Постанова № 29614427, 06.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року 15:45Справа № 808/12/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжя

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

від позивача:Грона Д.С., довіреність № 11 від 12.12.2012

від відповідача: Гавриленко Д.В., довіреність № 33/8/10 від 04.04.12

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 18.12.2012 № 0001040025.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновки податкового органу про порушення з боку позивача законодавства є невірними, а відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки перелічені в акті перевірки підприємства є постачальниками ПАТ «ЗАЗ», які забезпечують потреби підприємства в основних та допоміжних матеріалах, що використовують в господарській діяльності підприємства. Вказує, що отримання матеріальних цінностей підтверджено первинними документами щодо отримання, оприбуткування та використання матеріалів, що в повному обсязі були надані до перевірки. Зазначає, що товариство має безпосередні відносини лише з названими в акті контрагентами та не володіє інформацією щодо особливостей ведення ними господарської діяльності. Вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачання платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях вих. № 450/10-010/4 від 21.01.2013 посилається на те, що СДПІ по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЗАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2009 по 31.08.2012, в ході якої, зокрема, встановлено що ПАТ «ЗАЗ» мало взаємовідносини з контрагентами, по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарів, а саме: МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС». Вказує, що основним постачальником МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» у червні 2012 року було ТОВ «Віджі Буд», основним постачальником якого в свою чергу було ТОВ «ТВК Меркурій». Вказує, що до перевірки ПАТ «ЗАЗ» не було надано товарно-транспортних накладних чи подорожніх листів на перевезення товару, отриманого від ТОВ «ГАМАЛС». З огляду на це податковий орган вважає, що є неможливим підтвердження здійснення поставок товарів МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» на адресу ПАТ «ЗАЗ». Таким чином, податкова інспекції прийшла до висновку про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, чим завищено суму від'ємного значення по взаємовідносинам МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» за серпень 2012 року на суму ПДВ 39,00 грн. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 06.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС від 23.11.2012 № 558 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами, наведеними у додатку № 1 до акту перевірки за період з 01.07.2009 по 31.08.2012, про що складено акт від 11.12.2012 № 569/25-0/25480917.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ПАТ «ЗАЗ» вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, чим завищено суму від'ємного значення по взаємовідносинам МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» за серпень 2012 року на суму ПДВ 39,00 грн.

18.12.2012, на підставі акту перевірки від 11.12.2012 № 569/25-0/25480917, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001040025, яким ПАТ «ЗАЗ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39,00 грн. за серпень 2012 року.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 18.12.2012 № 0001040025, ПАТ «ЗАЗ» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

ПАТ «ЗАЗ» зареєстроване 04.01.2003 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 04.01.2003 № 11031050070000411 та перереєстровано згідно свідоцтва від 12.04.2011 № 11031050070000411 у зв'язку із зміною найменування.

Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.04.1998 за № 04 та наразі перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі.

Судом встановлено, що у червні 2012 року, без укладання письмового договору, МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» було реалізовано ПАТ «ЗАЗ» вапно гашене в кількості 70 кг. на загальну суму 231,00 грн., що підтверджується долученою до справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № 12601 від 12.06.2012.

На поставку товару постачальником виписана податкова накладна № 63 від 12.06.2012.

Придбаний товар був оприбуткований позивачем згідно приходного ордеру № 28, що відображено відповідною бухгалтерською проводкою Дт 201 Кт 631.

Вапно гашене в повному обсязі було оплачено ПАТ «ЗАЗ» згідно платіжного доручення № 7271 від 13.06.2012, заборгованість відсутня.

Придбаний товар був використаний у діяльності товариства, а саме, для нейтралізації стічних вод, що підтверджується вимогою № 821 від 28.08.2012 та відображено в бухгалтерському обліку товариства проводкою Дт 91 Кт 201.

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПАТ «ЗАЗ» на підставі прибуткової накладної та занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, оплачені і в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у позивача ТТН та інших доказів на переміщення придбаного товару.

В даному випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно- транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

При цьому слід говорити про те, що наявність чи відсутність ТТН не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Тому суд перевіряє надані як позивачем так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності.

Із усних пояснень представника позивача судом встановлено, що придбаний товар був поставлений самим постачальником на територію структурного підрозділу позивача ВГРП «ІЗАА» ПАТ «ЗАЗ», без надання будь-яких товаросупровідних документів.

В той же час, приймаючи до уваги обсяг поставки (70 кг.) та надані позивачем в сукупності інші документи, суд вважає їх достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагента.

Натомість в акті перевірки податковий орган приходить до висновку про неможливість підтвердження здійснення поставок товарів МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» на адресу ПАТ «ЗАЗ». Таких висновків податкова інспекція дійшла з огляду на те, що проведення зустрічної звірки по МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» виявилось неможливим, а також виходячи із наявних відносин вказаного контрагента з ТОВ «Віджі Буд», який в свою чергу мав відносини з ТОВ «ТВК «Меркурій», податковий орган посилаючись на інформацію ДПІ у Деснянському районі м. Києва по підприємству ТОВ «Віджі Буд», аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства встановив укладення угод без мети настання реальних наслідків. Тому, інспекція вважає, що право на податковий кредит у МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України. У зв'язку із не підтвердженням у МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціям з придбання товарів від ТОВ «Віджі Буд» у МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів підприємствам-покупцям в розумінні ст. 22. ст. 188 ПК України.

Тобто, висновки акту перевірки про не підтвердження реальності вчиненої господарської операції ґрунтуються виключно на обставинах діяльності юридичних осіб в другому та третьому ланцюгу постачання, які безпосередньо до позивача жодного відношення не мають, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Таким чином, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми середниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Що стосується безпосереднього контрагента позивача, то відповідачем у судовому засіданні наданий акт від 10.10.2012 № 1650/22-34/13918998/83 про неможливість проведення зустрічної звірки МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛС» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами за червень 2012 року. З вказаного акту вбачається, що підприємство-контрагент позивача за спірний період червень 2012 року до податкового органу звітувало, декларувало свої зобов'язання та сплачувало суми ПДВ до бюджету.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент здійснення спірних операцій, далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, Податковим кодексом встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація тощо), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача видаткової та податкової накладних, документів про оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу акт перевірки не містить, ПАТ «ЗАЗ» цілком правомірно включило суми до податкового кредиту з податку на додану вартість по придбаним товарам, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України щодо умов виникнення у позивача права на відображення податкового кредиту та згодом від'ємного значення, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 11.12.2012 № 569/25-0/25480917, про порушення ПАТ «ЗАЗ» вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 18.12.2012 № 0001040025 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 18.12.2012 № 0001040025 про зменшення Публічному акціонерному товариству «Запорізький автомобілебудівний завод» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39,00 грн. за серпень 2012 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» 107,30 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Л.Я. Максименко