Рішення № 29604707, 04.12.2012, Галицький районний суд м. Львова

Справа №1304/2426/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.

при секретарі Чорненькій К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Фольксбанк»за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 08.02.2012 року було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №191, яким було звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення №24, №25, №26 (IV, V, VI), загальною площею 26,2 кв.м., що знаходяться на АДРЕСА_1. На підставі вказаного виконавчого напису 27.02.2012 року головним державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ Меленчуком В.І. було винесено постанову якою було відкрито виконавче провадження №31432972 з виконання зазначеного вище виконавчого напису щодо звернення стягнення на майно.

Позивач вважає, що приватним нотаріусом без достатніх підстав було вчинено виконавчий напис, оскільки вона порушила вимоги абз.4 п.283 Розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року, а саме вчинила виконавчий напис не надіславши іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити та визнати виконавчий напис приватного нотаріуса недійсним, таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача, в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, зазначивши що виконавчий напис вчинено нотаріусом у законом встановленому порядку, на підставі відповідних матеріалів про безспірність заборгованості.

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просить слухання справи проводити у її відсутності та відмовити у задоволенні позову, зазначивши про наявність усіх необхідних, встановлених законодавством підстав для вчинення виконавчого напису та усіх без виключення обов'язкових реквізитів виконавчого напису.

Відповідно до ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності третьої особи оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 08.02.2012 року було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №191, яким було звернуто стягнення на належне позивачу нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення №24, №25, №26 (IV, V, VI) загальною площею 26,2 кв.м., що знаходяться на АДРЕСА_1.

На підставі вказаного виконавчого напису, 27.02.2012 року головним державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ Меленчуком В.І. було винесено постанову якою було відкрито виконавче провадження №31432972 з виконання зазначеного вище виконавчого напису щодо звернення стягнення на майно.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Згідно з положеннями ст.35 вищезазначеного Закону вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не був повідомлений іпотечним повідомленням/вимогою про усунення порушення основного зобов'язання.

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та п.п.«б»ч.2 п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно п.286 Інструкції при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що здійснюючи напис, нотаріус отримав від банку первинні бухгалтерські документи про видачу кредиту і здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позичальника перед Банком, а також суми пені та відсотків, зазначені в написі, є безспірними.

З огляду на наведене, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст.88 ЗУ «Про нотаріат», п.284 Інструкції та підпункту «б»ч. 2 п.1 Переліку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно, до ч. 1 ст. цього Закону до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувана в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувану права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувану відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Окрім того, частинами 1, 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з січня 2004 p., визначено, що законодавчі та інші нормативно - правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 590 ЦК України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України «Про нотаріат», суд , -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 08.02.2012 року та зареєстрований в реєстрі за №191, яким звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме: №24, №25, №26 (IV, V, VI), загальною площею 26,2 кв.м., що знаходяться на АДРЕСА_1

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»на користь ОСОБА_1 107,30 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р.Юрків.