господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» та ТОВ «КС «Парадіз» за період з 01.06.2010 року по 30.06.2011 року № 1819/23-311/36276633 від 30.11.2011 та по відображенню у ньому порушень п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» судовий збір у розмірі 32,19 ( тридцять дві) гривень 19 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20 лютого 2013 року.

Повний текст постанови складений 25 лютого 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.