Постанова № 29609831, 19.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 5024/1243/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Коробенка Г.П.

Куровського С.В.

За участю представників : ПП "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" -Копилової О.М., Гусєвої О.О.; ДП "Гайсинський спиртовий завод" - Кеба А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. по справі № 5024/1243/2012 за позовом Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" до Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" про визнання недійсною частини договору, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 р. позивач - ДП "Гайсинський спиртовий завод" звернувся із позовною заявою до ПП "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" про визнання недійсною частини договору №39/1 від 26.02.2011 р., а саме, п.1, 2, п.1.7, п.1.8 та п.6.3 даного договору.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.09.2012 р. по справі № 5024/1243/2012 /суддя : Гридасов Ю.В./ в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. по справі № 5024/1243/2012 / судді : Воронюк О.Л., Єрмілов Г.А., Філінюк І.Г./ рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2012 р. скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано недійсними пункти 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р., укладеного між ПП "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" та ДП "Гайсинський спиртовий завод"; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви сумі 1073,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 536,50 грн.

В касаційній скарзі ПП "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р., посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2012 р. залишити без змін.

ДП "Гайсинський спиртовий завод" подало до суду відзив до касаційної скарги, в якому просить залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана апеляційна постанова відповідає вимогам Закону та фактичним обставинам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, у якій визначено підстави, за наявності яких правочин визнається недійсним, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства .

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій, між ДП "Гайсинський спиртовий завод" (наймач) та ПП "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" (наймодавець) 26.04.2011р. укладено Договір найму обладнання № 39/1, відповідно до умов якого наймодавець передав наймачу обладнання - автоматизацію відділення розсіропки, дріжджегенерації та бродіння. Обладнання передано для виробництва компоненту моторного палива альтернативного (КМПА).

Відповідно до умов п. 1.2. даного Договору, використання обладнання за цільовим призначенням згідно цього договору - це виробництво компоненту моторного палива альтернативного чи надання послуг по виробництву компоненту моторного палива альтернативного для ПП "БФ "Інтеркрайт", або виробництво компоненту моторного палива альтернативного чи надання послуг по виробництву компоненту моторного палива альтернативного для інших покупців з письмового дозволу ПП "БФ "Інтеркрайт".

Вартість обладнання, згідно п.1.5 Договору складає 140 000,00 грн.

Пунктом 1.7 Договору сторони погодили, що обладнання буде використовуватися Наймачем з метою виробництва компоненту моторного палива альтернативного для ПП "БФ "Інтеркрайт" за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 28.

Пунктом 1.8. Договору передбачено, що наймач не має права виробляти компонент моторного палива альтернативного на даному обладнанні без письмової згоди ПП "БФ "Інтеркрайт" для інших контрагентів (підприємств, фірм, компаній, тощо).

Права та обов`язки сторін визначені розділом 5 договору найму обладнання від 26.04.2011 р.

Санкції за невиконання зобов'язань встановлені розділом 6 Договору, зокрема, п.6.2 передбачає, що за невиконання обов'язків, передбачених п.4.3 цього договору, наймач сплачує наймодавцю неустойку в розмірі 2% від суми річної плати за користування обладнанням; п.6.3. визначено, що при використанні наймачем обладнання не за цільовим призначенням (виробництво КМПА чи надання послуг по виробництву КМПА не для ПП "БФ "Інтеркрайт" або без дозволу ПП "БФ "Інтеркрайт"), наймач сплачує наймодавцю штраф в розмірі ринкової вартості виробленої не за цільовим призначенням продукції.

Відповідно до умов п.3.1, п.7.1, 7.2 даний Договір найму укладається на невизначений строк та вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки п.п.1, 2, п.1.7, п.1.8 та п.6.3 спірного Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011 р. не суперечать чинному законодавству, зокрема, спірними пунктами Договору встановлені обмеження не щодо користування орендованим майном, а щодо розпорядження продукцією одержаною наймачем у результаті користування річчю, переданою у найм за спірним договором, при цьому вказана продукція, відповідно до вимог ст.775 ЦК України, належить наймачу на праві власності до моменту її відчуження відповідачу або, за погодженням з відповідачем, іншій особі, то підстав для визнання їх, відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України, недійсними не має.

Скасовуючи рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2012 р. та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювані пункти договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011 р. є такими, що порушують права та законні інтереси позивача, зокрема, в порушення вимог ст.ст.3, 627 ЦК України, спірні умови договору обмежують позивача у виборі контрагента, також, оскаржувані пункти договору не тільки втручаються в господарську діяльність підприємства, але й зобов'язують державне підприємство отримувати дозвіл навіть щодо виконань державних замовлень, що порушує ст.75 ГК України та суперечить державним інтересам.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними пунктів 1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р., укладеного між ПП "БФ "Інтеркрайт" та ДП "Гайсинський спиртовий завод".

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору містить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Зазначені положення ГК України кореспондуються із вимогами ЦК України, а саме, відповідно до ст.ст.759, 760 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Вимогами ЦК України встановлено, в яких саме випадках повинно бути погодження наймодавця (орендаря) в процесі використання орендованого майна з власником майна, а саме: лише за згодою наймодавця наймач може змінювати стан речі, переданої у найм (п.3 ст.773 ЦК України), передавати найману річ у користування іншій особі (п.1 ст.774 ЦК України), поліпшувати майно, яке є предметом договору найму ( п.1 ст.778 ЦК України).

