Вирок № 29605034, 27.02.2013, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 1001/329/2012

Провадження № 1/355/5/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2013 р. Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді - О. Л. Литвиненко

при секретарі - Лунгул Т.А.

за участю прокурора - Русецького О.В., Карповича Д.В., Панченко Н.С.

з участю захисника ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка кримінальну справу за обвинуваченням: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лєрмонтове Серишівського району Амурської області Російської Федерації, українця, громадянина України, освіта вища, військовозобов»язаного, пільгами не користується, непрацюючого, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей 2006 та 2009 років народження, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст 286, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України

Встановив:

Органами досудового слідства ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення у перевищенні влади, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, та супроводжувалися насильством, а також службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складанні і видачі завідомо неправдивих документів, за наступних обставин.

14 березня 2006 року близько 19 години, ОСОБА_4, працюючи на посаді помічника дільничного інспектора міліції Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області, в званні сержанта міліції і являючись службовою особою, яка згідно з положеннями ст. 1 Закону України „Про міліцію", постійно здійснює функції представника влади, прибув на територію молочнотоварної ферми сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок" в селі Червоному Яготинського району Київської області. Приводом для цього стало телефонне повідомлення йому від керівника підприємства про перебування не фермі ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння і його конфлікту із бійкою зі сторожами.

Увійшовши до приміщення ферми ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 вийти із ним на подвір'я, коли той вже ні з ким не конфліктував і його поведінка на являла небезпеки. Вийшовши з приміщення, ОСОБА_4, без попередження і вияснення обставин, наніс ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, заподіявши перелом нижньої щелепи, який віднесений до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Перевищення ОСОБА_4 влади проявилось у тому, що він, згідно до положень ч. 2 ст. 12 Закону України „Про міліцію", мав право застосовувати силу без попередження тільки в разі виникнення безпосередньої загрози життю або здоров'ю громадян чи йому особисто. Проте, така загроза, як і взагалі необхідність застосування заходів фізичного впливу до ОСОБА_2, були відсутні. ОСОБА_4: вчинив дії, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, за відсутності цієї умови.

Після травмування ОСОБА_2, ОСОБА_4 не забезпечив подання йому необхідної допомоги в найкоротший строк, як того вимагає ч. 4 ст. 12 Закону України „Про міліцію", а відразу поїхав з місця події.

Ці дії ОСОБА_4 органом досудового слідства були кваліфіковані за ч.2 ст. 365 КК України, як перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, і заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_2 як окремого громадянина та супроводжувалися насильством.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що про застосування щодо ОСОБА_2 заходів фізичного впливу із заподіянням йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_4, всупереч вимогам ч. 5 і 6 ст. 12 Закону України „Про міліцію", рапортом не довів до відома начальника для сповіщення прокуророві, а сфальсифікував матеріали перевірки за фактом отримання ОСОБА_2 ушкоджень начебто в результаті падіння з воза. 17 березня 2006 року в період з 9 до 13 години ОСОБА_4 у приміщенні Яготинського районного відділу головного управління МВС України в Київській області, розташованому у місті Яготині Київської області, на вулиці Незалежності, 109, виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за цим фактом, на підставі п. 2 ч.1 ст. 6 КПК України, зазначивши у ній завідомо неправдиві дані про таке падіння. Ця постанова, як офіційний документ, стала підставою для припинення, передбаченої ст. 97 КПК України, перевірки повідомлення з лікарні про госпіталізацію ОСОБА_2

Ці дії ОСОБА_4 органом досудового слідства були кваліфіковані за ч. І ст. 366 КК України, як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні і видачі завідомо неправдивих документів, ОСОБА_4 вчинив службове підроблення.

На підтвердження винності ОСОБА_4 за ч.2 ст.365 КК України органи досудового слідства послалися на наступні докази.

Покази потерпілого ОСОБА_2 про те, що 14 березня 2006 року близько 18 години 30 хвилин він прийшов на ферму до дружини, а перед цим вживав спиртні напої. Дружина скаржилась на те, що її ображають сторожі, звинувачуючи, що він вчиняє крадіжки з ферми. У нього з сторожами виник конфлікт, в ході якого не билися, але хапали одне одного за одяг та сварилися. Вже коли конфлікт скінчився і він стояв біля ферми та спілкувався з доярками, в цей момент на ферму приїхав дільничний ОСОБА_4, який зайшов у сарай і покликав його. Вийшли на вулицю і ОСОБА_5 зразу біля входу сказав: „Ти що здоровий..?" і зразу ж вдарив його лівою рукою в праву половину щелепи. Відчув, що від такого удару виник перелом щелепи. Про це зразу ж сказав ОСОБА_4 і попросив його відвезти його у лікарню, але він зразу сів у машину і поїхав. Його госпіталізували у травматологічне відділення. Цього ж вечора до нього приїхав у лікарню працівник міліції ОСОБА_6, якому він заявив про те, що його побив ОСОБА_4 Але вранці у лікарню приїхав брат ОСОБА_5 - ОСОБА_8 і умовив його написати пояснення в міліцію про те, що травму він отримав в результаті падіння з воза. Він написав таку заяву і віддав її ОСОБА_8. ОСОБА_4 заплатив йому 800 гривень, перед виїздом у Київ він привіз додому 500 гривень, а потім ще 300 гривень передав через дружину (т.2 а.с.31).

Покази свідка ОСОБА_9 про те, що за два дні до травмування чоловіка на роботі відбувся конфлікт із завідуючою фермою, яка звинуватила свідка у тому, що на її зміні була викрадена солярка, сказала, що це зробив її чоловік та чоловік ОСОБА_10. ОСОБА_2 тоді хворів і нікуди не виходив і вона розповіла чоловіку про цю конфліктну ситуацію. 14 березня 2006 року близько 19 години після закінчення дійки корів прийшов ОСОБА_2, коли вона знаходилась на фермі на роботі, який випивший. Коли його побачили сторожі ОСОБА_11 та ОСОБА_5, вони стали говорити на його адресу образливі речі, звинувачуючи його у крадіжці солярки. Почали сваритися з цього приводу і ОСОБА_5 став з нею грубо говорити. На це чоловік зреагував тим, що взяв ОСОБА_5 за одяг і сказав йому, що якщо він ще її займатиме, то буде мати справу із ним. Вона забрала чоловіка від нього, а ОСОБА_11 при цьому взагалі ніяк не реагував і ніякої участі не приймав у цьому конфлікті. Ніхто з них ніяких ударів чоловікові не наносив.

Через 15-20 хвилин після цього конфлікту чоловік спілкувався у приміщенні ферми з ОСОБА_10. В цей час приїхав дільничний ОСОБА_4, який був у стані алкогольного сп'яніння, з ним у машині бачила ще чоловіків, з якими не знайома, але вони участі у конфлікті не приймали. ОСОБА_4, зайшовши в сарай, вивів ОСОБА_2. Вона також вийшла до них і зразу побачила, що ОСОБА_2 стояв зігнутий і в нього з рота йшла кров, сказав, що ОСОБА_4 вибив йому зуби. Двоє чоловіків, які приїхали із ОСОБА_4, стояли в стороні і не підходили. Коли вона стала кричати і лаяти ОСОБА_4, він став говорити, що вона нічого не докаже. Того ж дня потерпілого відвезли у лікарню, а на другий день, він сказав, що до нього приїжджав брат ОСОБА_5 та умовив його написати пояснення про те, що він впав з воза. Операцію чоловіка фінансував ОСОБА_4 він віддав чоловікову спочатку 500 гривень, а згодом ще 300 гривень (т.2 .а.с.32-33).

Покази свідка ОСОБА_12 про те, що 14 березня 2006 року близько 19 години він знаходився на роботі, на фермі. ОСОБА_2 часто приходив до своєї дружини на ферму та допомагав їй, прийшов він і цього вечора у стані алкогольного сп'яніння. В нього виник конфлікт із сторожами ОСОБА_11 та ОСОБА_5, причиною якого стало зникнення чи крадіжка солярки, при цьому був присутнім зоотехнік ОСОБА_13., який намагався заспокоїти ОСОБА_2. В той момент як ОСОБА_5 вийшов з побутової кімнати, ОСОБА_2 ухопив його за одяг, а в цей момент до нього підбіг ОСОБА_11 і вдарив ОСОБА_2 кулаком по обличчі. ОСОБА_2 не встояв на ногах і вони разом впали, потім підвелися і на цьому бійка скінчилась. Потім бачив, як приблизно через 10 хвилин приїхав на молоковозі ОСОБА_14, зразу за ним приїхав автомобілем ОСОБА_4, з яким в машині був один незнайомий чоловік. ОСОБА_4 зайшов у приміщення ферми, і що далі відбувалося не бачив, а через декілька хвилин у приміщення до нього підійшов ОСОБА_2 і в нього з рота йшла кров, запитав де кран з водою. На обличчі ОСОБА_2 кров з'явилась вже після того, як його на вулицю вивів ОСОБА_4. А після того, як його вдарив ОСОБА_11, вони просто впали, потім він піднявся і ходив лаявся (т.2 а.с.34-35).

