Рішення № 29615106, 18.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.13 р. Справа № 5006/20/149/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільного підприємства "Азовмашпром"

про стягнення неустойки у розмірі 229017,60грн.

представники сторін:

від позивача: Крючкова Ю.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: Аліпа О.Л. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільного підприємства "Азовмашпром" про стягнення неустойки за прострочення поставки товару у розмірі 230551,20грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови контракту №3694 від 25.08.2011 в частині поставки товару у встановлений строк, тому відповідач відповідно до п. 7.1 контракту №3694 від 25.08.2011 повинен сплатити позивачу неустойку у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки, що становить 230551,20грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: контракту №3694 від 25.08.2011; специфікації №1 від 25.08.2011 (додаток №1 до контракту№3694 від 25.08.2011); додаткових угод №1 від 03.10.2011, №2 від 13.12.2011, №3 від 13.03.2012 до контракту№3694 від 25.08.2011; замовлення на поставку №4500069068 від 30.08.2011 до контракту№3694 від 25.08.2011; рахунків-фактур; видаткових накладних; товарно-транспортної накладної від 04.03.2012; претензії №851-7/454-33П від 09.10.2012; відповідь на претензію №611 від 12.11.2012.

Також позивачем надані пояснення, щодо номер контракту, який зазначений у видаткових накладних та відрізняється від номеру контракту, на підставі якого заявлено позов, відповідно до яких номер контракту №4600026109 сформований за допомогою міжнародної сертифікованої корпоративної системи управління ресурсами підприємства SAP ERP в автоматичному режимі без можливості самостійного коригування. Номер контракту №4600026109 також зазначений у специфікації №1. Таким чином, згідно пояснень позивача надані до матеріалів справи замовлення, видаткові накладні, товарно-транспортна накладна підтверджують виконання саме укладеного з відповідачем контракту №3694, якому в програмі діловодства позивача в автоматичному режимі присвоєно номер №4600026109.

До прийняття рішення по справі представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог №141-7/95 від 13.02.2013 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якому просить суд стягнути з відповідача неустойку за порушення строків поставки товару у розмірі 229017,60грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: неустойка за порушення строків поставки товару у розмірі 229017,60грн.

16.01.2013 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що порушення ним строків поставки обумовлено невиконанням позивачем строків оплати за поставлені попередні партії товару, що призвело до неможливості відповідача своєчасно здійснювати закупівлю необхідних матеріалів для виготовлення товару, який в подальшому був поставлений позивачу. За таких обставин, відповідач вважає, що він не прострочив виконання свого зобов'язання на підставі ст. 220 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач просить суд звільнити його від відповідальності в порядку ст. 219 Господарського кодексу України та відмовити позивачу у задоволенні позову.

На підставі ст. 77 Господарського процесу України у судових засіданнях оглушувалась перерва з 16.01.2012 до 05.02.2013, з 05.02.2013 до 18.02.2013.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю Багатопрофільного підприємства "Азовмашпром", як продавцем (відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Арселорміттал Кривий Ріг", як покупцем (позивач) укладено контракт №3694 (з урахуванням додаткових угод №1 від 03.10.2011, №2 від 13.12.2011, №3 від 13.03.2012 до контракту №3694 від 25.08.2011) (далі - контракт).

Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар відповідно до специфікації, узгодженої до контракту, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного контракту.

Згідно п. 2.1 контракту загальна вартість контракту складається з суми вартості всіх партій товару, узгоджених по всім специфікаціям до даного контракту.

Пунктом 2.2 контракту визначено, що ціна товару, що поставляється покупцю, договірна і вказується для кожної позиції в специфікації, що є невід'ємною частиною контракту.

Розділом 3 контракту сторони узгодили строки і умови поставки товару.

Умови поставки товару викладаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року та узгоджуються у відповідній специфікації (п. 3.1 контракту).