Згідно ст.773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Дане положення передбачено ст.285 ГК України, яка визначає, що орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.

Спірним п.1.2 договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011 р. передбачено, що цільове призначенням згідно цього договору - це виробництво компоненту моторного палива альтернативного чи надання послуг по виробництву компоненту моторного палива альтернативного для ПП "БФ "Інтеркрайт", або виробництво компоненту моторного палива альтернативного чи надання послуг по виробництву компоненту моторного палива альтернативного для інших покупців з письмового дозволу ПП "БФ "Інтеркрайт".

Тобто, фактично спірною умовою договору встановлено обмеження щодо виготовлення та реалізації отриманого позивачем продукту, а саме: виробництво продукції чи надання послуг лише для ПП "БФ "Інтеркрайт".

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проте, умовами спірних п.1.7 та п.1.8 договору найму встановлено, що обладнання буде використовуватися Наймачем з метою виробництва компоненту моторного палива альтернативного для ПП "БФ "Інтеркрайт" за адресою: Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 28; наймач не має права виробляти компонент моторного палива альтернативного на даному обладнанні без письмової згоди ПП "БФ "Інтеркрайт" для інших контрагентів (підприємств, фірм, компаній, тощо).

Також, п.6.3 договору найма передбачено, що при використанні наймачем обладнання не за цільовим призначенням (виробництво КМПА чи надання послуг по виробництву КМПА не для ПП "БФ "Інтеркрайт" або без дозволу ПП "БФ "Інтеркрайт"), Наймач сплачує Наймодавцю штраф в розмірі ринкової вартості виробленої не за цільовим призначенням продукції.

Переглянувши справу в апеляційному порядку, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що вищезазначеними спірними пунктами Договору найму від 26.04.2011 р. чітко встановлено обмеження саме у використанні майна (обладнання), яке полягає не в приписах використовувати обладнання за його призначенням, а визначає, що ДП "Гайсинський спиртовий завод" має погоджувати з наймодавцем не тільки обсяги використання обладнання, а і контрагентів, що є порушенням ч.6 ст.627 ЦК України

Відповідно до ст.775 ЦК України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Зазначене положення статті кореспондується загальній меті відносин найму - користування річчю наймачем, тобто вилучення корисних властивостей речі, а отже, всі корисні властивості речі, що виявляються у можливості приносити плоди, доходи або продукцію, вилучає наймач.

В порушення вимог ст.ст. 3, 627, 775 ЦК України, ст. 43, 44 ГК України, спірні умови п.1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р. перешкоджають вільно користуватись обладнанням, яке передано у найм (обмежують вибір контрагенту), забороняють вільно розпоряджатись виготовленою продукцією.

Крім того, судом було встановлено та підтверджено у судовому засіданні представниками сторін, ДП "Гайсинський спиртовий завод" знаходиться у процедурі банкрутства, на стадії розпорядження майном боржника і ПП "БФ "Інтеркрайт" визнаний кредитором по справі. ДП "Гайсинський спиртовий завод" віднесений до переліку підприємств, що не підлягають приватизації /додаток № 1/, відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності що не підлягають приватизації", умовами якого передбачено, що до боржника, що є об'єктом права державної власності і не підлягає приватизації та внесеного до переліку відповідно до Закону може бути застосовано дві судові процедури банкрутства - процедура розпорядження майном та процедура мирової угоди.

Отже, позивач є державним підприємством, що не підлягає приватизації, з 100% формою державної власності і законом чітко врегульовано його діяльність. Згідно ст.75 ГК України державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Також, спірні умови договору найму не лише не спрямовані на відновлення платоспроможності ДП "Гайсинський спиртовий завод", а навпаки, сприяють накопиченню боргів перед кредитором - ПП "БФ "Інтеркрайт" та погіршенню фінансового становища позивача.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що оскаржувані пункти договору не тільки втручаються в господарську діяльність підприємства, але й зобов'язують державне підприємство отримувати дозвіл у ПП "БФ "Інтеркрайт" навіть щодо виконань державних замовлень, що порушує ст. 75 ГК України та суперечить державним інтересам.

Таким чином, зазначені умови договору надають перевагу єдиному кредиторові - ПП "БФ "Інтеркрайт", чим порушують не лише інтереси боржника - ДП "Гайсинський спиртовий завод" та держави, враховуючи, що боржник є державним підприємство, а і кредиторів по справі про банкрутство позивача, оскільки ускладнюється можливість відновлення платоспроможності боржника, а отже і сплати кредиторської заборгованості та сприяє лише накопиченню поточної заборгованості боржника.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, спірний договір найму обладнання від 26.04.2011 р. підписаний з боку наймача - ДП "Гайсинський спиртовий завод" бувшим Т.в.о. директора Рибаковим Р.А., та розпорядником майна боржника - арбітражним керуючим Лохненко Є.М., який призначений саме за клопотанням голови комітету кредиторів по справі - ПП "БФ "Інтеркрайт", який у відповідності до п. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зобов"язаний діяти не в інтересах одного кредитора, а в інтересах боржника та всіх кредиторів по справі про банкрутство ДП "Гайсинський спиртовий завод".

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарський суд апеляційної інстанції, дослідивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, доводам та запереченням сторін, дійшов до обґрунтованого висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства п.1.2, 1.7, 1.8 та 6.3 Договору найму обладнання № 39/1 від 26.04.2011р., у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній апеляційній постанові по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. по справі № 5024/1243/2012 залишити без змін.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Коробенко Г.П.

Куровський С.В.