Покази свідка ОСОБА_15, який пояснював, що 14 березня 2006 року близько 19 години знаходився в місті Києві, коли йому на мобільний телефон зателефонував сторож ОСОБА_11 і повідомив, що на території ферми ОСОБА_2 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння і конфліктує з ними та вчинює бійку. Він сказав ОСОБА_11, щоб викликав на місце зоотехніка ОСОБА_13, щоб той розібрався у ситуації. Потім він зателефонував ОСОБА_4 на мобільний телефон і розповів йому про те, що повідомив ОСОБА_11, на що ОСОБА_4 сказав, що під'їде на місце. На другий день взнав про те, що після того випадку ОСОБА_2 опинився в лікарні з переломом щелепи і звинувачує ОСОБА_4 у умисному травмуванні. Йому розповіли, що причиною конфлікту між сторожами та ОСОБА_2 стало те, що до того як ферму стали охороняти ОСОБА_11 та ОСОБА_5, на фермі сторожувала мати ОСОБА_2 Трактори, які обслуговували ферму, зберігались прямо у приміщенні сараю і були випадки крадіжок солярки з цих тракторів. А коли вже стали працювати ці сторожі, крадіжки припинились. У них була версія про причетність до крадіжок солярки саме ОСОБА_2 На цьому підґрунті між ними і виник конфлікт (т.2 а.с.36).

Покази свідка ОСОБА_11 про те, що 14 березня 2006 року близько 18-19 години він знаходився на фермі разом із напарником ОСОБА_5. На ферму прийшов ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння і підійшов до нього у приміщенні сараю і став лаяти нецензурними словами та висловлювати погрози розправою за те, що начебто вони, сторожі розповсюджують чутки, що він крав солярку із тракторів. Він не знає хто саме крав солярку і нікому не говорив, що це справа рук ОСОБА_2, але той став його хапати за одяг. Доярки стали робити зауваження ОСОБА_2, і говорити, щоб він йшов додому і його дружина теж робила зауваження. Потім побачив як ОСОБА_2 напав на напарника ОСОБА_5 і став його душити. Він підійшов і намагався його захистити та відтягти ОСОБА_2 від нього, і він двічі вдарив його кулаком в обличчя. Від ударів ОСОБА_2 впав на підлогу, потім піднявся і вийшов, а вони зателефонували керівнику підприємства ОСОБА_15 і через нього викликали дільничного інспектора міліції. Дільничний ОСОБА_4 приїхав приблизно через 15 хвилин після того, але він вже тоді пішов займатись своєю роботою і які події відбувались за участю дільничного інспектора не бачив (т.2 а.с.37-38).

Покази свідка ОСОБА_5, який пояснював, що 14 березня 2006 року близько 18-19 години він знаходився на фермі разом із напарником ОСОБА_11, але прийшов пізніше за нього. Коли підходив до сараю ферми чув крики, вияснилось, що це лаявся ОСОБА_2, який був у стані сп'яніння. Зайшов у сарай, потім у приміщення для відпочинку, коли виходив у дверях зіткнувся з ОСОБА_2, який зразу ухопив його руками за горло і нічого не кажучи став душити. В цей час підбігли доярки та напарник ОСОБА_11, стали відтягувати ОСОБА_2 і напарник став наносити ОСОБА_2 удари кулаком в обличчя. Але як саме він це робив детально не розгледів. ОСОБА_2 впав на підлогу, потім піднявся і став пропонувати вийти на вулицю поговорити. Але вони відійшли від нього і він зателефонував директору ОСОБА_15 на мобільний телефон і так викликали дільничного інспектора міліції, який приїхав приблизно через 10 хвилин. Коли приїхав дільничний, він зразу пішов з того місця, і що відбувалося далі не бачив. Бачив, як дільничний спілкувався з ОСОБА_11 та розпитував його, що тут відбувається. В цей момент ОСОБА_2 також був у приміщенні сараю (т.2 а.с.39-40).

Покази свідка ОСОБА_13 про те, що він, як головний зоотехнік ТОВ „Світанок", 14 березня 2006 року знаходився на території ферми підприємства і близько 18 години приїхав на ферму ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння. Побачивши його, спитав чому він тут ходить п'яний і вимагав, що він ішов додому, але він сказав, що прийшов допомагати дружині і уходити він не збирався. Після того, пішов у другий сарай і працював там із доярками, а коли повернувся до сараю, де був ОСОБА_2, то сторожі ОСОБА_11 та ОСОБА_5 сказали, що ОСОБА_2 вчинив із ними бійку та душив їх. Вони сказали, що зателефонували керівнику підприємства ОСОБА_15 і той наказав, щоб викликали дільничного інспектора. ОСОБА_4 приїхав приблизно через 20 хвилин і вивів ОСОБА_2 на вулицю, і що там відбувалося він не бачив. Але потім ОСОБА_2 зайшов у сарай і казав, що ОСОБА_5 його вдарив. Також там був водій молоковоза ОСОБА_14 та дружина ОСОБА_2 вони кричали і лаяли ОСОБА_5, за те, що він вдарив ОСОБА_2. Сам ОСОБА_2 після того говорив, що в нього зламані зуби і пальцями мацав свої зуби у роті, а також вмивався. Дільничний ОСОБА_4 зразу поїхав, а ОСОБА_2 залишався на фермі (т.2 а.с.41).

Покази свідка ОСОБА_6, який пояснював, що за вказівкою чергового райвідділу він виїздив до лікарні, куди був доставлений ОСОБА_2, останній йому повідомив, що його на фермі побив дільничий інспектор міліції ОСОБА_4, зламав йому щелепу. Пояснення він у ОСОБА_2 не відбирав, так як той перебував у стані алкогольного сп»яніння і сам цього не заперечував. Йому як працівнику міліції, з пояснень сторожів ОСОБА_11 та ОСОБА_5, з якими він спілкувався тієї ж ночі стало відомо, що ОСОБА_2 безпричинно вчинивши з ними бійку, душив одного з них руками за шию. Сторожі захищаючись, наносили по обличчю ОСОБА_2 удари руками Факт побиття ОСОБА_2 ОСОБА_4 вони не підтвердили (т.2 а.с.42).

Покази свідка ОСОБА_14 про те, що 14 березня 2006 року увечері він приїхав на ферму за молоком і одночасно приїхав дільничний інспектор міліції ОСОБА_4 Він зайшов у сарай і ніякого конфлікту там не бачив, а побачив як дільничний вивів із сараю ОСОБА_2 і після того той зразу зайшов у сарай в нього з рота йшла кров. Він сказав, що його вдарив дільничний і повибивав йому зуби. Він висловив своє невдоволення поведінкою дільничного, але ОСОБА_5 на це нічого не відповів, сів в машину і зразу поїхав. Самого моменту нанесення удару дільничним інспектором ОСОБА_2 не бачив. Вважає, що саме ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_2 та спричинив йому травму. Хто міг безпосередньо спостерігати момент нанесення удару не знає, але коли робив зауваження дільничному, там були доярки та дружина ОСОБА_2 Травму ОСОБА_2 отримав на вулиці, після того як його туди вивів дільничний (т.2.а.с.43).

Покази свідка ОСОБА_10, яка пояснювала, що вона працює і перебуває у дружніх стосунках із дружиною потерпілого, їх чоловіки часто приходили на ферму, щоб допомагати виконувати тяжку роботу. Стали виникати конфлікти, оскільки сторожі ферми стали розповсюджувати чутки про те, що чоловіки займаються на фермі розкраданням солярки, про що вони розповідали своїм чоловікам. ОСОБА_2 14 березня 2006 року увечері прийшов на ферму. До цього вже відбулася конфліктна розмова із сторожами з цього приводу, про неї стало відомо ОСОБА_2. Коли ОСОБА_2 прийшов, він став конфліктувати зі сторожами, але бійки між ними не було, вона чула як вони лаялись із ОСОБА_2 Вона, щоб попередити бійку, намагалась забрати ОСОБА_2 та умовити його йти додому. Через якийсь час у приміщення сараю зайшов дільничний ОСОБА_5. Він зайшов у сарай, разом із ним йшов сторож ОСОБА_11 і скаржився на поведінку ОСОБА_2. ОСОБА_4 покликав ОСОБА_2 і той відреагував. ОСОБА_4 наказав йому йти за ним і вони пішли на подвір'я. Вона сказала дружині ОСОБА_2, щоб вийшла за ними, щоб щось не трапилось і вона пішла за ними. Потім почула крики дружини ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_5, сварила його за те, що він побив ОСОБА_2. Після того, ОСОБА_5 в сарай більше на заходив, і вона його не бачила, тому що доїла корів. Коли уходила з сараю додому, бачила як під сараєм сидів ОСОБА_2 і на обличчі в нього була кров і він спльовував кров з рота (т.2.а.с.44).

