Рішення № 29614995, 26.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1556/13 26.02.13

За позовом фізичної особи-підприємця Никончук Василя Володимировича

до товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп»

про стягнення 20 818, 92 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: не з'явились

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець Никончук Василь Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп» 20 818, 92 грн., (у тому числі 19 800, 00 грн. - основного боргу, 169, 82 грн. - 3 % річних, 849, 10 грн. - пеня).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 29.01.2013 року порушено провадження у справі № 910/1556/13 та призначено її розгляд на 12.02.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника Відповідача розгляд справи відкладався.

У судове засідання 26.02.2013 року представник Позивача не з'явився, однак 25.02.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на необґрунтованість доводів Позивача, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були відправлені за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.02.2013 року оголошено рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 11.09.2012 року укладено договір № 15, відповідно до якого Позивач зобов'язався здійснювати організацію перевезення вантажів автомобілями згідно транспортних заявок Відповідача, а останній сплатити їх вартість.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач звернувся до Позивача з заявкою № 816 від 13.09.2012 року про перевезення стальних труб вагою 21 тонна, розміром до 12, 1 метрів за маршрутом місто Новомосковськ-місто Мінськ (Республіка Білорусь) та з заявкою № 815 від 13.09.2012 року про перевезення стальних труб вагою 21 тонна, розміром до 12, 1 метрів за маршрутом місто Новомосковськ-Мачулищі (Республіка Білорусь).

Надання транспортних послуг у вересні 2012 року Позивачем підтверджено наданим суду актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТР-09-20 від 20.09.2012 року та CMR № 167171 та № 167173 (копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за договором № 15 від 11.09.2012 року на суму 20 800, 00 грн.

Відповідно до пункту 6.4 договору № 15 від 11.09.2012 року строк оплати за надані послуги встановлений на протязі трьох днів після відвантаження, якщо інше не передбачено в заявці.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов'язання за надані Позивачем транспортні послуги повністю не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 19 800, 00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, 04.12.2012 року звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості.

Відповідач листом № 11/12 від 24.12.2012 року надав Позивачу відповідь, в якій проти наявної заборгованості не заперечував та зазначив, що остання буде врахована при подальших розрахунках.

Оскільки факт надання транспортних послуг підтверджується відповідним актом, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 19 800, 00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині оплати наданих Позивачем транспортних послуг.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.7 договору № 15 від 11.09.2012 року встановлено, що при порушенні Відповідачем порядку та строків оплати за договором, останній зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення 849, 10 грн. пені за період з 02.10.2012 року по 10.01.2013 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 169, 82 грн. - 3% річних за період з 02.10.2012 року по 10.01.2013 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Матеріали справи свідчать про те, що 03.01.2013 року Позивачем та адвокатом Трегуб Юлією Євгенівною укладено договір про надання правової допомоги № 0301/2013.

Позивач сплатив на користь адвоката Трегуб Ю.Є. (копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 2157 від 29.06.2010 року наявна в матеріалах справи) 3 000, 00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 1 від 03.01.2013 року.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, витрати понесені Позивачем на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені фізичною особою-підприємцем Никончук Василем Володимировичем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Логітек Груп» (02081, м. Київ, Дарницький район, проспект Григоренка, будинок 20-А, квартира 21, ідентифікаційний код 36824282) на користь фізичної особи-підприємця Никончук Василя Володимировича (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Путилівська, будинок 1, квартира 3, ідентифікаційний код 2161800377) 19 800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 82 коп. - 3 % річних, 849 (вісімсот сорок дев'ять) грн. 10 коп. - пеня, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрати по сплаті судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. - витрати на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ.

Повне рішення складено: 26.02.2013 року.

Суддя Кирилюк Т.Ю.