Відповідно до п. 3.2 контракту поставка товару продавцем здійснюється в строки, зазначені у відповідній специфікації, але тільки після надання покупцем письмової заявки. Датою подачі заявки вважається дата її направлення електронною поштою на e-mail market@azovmashprom.com.ua або факсом на номер (0629) 56-68-43. Заявка повинна містити перелік номенклатури (асортимент) та обсяги поставки товару, точно відповідати по номенклатуру і не перевищувати обсяги, зазначені в специфікації.

Згідно п. 3.3 контракту датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі товару від продавця до покупця (перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній специфікації, зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній, залізничній накладній, кур'єрської служби).

Поставка вважається виконаною продавцем за умови точної відповідності поставленого товару заявці покупця по строкам, номенклатурі і обсягу, після надання продавцем всіх супроводжувальних документів, зазначених у п. 3.6 (п. 3.4 контракту).

Пунктом 3.6 контракту визначено, що на момент прибуття товару на склад покупця його повинен супроводжувати наступний пакет документів:

- рахунок-фактура, в якому зазначені номери контракту та заявка на поставку в системі SAP/R3;

- накладна (видаткова, товарно-транспортна накладна, залізнична накладна, кур'єрської служби), в якій вказані номери контракту та заявка на поставку в системі SAP/R3;

- податкова накладна, відповідно до вимог ДПІ;

- оригінал документу, що підтверджує якість товару (сертифікат якості (відповідності) та/або паспорт виробу (ярлик, бирка тощо) та/ або інструкція (керівництво) з технічної експлуатації, та/або гарантійний талон тощо).

Відповідно до п. 4.1 контракту датою оплати вважається дата списання коштів з рахунка покупця на користь продавця, оплата товару покупцем здійснюється в національній валюті України по банківських реквізитах продавця, зазначених у контракті в наступному порядку:

- оплата товару, поставленого на склад покупця здійснюється в розмірі 100% від загальної вартості контракту протягом 10 днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві (п. 4.1.1 контракту).

Даний контракт вступає в дію з 25.08.2011 і діє до 31.12.2011 або до належного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному контракту, в залежності від того, яка з вказаних подій настане раніше. (п. 10.4 контракту).

Одночасно з підписанням контракту було погоджено та підписано специфікацію №1 від 25.08.2011 (додаток №1) до контракту (контракт SAP №4600026109), відповідно до якої продавець зобов'язався здійснити поставку візків спікальних Р.982.00.00.000сб у кількості 130 шт. за ціною 35500,00грн. (без ПДВ) на суму 4615000,00грн. (без ПДВ), ПДВ 20% 923000,00грн., разом з ПДВ 5538000,00грн. Умови поставки: Інкотермс 2000, СРТ, Кривий Ріг (склад покупця). Строки поставки: 110 календарних днів з дати письмової заявки. Умови оплати: згідно умов контракту. Пакет документів з товаром: рахунок, накладна, документ, що підтверджує якість товару, податкова.

Позивачем на адресу відповідача надіслано замовлення №4500069068 від 30.08.2011 на поставку візків спікальних в кількості 130 штук за ціною 35500,00грн. (без ПДВ) на суму 4615000,00грн (без ПДВ), ПДВ 20% 923000,00грн, разом з ПДВ 5538000,00грн.

До зазначеного контракту було укладено додаткові угоди №1 від 03.10.2011, №2 від 13.12.2011, №3 від 13.03.2012 до контракту №3694 від 25.08.2011.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №2 від 13.12.2011 до контракту сторони домовились строк дії контракту №3694 від 25.08.2011 продовжити до 30.03.2012.

Додатковою угодою №3 від 13.03.2012 до контракту сторонами досягнуті домовленості щодо:

- продовження строку дії контракту до 30.05.2012;

- зменшення кількості спікальних візків, що мають бути поставлені по специфікації №1, до 106 штук;

- загальна вартість вказаних вище спікальних візків 4515600,00грн.;

- за період з 25.08.2011 по 06.03.2012 продавцем було поставлено 48 штук спікальних візків, решта спікальних візків у кількості 58 штук має бути поставлена продавцем у період з 06.03.2012 по 20.05.2012.

Контракт, специфікація №1 від 25.08.2011 (додаток №1) та додаткові угоди №1 від 03.10.2011, №2 від 13.12.2011, №3 від 13.03.2012 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та містяться в матеріалах справи.