Покази свідка ОСОБА_19 про те, що 14 березня 2006 року увечері направлявся додому, по дорозі його підібрав ОСОБА_5 на своєму автомобілі. Стали їхати разом, але він запропонував йому, проїхати в село Черняхівку забрати його подругу ОСОБА_20. По дорозі ОСОБА_4 розмовляв по мобільному телефону, йому телефонував керівник підприємства ОСОБА_15. і ОСОБА_4 сказав, що заїдуть не надовго в село Червоне. ОСОБА_4 заїхав на територію ферми і вийшов з автомобіля і направився у приміщення корівника. Потім вийшов звідти з ОСОБА_2, який був випивши і вони разом зайшли за сарай. Він вийшов з салону автомобіля, направився до них, щоб запитати ОСОБА_5, чому вони тут і чи довго будуть тут знаходитись. В цей момент з-за сараю йому на зустріч вийшов ОСОБА_2, за ним ОСОБА_5. З середини сараю вийшла якась жінка в окулярах і стала кричати на нього, за те що він начебто когось побив. Він зразу зрозумів, що його з кимсь плутають. Але вона потім зразу стала кричати і лаятись на ОСОБА_5, за те, що він побив ОСОБА_2. Потім вийшли ще якісь працівники і хтось став також кричати на ОСОБА_5, висловлюючи претензії з того приводу, що він не склав протокол, а застосував фізичну силу. ОСОБА_4 сказав, що завтра буде розбиратись в присутності керівника. Вони сіли в машину і поїхали (т.2 а.с.43).

Покази свідка ОСОБА_20 яка пояснювала, що ОСОБА_2 раніше взагалі не знала і не бачила. ОСОБА_4 бачила один раз. До неї того вечора приїхав знайомий ОСОБА_19, запросив її до себе додому в село Лозовий Яр, разом із ним був ОСОБА_4, який керував автомобілем. По дорозі ОСОБА_4 хтось зателефонував на мобільний телефон, після чого поїхали на ферму. Вона сиділа в машині і не виходила. ОСОБА_19 спочатку був в салоні. Через пару хвилин з приміщення сараю вийшов ОСОБА_5 разом із незнайомим чоловіком, стояли біля будівлі сараю і спілкувались приблизно хвилину. Потім ОСОБА_19 сказав, що вийде до них, щоб попросити підкурити. Побачила як той незнайомий чоловік відійшов від ОСОБА_5, тримався за обличчя. Але він тримався до обличчя ще коли вони виходили з сараю. В цей момент з сараю вийшли якісь жінки і стали кричати і лаятись на адресу ОСОБА_19 та ОСОБА_5, вони сіли в машину і зразу поїхали. Вони постійно перебували в її полі зору, але ніяких ударів ніхто нікому не наносив (т.2 а.с.47-48).

Окрім показів свідків, на підтвердження винності ОСОБА_4 у скоєнні перевищення влади, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, та супроводжувалися насильством,, органи досудового слідства послалися на такі письмові докази:

- протокол допиту на очній ставці між потерпілим ОСОБА_2 і обвинуваченим ОСОБА_4, в ході якої потерпілий повністю підтримав свої показання про спричинення йому травми ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 проти цього заперечив (т.1 а.с.64-67);

- висновок судово-медичної експертизи, згідно з яким у ОСОБА_2 виявлений перелом щелепи справа, який віднесений до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень і міг бути спричинений від удару тупим предметом (т.1 а.с.52).

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства, суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих в судовому засіданні.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об'єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

Частина 3 ст.62 Конституції України, ст.327 КПК України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.Кримінально-процесуальне законодавство насамперед визначає, що є доказом у кримінально-процесуальній справі. Ним визнається будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий , прокурор і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На основі оцінки доказів, які були дослідженні в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що участь підсудного ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, не доведена. Наявні докази є недостатніми для підтвердження пред'явленого обвинувачення.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 своєї вини по ч. 2 ст. 365 КК України не визнав і пояснив, що ОСОБА_2 знає в зв'язку з тим, що він зловживає спиртними напоями і схильний у стані сп'яніння до бійок та правопорушень, негативно характеризується за місцем проживання та роботи.. Проводив перевірки і приймав рішення відносно нього про відмову у порушенні кримінальної справи. 14 березня 2006 року близько 18-19 години йому на мобільний телефон зателефонував директор ТОВ „Світанок" ОСОБА_15 і сказав, що на фермі підприємства у селі Червоному ОСОБА_2 дебоширить. Він їхав власним автомобілем в село Лозовий Яр разом із ОСОБА_19 та його знайомою ОСОБА_20. Коли зайшов у сарай ферми, там зустрів сторожів ОСОБА_5 та ОСОБА_11, також були доярки ОСОБА_9 та інші. Сторожі сказали, що ОСОБА_2 прийшов п'яний і затіяв бійку з ними по причині, що сторожі побачили як ОСОБА_2 крав солярку з трактора, що на території ферми, хоча ОСОБА_2 цього не визнавав і перебував у стані сп'яніння. Він покликав його до себе і сам направився до виходу з сараю. ОСОБА_2 говорив, що сторожі перші розпочали конфлікт і бійку. Він сказав ОСОБА_2, щоб вранці тверезий з'явився у контору для бесіди у присутності директора підприємства. Зразу поїхав додому, розвізши по домам ОСОБА_20 та ОСОБА_19. А вранці дізнався, що ОСОБА_2 госпіталізовано до травматологічного відділення лікарні з переломом щелепи і він звинувачує його у тому, що він його побив. Він не бив ОСОБА_2 і в цьому не було ніякої потреби, тому що між ними не було конфлікту. Працівники міліції з цього приводу відібрали пояснення у сторожів ОСОБА_5 та ОСОБА_11, які підтвердили, що саме вони захищались від нападів ОСОБА_2, який значно вищий та сильніший від них і саме вони наносили йому того вечора удари. ОСОБА_2 його оговорює, тому, що він раніше застосовував до нього заходи впливу через його неправомірну поведінку. Матір потерпілого погрожувала, що посадить його, оскільки він приймав участь у розкритті злочину, вчиненого його братом ОСОБА_16.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що14.03.2006 року дружина прийшла з роботи схвильована, поскільки їй охорона повідомила, що пропадає солярка і до цього причетний потерпілий. Він вечором в стані алкогольного сп»яніння пішов до неї на роботу. Між ним та охоронника виникла сварка та невелика штовханина. Згодом приїхав дільничий інспектор ОСОБА_4., покликав його і вони вийшли з сараю, стали неподалік від угла дверей і підсудний наніс йому удар лівою рукою у щелепу, переломавши її. Його відвезли в лікарню. Вранці приїздив брат ОСОБА_4, умовив підписати пояснення, що потерпілий упав з воза, що він і зробив.

У відповідності до ст. 65 КПК України доказами по кримінальній справі є різні фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, вину особи, що вчинила це діяння, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Кожен доказ в кримінальному процесі повинен мати такі властивості, як відносність та допустимість. Особливої уваги з погляду прав людини заслуговує допустимість доказу. Допустимість доказу означає законність джерела, засобу і процесуального порядку його одержання. Законом встановлені умови визнання доказу допустимим:

- доказ повинен бути отриманий з належного процесуального джерела (ч.2 ст. 65 КПК України). До них відносяться: показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи слідчих і судових дій та інші документи;

- доказ повинен бути отриманий належним процесуальним засобом (ст. 66 КПК України). Кримінально-процесуальна форма строго визначає засіб одержання доказів, невиконання якого призводить до порушення принципу законності кримінального судочинства, а отже, і до скасування винесеного по справі рішення.

У відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1.11.1996 року відзначив, що докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання та закріплення здійснене або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не вповноваженою на те особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

В основу обвинувачення органом досудового слідства покладені покази потерпілого ОСОБА_2 на досудовому слідстві, які є основним джерелом доказів винуватості ОСОБА_4, були досліджені судом в ході розгляду даної справи ( т. 2 а.с.31 ) та які на думку суду є непослідовними та суперечними, виходячи з наступного. В даних показах на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що коли приїхав дільничий ОСОБА_4, то потерпілий стояв біля ферми та спілкувався з дояркою ОСОБА_10, а уже в судовому засіданні він пояснив, що коли приїхав дільничий, то ОСОБА_2 був у приміщенні сараю.

Дані покази ОСОБА_2 суд вважає суперечливими, непослідовними та такими, що повністю спростовуються показами і поясненнями підсудного ОСОБА_4, показами свідків, а також частково показами самого ОСОБА_2. Так сам потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що коли приїхав ОСОБА_4, то він був у приміщенні сараю, той його покликав і вони разом вийшли на вулицю. Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_20. як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підтвердили, що коли приїхав на ферму дільничий ОСОБА_4, то ОСОБА_2 перебував у сараї і потім вони разом вийшли на вулицю. Аналогічні покази дав підсудний ОСОБА_4.

Суд вважає встановленим, що 14.03.2006 року у вечірній час до 19 години в приміщенні сараю молочнотоварної ферми СТОВ «Світанок» в с. Червоному Яготинського району між потерпілим ОСОБА_2 та сторожами ОСОБА_11 та ОСОБА_5 відбувся конфлікт та бійка, під час якої ОСОБА_11 намагаючись захистити напарника ОСОБА_5 від побиття його ОСОБА_2, декілька разів ударив потерпілого кулаком по обличчю.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 підтвердив ту обставину, що між ним та ОСОБА_11 та ОСОБА_5, які були сторожами виник конфлікт та визнає що між ними був фізичний контакт.

