Рішення № 29615330, 26.02.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2013 р.Справа № 924/2/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Д-МІКС" с. Хильчиці, Золочівський район, Львівська область

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 8878,84 грн., з яких 2353,16 грн. - штраф, 4066,55 грн. - пеня, 561,35 грн. - інфляційні, 1897,78 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Капуш С.В. - представник за довіреністю від 14.01.2013р.

від відповідача: не з'явився

(У судовому засіданні 26.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення)

Суть спору:

Позивач - ТОВ "Д-Мікс" звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_1 8878,84 грн., з яких 2353,16 грн. - штраф, 4066,55 - пеня, 561,35 - інфляційні, 1897,78 грн. - 3% річних за неналежне виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу №10/05/11 від 05.05.2011р.

Ухвалою суду від 03.01.2013р. порушено провадження у справі №924/2/13-г. Копії ухвали надіслано на адреси сторін рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Вказана ухвала надіслана боржнику повернута з відміткою відділення поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання. Розгляд справи внаслідок неявки відповідача у судове засідання відкладався.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №10/05/11 від 05.05.2011р. щодо своєчасної оплати вартості отриманої продукції.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано належним чином завірені копії договору купівлі-продажу №10/05/11 від 05.05.2011р., рішення господарського суду Хмельницької області №60/5025/159/12 від 21.02.2012р., видаткових накладних №ДМ-9000027 від 30.05.2011р., №ДМ-9000030 від 31.05.2011р., №ДМ-9000042 від 08.06.2011р., №ДМ-9000045 від 10.06.2011р., №ДМ-9000051 від 14.06.2011р., №ДМ-9000053 від 17.06.2011р., №ДМ-9000062 від 22.06.2011р., №ДМ-9000069 від 30.06.2011р., №ДМ-9000082 від 11.07.2011р., №ДМ-9000118 від 25.08.2011р., №ДМ-9000132 від 06.09.2011р.

11.02.2013р. на адресу суду надійшов лист першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 06.02.2013р. №3320, у якому повідомлено, що рішення господарського суду Хмельницької області №60/5025/159/12 від 21.02.2012р. станом на 06.02.2013р. не виконано.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні 26.02.2013р. на задоволенні позовних вимог наполягав, обґрунтовуючи останні доводами викладеними в позовній заяві, та доказами доданими до матеріалів справи.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи. Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що відповідно до ст. 64 ГПК України вважається належним повідомленням про час та місце розгляду справи судом (аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Д-МІКС", с. Хильчиці Золочівського району Львівської області зареєстроване як юридична особа 06.04.2010р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №843705, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки АБ №482792 від 16.03.2012р.

ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрований 25.02.1997р. виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2, зареєстрований платником єдиного податку згідно свідоцтва №349642 від 01.01.2011р.

05.05.2011р. між ТОВ „Д-МІКС", яке діє на підставі Статуту та є платником податку на загальних підставах (продавець) та ФОП ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту та являється платником єдиного внеску (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №10/05/11, згідно умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити товар (кормові добавки для годівлі сільськогосподарських тварин) в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень покупця (п.п.1.1 договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору передбачено умови поставки. Поставка товару продавцем покупцю здійснюється транспортом, наданим покупцем, в асортименті, комплектності та кількості згідно попереднього замовлення. Асортимент, комплектність, найменування та кількість товару вказуються у видаткових накладних. Покупець замовляє товар за 7 (сім) календарних днів до його очікуваної поставки. Замовлення передається в письмовій формі на факс чи у електронній формі на адресу електронної поштової скриньки продавця. За згодою продавця попереднє замовлення поставки товару може бути здійснено покупцем в усній формі. Видача продавцем товару покупцю підтверджує наявність попереднього замовлення (письмового чи усного) покупцем поставки товару.

Відпуск товару продавцем покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних. Датою отримання покупцем товару вважається дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних. Товар вважається прийнятим за асортиментом, комплектністю, найменуванням, кількістю та ціною - згідно з асортиментом, комплектністю, найменуванням, кількістю та ціною, вказаними у видаткових накладних. Датою переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата отримання покупцем товару у відповідності до п. 2.4 договору (пункти 2.3.-2.6. договору).

Вказаним договором сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється покупцем за договірною ціною шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом двадцяти одного календарного дня з дати переходу права власності на товар від продавця до покупця; при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 25 000,00 гривень. Грошові зобов'язання, які не виконані покупцем в термін, вказаний у п.3.1 цього договору або на суму, що перевищує 25 000,00 гривень вважаються протермінованими із наступного дня, по який повинні бути здійснені платежі у відповідності до п. 3.1 цього договору, до дня фактичної оплати за отриманий товар. Платежі, здійснені покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений товар. (п.п. 3.1-3.3 договору).

Згідно з п.п. 6.1.-6.3. договору передбачено, що у випадку порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором і чинним законодавством України. У разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупцем, він сплачує штраф у розмірі 3 (трьох) відсотків з суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. У разі прострочення покупцем виконання грошових зобов'язань на вимогу продавця він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 (три) проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відбитками печаток.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 133 229,68 грн. згідно видаткових накладних №ДМ-9000027 від 30.05.2011р. на суму 7 679,95 грн., №ДМ-9000030 від 31.05.2011р. на суму 1 577,77 грн., №ДМ-9000042 від 08.06.2011р. на суму 4573,67грн., №ДМ-9000045 від 10.06.2011р. на суму 1 823,42 грн., №ДМ-9000051 від 14.06.2011р. на суму 2523,31 грн., №ДМ-9000053 від 17.06.2011р. на суму 2610,70 грн., №ДМ-9000062 від 22.06.2011р. на суму 4 473,20 грн., №ДМ-9000069 від 30.06.2011р. на суму 3 128,30 грн., №ДМ-9000082 від 11.07.2011р. на суму 17 101,48 грн., №ДМ-9000118 від 25.08.2011р. на суму 55 451,98 грн., №ДМ-9000132 від 06.09.2011р. на суму 32 285,90 грн.