На виконання умов контракту №3694, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 2044800,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000049 від 17.11.2011 на суму 511200,00грн., №РН-0000051 від 12.12.2011 на суму 511200,00грн., №РН-0000001 від 11.01.2012 на суму 511200,00грн., №РН-0000004 від 04.03.2012 на суму 511200,00грн.; товарно-транспортними накладними від 11.01.2012 та від 04.03.2012, які надані позивачем та відповідачем до матеріалів справи.

Для оплати поставленого товару відповідачу разом з видатковими накладними були надані рахунки-фактури на оплату: №СФ-0000050 від 17.11.2011 на суму 511200,00грн., №СФ-0000058 від 12.12.2011 на суму 511200,00грн., №СФ-0000001 від 11.01.2012 на суму 511200,00грн., №СФ-0000080 від 04.03.2012 на суму 511200,00грн., які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були видані відповідачу відповідні податкові накладні: №1 від 17.11.2011 на суму 511200,00грн., №1 від 12.12.2011 на суму 511200,00грн., №1 від 11.01.2012 на суму 511200,00грн., №1 від 04.03.2012 на суму 511200,00грн., які надані відповідачем до матеріалів справи.

Також відповідачем надано копії декларацій з податку на додану вартість за період з листопада 2011 по січень 2012 та за березень 2012 разом з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ), що підтверджують відображення операцій поставки товару позивачу в податковому обліку.

Між сторонами відсутній спір щодо поставки та отримання товару по вищевказаним накладним саме на виконання контракту № 3694, відсутній спір щодо ціни, асортименту товару, строку оплати його вартості та строку поставки товару.

Сторони не надали суду доказів того, що ці видаткові накладні стосуються інших договорів. Тому суд вважає, що ці документи стосуються саме даного договору.

Оцінивши зміст контракту, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши зміст контракту, специфікації №1 від 25.08.2011 (додаток №1) та додаткової угоди №3 від 13.03.2012 до контракту, суд відзначає, що сторони погодили строки поставки товару: 110 календарних днів, який сплинув 18.12.2011, з урахуванням замовлення на поставку №№4500069068 від 30.08.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відповідачем за видатковими накладними №РН-0000049 від 17.11.2011, №РН-0000051 від 12.12.2011 здійснена без прострочення строків, обумовлених у контракті та специфікації №1 від 25.08.2011 (додаток №1) до контракту.

Проте, за видатковими накладними: №РН-0000001 від 11.01.2012, №РН-0000004 від 04.03.2012 товар поставлено відповідачем з порушенням строків поставки, а саме:

- за видатковою накладною №РН-0000001 від 11.01.2012 відповідачем поставлено товар 12.01.2012;

- за видатковою накладною №РН-0000004 від 04.03.2012 відповідач здійснив поставку товару 05.03.2012.

Дата прийому товару позивачем вказана на зворотному боці видаткової накладної №РН-0000001 від 11.01.2012 та товарно-транспортної накладної від 04.03.2012.

Спор між сторонами щодо дати поставки відсутній, позивач та відповідач згодні з тим, що товар за видатковою накладною №РН-0000001 від 11.01.2012 відповідачем поставлено 12.01.2012; за видатковою накладною №РН-0000004 від 04.03.2012 поставлено 05.03.2012.

Згідно з п. 7.1 контракту у випадку прострочення поставки товару проти строків обумовлених в договорі, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення. Нарахування неустойки починається з першого дня прострочення та припиняється на дату поставки товару

При нарахуванні штрафних санкцій застосовуються суми з ПДВ (п. 7.6 контракту).

Відповідно до п. 7.7 контракту сплата штрафних санкцій, зазначених у цьому контракті, може здійснюватись продавцем у добровільному порядку та/або шляхом зменшення покупцем сум, що підлягають оплаті на розмір відповідних санкцій та/або шляхом пред'явлення відповідних вимог. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, що їх оплатила, від виконання або завершення виконання зобов'язань за цим контрактом.

З метою досудового врегулювання спору, 09.10.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією №851-7/454-33П, в якій вимагав сплатити неустойку за прострочення строків поставки в сумі 230551,20грн.