Покази потерпілого ОСОБА_2 про те, що ні ОСОБА_11, ні ОСОБА_5 його не били, а вони лише держали один одного за одяг, суд вважає недостовірними і такими, що спростовуються показами свідка ОСОБА_12 на досудовому слідстві ( т.2 а.с.34-35) і в судовому засіданні про те, що в момент конфлікту ОСОБА_2 між сторожами ОСОБА_11 та ОСОБА_5, саме ОСОБА_11 вдарив ОСОБА_2 кулаком по обличчю з метою захистити свого напарника ОСОБА_5 від протиправних дій з боку ОСОБА_2, який душив ОСОБА_5 руками за шию.

Свідок ОСОБА_11 як на досудовому слідстві ( т.2 а.с.37-38), так і в судовому засіданні також підтвердив, що ОСОБА_2 вчинив з ОСОБА_11 та ОСОБА_5 безпричинну сварку та бійку, під час чого ОСОБА_2 намагався задушити руками ОСОБА_5, здавивши останнього руками за горло і з метою захисту життя та здоров'я ОСОБА_5 від реального посягання з боку ОСОБА_2, ОСОБА_11 вимушено наніс один-два удари кулаком по обличчю ОСОБА_2 в область правої частини обличчя, від чого ОСОБА_2 упав на підлогу.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердив свої покази на досудовому слідстві ( т.2 а.с.36), що він отримав телефонне повідомлення від сторожа ОСОБА_11, про те, що ОСОБА_2 прийшов на територію ферми й перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння конфліктує з сторожами та вчинив з ними бійку. Про, це він повідомив помічника ДІМ ОСОБА_4, зателефонувавши останньому по телефону.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив свої покази на досудовому слідстві ( т.2 а.с. 39-40) про те, що ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на території ферми, вчинив з ним та його напарником по роботі ОСОБА_11 конфлікт, затіяв безпричинну бійку з ними, напавши на ОСОБА_5 став душити ОСОБА_5 руками за горло. Напарник ОСОБА_11, з метою захисту життя та здоров'я ОСОБА_5, став відтягувати ОСОБА_2 та наносити по обличчю ОСОБА_2 удари кулаком.

Свідок ОСОБА_9 підтвердила на досудовому слідстві ( т.2 а.с.32-33) про те, що 14 березня 2006 року близько 19 години після закінчення дійки корів прийшов ОСОБА_2, коли вона знаходилась на фермі на роботі, який був випивший. Коли його побачили сторожі ОСОБА_11 та ОСОБА_5, вони стали говорити на його адресу образливі речі, звинувачуючи його у крадіжці солярки. Почали сваритися з цього приводу і ОСОБА_5 став з нею грубо говорити. На це чоловік зреагував тим, що взяв ОСОБА_5 за одяг і сказав йому, що якщо він ще її займатиме, то буде мати справу із ним. В судовому засіданні вона теж підтвердила, що між її чоловіком та сторожами була сварка, і вони брались за груди.

Свідок ОСОБА_13 на досудовому слідстві ( т.2 а.с.41) підтвердив те, що 14 березня 2006 року знаходився на території ферми підприємства і близько 18 години приїхав на ферму ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння. Побачивши його, спитав чому він тут ходить п'яний і вимагав, що він ішов додому, але він сказав, що прийшов допомагати дружині і уходити він не збирався. Після того, пішов у другий сарай і працював там із доярками, а коли повернувся до сараю, де був ОСОБА_2, то сторожі ОСОБА_11 та ОСОБА_5 сказали, що ОСОБА_2 вчинив із ними бійку та душив їх. В судовому засіданні дав аналогічні покази, чим підтвердив те, що між потерпілим ОСОБА_2 сторожами ОСОБА_11 та ОСОБА_5. перед приїздом ОСОБА_4 була бійка.

Покази свідка ОСОБА_10 на досудовому слідстві підтверджують, що ОСОБА_2 14 березня 2006 року увечері прийшов на ферму, став конфліктувати зі сторожами, вона чула як вони лаялись із ОСОБА_2.

Також спростовуються показами свідка ОСОБА_6 як на досудовому слідстві ( т.2 а.с.42), так і в судовому засіданні, який показав, що йому, як працівнику міліції, з пояснень сторожів ОСОБА_11 та ОСОБА_5 стало відомо, що ОСОБА_2 безпричинно вчинивши з ними бійку, душив одного з них руками за шию. Сторожі захищаючись наносили по обличчю ОСОБА_2 удари руками.

З урахуванням вищенаведених показів потерпілого ОСОБА_2, зазначених свідків, суд не виключає можливості заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому свідками ОСОБА_11 чи ОСОБА_5.

Органом досудового слідства підсудний ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що увійшовши до приміщення ферми, запропонував ОСОБА_2 вийти із ним на подвір'я, коли той вже ні з ким не конфліктував і його поведінка на являла небезпеки і коли вийшли з приміщення, ОСОБА_4, без попередження і вияснення обставин, наніс ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, заподіявши перелом нижньої щелепи, який віднесений до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я. Дане обвинувачення підтверджується показами потерпілого ОСОБА_2. А покази свідків ОСОБА_9 - дружини потерпілого, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 грунтуються на поясненнях самого ОСОБА_2 та на їх припущеннях про те, що можливо ОСОБА_4 наніс удар по обличчю ОСОБА_2.

Покази потерпілого ОСОБА_2, що саме підсудний ОСОБА_4 наніс йому удар у праву половину щелепи, від якого виник перелом щелепи суд вважає суперечливими, непослідовними та такими, що повністю спростовуються показами і поясненнями підсудного ОСОБА_4, показами свідків, а також частково показами самого ОСОБА_2:.

Свідок ОСОБА_9 на досудовому слідстві (т.2 а.с.32-33) пояснила, що через 15-20 хвилин після цього конфлікту чоловік спілкувався у приміщенні ферми з ОСОБА_10. В цей час приїхав дільничний ОСОБА_4, з ним у машині бачила ще чоловіків, з якими не знайома, але вони участі у конфлікті не приймали. ОСОБА_4, зайшовши в сарай, вивів ОСОБА_2. Вона також вийшла до них і зразу побачила, що ОСОБА_2 стояв зігнутий і в нього з рота йшла кров, сказав, що ОСОБА_4 вибив йому зуби. В судовому засіданні даний свідок підтвердила, що чоловік вийшов з дільничим ОСОБА_4 із сараю, а згодом вона вийшла за ними і побачила у чоловіка кров. Нанесення самих ударів потерпілому безпосередньо вона не бачила і цього підтвердити не може, так як не була в цей час присутня біля них.

Покази свідка ОСОБА_12 на досудовому слідстві ( т.2 а.с.34-35) про те, що 14 березня 2006 року близько 19 години він знаходився на роботі, на фермі і бачив, як приблизно через 10 хвилин після бійки потерпілого з сторожами приїхав на молоковозі ОСОБА_14, зразу за ним приїхав автомобілем ОСОБА_4, з яким в машині був один незнайомий чоловік, ОСОБА_4 зайшов у приміщення ферми, і що далі відбувалося не бачив, а через декілька хвилин у приміщення до нього підійшов ОСОБА_2 і в нього з рота йшла кров, запитав де кран з водою, на обличчі ОСОБА_2 кров з'явилась вже після того, як його на вулицю вивів ОСОБА_4 не підтверджують участь підсудного у скоєнні інкримінованого злочину, у нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому. Даний свідок особисто не бачив чи наносив удари підсудний потерпілому і не бачив як вони бились, про що підтвердив у судовому засіданні особисто.

Свідок ОСОБА_13 як на досудовому слідстві ( т.2 а.с.41), так і в судовому засіданні підтвердив те, що ОСОБА_4 приїхав приблизно через 20 хвилин після бійки потерпілого та сторожів і вивів ОСОБА_2 на вулицю, і що там відбувалося він не бачив. Але потім ОСОБА_2 зайшов у сарай і казав, що ОСОБА_5 його вдарив. Безпосереднім учасником бійки підсудного та потерпілого даний свідок не був і чи наносив ОСОБА_4 удари в щелепу потерпілому теж не бачив. Про це він дізнався зі слів самого ОСОБА_2, який перебував у нетверезому стані. Особисто сам він очевидцем подій не був.

Свідок ОСОБА_6 не був присутній при подіях на фермі 14.03.2006 року, лише підтвердив і в судовому засіданні і на досудовому слідстві ( т.2 а.с.42), що він виїздив до лікарні, куди був доставлений ОСОБА_2, але пояснення він у ОСОБА_2 не відбирав, так як той перебував у стані алкогольного сп»яніння і сам цього не заперечував. З пояснень сторожів ОСОБА_11 та ОСОБА_5, з якими він спілкувався тієї ж ночі стало відомо, що ОСОБА_2 безпричинно вчинивши з ними бійку, душив одного з них руками за шию. Сторожі захищаючись, наносили по обличчю ОСОБА_2 удари руками Факт. побиття ОСОБА_2 ОСОБА_4 вони не підтвердили.