Відповідачем проведено частковий розрахунок за товар в сумі 86 452,00 грн., а саме: 23.06.2011р. - 4 000,00 гривень, 01.08.2011р. - 10 000,00 гривень, 25.08.2011 року - 55 452,00 грн., 05.09.2011р. - 17 000,00 грн., що підтверджено випискою з картки клієнта - відповідача за період з 01.05.2011р. по 28.12.2012р.

Решта заборгованості в сумі 46 777,68 грн. залишилась непогашеною.

Оскільки відповідач зобов'язання по оплаті в повному обсязі не виконав позивач звертався з позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі 46 777,68 грн.

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області №16/5025/159/12 від 21.02.2012р. судом вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-Мікс" 46 777,68 грн. заборгованості за поставлений товар за умовами договору №10/05/11 від 05.05.2011р.

Однак, як зазначає позивач, станом на 28.12.2012р. відповідачем заборгованість у сумі 46777,68 грн. не погашена. Зазначене також підтверджується листом Першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 06.02.2013р. №3320.

За вказаних обставин, на підставі п.п. 6.1.-6.3 договору купівлі-продажу №10/05/11 від 05.05.2011р. та норм чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8878,84 грн., з яких 2353,16 грн. - штраф, 4066,55 грн. - пеня, 561,35 грн. - інфляційні, 1897,78 грн. - 3% річних.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом враховано, що між сторонами 05.05.11р. укладено договір купівлі-продажу №10/05/11.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №10/05/11 від 05.05.2011р. випливає, що продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити товар (кормові добавки для годівлі сільськогосподарських тварин) в асортименті, комплектності та кількості згідно замовлень покупця.

Судом враховується, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу кормові добавки на загальну суму 133 229,68 грн. згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, та часткову оплату останнім заборгованості в сумі 86452,00 грн. Решта заборгованості відповідачем не сплачена та відповідно до рішення суду від 21.02.2012р. у справі №16/5025/159/12 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене наявність в відповідача перед позивачем 46 777,68 грн. заборгованості за поставлений товар за умовами договору №10/05/11 від 05.05.2011р. підтверджено рішенням у справі №16/5025/159/12 та не потребує доведенню.

Судом також враховано, що станом на дату прийняття рішення по справі №924/2/13-г зазначена заборгованість є не сплаченою, що підтверджено листом першого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 06.02.2013р. №3320.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупцем, він сплачує штраф у розмірі 3 (трьох) відсотків з суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Окремо судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України неустойка, штраф, пеня є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 27.04.2012 року (справа № 06/5026/1052/2011) та інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 05.05.2011р. №10/05/11, при цьому зобов'язання щодо поставки товару (кормових добавок для годівлі сільськогосподарських тварин) позивач виконав в повному обсязі, що підтверджено видатковими накладними із відмітками про отримання товару відповідачем.

Між тим, відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 86 452,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача та підтверджено рішенням суду у справі №16/5025/159/12.

Судом враховано, що позивачем за прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати за поставлений товар відповідно до п.6.2. договору нараховано відповідачу штраф в розмірі 2353,16 грн. та пеню в розмірі 4066,55 грн. за період з 01.07.2011р. по 27.03.2012р.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу судом встановлено, що заявлені суми нараховані обґрунтовано, при цьому при обрахунку пені враховано ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Згідно з п. 6.3. договору передбачено, що у разі прострочення покупцем виконання грошових зобов'язань на вимогу продавця він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 (три) проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до умов договору та законодавства України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1897,78 грн. та 561,35 - інфляційних нарахувань за період з вересня 2011р. по вересень 2012р.

При проведенні перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат відповідно до листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" судом враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних за період з вересня 2011р. по вересень 2012 року не враховує дефляції за травень-серпень 2012 року, а тому вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню частково у сумі 45,51 грн. У стягненні 515,84 грн. інфляційних відмовити.

Судом встановлено, що заявлена до стягнення сума 3% річних нарахована в межах максимально можливого розміру, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Враховуючи відсутність доказів сплати 3% річних, інфляційних, штрафу та пені за прострочення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу за поставлений позивачем товар вони підлягають стягненню з відповідача.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства України повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову в сумі 8363,00 грн., а в решті позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс", с.Хильчиці, Золочівського району Львівської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 8878,84 грн., з яких 2353,16 грн. - штраф, 4066,55 - пеня, 561,35 - інфляційні, 1897,78 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс" (с.Хильчиці, Золочівського району Львівської області, вул. Заводська, 14, код ЄДРПОУ 36918050) 2353,16 грн. (дві тисячі п'ятдесят три гривні 16 коп.) - штрафу, 4066,55 грн. (чотири тисячі шістдесят шість 55 коп.) - пені, 45,51 грн. (сорок п'ять гривень 51 коп.) - інфляційних, 1897, 78 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто сім гривень 78 коп.) - 3% річних, 1515,99 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 99 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 515,93 грн. інфляційних відмовити.

Повний текст рішення складено 28.02.2013р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи,

2 - відповідачу - рекомендованим з повідомленням: АДРЕСА_1;