Відповідач надав відповідь на претензію №611 від 12.11.2012, в якій зазначив, що нарахування неустойки є неправомірним, оскільки позивачем порушено строки оплати вартості вже поставленого товару, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості своєчасно закупити необхідні матеріали для виготовлення товару, тому претензію №851-7/454-33П від 09.10.2012 відповідач повністю відхиляє.

Аналогічна позиція відповідача висвітлена у відзиві на позов.

Дослідивши зміст договору, вислухавши доводи позивача та відповідача, суд не погоджується з доводами останнього щодо наявності факту прострочення кредитора, а саме позивача, що не дало можливість відповідачу виконати свої зобов'язання належним чином. Суд вважає, що відповідачем не доведено факт неможливості виконання свого зобов'язання щодо поставки товару через несвоєчасний розрахунок з ним позивачем, оскільки відповідачем, не надано жодних доказів щодо закупівлі необхідних матеріалів для виготовлення товару, що в подальшому буд поставлений позивачу. Також позивачем не доведений причино-наслідковий зв'язок між порушенням строків оплати вартості товару та поставкою товару з простроченням погодженого строку.

За таких обставин, зобов'язання відповідача щодо поставки товару повинні бути виконані у строк погоджений контрактом.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що поставка товару за видатковою накладною №РН-0000001 від 11.01.2012 на суму 512000,00 грн.; за видатковою накладною №РН-0000004 від 04.03.2012 на суму 511200,00 грн., здійснена відповідачем з порушенням строку поставка, а товар на суму 2470800,00 грн. відповідачем у строки передбачені договором до 20.05.2012 взагалі поставлений не був.

Таким чином, оскільки поставка товару позивачу була здійснена відповідачем не в повному обсязі (вартість непоставленого товару складає 2470800,00 грн.) та з порушенням строків поставки (дві поставки по 511200,00 грн.), позивач просить стягнути з відповідача неустойку за порушення строків поставки товару на розмірі 229017,60грн..

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом вище, пунктом 7.1 контракту сторони погодили відповідальність у вигляді неустойки у розмірі 0,3% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення у випадку прострочення поставки товару проти строків обумовлених в договорі.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань по поставці товару, а тому позовні вимоги про стягнення суми неустойки пред'явлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунок суми позову позивача суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 229017,60грн. підлягають задоволенню.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право місцевого господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також пунктом 3 статті 83 розділу ХІ (Вирішення господарських спорів у першій інстанції) Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18).

Суд, об'єктивно оцінивши обставини, що наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, для врахування таких судом при вирішенні питання щодо зменшення розміру суми неустойки за порушення строків поставки товару, заявленої до стягнення позивачем, враховуючи інтереси сторін, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання за контрактом, дійшов висновку про те, що даний випадок не є винятковим, а тому оскільки судом встановлена наявність прострочення виконання зобов'язання відповідачем перед позивачем, а сума неустойки, що заявлена позивачем до стягнення, відповідає строкам і ставкам нарахування такої, а також те, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання за контрактом у вигляді суми неустойки за порушення строків поставки товару, вчинений із додержанням письмової форми, вищенаведені твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, суд відзначає, що відповідач станом на день розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі. Крім того, відповідачем не надано суду доказів виконання зобов'язань за договором, щодо поставки товару в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільного підприємства "Азовмашпром" про стягнення неустойки за прострочення поставки товару у розмірі 229017,60грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача у розмірі 4580,34грн. судового збору. Судовий збір у розмірі 30,68 грн. у зв'язку зі зменшення позовних вимог підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ухвали суду відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільного підприємства "Азовмашпром" (вул. Монтажна, буд. 5, м. Маріуполь, Донецька область, 87523, ЄДРПОУ 13509917 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Арселорміттал Кривий Ріг" (вул. Орджонікідзе, буд. 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50095, ЄДРПОУ 24432974) неустойку у розмірі 229017 (двісті двадцять дев'ять тисяч сімнадцять) грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 4580 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 34 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 25.02.2013.