Свідок ОСОБА_14 на досудовому слідстві ( т.2 а. с. 43) підтвердив, що 14 березня 2006 року увечері він приїхав на ферму за молоком і одночасно приїхав дільничний інспектор міліції ОСОБА_4 Він зайшов у сарай і ніякого конфлікту там не бачив, а побачив як дільничний вивів із сараю ОСОБА_2 і після того той зразу зайшов у сарай, в нього з рота йшла кров. Він сказав, що його вдарив дільничний, але самого моменту нанесення удару дільничним інспектором ОСОБА_2 не бачив. В судовому засіданні свідок пояснив, що підтвердити нанесення удару підсудним ОСОБА_2 він не може, особисто не бачив цього, лише чув це зі слів потерпілого.

Свідок ОСОБА_10 пояснювала на досудовому слідстві ( т.2 а.с.44), що у приміщення сараю зайшов дільничний ОСОБА_5, разом із ним йшов сторож ОСОБА_11 і скаржився на поведінку ОСОБА_2. ОСОБА_4 покликав ОСОБА_2 і той відреагував. ОСОБА_4 наказав йому йти за ним і вони пішли на подвір'я. Вона сказала дружині ОСОБА_2, щоб вийшла за ними, щоб щось не трапилось і вона пішла за ними. Потім почула крики дружини ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_5, сварила його за те, що він побив ОСОБА_2. В судовому засіданні теж підтвердила лише те, що ОСОБА_2 виходив із сараю з ОСОБА_4, нанесення удару потерпілому ОСОБА_4 не бачила, в цей момент не була присутня.

Свідок ОСОБА_19 як на досудовому слідстві, ( т.2 а.с.45-46), так і в судовому засіданні підтвердив, що він прибув до приміщення ферми в якості пасажира автомобіля ОСОБА_4 Перебував весь час на подвір'ї ферми в автомобілі та бачив як ОСОБА_5 і ОСОБА_2 вийшли з приміщення сараю та про щось на протязі біля двох хвилин розмовляли один з одним. Останні весь час перебували в його полі зору на відстані близько восьми метрів. І він не бачив, щоб ОСОБА_5 наносив які-небудь удари по тулубу чи обличчю ОСОБА_2. Далі коли він почав підходити до них, ОСОБА_5 відійшов за кут сараю. Він запитав у ОСОБА_2, що тут трапилось, як в цей момент із сараю вибігла незнайома йому жінка, яка почала пред"являти саме до нього притензії що він побив її чоловіка. Чи спричиняв тілесні ушкодження потерпілому підсудний ОСОБА_4 він не бачив і підтвердив, що вони удвох весь були в його полі зору і нанесення ударів ОСОБА_4 потерпілому не бачив.

Свідок ОСОБА_20 на досудовому слідстві, причина неявки якої в судове засідання визнана поважною і були оголошені її покази, пояснила, що будучи пасажиркою в салоні автомобіля ОСОБА_4, який був припаркований поруч з приміщенням сараю, вона бачила як з приміщення сараю вийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вони стояли біля будівлі сараю і спілкувались приблизно хвилину, потім ОСОБА_19 сказав, що вийде до них, щоб попросити підкурити, вона побачила, як той незнайомий чоловік відійшов від ОСОБА_4. При цьому, коли останні виходили з середини приміщення сараю, то вона бачила, що ОСОБА_2 чомусь тримався рукою за своє обличчя. ОСОБА_2 і ОСОБА_5, вийшовши з приміщення сараю, зупинились недалеко від автомобіля, в якому сиділа ОСОБА_20, стояли і про щось розмовляли. При тому між ними не було бійки, вони один одного взагалі не чіпали руками (т. 1 а.с.48). Суд вважає, що дані покази та покази, що свідок не змогла описати зовнішність потерпілого не підтверджують, що безпосередньо підсудний ОСОБА_4 наніс потерпілому удар у праву половину щелепи, від якого виник перелом щелепи. А лише підтверджують, що ці події відбувались на відстані і в місці, яке було в полі зору автомобіля та даного свідка.

Судово-медичний експерт ОСОБА_17 підтвердив, що ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і отримавши перелом щелепи, міг і не знати про це. З таким переломом потерпілий міг ходити не тільки короткий час, а і день-два, та міг розмовляти з оточуючим, кровотечі прямої не було. Свідок підтвердив покази, зазначені в протоколі судового засідання ( т.4, а.с. 271-272), що потерпілий міг ходити з переломом декілька днів і не знати про це і що потерпілий спльовуватися кров"ю міг, адже при переломі щелепи з-під десни могла сочитися кров, так звана дифузійна кровотеча, у потерпілого міг виникнути сильний біль, найчастіше відразу після перелому. До такого висновку він прийшов на підставі медичної документації, яку прислали для проведення експертизи лікарі в м. Києві в 12 лікарні, які займаються тільки травмами щелепи, тобто якби у ОСОБА_2 була кровотеча, про це б було описано в історії хвороби. Необхідності проведення додаткової експертизи не зазначив по причині використання всієї наявної медичної документації.

Покази свідка ОСОБА_9 про те, що її чоловіка ОСОБА_2 ні ОСОБА_11, ні ОСОБА_5 того вечора перед приїздом ОСОБА_4 не били суд вважає недостовірними і такими, що спростовуються показами самих ОСОБА_11, ні ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні про те, що ОСОБА_11 з метою захисту життя та здоров'я ОСОБА_5, став відтягувати ОСОБА_2 та наносити по обличчю ОСОБА_2 удари кулаком. Покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_5 в цій частині суд вважає достовірними і правдивими, поскільки вони не змінювались і вони обоє були безпосередніми учасниками бійки їх з потерпілим. Але сама свідок ОСОБА_9 підтвердила як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, що між ними була бійка і вони брали один одного за груди.

Покази свідка ОСОБА_14 про те, що саме ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_2 та спричинив йому травму, яку отримав на вулиці, після того як його туди вивів дільничний (т.2.а.с.43) суд не приймає як доказ винності підсудного, поскільки як заявив даний свідок, що це його особиста думка і він так вважає, але сам цих подій не бачив і підтвердити їх не може.

Покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 про те, що після спілкування з ОСОБА_4, ОСОБА_2 тримався за щелепу та в нього була кровотеча спростовуються показами судово-медичного експерта ОСОБА_17 про те, що з таким переломом ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, міг і не знати про це, розмовляти з оточуючими. Прямої кровотечі не було, інакше про це обов"язково зазначається в історії хвороби при надходженні потерпілого у спецільний центр, який розташований в м. Києві та займається суто травмами щелеп.

Щодо показів в частині заподіяння тілесних ушкоджень саме ОСОБА_5, то вказаним свідкам про це відомо тільки з показів самого ОСОБА_2, які спростовуються показами свідка ОСОБА_11 та висновком судово-медичної експертизи щодо механізму заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень. Показами свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, які бачили розмову ОСОБА_4 та ОСОБА_2 біля сараю.

Та обставина, що кров у потерпілого з'явилася після того, як він поспілкувався із ОСОБА_4 не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки свідки ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_10 не підтвердили це в судовому засіданні. Дані свідки зазначили лише, що бачили кров на потерпілому, а коли вона з»явилась їм не відомо. Дані покази базуються на поясненнях потерпілого ОСОБА_2 та їх припущеннях, оскільки вони не були очевидцями події.

Покази свідка ОСОБА_13 на досудовому слідстві в тій частині, де він підтвердив, що спілкувався з потерпілим і до, і після конфлікту зі сторожами, до прибуття ОСОБА_4 і при цьому, ніяких ушкоджень на тілі потерпілого не було, ні яких скарг на стан здоров"я він не висловлював, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як даний свідок зазначив лише, що бачив потерпілого, а про тілесні ушкодження нічого не зміг підтвердити. І як даний свідок на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні повідомив, що вже після спілкування з ОСОБА_4, ОСОБА_2 розповів, що той вдарив і травмував його.

До показів свідка ОСОБА_14 на досудовому слідстві ( т.2 а.с.43) про те, що одночасно з ним на ферму приїхав дільничний інспектор ОСОБА_4, ОСОБА_14 зайшов у сарай і ніякого конфлікту там не бачив, а побачив, як ОСОБА_4 вивів із сараю ОСОБА_2, і після того той зразу зайшов у сарай і в нього з рота йшла кров, ОСОБА_2 сказав, що його вдарив дільничний і повибивав йому зуби і він висловив своє невдоволення поведінкою дільничного, зробив йому зауваження про незаконність його дій, але дільничний нічого не відповів, сів в машину і зразу поїхав суд відноситься критично. Також суд відноситься критично до показів даного свідка у судовому засіданні про те, що коли ОСОБА_2 зайшов з вулиці, то він бачив на ньому кров. Суд вважає, що дані покази ніяким чином не підтверджують спричинення підсудним потерпілому тілесних ушкоджень, так як підтвердив сам свідок, що він приїхав разом з дільничим і не бачив у якому стані був потерпілий до цього, чи була на ньому кров після бійки із сторожами. Крім того, даний свідок сам висловив у цьому ж сумнів, пояснивши на досудовому слідстві, що Із ОСОБА_4 був якийсь молодий чоловік, який торопив після того ОСОБА_4, щоб скоріше їхати з того місця.

Покази свідка ОСОБА_19 на досудовому слідстві, оголошені в судовому засіданні про те, що вони (ОСОБА_4 та ОСОБА_2) разом зайшли за сарай, він вийшов з салону автомобіля, направився до них, щоб запитати ОСОБА_4 чому вони тут і чи довго будуть там знаходитись. В цей момент з-за сараю йому на зустріч вийшов ОСОБА_2, за ним ОСОБА_4 і він спитав, що трапилось, в цей момент з середини сараю вийшла жінка в окулярах і стала на нього кричати за те, що він начебто когось побив, він зрозумів, що його з кимось плутають ніяким чином не протирічать показам даними свідком у судовому засіданні і не підтверджують заподіяння підсудним тілесних ушкоджень потерпілому. В судовому засіданні даний свідок лише уточнив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували весь час в його полі зору, і він не бачив, щоб ОСОБА_4 наносив будь-які удари ОСОБА_2, так як вони удвох відійшли лише праворуч від входу метрів за 3-4 до угла сараю і стояли під стіною, яку добре було видно з машини. Дані покази свідка про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не заходили за угол сараю і були в полі його зору підтверджуються показами самого потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що вони з ОСОБА_4 при виході з сараю повернули ліворуч метрів 4-5, майже до угла сараю дійшли і в цей час на них падало світло від ліхтаря і було видно автомобіль. Покази свідка ОСОБА_19 та самого потерпілого ОСОБА_2 підтверджують, що події між потерпілим та ОСОБА_4 відбувались в полі зору свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, про присутність яких в автомобілі знав підсудний. Що в черговий раз ставить під сумнів покази потерпілого ОСОБА_2 про заподіяння йому при таких обставинах тілесних ушкоджень.

Як однією із доказових баз обвинувачення, орган досудового слідства посилається на протокол допиту на очній ставці між потерпілим ОСОБА_2 і обвинуваченим ОСОБА_4 від 27.05.2005 року ( т.2 а.с. 64-67). Даний протокол суд до уваги не приймає, оскільки дані докази, лише констатують певні факти, а не доказують винність особи в інкримінованому їй злочинному діянні.

В основу обвинувачення покладено висновок експерта, згідно з яким у ОСОБА_2 виявлений перелом щелепи справа, який віднесений до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень і міг бути спричинений від удару тупим предметом (т.2 а.с.52). Даний акт підтверджує лише наявність тілесних ушкоджень та не доказує їх заподіяння безпосередньо підсудним ОСОБА_4.

За наведених обставин покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10 не відповідають дійсним обставинам справи та викликають сумнів в їх достовірності, а тому суд їх не бере до уваги як доказ вини ОСОБА_4

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 365 КК України ґрунтується лише на показах

потерпілого і не підтверджуються жодним об'єктивним доказом, а тому є лише припущенням з огляду на те, що потерпілий є особою, яка зацікавлена в обвинуваченні підсудного, як ініціатор порушення даної справи. Інші об'єктивні докази, які давали можливість дати однозначну (обвинувальну) оцінку вказаним доказам, не добуті.

Отже, зібрані по даній справі докази не можна визнати достатніми для того, щоб зробити

безспірний і єдино правильний висновок про те, що підсудний скоїв інкримінований йому злочин, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України.

Згідно ч. З ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усісумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, аналіз зібраних по справі доказів приводить суд до висновку про недоведеність вини

підсудного в інкримінованому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 365 КК України. Можливості для збирання додаткових доказів вичерпані.

Інші докази, якими орган досудового слідства обвинувачує підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, а саме у перевищенні влади або службових повноважень, що ОСОБА_5 еаніс наніс ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, заподіявши перелом нижньої щелепи, який віднесений до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я, а це: покази свідків

- ОСОБА_15, який бачив лише конфлікт між потерпілим та сторожами ОСОБА_11 та

- ОСОБА_5,

- ОСОБА_11, який не бачив подій з участю дільничого інспектора ОСОБА_4.,

- ОСОБА_5, про те, що коли приїхав дільничий він відразу пішов і нічого більш не бачив,

- ОСОБА_23, який ніякої експертизи по даній справі не проводив і йому нічого не відомо,

суд до уваги не приймає, оскільки дані докази, лише констатують певні факти, а не доказують винність особи в інкримінованому їй злочинному діянні.

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом були прийняті всі міри для встановлення та виявлення інших доказів по даній справі.

Таким чином, оцінивши в сукупності докази, якими орган досудового слідства обґрунтовував винність ОСОБА_4 в скоєнні злочину передбаченому ч.2 ст.365 КК України та давши їм правову оцінку суд вважає, що участь підсудного ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого злочину не доведена. Наявні докази є недостатніми для підтвердження обвинувачення, а тому, суд вважає за необхідне виправдати підсудного в інкримінованому йому злочинному діянні за не доведеністю його участі у вчиненні цього злочину.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що про застосування щодо ОСОБА_2 заходів фізичного впливу із заподіянням йому тілесних ушкоджень, ОСОБА_4, всупереч вимогам ч. 5 і 6 ст. 12

Закону України „Про міліцію", рапортом не довів до відома начальника для сповіщення прокуророві, а сфальсифікував матеріали перевірки за фактом отримання ОСОБА_2 ушкоджень начебто в результаті падіння з воза. 17 березня 2006 року ОСОБА_4 року в період з 9 до 13 години ОСОБА_4 у приміщенні Яготинського районного відділу головного управління МВС України в Київській області, розташованому у місті Яготині Київської області, на вулиці Незалежності, 109 виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за цим фактом, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, зазначивши у ній завідомо неправдиві дані про таке падіння. Ця постанова, як офіційний документ, стала підставою для припинення, передбаченої ст. 97 КПК України, перевірки повідомлення з лікарні про госпіталізацію ОСОБА_2

На підтвердження винності ОСОБА_4 за ч.1 ст.366 КК України органи досудового слідства послалися на наступні докази.

На покази свідка ОСОБА_8, який є братом підсудного, про те, що 14.03.2006 року йому зателефонував черговий райвідділу, а тоді дільничий інспектор міліції ОСОБА_6, шукаючи його брата ОСОБА_4 і повідомили, що в лікарню госпіталізований ОСОБА_2, який звинувачує ОСОБА_4, його брата, в тому, що той спричинив йому травму. Рано вранці він поїхав в лікарню, розраховуючи там зустріти брата. Заходив до ОСОБА_2 і той повідомив, що побився з сторожами ферми, але не бажає виясняти з ним стосунки і запропонував відібрати пояснення в нього про те, що ушкодження отримав внаслідок падіння з воза. Але ОСОБА_2 не міг писати власноруч, тому що трусились руки і з слів ОСОБА_2 написав пояснення, а той підписав, які відніс начальнику міліції, який дав вказівку передати в чергову частину.

На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, винесену ОСОБА_4 17.03.2006 року, в якій він зазначив що тілесні ушкодження ОСОБА_2 отри мав в результаті падіння.

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку, що обвинувачення в цій частині є також недоведеним та ОСОБА_4 підлягає виправданню за ч. 1 ст.366 КК України за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст. 6 ч.1 п.2 КПК України із наступних підстав.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в скоєнні інкримінованого злочину не визнав та пояснив, що він ухвалив постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.03.2006 року за рапортом оперативного чергового Яготинського районного відділу міліції по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 на підставі документів, які були передані йому за вказівкою начальника міліції для прийняття рішення.

Виходячи з змісту диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України службовим підробленням є внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Ознакою злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України є активна поведінка службової особи.

Обов'язковою ознакою службового підроблення є його предмет -офіційний документ.

З матеріалів справи та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що підсудний ОСОБА_4 тільки виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.03.2006 року за наданим йому рапортом оперативного чергового Яготинського районного відділу ГУ ОСОБА_24 та поясненнями ОСОБА_2 про те, що він отримав тілесні ушкодження від падіння з воза , не підробляючи її, яка була затверджена начальником Яготинського РВ ГУ МВС ОСОБА_25 цього ж дня 17.03.2006 року.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 підтвердив, що йому як начальнику райвідділу міліції надійшли матеріали про тілесні ушкодження, які він розписав для виконання на ОСОБА_4. На підставі наданих документів ОСОБА_4 виніс постанову про відмову в порушенні справи, яку свідок ОСОБА_25 як начальник затвердив.

Крім того, суд зазначає, що дана постанова після її складання ОСОБА_4 була погоджена начальником ВДІМ Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_26

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 на підставі ст. 63 Конституції відмовився давати покази відносно свого брата і пітримав покази, які давав на досудовому слідстві.

З письмових показів свідка ОСОБА_8 ( т.2 а. с. 49) вбачається, що йому 14.03.2006 року зателефонував черговий райвідділу, а тоді дільничий інспектор міліції ОСОБА_6, шукаючи його брата ОСОБА_4 і повідомили, що в лікарню госпіталізований ОСОБА_2, який звинувачує ОСОБА_4, його брата, в тому, що той спричинив йому травму. Рано вранці він поїхав в лікарню, розраховуючи там зустріти брата. Заходив до ОСОБА_2 і той повідомив, що побився з сторожами ферми, але не бажає виясняти з ним стосунки і запропонував відібрати пояснення в нього про те, що ушкодження отримав внаслідок падіння з воза. Але ОСОБА_2 не міг писати власноруч, тому що трусились руки і з слів ОСОБА_2 написав пояснення, а той підписав. Пояснення відніс начальнику міліції, який дав вказівку передати в чергову частину.

З даних показів не вбачається, що підсудний ОСОБА_4 склав завідомо неправдиві пояснення чи інші якісь документи, чи їх підробив.

Покази підсудного ОСОБА_4 свідчать про те, що він ухвалив постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.03.2006 року за рапортом оперативного чергового Яготинського районного відділу ГУ ОСОБА_24 по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 на підставі документів, які були передані йому за вказівкою начальника міліції для прийняття рішення, а саме: рапорта оперативного чергового та наявних пояснень ОСОБА_2 про отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок падіння з воза.

Сам потерпілий ОСОБА_2 як на досудовому слідстві ( т.2 а.с. 31), так і в судовому засіданні підтвердив, що пояснення у нього в лікарні відбирав брат підсудного ОСОБА_8, а не підсудний.

З відмовного матеріалу № 259 по рапорту о/ч майора міліції ОСОБА_27 (т. 2 а.с. 17-21) вбачається, що в порушенні кримінальної справи по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 відмовлено згідно постанови від 17.03.2006 року в.о. дільничого інспектора міліції Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_4 на підставі пояснень ОСОБА_2 від 14.03.2006 року та рапорта оперативного чергового Яготинського РВ ГУ МВС України ОСОБА_27 за відсутністю складу злочину, за п. 2 ч. 1ст. 6 КПК України.

Покази потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що він дав такі пояснення про отримання ним тілесних ушкоджень від падіння з воза, поскільки він боявся розправи зі сторони працівників міліції, так як підсудний та його брат ОСОБА_8 працювали і органах міліції, суд вважає недостовірними і такими, що спростовуються показами самого ж потерпілого ОСОБА_2, який пояснив, що після закінчення лікування він подав у прокуратуру заяву про причинені йому тілесні ушкодження. Дані його покази підтверджуються заявою ОСОБА_2 від 23.03.2006 року прокурору Яготинського району Київської області про заподіяні тілесні ушкодження і тим, що з часу винесення постанови про порушення кримінальної справи за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 04.04.2006 року і по даний час на нього ніякий тиск не чиниться і ніяких погроз в його адресу не поступає.

З досліджених в судовому засіданні доказів не вбачається безпосереднього вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

А тому, в силу ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненому злочині. Обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зібрані докази в справі щодо злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України не дають можливості зробити категоричний висновок щодо доведеності вини підсудного ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, тому ОСОБА_4 підлягає виправданню за ч. 1 ст.366 КК України за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст. 6 ч.1 п.2 КПК України.

Разом з тим, суд визнав доведеним, що ОСОБА_4 порушив правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за наступних обставин.

6 вересня 2011 року близько 17 години ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-2104 державний реєстраційний номер НОМЕР_5, рухався по вулиці Шевченка в селі Сулимівка Яготинського району, поблизу будинку №5, у напрямку села Лозовий Яр.

Під час цього він грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України , а саме:

- пункт 1.7, що зобов'язує водіїв бути особливо уважними до такої категорії учасників

дорожнього руху, як люди похилого віку;

- пункт 2.3.«б», який для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов'язує водія: бути

уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну,

технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- пункт 12.1, згідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості

руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- пункт 12.3, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для

зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших

учасників руху об'їзду перешкоди;

- пункт 12.4, яким у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Проігнорувавши вказані норми безпеки дорожнього руху, не вибравши безпечної швидкості, ОСОБА_4 допустив неуважність. Він перевищив дозволену швидкість і згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №786А від 24 жовтня 2011 року, перед початком гальмування, рухався від 76 до 94 км на годину (в залежності від коефіцієнта щеплення шин з дорогою), в результаті чого втратив контроль за дорожньою ситуацією і автомобілем та вчинив наїзд на пішохода - людину похилого віку ОСОБА_28, 1927 року народження, яка переходила дорогу зліва направо по його руху. За даних дорожніх обставин він повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3 і 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто рухатись зі швидкістю не більше 60 км на годину, та з моменту виникнення небезпеки для руху, при об'єктивній видимості потерпілої біля осьової лінії - 87 метрів, негайно вжити заходів по зменшенню швидкості автомобіля аж до його зупинки і при дозволеній швидкості мав технічну можливість відвернути наїзд шляхом застосування екстреного гальмування.

Внаслідок наїзду ОСОБА_28 отримала обширну скальповану рану голови, рвану рану правої гомілки, струс-забій головного мозку, перелом хірургічної шийки плечової кістки та підвивих голівки плеча, підвертлюжний перелом правої стегнової кістки, відрив малого вертлюга без зміщень, перелом 2-4 ребер зправа, які у сукупності віднесені до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Ці суспільно-небезпечні наслідки перебувають у прямому причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_4 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України.

Злочинна недбалість ОСОБА_4 проявилась у тому, що він, допускаючи порушення правил безпеки дорожнього руху, не обравши безпечної швидкості та перевищуючи дозволену, не вживаючи негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу при виявленні пішохода на дорозі, міг і повинен був передбачити можливість наїзду на ОСОБА_28 та її травмування.

В судовому засіданні підсудній ОСОБА_4 свою вину в скоєнні інкримінованого злочинного діяння визнав повністю та пояснив суду, що в його користуванні є автомобіль ВАЗ-2104, яким він керував 6 вересня 2011 року близько 17 години і їхав в село Лозовий Яр. Рухаючись по вулиці Шевченка в селі Сулимівка по дільниці дороги, яка має заокруглений лівий поворот, побачив жінку, яка переходила дорогу. Все відбулося швидко. Не встиг нічого вдіяти та уникнути наїзду на неї. Застосував екстренне гальмування, одночасно відводячи автомобіль на праву обочину, але відбувся наїзд на пішохода. Після наїзду автомобіль зупинився на правій стороні, за межами дороги, залишивши на траві сліди гальмування. На місці події нікого не бачив, окрім одного чоловіка похилого віку на велосипеді. Відразу помістив потерпілу в салон свого автомобіля, на переднє пасажирське сидіння і повіз її до лікарні. По дорозі відчув, що автомобіль перестав піддаватись керуванню і зателефонував своїм колегам, просив допомоги. Приїхали ОСОБА_29 з ОСОБА_30 і повезли потерпілу в лікарню. В скоєному розкаюється.

Висновки суду про винність підсудного ОСОБА_4 в скоєному злочині повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів.

Показами потерпілої ОСОБА_3 про те, що її мати ОСОБА_28 проживала в селі Сулимівка. 6 вересня 2011 року близько 18 години їй зателефонувала сусідка і повідомила, що мати потрапила в лікарню травмованою, напевне в ДТП. Коли прибула до лікарні, мати сказала, що її збив легковий автомобіль, і той водій, який скоїв наїзд і доставив її в лікарню. На другий день вранці вони з чоловіком поїхали в село Сулимівку, зустрілись із сусідом матері ОСОБА_31, який розповів, що був свідком ДТП, бачив як її автомобілем збив дільничий інспектор ОСОБА_4, зачепив та протягнув її. Коли свідок підійшов, то ОСОБА_4 саме витягував потерпілу з-під машини. Потім ОСОБА_4 забрав матір в салон автомобіля і за вимогою ОСОБА_31 начебто повіз у лікарню, але в подальшому вияснилось, що він її туди не довіз, а пересадив у машину інших працівників міліції. Мати місяць лежала в реанімації, потім в травматологічному відділенні. З лікарні її забрала сестра і через місяць мати померла. Підсудний відшкодував частково моральну шкоду.

Показами свідка ОСОБА_32 про те, що його теща ОСОБА_28 проживала в селі Сулимівці одна. 6 вересня 2011 року після 17 години дружині зателефонували сусіди і повідомили, що її мати потрапила до лікарні і вона відразу поїхала туди. Дружина розповіла, що мати говорила, що її збила машина на дорозі, якою керував працівник міліції. Детальних обставин вона не пам'ятає через травму. На ранок поїхали в село на місце події, там зустрілись із сусідами, вони розповіли, що потерпілу збив працівник міліції ОСОБА_4. Потім зателефонував в ДАІ і повідомив проте, який саме автомобіль збив ОСОБА_28, але їм вже відомо про те, що це був ОСОБА_4. Брат підсудного привозив 500 гривень, він не взяв, потім від підсудного отримали 3 000 гривень

Показами свідків ОСОБА_29 і ОСОБА_30, дільничних інспекторів міліції Яготинського РВ ГУМВС України в Київській області про те, що 6 вересня 2011 року близько 17 години вони знаходились в райвідділі міліції. ОСОБА_30 телефонував ОСОБА_4 і просив допомоги. По дорозі зустріли автомобіль ОСОБА_4. Сказав, що в нього в машині жінка похилого віку, яка потребує медичної допомоги. Оскільки його автомобіль несправний, просив їх відвезти її в лікарню. Відразу пересадили жінку в салон авто і направились в лікарню. ОСОБА_4 залишився на тому ж місці. Жінку доставили в лікарню. Вже вранці другого дня від співробітників дізнались, що ОСОБА_4 розшукують через те, що він вчинив своїм автомобілем наїзд на вказану жінку. По дорозі жінка розповідала, спочатку, що вона впала, потім що її побили, але однією з її версій було ДТП.

Показами свідка ОСОБА_31 на досудовому слідстві ( т.1 а.с.112), неявка якого в судове засідання визнана з поважних причин, який пояснював що проживає біля місця події, по сусідству з потерпілою, про те, що 6 вересня 2011 рокуб лизько 17 години він вийшов зі свого двору і побачив на обочині легковий автомобіль, біля якого знаходився ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння. На траві біля нього сиділа ОСОБА_28 і говорила, що її збив автомобіль, але вона не знає який саме. Потім стала просити відвезти її до дочки в місто Яготин. ОСОБА_4 посадив її на переднє пасажирське місце в салон автомобіля і вони поїхали.

Показами свідка ОСОБА_18 на досудовому слідстві ( т.1 а.с.113-114), неявка якої в судове засідання визнана з поважних причин про те, що 6 вересня 2011 року близько 17 години вона знаходилась на своєму огороді і почула, як кричав сусід ОСОБА_31, який просив, щоб вона записала номер автомобіля 78-43, що збив сусідку. Вона записала його на аркуші паперу, який надала слідчому для приєднання по справи;

Крім показів потерпілої, свідків винність підсудного ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованого злочинного діяння підтверджується:

- протоколом огляду місця події від 06.09.2011 року та схемою, згідно яких проведено огляд ділянки дороги на вулиці Шевченка в с. Сулимівка Яготинського району Київської області, яка має ліве заокруглення, виявлено уламок пластмаси чорного кольору на правому узбіччі ( т.1 а.с.5-12);

- фототаблицями до протоколу огляду місця події від 06.09.2011 року із знімками місця огляду проїзної частини дороги, видом виявлених слідів коліс та позначок, уламків пластмаси та інше ( т.1 а.с. 13-34);

- протоколом огляду місця події від 07.09.2011 року згідно якого на території ФГ «Наталі» в с. Лозовий Яр Яготинського району виявлено автомобіль ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_5 , на якому виявлено деформацію переднього бамперу та деформацію передніх державних номерів, також виявленгот деформацію на передній торцевій частині капоту та біля лівого воздухозабірника, відсутність дзеркал з лівої та правої сторони ( т.1 а.с.35);

- протоколом огляду транспорту від 07.09.2011 року, відповідно до якого проведено огляд автомобіля ВАЗ-2104 номерний знак НОМЕР_5 виявлено деформацію переднього бампера з номерним знаком, передньої лівої дверки, передньої правої дверки, переднього капоту ( т.1 а.с.36);

- ілюстрованими таблицями до протоколу огляду транспорту від 07.09.2011 року із виглядом території ФГ «Наталі» та автомобіля ВАЗ-2104 номерний знак НОМЕР_5 із пошкодженнями ( т. 1 а.с. 37-49);

- протоколом додаткового огляду місця події від 07.09.2011 року та схемою за участю водія ОСОБА_4 з метою уточнення пояснень обставин ДТП останнього, де ОСОБА_4 вказав на місце ДТП, рух пішохода та автомобіля ( т.1 а.с.66-70);

- ілюстрованими таблицями до додаткового протоколу огляду місця події від 07.09.2011 року із розташуванням автомобіля та пішохода, слідами коліс автомобіля, виглядами автомобіля ( т.1 а.с. 71-75);

- актом судово-токсикологічного дослідження № 364 від 08.09.2011 року, згідно якого у крові ОСОБА_4 не виявлено ніякі спирти та їх ізомери ( т.1 а.с.76);

- матеріалами перевірки за фактом ДТП за участю помічника чергового ІТТ Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_4 ( а.с 82-86);

- висновком судово-медичної експертизи № 70\д від 05.10.2011 року, згідно якої у ОСОБА_28 виявлено обширну скальповану рану голови, рвану рану правої гомілки, струс-забій головного мозку, перелом хірургічної шийки плечової кістки та підвивих голівки плеча, підвертлюжнийиперелом правої стегнової кістки, відрив малого вертлюга без зміщень, перелом 2-4 ребер зправа, які у сукупності віднесені до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я. Характер, локалізація тілесних ушкоджень вказує на те, що під час первинного контакту потерпіла ймовірно знаходилась у вертикальному чи наближеному до нього положенні та звернена до автомобіля правою боковою поверхнею тіла ( т.1 а.с.132-133);

- протоколом відтворення обстановки та обставин подій від 12.10.2011 року, фототаблицями до нього, згідно якого проводилась перевірка показів свідка ОСОБА_4 на видимість об»єкта на дорозі ( т.1 а.с.135-138);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 786 А від 24.10.2011 року, проведеної за матеріалами справи і результатами відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_4, згідно з яким ОСОБА_4 перевищив дозволену швидкість і перед початком гальмування рухався від 76 до94 км на годину (в залежності від коефіцієнта щеплення шин з дорогою). За даних дорожніх обставин він повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3 і 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто рухатись зі швидкістю не більше 60 км на годину, та з моменту виникнення небезпеки для руху, при об'єктивній видимості потерпілої біля осьової лінії - 87метрів, негайно вжити заходів по зменшенню швидкості автомобіля аж до його зупинки і при дозволеній швидкості мав технічну можливість відвернути наїзд шляхом застосування екстреного гальмування ( т.1 а.с.144-148);

- висновком судової автотехнічної експертизи стану транспортного засобу № 788 А від 31.10.2011 року ілюстративними таблиця до нього, згідно з яким гальмівна система автомобіля ВАЗ-2104 державний реєстраційний номер НОМЕР_5, його рульове керування та елементи підвіски не мають несправностей, які б могли вплинути на курсову стійкість автомобіля ( т.1 а.с.154-160);

- іншими матеріалами справи.

Оцінюючи добуті по справі докази по даному епізоду в їх сукупності, суд вважає їх достовірними.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_4 за ст. 286 ч. 1 КК України вірна, оскільки підсудній порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, першу судимість підсудного, особу підсудного, що виключно позитивно характеризується по місцю проживання та по місцю попередньої роботи, має на утриманні двох малолітніх дітей, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, визнання підсуднім своєї вини, часткове відшкодування заподіяної шкоди. Пом'якшуючою вину обставиною суд визнає щире каяття підсудного в скоєному злочині, сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б обтяжували покарання підсудному ОСОБА_4 в ході судового слідства встановлено не було. І вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, суд вважає за можливе застосувати до нього покарання у виді штрафу.

З урахуванням того, що підсудним ОСОБА_4 порушено правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортними засобами, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, що підсудний перебував у тверезому стані, вину в скоєному визнає, розкаюється, суд вважає за можливе не позбавляти підсудного ОСОБА_4 прав керування транспортними засобами.

По справі проведено дві автотехнічні експертизи ( т. 1 а.с. 143, 153), вартість яких становить 2197 гривень 69 копійок та 1519 гривень 56 копійок відповідно, які необхідно стягнути з підсудного ОСОБА_4 на користь установи, яка проводила експертизу - науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5384 гривні 41 копійка підлягає до відшкодування частково в сумі 4474 гривні 67 копійок у відповідності зі ст. 1166 ЦК України з урахуванням понесених витрат потерпілою на лікування матері ОСОБА_28, але за мінусом витрат, понесених 09.11.2011 року на придбання гроба, вінків, лент на суму 909 гривень 74 копійки, так як згідно актового запису про смерть № 762 від 08.11.2011 року причиною смерті ОСОБА_28 є церебральний атеросклероз, а не тілесні ушкодження отримані під час ДТП.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди в сумі 22 000 гривень підлягає до відшкодування частково в сумі 10 000 гривень у відповідності зі ст. 1167 ЦК України з урахуванням того, що ОСОБА_28 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження і частково моральна шкода підсудним відшкодована.

Керуючись ч.2 ст.6, ст.ст. 323 - 324, ч. 4 ст. 327 КПК України, суд,

Засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян ( одна тисяча сімсот гривень) на користь держави без позбавлення прав керування транспортними засобами.

ОСОБА_4 визнати невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

ОСОБА_4 визнати невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Запобіжний захід по відношенню до ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області ( НДЕКЦ МВС України код ЗКП06 25574713, реєстраційний рахунок 31250272210700, банк одержувача: УДК в Київській області, МФО 821018, призначення платежу: за експертні роботи) 2197 гривень 69 копійок та 1519 гривень 56 копійок відповідно вартості проведених двох автотехнічних експертиз, всього стягнути 3 717 (три тисячі сімсот сімнадцять) гривень 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь потерпілої ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 4474 гривні 67 копійок заподіяної матеріальної шкоди та 10 000 гривень заподіяної моральної шкоди, всього стягнути 14474 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 67 копійок.

Вирок може бути оскаржений на протязі 15 діб до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області засудженим з часу проголошення вироку.

Суддя Баришівського

районного суду О. Л. Литвиненко