Рішення № 29608303, 25.02.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0609/2-579/12 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р.А.

Категорія 52 Доповідач Микитюк О. Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.

при секретарі Валяник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про поновлення на роботі, витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою приватного підприємця ОСОБА_2

на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

18 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив поновити його на роботі на посаді водія у ПП „Стельмах", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 29400грн., витребувати у нього трудову книжку та стягнути з відповідача на його користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням і неповерненням трудової книжки, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню. В обґрунтування позову зазначив, що на підставі трудового договору від 18 січня 2008 року, який є нерозірваним, працював у відповідача водієм. 21 квітня 2008 року відповідач незаконно звільнив його з роботи. Правовими підставами позову зазначив ст.ст.221,232,233,237 КЗпП України.

Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 06 червня 2012 року позов задоволено. Поновлено позивача на роботі з 21.04.2008 року, витребувана у відповідача його трудова книжка. Стягнуто з відповідача на користь позивача 40054грн.73коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 20 жовтня 2012 року залишена без задоволення заява ПП ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі ПП ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у позові. Апелянт посилається на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 18 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_2 укладений трудовий договір на невизначений строк між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, який того ж дня зареєстрований у Романівському районному центрі зайнятості (а.с.4). 21 квітня 2008 року ПП ОСОБА_2 видав наказ про розірвання із ОСОБА_1, трудового договору за прогул. (а.с.7).

Відповідно до пунктів 6-8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року N 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за N 554/5745 (із наступними змінами), у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів. На підставі цього запису відповідальна особа центру зайнятості робить на трьох примірниках трудового договору запис про це, який дає право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи.

За даними Романівського районного центру зайнятості станом на15 січня 2013 року трудовий договір №06050800008 від 18 січня 2008 року між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є діючим.

Висновок суду першої інстанції, що на підставі наказу ПП ОСОБА_2 від 21 квітня 2008 року трудові відносини припинились і ОСОБА_1 є звільненим, суперечить нормам матеріального закону. Суд безпідставно поновив позивача на роботі і стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Як передбачено пунктом 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України від 29.07.1993 року №58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 58, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.60 ЦПК України). ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що він передав свою трудову книжку відповідачу. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.20,21), трудова книжка знаходиться в кримінальній справі. Всупереч положенням пункту 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників суд першої інстанції задовольнив вимогу про витребування трудової книжки.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального закону, рішення належить скасувати в повному обсязі, оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від решти вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06 червня 2012 року і ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 у позові до приватного підприємця ОСОБА_2 про поновлення на роботі, витребування трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: