Постанова № 29612580, 22.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року (о 09 год. 55 хв.) Справа № 0870/11634/12 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря судового засідання Батечко М.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість в сумі 340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2181-ІІІ), Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та зазначає, що 07.12.2009 відповідачу донараховано штрафних санкцій згідно акту перевірки, ППР № 0012031701 від 17.11.2009 у розмірі 170,00 грн. та 25.01.2010 донараховано штрафних санкцій згідно акту перевірки, ППР № 0018971701 від 21.12.2009 у розмірі 170,00 грн. Отже, борг з податку на додану вартість становить 340,00 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 340,00 грн. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме відповідачу поштою направлено першу податкову вимогу № 1/1367 від 30.10.2008 та другу податкову вимогу № 2/1556 від 15.12.2008, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачено. На час розгляду справи у суді заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 22.01.2013 надав до суду клопотання (вх. № 2672) про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Заперечення на адресу суду від відповідача не надходили.

Згідно з ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються, зокрема, юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) зареєстрований як фізична особа - підприємець 28.07.2008 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, місце проживання: АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 та Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведена невиїзна документальна перевірка відповідача з питання неповернення до ДПІ свідоцтва платника податку на додану вартість протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання (дата анулювання - 01.10.2009), за результатами якої складено Акт №2835/1701/НОМЕР_3 від 16.11.2009.

Відповідно до Акту перевіркою встановлено: неповернення до ДПІ свідоцтва платника податку на додану вартість протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання (дата анулювання - 01.10.2009). Затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з ПДВ згідно ст. 9, п. 9.8 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1999 № 168/97-ВР.

На підставі Акту та виявленого порушення позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2009 № 0012031701/0/2830, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 170,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення особисто отримано відповідачем 26.11.2009, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведена невиїзна документальна перевірка відповідача з питання дотримання граничних строків подання звітної податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009, за результатами якої складено Акт № 3202/1701/НОМЕР_3 від 21.12.2009.

Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III, пп. 2.6.1 п. 2.6 ст. 2 та пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого ДПАУ від 30.05.1997 № 166.

На підставі Акту та виявленого порушення позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 № 0018971701/0/3239, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170,00 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 170,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення особисто отримано відповідачем 14.01.2010, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме на адресу відповідача поштою була направлена перша податкова вимога від 30.10.2008 № 1/1367, яка повернулась на адресу позивача у зв'язку з неможливістю вручення, про що був складений акт від 10.11.2008 № 240/24-013 та в той же день першу податкову вимогу розміщено на дошці податкових оголошень. Днем вручення першої податкової вимоги вважається 10.11.2008.

Друга податкова вимога від 15.12.2008 № 2/1556 направлена на адресу відповідача поштою та повернута на адресу позивача у зв'язку з неможливістю вручення, про що був складений акт № 7/24-013 від 07.01.2009 та в той же день другу податкову вимогу розміщено на дошці податкових оголошень. Днем вручення другої податкової вимоги вважається 07.01.2009.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в сумі 340,00 грн., у зв'язку з чим ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, яким регулювався порядок адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) під час виникнення спірних правовідносин, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. «а» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1999 №168/97-ВР платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання; якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону № 2181-ІІІ штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами.

Згідно з пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Як встановлено п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом встановлено, що на підставі Акту перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0012031701/0/2830 від 17.11.2009 у розмірі 170,00 грн. та №0018971701/0/3239 від 21.12.2009 у розмірі 170,00 грн. Отже, борг з податку на додану вартість складає 340,00 грн.

Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абз. 3 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Як встановлено пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

За приписами пп. 5.2.2 та пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Як свідчать матеріали справи, податкові повідомлення-рішення відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку оскаржено не було, а отже є узгодженими, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

На виконання пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ позивачем на адресу відповідача поштою була направлена перша податкова вимога від 30.10.2008 № 1/1367 та друга податкова вимога від 15.12.2008 № 2/1556.

Згідно з абз. 4 пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Із матеріалів справи вбачається, що перша податкова вимога вважається врученою відповідачу 10.11.2008, а друга податкова вимога вважається врученою 07.01.2009.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010р. № 2857-VI податки і збори, які справлялися до 1 січня 2011 року, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами /обов'язковими платежами/, сплачуються платниками податку у порядку, встановленому Податковим Кодексом України.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI він набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як встановлено пп. 95.1 - 95.2. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно пп. 95.3. ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп. 95.4. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді податковий борг з податку на додану вартість у сумі 340,00 грн. відповідачем не сплачено, заборгованість перед бюджетом не погашена. Під час розгляду справи відповідач проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 340 грн. (триста сорок гривень 00 копійок) на користь Державного бюджету Заводського району, на р/р 34129999700004, код платежу 99999999, код ЄДРПОУ 38025372, ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак